Аналіз прози Зощенко
Правда, спроби Зощенко писати по-новому минулого зрозумілі не відразу. Одне з перших оповідань Зощенко приніс у журнал “Сучасник”, редактором якого був поет М. Кузмин. Оповідання прийняте не був. “Ваші оповідання дуже талановиті,- говорить Кузмин…
– Але погодитеся самі – це трошки шарж – Це не шарж,- говорю я – Ну, взяти хоча б мова – Мова не шаржована. Це синтаксис вулиці… народу… Бути може, я небагато перебільшував, щоб це було сатирично, щоб це критикувало… – Не будемо сперечатися,- говорить він м’яко.-
Це їм імпонує. Це зробити досить легко. Але я не збираюся писати для читачів, яких немає. У народу інше подання олитературе.
Я не засмучуюся. Я знаю, що я правий”.
Так народилася проза Зощенко – проза, що, уловлюючи її пафос, поети-пародисти називали літературою “для небагатих”. Але й більше серйозна критика довгий час не могла визначити своєрідність прози Зощенко. “Талант Зощенко,-
Зощенко – гуморист, сатирик, мораліст… У чому бачив зло? Із чим боровся? І де шукав вихід?
“На початку моєї літературної діяльності, в 1921 році,- згадував Зощенко,- я написав кілька більших оповідань, це: “Любов”, “Війна”, “Риб’яча самка”. Мені здалося надалі, що форма великого оповідання, побудована на старій традиції, так сказати, чеховська форма, менш придатна, менш гнучка для сучасного читача, якому, мені здалося, краще давати коротку форму, точну і ясну, щоб в 100 або 150 рядках був весь сюжет і ніяка балаканина. Тоді я перейшов на коротку форму, на маленькі оповідання”.
Духовне відродження Росії, якого жадав письменник, здавалося неминуче пов’язаним з відновленням людини й рішучим розривом з рабською психікою. Свідомість того, що людина створена для більших справ, для великої праці, що ніколи змусило Чехова втрутитися в повсякденну дріб’язкову сторону життя, виросло у творчості Зощенко, що пережили революцію й соизмеряли з революцією людське життя, у не знаючих компромісів моральний максималізм. Пізніше Зощенко скаже, що він створив “галерею типів, що йдуть,”.
Насправді, читачеві, що пережив революцію, письменник розповідав про інертності суспільного буття, про консерватизм морального життя й про ту високу духовну відповідальність, що потрібно від людини, покликаного перебороти відсталість і інерцію. Це надавало “сентиментальним повістям” те філософське фарбування, що, була ледь уловима, але яка свідчила про те, що в нових, пореволюційних умовах пошуки призначення людини й духовного відродження особистості продовжували моральну проблематику російської літератури, вносячи в неї нові, революцією породжені акценти
У цій увазі до морального самовдосконалення людини Зощенко набагато обігнав своїх сучасників. У цьому була сила письменника
Related posts:
- Гумор і сатира М. Зощенко Навряд чи найдеться людина, що не читав жодного твору Михайла Зощенко. В 20-30 роках він активно співробітничав у сатиричних журналах (“Бегемот”, “Смехач”, “Пушка”, “Ревізор” і інші). І вже тоді за ним затвердилася репутація прославленого сатирика Продовжуючи аналіз зощенковских традицій у літературі й мистецтві, не можна не звернутися до творчості Володимира Висоцького (у його піснях перспективний […]...
- Театр Зощенко Театр Зощенко – це 10 п’єс, 8 одноактних комедій, 2 лібрето, безліч сценок (для сатиричних журналів 20-30-х рр. “Бузотер”, “Смехач”, “Бегемот” – під різними псевдонімами), мініатюри для естради. Він писав для театру й про театр. Так чи інакше, конкретний аналіз не обходиться без залучення рамки ігрових театральних категорій: терміни “клоунада речей”, “особа й маска” – […]...
- Про що писав Зощенко? Про здичавіння людини, замороченого барабанним боєм пропаганди, замордованного неминущими побутовими безладдями, запеклою боротьбою за жалюгідні по суті своєї переваги перед іншими. Отут уже не до шляхетності, жалі й здіймання духу. Отут може розгорітися жарка бійка через примусного їжачка, відбутися динамітна диверсія із приводу декількох украдених полешек дров. Неправда стає нормою: якщо бреше влада, те неминуча […]...
