Аналіз “Гайдамаки” Шевченко

” Гайдамаки ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.

ПАСПОРТ ТВОРУ

Рід літератури “Гайдамаки” : Ліро-епос.

Жанр “Гайдамаки” : Героїко-історична романтична ліро-епічна поема-епопея.

Тема “Гайдамаки” : зображення Коліївщини – боротьби українського народу проти польської шляхти.

Ідея “Гайдамаки” : звеличення національно-визвольного руху України та його героїв – лицарів Коліївщини; тверда віра в безсмертя українського народу, у його краще майбутнє;

заклик до припинення соціального і національного гніту, до єднання слов’янських народів.

Герої “Гайдамаки” : Ярема Галайда, Оксана, батько Оксани – титар, Іван Гонта, Максим Залізняк, шинкар Лейба, кобзар Волох. Головним героєм поеми є повсталий народ.

Композиція “Гайдамаки” : поема “Гайдамаки” – найбільший за обсягом твір у поетичному доробку Т. Шевченка, складний за будовою.

Поема “Гайдамаки” складається з Лірично-філософського вступу-присвяти, Історичного вступу (“Інтродукція” ), Десяти розділів та епілогу. Важливе значення мають такі складові частини твору,

як “Передмова” (насправді – післямова), жартівливе звернення до передплатників поеми ( “Панове субскрибенти!” ) та “Примітки” , складені самим Шевченком.

Лірично-філософський вступ до поеми являє собою авторські роздуми над швидкоплинністю життя, над нескінченними змінами в природі і людському житті. У вступі до поеми автор визначив власні ідейно-естетичні позиції як співець цілого народу та його представник.

Основна частина поеми починається “Інтродукцією”, де автор дає оцінку національному, релігійному та класовому стану тогочасної Польської держави. “Інтродукція” є своєрідною експозицією сюжету поеми. У творі простежуються дві сюжетні лінії: перша, основна, – змалювання підготовки та перебігу повстання Коліївщина; друга – історія кохання Яреми й Оксани. Кульмінаційним моментом першої сюжетної лінії є розділ “Гонта в Умані”, другої – “Червоний бенкет”.

Розвиток сюжетних ліній часто переривається ліричними відступами й пейзажами в романтичному дусі. Характери розкриваються в складних життєвих конфліктах. У Яреми почуття помсти за свої наймитські кривди посилюється звісткою про драматичну долю його нареченої – Оксани.

Глибокого трагізму й художньої сили сповнений розділ про те, що Іван Гонта в ім’я присяги вбив своїх дітей.

Логічним завершенням основної сюжетної лінії є зображення гайдамацького повстання – “Епілог”, у якому розповідається про поразку бунту. “Епілог” перейнятий сумним настроєм, характерним і для народних пісень про Коліївщину.

Особливістю композиції є й те, що твір не має розв’язки.

Примітки: Т. Г. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна спроможна стати самостійною державою, що її історія триває, що українцям потрібно вчитися у гайдамаків волелюбності, набувати почуття національної гідності, громадянської мужності. Головним героєм поеми є повсталий народ, про що свідчить і сама її назва – “Гайдамаки”. Усі дії гайдамаків спрямовані на досягнення єдиної мети – звільнити Україну від чужоземного поневолення, встановити справедливий державний лад, стати вільним господарем своєї землі, долі. Безжально знищуючи всіх гнобителів, гайдамаки були мужні й непохитні в збройних суперечках з ворожим військом.

Щоправда, цих сутичок в поемі показано мало, бо Т. Шевченко всю увагу зосередив на відображенні почуттів і настроїв народних мас, що надає творові глибокого ліризму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз “Гайдамаки” Шевченко