Аналіз вірша До моря Пушкіна А. С
Первісний варіант вірша “До моря” був написаний Пушкіним у південному посиланні, в Одесі. Вернувся до цього послання поет уже в “новій” посиланні – у Михайлівськім, в 1824 році. Цей вірш завершувало собою романтичний період творчості Пушкіна.
У цьому добутку досить відчутні елегійні мотиви.
Причому, як відзначає В. А. Грехнев, в елегійному розчаруванні в Пушкіна з’єднуються три різні життєві сфери – філософське, історичне й конкретно-біографічна, і взаємопроникнення цих сфер зберігається й кожному рядку вірша. На початку
Востаннє переді мною Ти котиш хвилі блакитні И блищиш гордою вродою.
Далі домінують філософські міркування Пушкіна. Море тут – “вільна стихія”, як і мир людської душі. Саме тому воно так притягає до себе, так близько й дорого поетові: Як друга ремство тужливий, Як заклик його в прощальну годину, Твій смутний шум, твій шум закличний Почув я востаннє.
Море норовливо й примхливо, як і людські пориви. Воно непередбачено, як і таємні
Точно так само гине людина, що віддалася у владу стихії страстей, божевільних бажань, імпульсивних поривів. Однак образ моря символізує тут не тільки мир людської душі, але й долю. Вона так само норовливо грає людьми, несучи й радість, і несподівану загибель.
З непередбаченою морською стихією Пушкін порівнює й любов, пристрасть, сильне почуття, що підкоряє собі всі устремління й учинки. Однак любов нерідко сковує волю людини, стає своєрідним полоном душі, вдохновенья: Ти чекав, ти кликав… я був окутий; Вотще рвалася душа моя: Могутньою пристрастю зачарований, У берегів залишився я… Тут знову переважають авторські емоції, а потім треба перехід в історичний план.
Романтичний образ моря, вільної, вільної стихії народжує у свідомості поета спогаду про героя з незвичайною долею – Наполеоні, що знайшов свою смерть поруч із морем, на острові Святої Олени: Один предмет у твоїй пустелі Мою би душу вразив. Одна скеля, гробниця слави…
Там поринали в хладний сон Воспоминанья величні: Там вгасав Наполеон. Інший романтичний герой у вірші – поет Байрон. Наполеон і Байрон…
Пушкіна недарма зв’язує два цих образи воєдино. Байрон багато писав про Наполеона, його дуже цікавила особистість полководця. Таким чином, мотив сумуй, що виникає на початку вірша, проходить через історичний екскурс поета: Пушкін згадує про загибель Наполеона, про смерть Байрона.
Потім мотив цей через особистісні переживання виходить на внесюжетний, внеличностний, філософський план: Мир спорожнів…
Тепер куди ж Мене б ти виніс, океан? Доля людей усюди та ж: Де благо, там уже на стражі Иль просвещенье, иль тиран. Обертає на себе увага, що поет тиранію дорівнює до просвещенью. Однак тут під “просвещеньем” мається на увазі “культура”, мир цивілізації, що позбавив людину волі й природності щиросердечних рухів.
У розумінні поета цивілізація є “тираном”, що насильно втручається у вільний плин людського життя.
Протиставлення цивілізованої людини миру природи завжди було характерно для пушкінської творчості (Бранець і Черкеска, Алеко й старий циган, Онєгін і Тетяна). У даному вірші мотив природи лише вгадується: він виступає альтернативою “просвещенью” і тиранії, тією нездійсненною мрією, про яку поет вопрошает океан. Закінчується вірш по-пушкински жизнеутверждающе.
Прощаючись із морем, поет обіцяє зберігати образ вільної стихії у своїй душі, відповідати ідеалу природної, природної людини: У ліси, у пустелі мовчазні Перенесу, тобою полн, Твої скелі, твої затоки, И блиск, і тінь, і говір хвиль.
Композиція вірша підпорядкована основній ідеї, ідеї волі. Перша частина – це опис моря. Тут Пушкін використовує виразні епітети (“хвилі блакитні”, “гордою вродою”), порівняння й анафори (“Як друга ремство тужливий, Як заклик його в прощальну годину, Твій грустнийшум, Твій шум закличний Почув я востаннє”), перифрази (“Прощай, вільна стихія! “, “Моєї душі межа бажаний!”), метафори (“я був окутий”), бессоюзие (“Як я любив твої відкликання, глухі звуки, безодні глас”), інверсію (“У берегів залишився я…”).
