Аналіз “Земля”
(1902)
До вершинних творів о. Кобилянської належить повість “Земля”, написана на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі Димці неподалік від Чернівців, куди письменниця часто виїжджала на відпочинок. Кобилянська була особисто знайома з родиною Жижіянів (у повісті – Федорчуків), до якої належали брати. Дворічне життя в Димці дало авторці змогу глибше пізнати й осягнути селянську душу.
Повістю “Земля” О. Кобилянська започаткувала символізм як модерністську течію в українській літературі.
Проблематика.
Ольга Кобилянська розробляє в повісті на українському грунті біблійний мотив про Каїна й Авеля – братовбивство як першозлочин.
Отже, тема повісті – трагедія братовбивства, що сталася в селянській родині Федорчуків.
Уже сам факт розробки авторкою біблійного мотиву свідчить про те, що в основі твору морально-етична проблематика, заглиблення у філософську й навіть містичну царину, притчева атмосфера, наскрізна знаковість (символічність).
Провідна ідея повісті – пошук причин братовбивства, тобто першогріха, зла у світі. Ця надідея розкривається у двох основних проблемах твору:
Перша проблема. Ольга Кобилянська поглиблює, конкретизує уже на той час досить розроблену ідею про те, що селянин перебуває під владою землі. Письменниця розширює діапазон – не лише селянин, а й кожна людина; крім того, виокремлює два різновиди такої влади – духовну та матеріальну.
Аби жити із землі, успішно господарювати на ній, селянин має прийняти її закони. Найголовніші з них:
– любов як життєва настанова;
– необхідність керуватись і знаннями, і вірою;
– життя – найвища краса і самоцінність;
– сумлінна праця – священний моральний обов’язок, єдиний засіб і виправдання буття людини.
Саме за цими законами живуть Івоніка й Михайло, вони перебувають під духовною владою землі. Причому духовна й матеріальна влада землі в їхніх душах зрівноважена: люблячи землю, молячись на неї, милуючись нею, вони дбають і про зиск, і про збагачення зі своїх грунтів.
Однак рівновага між двома владами землі в душі хлібороба часом порушується, тоді зиск стає головною його метою. Така настанова приносить у світ дисгармонію: Докія нівечить життя своїй доньці, видавши заміж за багатого нелюба; Марійка через свою скнарість мимохіть стає однією з причин трагедії Михайла й Анни; спричиняється до лиха й Рахіра, прагнучи поживитися федорчуківською землею.
Ще страхітливіша духовна катастрофа настає тоді, коли людина цілком зрікається влади землі над собою, пориває з нею зв’язок. Тоді вона пориває і з мораллю, утрачає совість (здатність розрізняти добро і зло), витісняє Бога зі своєї душі. Такою людиною виступає в повісті Сава. Властиво, Сава повторює комплекс Каїна: ним також керують гординя і заздрість.
Розкриваючи цей образ, Кобилянська досліджує природу каїнізму. Сава – абсолютний бунтар, його головна мета – цілковита свобода, незалежність від усього – від батьків, дому, землі, людей. До світу в цілому Сава налаштований вороже, надто ж до тих моральних настанов, що зазіхають на його егоїстичну вседозволеність.
Сава затято долає в собі відчуття гріха (наприклад, він гордиться, що не боїться гріха кохатися з двоюрідною сестрою Рахірою, навмисне робить це, кидаючи виклик табу, заборонам).
Куди ж веде така життєва позиція? Зрікаючись влади землі, ширше – влади любові над собою, Сава прагнув вибороти абсолютну свободу, а знайшов абсолютну неволю, став безвідмовним знаряддям у пазурах князя тьми, утратив здатність собою володіти, розпоряджатися. Наприклад, побачивши під час весняної оранки зайця, парубок блискавичним рухом машинально убив його грудкою, а потім викинув геть.
На батькове запитання: Нащо ти вбив зайця?” – не міг нічого відповісти, бо “в дійсності не знав, пощо вбив його; якесь “щось” у нім приказало йому те вчинити”.
Значить, не жадоба землі – причина братовбивства, а, навпаки, зречення влади землі. На погрозу матері позбавити його спадку, Сава якось відповідає: “Чи я жадаю від вас землі?.. Я не жадаю від вас ані крихітки землі!
Держіться вашої землі, а я зроблю, що мені схочеться!” Отже, не земля, а якраз оте “щось”, що “приказало” Саві вбити зайця, підштовхнуло його і до братовбивства.
Епілогові сцени повісті разюче засвідчують духовну смерть братовбивці. Пристрасний потяг до Рахіри минув, бо тепер (після законного одруження) це вже не гріх, не долання заборони; батьки й люди загалом відсахнулися від нього. А головне – сам він “не має спокою”, “ходить, як зб. чуджений”, тобто відчуває смерть своєї душі, отже, безцільність свого існування.