- Комізм і сатира в оповіданнях Зощенко Спосіб мислення зощенковского героя став способом його самовикриття. Язиковий комізм ніс із собою не тільки стихію сміху – він розкривав виниклий кентавр свідомості: це “знущання над невільною особистістю” – кричать пасажири Фразеологія Нового часу стає в їхніх вустах знаряддям настання, вона надає їм силу, за рахунок її вони самозатверджуються – морально й матеріально (“Я завжди […]...
- Характеристика героїв в оповіданнях М. М. Зощенко Щораз, коли я читаю оповідання Зощенко, мене охоплює дивне почуття: начебто б ніхто з тих, кого я знаю, не говорить на тій мові, на якому висловлюються його герої, але чомусь створюється враження, що так говорять дуже багато хто. Причому всі вираження й звороти здаються такими точними, що просто дух захоплює. Виникає думка: “Десь я це […]...
- Літературні паралелі у творчості Зощенко Я хочу почати свій Твір відомими словами з ” Золотого теляти” И. Ильфа й Е. Петрова: “Паралельно великому миру, у якому живуть більші люди й більші речі, існує маленький мир з маленькими людьми й маленькими речами… У великому світі людьми рухає прагнення облагодіяти людство. Маленький мир далекий від таких високих матерій. У його мешканців прагнення […]...
- Михайло Зощенко “Найголовніше” ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 2-4 класи 2 КЛАС БУТИ ПОРЯДНОЮ ЛЮДИНОЮ Урок 20 Тема. Михайло Зощенко “Найголовніше” Мета: вчити дітей аналізувати свою поведінку; вдосконалювати навички читання, вміння ділити текст на частини, добирати до них заголовки; розвивати пам’ять, увагу, кмітливість; виховувати бажання ставати кращими й добрішими. Обладнання: підручник; робочий зошит. ХІД УРОКУ I. Організаційний момент Урок розпочався! До […]...
- М. Зощенко. Перед сходом сонця Автобіографічна і наукова повість “Перед сходом сонця” – сповідальний розповідь про те, як автор намагався перемогти свою меланхолію і страх життя. Він вважав цей страх своєї душевної хворобою, а зовсім не особливістю таланту, і намагався побороти себе, переконати себе дитячому життєрадісне світосприйняття. Для цього (як він вважав, начитавшись Павлова і Фрейда) слід було зжити дитячі […]...
- Аналіз добутку молодіжної прози. Повість В. П. Астафьева “Зорепад” 1. Особливості конфлікту, стилю, художніх засобів у добутках молодіжної прози. 2. Автор і герой. 3. Повість В. П. Астафьева “Зорепад”. У середині 20-го століття в радянській літературі усе помітніше набирає силу прагнення до правдивого відтворення життя, письменники приділяють усе більше уваги проблемам гуманізму, моральності. Але це зовсім не означає, що автори лише скрупульозно відображали життя […]...
- Становлення Зощенко в літературі Під пером Зощенко всі сумні сторони життя замість очікуваного смутку або страху викликають сміх. Сам автор затверджував, що в його оповіданнях “немає ні краплі вигадки. Тут усе – щира правда”. Проте, незважаючи на голосний успіх у читачів, творчість цього письменника виявилося несумісним з установками соцреализма. Сумно відомі постанови ЦК ВКП(б) кінця сорокових років поряд з […]...
- Перед восходом солнца (краткое содержание) – Зощенко М Автобиографическая и научная повесть “Перед восходом солнца” – исповедальный рассказ о том, как автор пытался победить свою меланхолию и страх жизни. Он считал этот страх своей душевной болезнью, а вовсе не особенностью таланта, и пытался побороть себя, внушить себе детски-жизнерадостное мировосприятие. Для этого (как он полагал, начитавшись Павлова и Фрейда) следовало изжить детские страхи, побороть […]...
- Головний герой твору Зощенко “Оповідання Назара Ілліча, пана Синебрюхова” Першою блискучою перемогою нового Зощенко були “Оповідання Назара Ілліча, пана Синебрюхова” (1921 – 1922). З них почався щирий Зощенко – “не крайній”, не “початківець”, а той Зощенко, що стрімко швидко набирав висоту й з перших же кроків, “по виду без найменшого зусилля, як у казці, одержав визнання й у літературному середовищі й у зовсім неозорій […]...
- Досвід легкої комедії Зощенко Після війни, на конференції, присвяченої проблемам драматургії, що проходила у ВТО, Зощенко пояснив появу “Парусинового портфеля” свідомим звертанням до нового жанру, що сам визначив як “з’єднання реалістичної п’єси з елементами водевілю”. Він помітив, що сатира “не є тим видом мистецтва, у якому бідує наша сучасність. Досвіду ж легкої комедії в російської драматургії не було. У […]...