Тут також використовуються й звертання (“вільна стихія” “Моєї душі межа бажаний”), завдяки яким створюється враження “бесіди з морем”.
Поет використовує й загальновживану лексику, і слов’янізми (“глас”, “рибалок”, “брег”, “вотще”). Для початку першої частини характерний нескладний синтаксис – прості речення, у складі яких є порівняння, однорідні члени, дієприкметникові звороти. Наприкінці першої частини вже є складні речення, союзні складносурядні й безсполучникові.
Ускладнення синтаксису тут відбиває поглиблення основної теми добутку.
Чудовий і фонетичний лади вірша. Уже в першій частині ми зустрічаємо алітерації (повтор автором приголосних звуків) і асонанси (повтор голосних): Прощай, вільна стихія! Востаннє переді мною Ти котиш хвилі блакитні И блищиш гордою вродою. У другій частині вірша Пушкін розвиває тему волелюбної особистості, душу якої подібна морської стихії.
Тут виникають образи Наполеона й Байрона.
Друга частина починається з риторичних питань (“Про що жалувати? Куди б нині Я шлях безтурботний спрямував?”). Тут також є точні, виразні епітети (“шлях безтурботний”, “урочиста врода”), анафори (“Як ти, могущ, глибокий і похмурий, Як ти, нічим не приборкаємо”), перифрази (“гробниця слави”, “Він був, про море, твій співак”), звертання (“про море”), порівняння (“як бури шум”), інверсії (“Він духом створений був твоїм”).
Крім загальновживаної лексики, поет використовує слова високого стилю (“почив”, “володар наших дум”, “вінець”) і слов’янізми (“хладний”, “могущ”).
У другій частині вірша також зустрічаються алітерації й асонанси: тут часто повторюються шиплячі”ш”, “щ>>, “год”, протяжливі голосні “в” і “про”, дзвінкий “р”. Як зауважує Н. Л. Степанов, переклик цих звуків нагадує однотонне, тужливе ремство моря. Дослідники неодноразово відзначали порушення граматичних норм у звертанні поета до моря. “Ти чекав, ти кликав…
” – Пушкін звертається “до моря”, використовуючи чоловічий рід, хоча іменник “море” – середнього роду. Переконливе пояснення цьому дає Е. Маймин. Дослідник зауважує, що море асоціюється у свідомості поета із другом “і відчувається як друг”, тому “неправильне” слововживання внутрішньо виправдано. У цьому вірші ми можемо виділити й третю частину.
Поет поринає у філософські роздуми про людську долю, а потім знову звертається до образа моря.
І почуття безнадійності тут урівноважується цим звертанням. У третій частині використовуються звертання (“Тепер куди ж Мене б ти виніс, океан?”, “Прощай же, море! “), епітети (“пустелі мовчазні”, “урочистої вроди”), многосоюзие (“И блиск, і тінь, і говір хвиль”), риторичне питання (“Тепер куди ж Мене б ти виніс, океан?
“). Пушкіна використовує високу лексику (“тиран”, “благо”). Крім того, тут також є алітерації й асонанси: У ліси, у пустелі мовчазні Перенесу, тобою полн, Твої скелі, твої затоки, И блиск, і тінь, і говір хвиль.
Пушкінські вірші, у тому числі “До моря”, викликали замилування Бєлінського.
Аналізуючи романтичні “п’єси” поета, критик писав: “Вдивитеся й вслухайтеся в цей вірш, у цей зворот думки, у цю гру почуття: у всім знайдете чисту поезію, бездоганне мистецтво, повне мистецтво, без найменшої домішки прози, як старе міцне вино, без найменшої домішки води”. Здається, оцінка ця справедлива й по цей день





Related posts:
- Аналіз вірша Пушкіна “До моря” Улітку 1824 р. А. С. Пушкін по наущению своїх ворогів був відправлений петербурзьким начальством у псковське Село Михайловское. Ще в Одесі поетом опановували похмурі настрої. “Нудно… от приспів мого життя” – писав він своєму другові Дельвигу, при цьому називаючи себе “посилальним невільником”. А отут ще стояла розлука з морем, що підтримує в Пушкіні творчі сили […]...
- Вірш Пушкіна “До моря”. (Сприйняття, тлумачення, оцінка) Море у свідомості поета – це зовсім особлива стихія, що вражає своєю силою й красою. Прощай, вільна стихія! Востаннє переді мною Ти котиш хвилі блакитні И блищиш гордою вродою. Поет розмовляє з морем, як із другом; знаходить співчуття й розраду в спілкуванні з вільною стихією. Як друга ремство тужливий, Як заклик його в прощальну годину, […]...
- Тема ідея композиція строфіка вірша “До моря” Щирий ліричний тон звертання до моря робить вірш близьким до жанру елегійного послання: поет ділиться з морем, як із другом, самими таємними думами й почуттями. Композиція вірша заснована на двох його ідейно-художніх центрах; на образі моря й образі ліричного героя. Образ моря – перша частина вірша: – прощання поета з “вільною стихією” (строфи 1-2); – […]...
- Вірш А. С. Пушкіна “До моря” (сприйняття тлумачення оцінка) Вірш “До моря” написане в 1824 р. Це був переломний період для Пушкіна – період переходу від романтизму до реалізму. Воно завершує романтичний період пушкінської творчості У вірші “До моря” поет прощається не тільки з “вільною стихією”, але й романтичним світовідчуванням. Поетичне зображення моря сполучається тут з філософськими міркуваннями поета про свою особисту долю, про […]...
- Консультація “Аналіз ліричного вірша А. С. Пушкіна” Самостійний аналіз ліричного вірша – робота вдумлива, складна, що вимагає чималих знань і умінь. Припустимо, що, працюючи над “своїм” віршем, ви зупинилися в скруті перед одним з пунктів плану загального аналізу і принесли це питання на консультацію… Питання перше. Місце, час, історія створення вірша “Тане хмар летюча гряда…”; обставини життя і суспільне становище поета. Відповідь. […]...
- Образ моря в лірику В. А. Жуковського й А. С. Пушкіна Романтизм як літературний напрямок сформувався в більшості країн Європи до початку XIX століття, викликавши до життя целую плеяду чудових письменників і поетів. Видатними російськими поетами-романтиками по праву вважаються В. Жуковський, А. Пушкін, Батюшков, М. Лермонтов. Якщо В. Жуковський буквально стояв у джерел цього літературного методу в Росії й у своїй Творчості відбив зміну сентименталізму раннім […]...
- Аналіз вірша Пушкіна “Квітка” В О. С. Пушкіна є дивний вірш – “Квітка”. Воно невелике – складається з декількох строф. Сюжет вірша простий: ліричний герой знайшов у старій книзі засушений і забутий кимсь квітка. І ці фарби, що втратили, пелюстки підняли в душі героя цілу буру думок і почуттів. Він замислюється про життя людини, про його мрії, прагнення, бажаннях; […]...
- Аналіз вірша А. С. Пушкіна “Фонтану Бахчисарайського палацу” Вірш А. С. Пушкіна “Фонтану Бахчисарайського палацу” було написано в 1824 році під час його посилання в Село Михайловское, “у далекий північний повіт”. Поет жив один у порожньому будинку, у глухомані псковських лісів. Пушкіна мучився, згадував Південь, Крим. Вірш відбиває його враження від відвідування Бахчисарая. В 1820 році він побував у цьому кримському місті й […]...
- Аналіз вірша Пушкіна “Я помню чудное мгновенье”. Форма і зміст У часи, коли монографічне опис ліричного тексту було ще не в моді, послання Пушкіна до А. П. Керн незмінно привертало увагу дослідників. Будучи загальновизнаним еталоном поетичного досконалості, воно служило і служить свого роду подразником, що викликає читачів на вчене ристалищі. Висока оцінка вірші довго залежала від біографічного коментаря, і лише поступово текст повертався до себе […]...
- Аналіз вірша чи Простиш мені мої ревниві мрії Пушкіна А. С Любовна лірика Пушкіна неповторна й своєрідна, “ніжне, запашне й граціозне” почуття сполучається в ній з тонким психологізмом, з філософським осмисленням ситуації, з виходом у перспективу майбутнього. У цих віршах нам не тільки відкривається весь спектр переживань ліричного героя, але часом і створюється образ героїні, розкривається її внутрішній мир, обрисовується її доля. Один з таких добутків […]...
- Аналіз вірша А. С. Пушкіна “Елегія” Мені важко, як неясне похмілля. Але, як вино – сум минулих днів У моїй душі чим старе, тим сильней. Мій шлях сумовитий. Обіцяє мені праця й горе Прийдешнього хвилюється море, що. Але не хочу, про други, умирати; Я жити хочу, щоб мислити й страждати; И відаю, мені будуть наслажденья Серед прикростей, турбот і треволненья: Часом […]...
