Аналіз сну про Миколку Родіона Раскольникова
Сни, як відомо, мають величезний вплив на щиросердечний і психічний стан людини. У сні відбуваються речі, які могли б відбутися з людиною в його реальному житті, але обов’язково є какаято деталь, що суперечить здоровому глузду. Один з типів сну це хворобливі сни, вони відрізняються “яскравістю й надзвичайною подібністю з дійсністю”, саме тому сни, побачені у хворобливому стані, “роблять сильне враження на розстроєний і вже збуджений організм людини”.
Протягом роману Родіон Розкольників п’ять разів бачить сни. Перший сон
Дія відбувається в далекому дитинстві Раскольникова. Життя в його рідному містечку настільки звичайна й сірка, що “час сіреньке”, навіть увечері, у святковий день. Та й весь сон з’являється нам в аж ніяк не радісних тонах: “чернеется лісочок”, “дорога завжди курна, і пил на ній завжди така чорна”. Контрастує зі смутним тоном лише зелений купол церкви, а єдиним радісним кольорами є червоні й сині сорочки п’яних мужиків, але радість ця поширюється тільки на них. Простір ділиться на дві протилежні
Шинок у пам’яті Родіона Раскольникова персоніфікує пияцтво, зло, низькість і бруд його мешканців і багато інших пороків, але самі головне, що веселощі п’яних людей не вселяє навколишньої, зокрема маленькому Роді, нічого, крім страху. Ледве далі уздовж дороги перебуває міський цвинтар, а на ньому церква. Збіг їхнього місцезнаходження позначає, що який би не була людина, вона однаково почне своє життя в церкві й закінчить її там же на цвинтар.
Самі приємні спогади Раскольникова зв’язані саме із церквою й цвинтарем, “він любив цю церкву й стародавні в ній образа, большею частию без окладів”. Навіть могилку свого молодшого брата, якого Родіон зовсім не пам’ятає, він згадує з розчуленням, йому простонапросто приємно думати про цю церківку. Церква не зрячи перебуває кроках у трьохстах від шинку. Ця невелика відстань показує, що людина в будь-який момент може припинити своє вульгарне життя й, обратясь до бога, що все простить, почати нове праведне життя.
Але всетаки шинок мир пияцтва, пороків і вульгарності. Негативний вплив шинку на навколишній світ настільки сильно, що навіть більший віз, куди впрягають ломових коней, на яких любив дивитися Родячи, цього разу є місцем трагедії, що розігралася в нього на очах
Сон цей дуже важлива частина роману. У ньому вперше з’являється вбивство, убивство не тільки задумане, але й здійснене. І після сну в голові в Раскольникова виникає думка: “Так невже ж, невже ж я в самій справі візьму сокиру, стану бити по голові, размозжу їй череп… буду сковзати в липкій теплій крові, зламувати замок, красти й тремтіти; ховатися, весь залитий кров’ю… із сокирою. Господи, невже”. Раскольникову буде важко зробити це вбивство, тому що його відношення до насильства мало змінилося з дитинства. Не зрячи займенник “він” уживається підряд і до маленького Роді, і до Раскольникову-студенту: “ВІН обхоплює батька руками…
ВІН хоче перевести подих… ВІН прокинувся весь у поті…” незважаючи на минулі роки, незважаючи на задумане вбивство, незважаючи на те, що Родіон давно вже не так набожний, як у дитинстві, він дотепер почуває відразу до насильства, тим більше до вбивства. Також уперше в цьому сні з’явився образ сокири, що потім буде розвиватися протягом усього роману. Сокира стала тут як знаряддя вбивства, надійне, але не зовсім, звичайно, естетичне, хоча, що може бути естетичного в убивстві. Наступний образ це образ замученої кобиленки.
Далі у романі ми зустрінемо його ще раз, цієї кобиленкой буде Катерина Іванівна Мармеладова: “Уездили шкапу! Надірвалася!”. Вона також як і ця савраска буде замучена п’яницею, у її випадку це буде Семен Захарич Мармеладов, різниця лише в тім, що він не основна причина її смерті
Якщо дивитися на композицію роману в цілому, те цей сон перебуває в експозиції. Він і виконує функції експозиції знайомить читача з образами, які потім будуть зустрічатися протягом роману. Цей сон, швидше за все, самий яскравий і що запам’ятовується й несе саме більше значеннєве навантаження у всьому добутку
(1 votes, average: 5.00 out of 5)