- Герой прози Зощенка Михайло Михайлович Зощенко – російський письменник-сатирик, спадкоємець традицій російської сатири ХІХ століття, чий талант найбільше розкрився у жанрі короткого оповідання. Об’єктом сатири Зощенка став новий побут післяреволюційної Росії 20-х років, а ліричним героєм – недалекий і курйозний “напівпролетарій”, у наївній оцінці якого подані зміни в житті російського суспільства. Оповідання майстра не втратили своєї актуальності і […]...
- Аналіз оповідання М. М. С. ощенко “Аристократка” 1. Самобутність творчості Михайла Михайловича Зощенко. 2. “Аристократки” у розумінні обивателів часів Зощенко. 3. Значення творчості Михайла Михайловича Зощенко. Уже перші сатиричні твори Михайла Михайловича Зощенко свідчили про те, що російська література поповнилася новим ім’ям письменника, не схожого ні на кого іншого, зі своїм, особливим поглядом на мир, громадське життя, мораль, культуру, людські взаємини Мова […]...
- Голубая книга (краткое содержание) – Зощенко М Однажды Зощенко был у Горького. И вот Горький ему говорит: а что бы вам, Михал Михалыч и все такое прочее, не написать вот в этой вашей сказовой, с позволения сказать, манере всю историю человечества? Чтобы, значит, герой ваш, обыватель, все понял и достало его ваше сочинение, образно говоря, до самых, извините, печенок. Вот так бы […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненно – батько української прози Поява повістей та оповідань Квітки-Основ’яненка українською мовою має собою новий важливий етап не лише в його творчості, а й загалом у розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності. До 30-х років XІX століття у новій українській літературі розвивалися і поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістично-пізнавальних завдань літератури потребували зображення дійсності в […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненко – батько української прози Поява повістей і оповідань Квітка-Основ’яненко українською мовою являє собою новий важливий етап не тільки в його творчості, а й взагалі в розвитку української літератури, у формуванні її реалізму й народності В 30-х роках XIX сторіччя у новій українській літературі розвивалися поетичні й драматичні жанри. Вимоги часу, посилення реалістичних завдань літератури мали потребу в зображенні дійсності, […]...
- Герой і проблематика ранньої романтичної прози М. Горького До раннього періоду творчості М. Горького відносять його романтичні добутки (“Баба Изергиль”, “Макар Чудра”, “Пісня про Буревісника”, “Пісня про Сокола” і інші), оповідання “босяцького” циклу, деякі реалистические оповідання. Саме в реалістичних оповіданнях намітилися ті теми, які письменник буде розвивати пізніше: викриття соціального ладу, його пороків, доводящих людини до крайнього ступеня падіння, моральнийний убогості, духовної й, […]...
- Марко Вовчок – основоположних прози для дітей Видатна українська письменниця-демократка Марко Вовчок прийшла в літературу наприкінці п’ятидесятих років минулого століття. Ідейними натхненниками, справжніми володарями дум передових людей в Росії і Україні в ті роки були революційні демократи, великі просвітителі Герцен, Шевченко, Чернишевський, Добролюбов, Некрасов, Салтиков-Щедрін. Певна річ, що в перших оповіданнях Марка Вовчка немає яскравих образів протестантів, бунтарів, відвертих сміливих борців проти […]...
- У чому особливість сучасної української прози? У сучасній прозі співіснують різні тенденції розвитку без чітко визначеної жанрової диференціації. Її жанрово-тематичні пріоритети різноманітні. Це й детективна, і фантастична, і містична, й історична, і філософська проза, що представлена есе, оповіданнями, новелами, повістями, романами. Для визначення загального стилю української прози останніх років найкращим є термін “полістилістика”, коли кожен окремий авторський художній текст становить собою […]...
- Значення творів І. Нечуя-Левицького для розвитку української прози Своїми талановитими творами він (І. С. Нечуй-Левицький) вивів на світ життя людей свого краю… Панас Мирний Одне з найпочесніших місць в історії української літератури належить Іванові Семеновичу Нечую-Левицькому – видатному письменнику, класику нашої літератури. Почавши літературну діяльність у середині 60-х років XIX століття, він за своє довге життя написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, значну […]...