- Аналіз вірша Пушкіна “Біси” Як величезне узагальнення переживань Пушкіна того часу, переведених на специфічно образну мову мистецтва, виникав вірш “Біси” (1830) – своєрідний підсумок пушкінських роздумів про моторошне життя миколаївської, Росії. Первісні начерки говорили про подорожанина в третій особі: Подорожанин їде в чистому полі Подорожанин їде в темному палі Подорожанин їде в білому полі У зв’язку з необхідністю реалістично […]...
- АНАЛІЗ ВІРША А. С. ПУШКІНА “ЩО В ІМ’Ї ТОБІ МОЄМУ?” Є у світі Серце, де живу я. А. С. Пушкін “Щастя Так мало створено для мене, що я не визнав Його, коли воно було переді мною”, – говорив А. С. Пушкін, тому що не сподівався на взаємність. Його Послання звернене до жінки, що його, Видимо, ніколи не любила: Що в ім’ї Тобі моєму?.. Що в […]...
- Аналіз жанру вірша Пушкіна “Осінь” Процес поетичного визрівання, що дає в результаті рясну “жнива”, показаний в “Осені” Пушкіна як природне переломлення творчих сил природи у свідомості поета. Баратинський в своїй “Осені” не пише про вічно відроджується природі. Вона дає лише “плід річних праць” “дозвільного селянинові”; поет-мислитель, “оратай життєвого поля”, не збирає ніякої жнив. Життя природи, по суті, мінусірована у Баратинського. […]...
- Аналіз вірша Пушкіна “Герой” Знав Пушкіна, відрізаний у Болдіні від навколишнього світу, або не знав про цю публікацію в “Літературній газеті”, у цьому випадку не так істотно, Істотно те, що своїм віршем і проведеної в ній аналогією він дав всієї ситуації відповідній історичній правді оцінку. У той же час вірш “Герой” продовжувало лінію, намічену “Стансами”, що складався в нагадуванні […]...
- Аналіз вірша А. С. Пушкіна “Осінь” Пушкін не раз і в прозі, і у віршах повторював, що осінь – його улюблене година року, тому поет описувала “сумовиту пору, очей очарованье” з надзвичайною переконливістю й емоційністю. Він розповідав про своє замилування: “Люблю…у багрець і золото одягнені ліси”. Поет оспівує “прощальну вроду”, незважаючи на швидке її завершення. Він показує, як народжується в його […]...
- Аналіз вірша М. Ю. Лєрмонтова “Смерть поета” Вірш “Смерть поета” складається з двох частин. Перша частина – елегія, а друга – сатира. У цьому вірші Лєрмонтов звинувачує у смерті Пушкіна не тільки Дантеса, а й усе суспільство. На думку Лєрмонтова, причина загибелі Пушкіна в тому, що поет приречений на самотність і не міг цього винести. Він впадає в чужий йому світ і […]...
- Аналіз вірша А. С. Пушкіна Цей вірш присвячений Ганні Петрівні Керн, з якої Пушкін уперше познайомився в Петербурзі в будинку Олениных, на початку 1819 р. Уже тоді поет був зачарований красою й зачаруванням Ганни Керн. Після цієї зустрічі пройшло шість років, і Пушкін знову побачив Керн улітку 1825 р., коли вона гостювала в Тригорському у своєї тітки П. А. Осиповой. […]...
- Аналіз вірша О. С. Пушкіна “Якщо життя тебе обдурить…” “Тебе, як першу любов, Росії серце не забуде!..” – написав про О. С. Пушкіна Тютчев. І ці слова виявилися пророчими. Перший російський національний поет, родоначальник всієї наступної російської літератури – таке визнане місце й значення О. С. Пушкіна в її розвитку. Читачі люблять його поезію не тільки за ніжний ліризм і красу складу. Крім цього, […]...
- Моє розуміння вірша О. Пушкіна “Пророк” Моє розуміння вірша О. Пушкіна “Пророк” Вірш “Пророк” був написаний у липні-вересні 1826 року після сумнозвісних подій – страти п’яти керівників декабристського повстання. В основі вірша традиція алегоричного використання біблійних мотивів, де образ співця синонімічно наближувався до образу біблійного пророка. Такі образи вже зустрічалися у попередніх віршах О. Пушкіна, зокрема у вірші “Наслідування Корану”. Пророк […]...