Головна ⇒ 📌Довідник з української літератури ⇒ Аналіз поеми Олександра Блока “Відплата”

Аналіз поеми Олександра Блока “Відплата”

З найбільшою силою ідея гніву і помсти, ідея заколоту виражена в поемі “Відплата” і в прилеглій до неї циклі віршів “Ямби”, що представляє вершину громадянської лірики Блоку. “Поема” Відплата “була задумана в 1910 році і в головних рисах накидана в 1911 році”,-писав Блок у передмові до цього твору. Поема писалася, коли “вже був відчутний запах гару, заліза і крові”. Блок намагався передати в ній свої думки і настрої, своє передчуття насувається бурі.

Ці передчуття і очікування становлять лейтмотив поеми. “Відплата”

– найважливіша віха на шляху ідейного і творчого зростання поета. Сам Блок це ясно усвідомлював, заявивши, що “поема позначає перехід від особистого до загального” (Записники, червень 1916). Поема, що залишилася незавершеною, була задумана як широка картина російської історії другої половини XІX і початку XX століття.

Блок вивчав самі різноманітні історичні матеріали, мав намір відбити (частково і відбив) найбільш значні події в житті Росії: замах на Олександра ІІ, студентські хвилювання, “польську смуту”, похорон Т. Шевченка, Діяльність революційних демократів, рух народників, реакцію 80-х років, напередодні

першої революції, події 1905 року і т. д. Поет мислив показати на тлі цих подій і в зв’язку з ними долю трьох поколінь дворянського роду.

“В епілозі, – писав він, – повинен бути зображено немовля, якого тримає і заколисує на колінах проста мати; … син росте; … він починає говорити по складах слідом за матір’ю:” І я піду назустріч солдатам… І я кинуся на їх багнети… І за тебе, моя свобода, зійду на чорний ешафот “.

В яскравих художніх образах, У суворих ямбічних віршах, в яких відчувається пружний ритм пушкінського “Мідного вершника”, відтворює Блок історичну картину Росії, зіставляє два століття:

Століття дев’ятнадцятий, залізний, Воістину жорстокий вік. Тобою в морок нічний, беззоряні

Безтурботний кинутий людина!.. У ті роки далекі, глухі, У серцях панували сон і імла: Побєдоносцев над Росією Простяг совині крила…

Двадцяте століття… Ще бездомней, Ще страшніше життя імла Ще чорніша і огромней

Тінь Люциферова крила.

Блок створив також цикл віршів “Відплата” (1908-1913). Якщо у вірші 906 року “Русь”, де Росія представлена як казкова країна з переказами старовини, Блок розглядав чарівників, чаклунів як романтичні атрибути стародавньої Русі, то тепер чаклун у нього – зловісне чудовисько, Побєдоносцев, якого ще в 908 році в статті про Л. . Товстому Блок назвав упирем. Представлення поета про чорні силах Росії частково перегукується з гоголівським фольклорним образам, зокрема до образу чаклуна в “Страшної помсти”.

2 жовтня 905 року Блок писав А. Білому з приводу статті останнього “Луг зелений”: “Більше близького, ніж в тебе про пані Катерині, мені немає нічого”. Блок мав на увазі трактування О. Білим образу пані Катерини в повісті Гоголя: “Росія уподібнилася символічного образу сплячої пані Катерини, душу якої вкрав страшний чаклун, щоб катувати і мучити її в чужому замку… У колосальних образах Катерини і старого чаклуна Гоголь невмируще висловив ловлення сплячої батьківщини – Красуні.

У поемі “Відплата” ця концепція відгукнулася по-новому: у символічних образах сплячій красуні-Росії і чаклуна Побєдоносцева:

Він дивним колом окреслив Росію, заглянувши їй в очі Скляним поглядом чаклуна;

Під розумний говір казки чудний Заснути красуні не важко, І змарніло вона, Заспати надії, думи, пристрасті…

Образ страшного чаклуна, хижого птаха переслідував уяву Блоку до Жовтня, відірвавшись від свого прообразу – Побєдоносцева і перетворившись на широке соціальне узагальнення. Таке зображення Росії зовсім не говорить про песимізм Блоку: адже ці похмурі картини були пов’язані з буржуазною Росією. Поет жив мрією про революційну бурі, про радісних перервах:

І відразу від життя, І до неї божевільна любов, І пристрасть і ненависть до вітчизни… І чорна, земна кров Обіцяє нам, роздуваючи вени,

Всі руйнуючи рубежі, Нечувані зміни, Небачені заколоти.

Свій оптимізм, Віру в оновлення життя, своє розуміння цього, людського в ній Блок висловив в яскравій, афористичною фразою:

Зітри випадкові риси – І ти побачиш: світ прекрасний. Пізнай, де світло, – зрозумієш, де темрява.

Поема “Відплата”, як уже говорилося, не була завершена. У 1919 році поет зізнавався, що не відчуває “ні потреби, ні охоти закінчувати поему, повну революційних передчуттів, в роки, коли революція вже відбулася”. І тим не менш поема має велике мистецьке і пізнавальне значення. Вона показує, який величезний крок у своєму розвитку зробив Блок від “Віршів про Прекрасну Даму” за порівняно короткий період. З іншого боку, поема свідчить, що шлях Блоку до революції був природним і закономірним.

З чернеток “Відплати” Блок вилучив ряд уривків і об’єднав у цикл “Ямби”; сюди увійшло 2 невеликих віршів, написаних з 1907 по 1914 рік.

Глибоко значно саме заголовок циклу. Справа не просто в тому, що вірші цього циклу (як і поема “Відплата”) написані чотиристопним ямбом. У ці роки Блок наполегливо прагнув узгодити свою поезію з життям.

Світ сприймався ним музично – в звуках, шумах, ритмі. У передмові до поеми “Відплата” він писав:

“Я думаю, що найпростішим вираженням ритму того часу, коли світ, який готувався до нечуваних подіям, так посилено і планомірно розвивав свої фізичні, політичні та військові м’язи, був ямб. Ймовірно тому спричинило і мене, здавна гнаного по світу бичами цього ямба, віддатися його пружної хвилі… “Пролог поеми завершується виразною рядком:” Дроби, мій гнівний ямб, каміння! “

Аналіз поеми Олександра Блока “Відплата”

« “Двічі перемагає той, хто, здобуваючи перемогу, перемагає й самого себе”

Чайка (переказ) »

Related posts: