Аналіз вірша Жуковського “Квітка”

Вірш було написано в 1811 році, безсумнівно, факти біографії впливають на зміст вірша. “Квітка” – не виняток. Кожен, хто знайомий з біографією Жуковського знає, що рік написання вірша став роком розлуки, роком останнього пояснення з Машею Протасової і, звичайно, ця подія особистому житті відбилося в темі та ідеї цього вірша.

На перший погляд тема вірша проста: в’яне квітка на осінньому полі, але не така ідея вірша. Основна думка його криється у порівнянні вмираючого восени квітки і людини, що втратив надію на щастя.

Щоб розкрити

цю ідею, поет композиційно точно вибудовує цей вірш і читач спостерігає за розвитком внутрішнього сюжету. Вид увядающего квітки “самотнього, позбавленого своєї принади” народжує в серці ліричного героя роздуми про власне життя, так само як рука осені жорстокої позбавляє квітка краси, так і рок, доля “пригнічує” людини, забираючи веселощі, віднімаючи мрію і насолоду. Позбавляючись “драгих серцю помилок” людина втрачає чарівність життя, втрачає надію. І розуміє, що життя квітки і людини однаково швидкоплинна.

Центром цього вірша стають переживання і роздуми ліричного героя. Він сумний, бе6знадежно

сумний. У його серці таїться трагедія, тому що навіть “зірка надії згасає”, а вона, як відомо (надія) вмирає останньою.

Ліричний герой уподібнює себе зів’ялій квітки, а своє життя періоду цвітіння.

Всі особливості поетичної мови цього вірша працюють на розкриття душі ліричного героя. Вірш задушевно і сумно, співуче. Цю плавність і пісенність створюють відкриті голосні звуки (а, о, у).

Жуковський використовує слова “рок”, “руйнує”, “оману”, “зникає”, “згасає”, ці слова – дієслова показують читачеві, як непомітно, але на око доля руйнує людське життя, і немає від неї порятунку. Цю приреченість автор передає за допомогою вигуки “На жаль!”, Пропозицій з трьома крапками і останнього риторичного питання, яке не вимагає відповіді

Жанр свого вірша поет називає в підзаголовку. Це романс. Будь-який знає, що романс співуче вірш про нещасну любов.

Смуток і туга ліричного героя передаються читачеві і зрозумілі, особливо, якщо пережила нещасну любов і розчарування.

Вірш неспішно розповідає про долю ліричного героя незавидною і сумною. Перехресна рима, однакова в усіх чотирьох строфах, передає настрій печалі, одноманітною і безвихідною.

Цей вірш зіграло важливу роль у розвитку літератури, як і вся творчість Жуковського. Завдяки елегійним роздумів поета початку 19 століття, читачі отримали елегії Пушкіна, Лермонтова. Цікаво, що один із віршів Пушкіна присвячене засохлої квітці нагадує вірш Жуковського.



Аналіз вірша Жуковського “Квітка”