Друга проблема, досліджена в повісті, – фатум, влада долі над людиною. Авторка наголошує, що кожна людина проходить по життю лише тим шляхом, який їй накреслено згори, і як би не старалася, що б не робила, не зможе звернути з цього шляху. Все-таки зречення влади землі – лише зовнішня, очевидна причина трагедії, глибинна, визначальна – доля.
Це одразу підтверджує епіграф, узятий із писань норвезького містика Юнаса Лі: “Кругом нас знаходиться якась безодня, що гі вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша”. Кобилянська підкреслює вплив спадковості на характер людини. Проте тільки доля вирішила, що Михайло вдався в Івоніку, а Сава – у Марійку, а не навпаки; чи так само Анна – у “чесного газду” батька, а не в лиху, потворну тілом і душею матір.
Мріючи про своє щастя, Михайло якось згадує народну мудрість: “Що має бути, те не мине його!” Усім наступним ходом подій ця мудрість підтверджується. І то доля часто засвідчує свою волю певними символами, треба лишень уміти їх розгадувати. Так, саме в ту мить, як Михайло вперше наважився запросити Анну на танець, стихла музика – обірвалася струна. А коли того ж вечора Петро повів Анну до танцю, “голос скрипки неначе навіки злучив їх з собою”.
Так доля показала, з ким судилося бути Анні в парі.
Саме в день свого святого Михайло мусить лягти в землю – і лягає. І ніщо не може зрушити цього присуду, навіть сутінки й священний звичай не хоронити небіжчиків після заходу сонця. Даремно благає Івоніка навколішках суддів, аби дозволили підождати з похованням до світанку. Йому відмовляють не люди, а сама доля.
Так мусило статися і так сталося.
З якою ж метою посилаються людині удари долі? Авторка підводить до думки: для того, аби людина приборкала свою гординю, навчилася скорятися волі Божій, якщо та навіть незбагненна, визначила в житті головне й зосередилася на ньому, відкинувши другорядні, а то й хибні вартості, узялася спокутувати свої гріхи (що й спричинили фатум).
Ось Івоніка. Він майже одразу після трагедії визнає себе грішним, а значить, змиряється з карою, знаходить душевну рівновагу й далі чинить мудро (починаючи з того, що мовчить на суді, не звинувачує і не виправдовує Саву перед людьми, примушує сина-братовбивцю пам’ятати про злочин і при тому жаліє, любить його).
Інша річ – Марія. Вона всіляко противиться долі – упадає у відчай, ремствує, лютиться, винуватить усіх, окрім себе й Сави, тобто не хоче визнати гріха. Наслідок: коли доля зробила їй подарунок (Анна принесла онука), Марія не оцінила, не зрозуміла цього (засліплена образою за те, що Анна звинувачувала Саву) і в такий спосіб власноруч убила живу пам’ять про Михайла, його продовження, рід.
Лише пекучі чоловікові слова відкривають Марії очі, вона усвідомлює нарешті свій гріх.
Визнання власної вини робить Івоніку й Марію мудрими. Вони чинять саме те, що тільки й може зняти з їхнього роду гріх, зупинити фатум, – тяжко працюють для того, щоби наймати служби Божі й відбувати посмертні обіди – “дбати за Михайлову дуиіу… і за свою, і Савину провину благати Бога”. Отже, це шлях молитви, духовного очищення через самозречення й добротворення.
Символістська поетика
Як бачимо, проблематика твору грунтується на інтуї тивізмі й цілком скерована за межу суто раціонального світосприймання, у психомістичну царину.
Проте найпоказовіша прикмета, що засвідчує належність “Землі” саме до символізму, – наскрізна знаковість, закодованість с. мислу. Повість дослівно оповита, мов разком намиста, низкою деталей, які мало назвати просто символічними – вони містичні, через них у нашому світі виявляється світ потойбічний.
Передовсім символи виступають знаками долі-фатуму, насування біди (уже згадувані обрив струни на весіллі, заблукані Савині очі та його пристрасть до вбивств; злощасні граблі, якими Марія прохромила ногу, через що не змогла піти на прощу; музйки, які, ідучи в бік сусіднього лісу, роздражнили собаку Соііку).
У кульмінаційних сценах символічні деталі частішають, переплітаються, вливаються одна в одну, стають промовлянням Бога до людини, сповіщають містичний, вищий сенс того, що діється. І чутливіші, одухотвореніші герої сприймають їх.
Кілька разів у мертвого Михайла починає іти кров: зразу – коли вперше до нього підходить Сава, потім – коли Марія накинулася з прокльонами й бійкою на Анну. Вочевидь, це крик його душі, докір братові й печаль за тим, що Сава занапастив себе смертним гріхом; у другому ж випадку – плач за коханою, жалість до неї, намагання подати знак матері, аби одумалася. Це розуміє Анна, прошепотівши мертвому коханому, перш аніж знепритомніти: “Капає… капає кров… віджила, коли мене твоя мати сукою прозвала”.