- Тема “сумної” прози Гр. Тютюнника Григір Тютюнник (за паспортом – Григорій Михайлович, але за літературне ім’я взяв собі “Григір”, щоб хоч якось розрізнитися зі своїм старшим братом по батькові, відомим письменником, автором роману “Вир”, Григорієм Тютюнником, який за паспортом – Єгор) народився 5 грудня 1931 року в селянській родині у селі Шилівці на Полтавщині. 1937 року, коли Григору було шість […]...
- Реалізм і народність художньої прози Б. Грінченка Я не скажу, щоб розумом, я жив, Я не скажу, щоб серце в мене спало. Але його я тяжко пригнітив. Повинність я над все ушанував. Віддав себе я праці без вагання; Я йшов туди, де розум посилав… Б. Грінченко Борис Дмитрович Грінченко – видатне явище в українській літературі.. Він – людина феноменальної працездатності, талановитий письменник-про-заїк, […]...
- Особливості бунинской прози (по оповіданнях “Пан із Сан-Франциско” і “Сонячний удар”) У своїх творах Бунін, з одного боку, показував картину свого часу (рабство одних, непомірне панування інших), а з іншого боку – розкривав таїнства людської душі, викриваючи дурні якості зовні чималих людей і показуючи позитивні – негідників і безнадійних з погляду суспільства. Бунін малював також образи людей, вибитих зі звичної колії життя. Письменник припускав, що в […]...
- Загальна характеристика прози II половини XX ст 1956 р. суспільство засудило сталінізм і його звірства, було звільнено з таборів мільйони засуджених, зокрема и тих українських письменників, які там вижили. У літературу повертаються імена майстрів “розстріляного Відродження” – Миколи Куліша, Михайла Зерова, Григорія Косинки, Валер’яна Під могильного, Євгена Плужника та інших. Починається реабілітація особистого, народного, національного в літературі 60-х рр. XX ст. Піднялася […]...
- Особливості ранньої прози В. Винниченка Володимир Винниченко – один із найталановитіших українських прозаїків і драматургів. Але його людська і творча доля складалася дуже важко. Свого часу за відверті виступи був оголошений ворогом соціалізму, націоналістом, агентом імперіалістичних держав, інтервентом. І як наслідок – сидів у тюрмах, жив нелегально, емігрував і знову, ризикуючи, переходив кордон. “Метри” ж критичного цеху, побачивши в доробку […]...
- Панас Мирний корифей української прози І. Панас Мирний – суворий літописець епохи. (Основоположник українського соціально-психологічного роману і повісті. У творах письменника глибоко відображене життя і боротьба українського народу проти несправедливого суспільного ладу.) ІІ. “Свіжий і сильний талант” письменника. 1. Доробок “малої прози” Панаса Мирного. (Новели “Сон”, “Серед степів”, “Лови”, “Дурниця”, “Казка про Правду і Кривду”.) 2. Оповідання “Лихий попутав”, повість […]...
- Художня своєрідність прози Л. Н. Андрєєва Леонід Андрєєв – дуже своєрідний письменник. Кожного, хто вперше бере в руки книги з його повестя-мі й оповіданнями, з перших сторінок вражає необык-новенно оригінальний талант письменника, у якому з-единились у єдине ціле два головних чи напрямки-тературы початку XX в. – реалізм і символізм. Це вудь-вительное сполучення непоєднуваного додало творче-ству Андрєєва особливий колорит. І колорит виражається […]...
- Реалізм і народність художньої прози Б. Грінченка Художня проза Бориса Грінченка сповнена нічим не прикрашеною життєвою правдою. Не з холодною розсудливістю спостерігача сприймав митець народне безталання, а палким серцем людинолюбця. Письменник пізнав нелегку долю народного вчителя, тому у своїх творах змалював те, що добре знав, з чим безпосередньо стикався, серед чого жив. Письменник за десять років вчителювання в народних школах зрозумів необхідність […]...
- Жанрове розмаїття прози Нечуя-Левицького Літературна спадщина Нечуя-Левицького досить велика і жанрово різноманітна: романи, повісті, оповідання, нариси, новели, гуморески, драми, казки тощо. Спадкоємець Т. Шевченка і Марка Вовчка, І. Нечуй-Левицький збагатив реалізм, який під його пером перетворився на універсальний напрямок національної літератури. Перемогою реалізму Левицького було зображення героя соціально диференційованим. Реаліст-психолог, Нечуй-Левицький використовує глибокий аналіз, зображує особистість у соціальному типі […]...
