Актуальні проблеми сьогодення у творі О. Коломійця “Дикий Ангел”
П’єси Олексія Федотовича Коломійця завжди відзначалися гостротою і важливістю порушених у них проблем. Особливо слід відзначити твір “Дикий Ангел”, що за поставленими у ньому проблемами надзвичайно актуальний сьогодні, коли вже більшість усвідомлює: з родини йде життя людини, родина є тим осередком, який формує справжнього громадянина.
Показуючи сім’ю Платона Ангела, принципи виховання дітей (уже дорослих, до речі) у ній, письменник переконливо доводить нерозривність кожної людини зі своєю країною, з її трудовими перемогами,
Спочатку задоволений станом речей батько вчить Петра бути вдячним країні: “Багато тобі дають, то ж і ти працюй на совість”. Та от Ангел дізнається, що його син – один із тих, хто підписав дозвіл на будівництво житлового будинку у непридатному для проживання місці, і батьківському гніву немає меж. Не тому сердиться Платон, що син помилився, а
Більше ми робим – краще державі. Більше труда – міцніша держава”.
Іншою проблемою можна визначити питання відповідальності батьків за дітей. Вона розкривається основною мірою у розмовах Ангела із сусідом Крячком, син якого – ледар і дармоїд. Жодний із спадкоємців Платона Ангела ніколи не вийде з віку дитини для свого батька, тому й нести відповідальність перед суспільством будуть ті, хто ростить і виховує майбутню людину. “Тебе називають не Петько, а Петро Платонович! – говорить Ангел сину. – І Платон за тебе, за діла твої відповідає. І совість роду свого не дам плямити!” Промовистий приклад наводить Платон Крячкові, говорячи, що той погано виховав дитину, не привчив її працювати: руку на місяць прив’яжи, то потім і ложки до рота донести не зможеш, що вже говорити про людину.
Безперечно, чільним є питання стосунків батьків і дітей. Платон Ангел – голова родини, він привчив дітей до поваги, до праці, до самостійності і взаємодопомоги, він виховав їх справжніми людьми, за яких не соромно. І якщо діти інколи називають його експропріатором, феодалом, то це лише свідчення того, що вони ще не усвідомили, наскільки батько правий. Недарма поетичним рефреном усієї п’єси звучить пісня про роль батька:
І повчала стиха мати:
– А як жити, скаже тато.
І якщо виганяє Платон сина Павлика з дому за те, що той одружився без батьківської згоди, то тільки бажаючи йому добра, навчаючи його таким чином бути відповідальним за власну родину.
І, звичайно, проблемою-основою твору є роль праці в житті людини. Як стверджує Ангел, людина, яка не працює, а їсть – злодій
Так він називає сина Крячка, якого засудили за неробство. Чи не тому він привчив усіх своїх дітей заробляти на хліб самотужки? Його виховання можна визначити як трудове.
Та й сам він почав свою трудову діяльність з двох років, коли, як розповідає Клокову, сам одягнув штанці, сам змайстрував іграшки. У п’єсі багато міркувань про працю і про неробство, про гроші і достаток, і це природно, бо Платон Микитович – людина праці з діда-прадіда, він знає ціну заробленій копійці.
Отже, твір О. Коломійця звучить надто актуально сьогодні, коли ми будуємо свою державу і хочемо, щоб вона була багатою; коли гостро стоїть питання дітей, які втрачають зв’язок із родиною, без притульних, “втрачених” через алкоголь, наркотики; коли старенькі люди опиняються за межею суспільства і вмирають, самотні, голодні, недоглянуті… Твір учить, і наше завдання прислухатися і навчитися.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)