Це розуміє білоголова бабуся: “Його кров ще жива, і його душа ще тут блудить”.
Аннина ж душа опредмечується в хустці, коли дівчину виводили з хати, її хустка зачепилася за клямку й задержала її, а далі поволоклася за нею, мов похоронна хоругва. Тобто душа Анни не хоче відступати від душі милого, умирає, покидає цей світ разом з його душею.
Найбільше ідейне навантаження мають три ключові символи повісті – сусідній ліс, теля, місяць і зорі.
Неподалік від сусіднього лісу мешкає Рахіра, а якраз у іі домі заражається гріхом Сава. Сава дуже любить цей ліс. Чому? Бо “все, що в лісі роблено, не було гріхо. м”. Отже, сусідній ліс – символічне втілення его, сліпого інстинкту, а саме це визначшю натуру Сави, власне, сусідній ліс – його стихія.
Кобилянська (як згодом і Володимир Винниченко в трагедії “Гріх”) натякає, що саме втрата здатності відчувати, розпізнавати гріх і є першозерниною зла, сатанинством. Тому Анна так жахається сусіднього лісу, інтуїтивно відчуває небезпеку, що з нього чигає. Аж тепер стає зрозуміло, що то під час перщого побачення з коханим дівчині привиділася подоба самого князя тьми: “Тут щось нечисте… на тебе й на мене, Михайле…
Я се виділа тепер! Щось престрашного… закривавлені, вогняні шмати… з двома розжареними, несамовитими очима, що зближалися до нас у шаленій скорості”.
Висвітлюється в такий спосіб і рушій Рахіриної й Савиної поведінки.
Умирає в муках мале теля, що, граючись, випадково поранилося. Це було Савине звіря, він любив його, доглядав. Так виявляється смерть чистої, світлої душі Сави, котрий уже твердо вирішив убити брата. Тому й відсахнулося від хлопця в передсмертну хвилину теля “з виразом дикого, відражаючого перестраху” в очах, – душа, згасаючи, помітила наближення Каїна, перпіогрішника. На смерть душі братовбивці натякає ще одна деталь, уже на похороні: “Одна свічка, що горша в головах умерлого, впала, покотилася саме до ніг Сави і тут згасла”.
У кульмінаційних сценах зумисне підкреслюються астральні символи. В ніч оплакування й похорону Михайла надзвичайно ясно сяє місяць. Символіка цього образу багатогранна. Опинившись у місячіюму світлі, Івоніка відчуває, що “великий гріх впав уже на його дім”.
Тут сяйво місяця натякає на позасвідому, містичну царину, де й кореняться причини, заховані пояснення трагедії. Не випадково Івоніка в цей момент “кинувся до землі, знявши руки вгору, і почав молитися, і бити поклони”. А ось небеса під час похорону: “Місяць заллявся світлом, аж жевріючи, виринув перший на глибину, а за ним вирушили всі до одної зорі.
Прибравшися у весь блиск срібла, здавалося, дрижали ненастанно з якогось зворушення і, дрижачи, мерехтіли всім багатством своа пишноти до тихої земчі”.
Астральні деталі тут свідчать про присутність Всевишнього при похованні праведника. Адже зорі – світло серед темені – символізують Дух. Місяць – це місце, де очищаються душі праведників, перш аніж полинути до Сонця (Бога).
Сяєво, краса й спокій небес засвідчують, що Михайлова душа вливається у Вічну Гармонію.
Отже, удаючись до символічних деталей, Кобилянська робить успішну спробу проникнути в надраціональні, позасвідомі обшири духовного світу.
Related posts:
- Художній аналіз повісті “Земля” О. Кобилянської Земля завжди була мірилом багатства та гідності селян. Якщо селянин мав свою землю, він вважався заможним і працьовитим, якщо ж не мав, був холопом, якого ніхто не поважав й усі знущалися. У повісті “Земля” О. Кобилянської зображена зла влада землі над людьми. В основу сюжету покладено факт із реального життя. Родина Федорчуків усе життя тяжко […]...
- Земля в долі людини (на основі повісті “Земля”) Доля Ольги Кобилянської – незвичайна. Не маючи змоги одержати офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму знедоленому народові. Письменниця ніколи не втрачала сили духу і завжди вірила в перемогу людини над царством темряви і насилля. Доля її була незвичайною і ще в одному. Буржуазні ідеологи намагалися її переманити на свій […]...
