АЛЕКСАНДРОВ СТЕПАН

АЛЕКСАНДРОВ СТЕПАН (90-ті роки XVIII ст., с. Цареборисів, тепер Червоний Оскіл Ізюмського р-ну Харківської обл. – 1846, с. Гракове, тепер Чугуївського р-ну тієї ж обл.) – поет.

Батько В. Александрова. Закінчив Харківський колегіум, був священиком спочатку у рідному селі, згодом у с. Бугаївці поблизу м. Ізюм. За рік до смерті переведений у військове поселення Гракове.

С. Александров відомий як автор побутово-етнографічної поеми “Вовкулака. Українське повір’я” (1842). Твір, що постав на основі записаних автором народних вірувань про вовкулаку,

репрезентує фольклорно-стильову течію в українському романтизмі. Тут привертає увагу досить детальне зображення селянського побуту, зокрема докладний опис слобожанського весілля.

Друга частина поеми передає пригоди героя, перетвореного прокляттям відьми на вовкулаку, і “має значний психологічний і літературний інтерес” (І. Франко). С. Александров виступив майстром епічної гумористичної розповіді, що у своїх засобах тяжіє до бурлескної традиції, одначе зумів уникнути вульгаризації мови і виявив версифікаційну вправність. Ідейна настанова твору пройнята гуманістично-християнською тенденцією: треба вміти прощати й не тримати зла навіть на ворога.

Літ.: Хропко П. Біля джерел української реалістичної поезії. К., 1972; Зеров М. Українське письменство XIX ст. // Зеров М. Твори: У 2 т. К., 1990. Т. 2.

Ж. Ляхова


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

АЛЕКСАНДРОВ СТЕПАН