Аналіз перших віршів Маршака

Вірш “Пожежа” відрізняється винятково чіткою композицією. Перші його строфи розповідають про дозорця на каланчі, потім іде друга головкому – вогонь виривається з полону й, нарешті, третя – виїзд пожежних на боротьбу з вогнем. Причому Маршак так відбирає факти і язикові засоби, що кожна частина вірша – це закінчене, самостійне ціле, сприймане в той же час як органічна частина єдиного сюжету

Події у вірші розвиваються швидко, напружено: маленький, хитрий вогник вирвався на волю, і відразу ж грізно забушувало полум’я, мчаться

в червоній машині пожежні… Такий динамізм у показі подій необхідний, тому що, за словами О. С. Макаренко, “дитина любить рух, любить події… його воля вимагає рухи й зміни місць”. Тому у вірші С. Я. Маршака особливу роль грають дієслова – на них падає головне значеннєве навантаження:

Відкрила дверцята Лена, Побіг по стільцях із тріском, Зіскочив вогонь із поліна, Нагору поповз по фіранках, Перед грубкою випалив підлогу, Стіни Димом заволік, Вліз по скатертині на стіл, Лиже підлога й потовкся А як вагомо звучать дієслова в наступному уривку: Сокирами балки валять, Із брандспойтів полум’я гасять…

Не

випадково А. Н. Толстой говорив: “Завжди потрібно, насамперед шукати й знаходити правильне дієслово, що дає правильний рух предмета”. Поет знайомить юного читача з головним героєм поетичного оповідання – пожежним Кузьмою. Він відважний, скромний. Поет розповідає про нього з добрим гумором:

От Кузьма в пом’ятій касці, Чоло в крові, підбитий око Голова його в пов’язці, Так йому не в перший раз…

Вищою нагородою для Кузьми є свідомість того, що “попрацював він недарма й славно впорався з пожежею”.

Маршак виводив дитини з вузького, кімнатного мирка на широкий простір. Вірш “Пошта” (1927) – це скоріше маленька поема. Сюжет цього добутку нескладний: доганяючи адресата, лист облітає майже всю земну кулю, і разом з ним подорожує й маленький читач: з Ленінграда – у Берлін, з Берліна – у Лондон, з Лондона – у Бразилію, зі Знову в Ленінград.

Вірш складається з 10 невеликих главок, дуже лаконічних по змісту, тісно взаємозалежних. Ні одну з них не можна переставити у вірші або опустити, не порушивши при цьому загальній композиційній цілісності. Своєрідні ці головкоми й за формою: одні з них нагадують загадки:

Хто стукається у двері до мене З товстою сумкою на ремені, Із цифрою 5 на мідній бляшці, У синьої форменому кашкеті? – інших – дитячі лічилки: Це він, Це він, Ленінградський листоноша!

Розповідаючи про те, як лист подорожує по світлу, Маршак знайомить читача із цілим поруч героїв, наділяючи кожного з них що запам’ятовуються, дуже конкретними національними рисами характеру, поводження: містер Смит “у поштовій синій кепці, а сам він’ начебто друзки”; дон Базиліо, бразильський листоноша, “від спеки стомлений”; “в синьому форменому кашкету, із цифрою 5 на мідній бляшці” – ленінградський листоноша

Знов-таки, як і в “Пожежі”, стрімкість ритму у вірші автор створює ретельним підбором дієслів, що позначають рух:

Лист Саме Нікуди не піде, Але в ящик його опусти – Воно пробіжить, Пролетить, Пропливе Тисячі верст шляхи…

Оповіданню про кругосвітній подорожі листа відповідає й своєрідна кільцева композиція вірша. Воно закінчується своєрідним гімном листоношам, їх нелегкому, непомітному, але дуже потрібному людям праці


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Аналіз перших віршів Маршака