- Людина на війні (на прикладі ранньої прози В. Быкова) Василь Биків один з найвизначніших вітчизняних письменників, що протягом довгого років творчої роботи залишився вірний темі війни. Він пише тільки про війну, не знаючи утоми й немов боячись не встигнути розповісти читачеві, як губительно позначилася Війна на душах людей. Василь Биків, як і Юрій Бондарев, Георгій Бакланів, належить до числа письменників-фронтовиків, які не понаслышке знали, […]...
- “Аналіз оповідання І. Буніна ” Темні алеї” Цикл оповідань видатного російського письменника Івана Буніна “Темні алеї” складається з 38 творів. Вони відображають різні пласти часу, розрізняються методами створення образів і жанрами. Останній у своєму житті цикл оповідань письменник створював у роки Другої світової війни, в останні роки свого життя. У той час, як від кровопролитної війни рушився усталений світ, Бунін писав про […]...
- Марко Вовчок – основоположниця прози для дітей. Народність оповідань Марко Вовчок – основоположних прози для дітей. Народність оповідань. Видатна українська письменниця-демократка Марко Вовчок прийшла в літературу наприкінці п’ятидесятих років минулого століття. Ідейними натхненниками, справжніми володарями дум передових людей в Росії і Україні в ті роки були революційні демократи, великі просвітителі Герцен, Шевченко, Чернишевський, Добролюбов, Некрасов, Салтиков-Щедрін. Певна річ, що в перших оповіданнях Марка Вовчка […]...
- Драматизм і трагізм прози письменника Ю. Федьковича В прозових творах ми зустрічаємося вії навіч з гордим і мужнім народом Карпат, чус мо його живу мову, бачимо різні сторони особистого і громадського життя. Народні типи і народне життя на фоні чудової гірськй природи – ось основний об’єкт зображення 4 прозі Федьковича. Юрій Федькович написав понад 60 прозових творів – пон вістей, оповідань, казок, […]...
- “Мистецтво завжди допомагало людині у відшукуванні ідеалу (Ф. М. Достоєвський). Герої прози В. М. Шукшина 1. Сільська проза Шукшина. 2. Герої Шукшина – люди з життя. 3. Вища міра художності Шукшина. 4. Розкриття моральних якостей героїв у момент важких випробувань. Творчість письменника, кінорежисера й актора В. М. Шукшина привертає увагу гостротою постановки споконвічних проблем. Це пошук сенсу життя, неминущі духовні цінності людини – його моральні ідеали, честь, борг, совість. І […]...
- Аналіз “Максим Гримач” (1857) Літературний рід: епос. Жанр: родинно-побутове оповідання. Тема: зображення життя вільних селян у закріпаченій Україні середини XІX ст. Головна ідея: обстоювання не спотвореного майновими розрахунками родинного щастя. Головні герої: заможний козак Максим Гримач, Катря – старша дочка, Тетяна – молодша; Семен, кріпак, коханий Катрі. Сюжет Заможний господар Максим Гримач (удівець) виховує своїх доньок: старшу Катрю […]...
- Аналіз оповідань Шукшина зі збірника “Характери” У всіх випадках такого занадто “проникливого” (а насправді сугубо довільного) прочитання, я думаю, проявляється одна характерна й досить стійка наша літературно-критична звичка – виходити у визначенні ідеї розглянутого добутку не з об’єктивно, що наличествует задуму, письменника, а з якої-небудь апріорно постулируемой схеми, що ми потім і прагнемо підтвердити вибірковим аналізом. Скажемо, потрібно було підтвердити думку […]...
- “Гомер української прози XX століття” Його життя пройшло “у вічному вигнанні”: Німеччина, Польща, Канада. Та де б не був, думки були на Україні. Його увагу привертала Східна Україна (У. Самчук – виходець з багатої волинської родини), Україна, як він говорив, Скрипника та Хвильового. “Мене,- згадує письменник,- тягнуло туди багато магнітів, а головне – моє нестерпне, безупинне бажання писати”. Улас Самчук […]...
- Художня своєрідність прози Чехова в російській літературі Ще в 1882 г. Пушкін помітив: “Точність і стислість – от перші достоїнства прози”. На цих принципах будується проза Чехова, що зумів точно й коротко передати правду самого звичайного, буденного життя, побачити, як проявляються трагічні колізії в зовні спокійному плині дійсності, у її дріб’язках, як може бути жахливе життя зовні цілком благопристойна й мирна, якщо […]...