- Земля в долі людини (за повістю О. Кобилянської “Земля”) Доля Ольги Кобилянської – незвичайна. Не маючи змоги одержати офіційну освіту, вона осягла самотужки багатства світової культури, щоб служити словом своєму знедоленому народові. Письменниця ніколи не втрачала сили духу і завжди вірила в перемогу людини над царством темряви і насилля. Доля її була незвичайною і ще в одному. Буржуазні ідеологи намагалися її переманити на свій […]...
- Аналіз “Земля” Кобилянська ” Земля ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Земля” : епос. Жанр “Земля” : соціально-психологічна повість. Тема “Земля” : трагедія братовбивства, що сталася в селянській родині Федорчуків. Ідея “Земля” : Пошук причин братовбивства; “земля повинна бути для людини, а не людина […]...
- Земля і люди в повісті О. Кобилянської “Земля” Земле, моя всеплодющая мати… Чи замислювались ми над тим, що значить земля, наша матінка? Що дарує вона нам усім, хто живе на ній? Чи вслуховувались ми в чарівне, світле слово, яким є земля? Це вона ростить мудрих, добрих, працьовитих, щедрих людей. З неї починається життя і травички, і дерева, і хліба, і людини. Немало людської […]...
- Аналіз повісті Ольги Кобилянської “Земля” 1902 До вершинних творів о. Кобилянської належить повість “Земля”, написана на основі реальної трагедії братовбивства, що сталася восени 1894 р. в селі димці неподалік від Чернівців, куди письменниця часто виїжджала на відпочинок. Кобилянська була особисто знайома з родиною Жижіянів (у повісті – Федорчуків), до якої належали брати. дворічне життя в димці дало авторці змогу глибше […]...
- Земля в долі людини (за повістю Ольги Кобилянської “Земля”) Україна – традиційно хліборобська країна. То ж земля, відношення до неї були мірилом духовної зрілості кожного українця протягом багатьох віків. Усі прагнення, усі свої надії на Майбутнє хлібороб завжди спрямовував до землі. І звалася вона “матінкою”, “святою”. І не дивно, що в українській літературі тема землі займає провідне місце. Про те, що значить для людини, […]...
- Серце його “тверде й недобре”. (Образ Сави за повістю О. Кобилянської “Земля”) У творі “Земля” О. Кобилянська поставила низку запитань, але не на всі можна знайти відповіді, бо життя має свої закони. І хто йде проти них – може загинути не тільки фізично, а й духовно. За якими законами жив Сава Федорчук? Народився хлопчик у чесній сільській родині, батьки тяжкою каторжною працею заробляли гроші, щоб придбати землю. […]...
- Земля в долі людини (за повістю О. Кобилянської “Земля”) Помітний слід у моїй душі залишила повість О. Кобилянської “Земля”, що написана на основі життєвих фактів. Цей твір мене схвилював. Читаючи його, я дуже переживала разом з автором, вболівала за долю героїв. Письменниця порушила вічну тему влади землі над людиною, до якої зверталися багато українських письменників. У цьому творі О. Кобилянська поставила ряд запитань, але […]...
- Новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства у повісті О. Кобилянської “Земля” Новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства У повісті О. Кобилянської “Земля” Повість Ольги Кобилянської “Земля” (1902) – це глибоко психологічний за своїм характером твір. Письменниця ставить перед нами багато проблем, найгострішою з яких є влада землі над людиною. Від кількості землі завжди залежала кількість урожаю, а врешті – й добробут господаря. Ольга Кобилянська підійшла до розв’язання […]...
- “Земля – мірило духовності людини. За повістю Ольги Кобилянської “Земля” Всіх людей, які населяють нашу планету, цілком можна розділити на людей духовних і бездуховних. Цей поділ цілком адекватний і нормальний, але лише конкретні приклади з життя можуть показати, що таке духовність і що таке бездуховність. У повісті Ольги Кобилянської розказана трагічна історія родини Федорчуків, а також історії інших людей, які були пов’язані з цією родиною. […]...
- Земля і людина в повісті О. Кобилянської “Земля” ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА 10 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Земля і людина в повісті О. Кобилянської “Земля” Питання про власність і власника вирішували багато століть. Як залежать вони одне від одного, які співвідносини у цих категорій, що таке приватна власність – рабство та прокляття чи свобода? У повісті О. Кобилянської “Земля” питання власності та її впливу на долю […]...
- Твір на тему – Земля в долі людини (за повістю О. Кобилянської “Земля”) Найвищим досягненням письменниці Ольги Юліанівни Кобилянської стала повість “Земля”. Звертання до реальних фактів, соціальних явищ йшло поряд із поглибленим реалізму атвторки, а емоційне ставлення до них – особливість творчої манери О. Кобилянської, яка пропускала крізь серце долю своїх героїв. Письменниця змогла правдиво передати біль і сподівання селянина-трудівника та сутність самого процесу мислення хлібороба, допомагаючи зрозуміти […]...
- Мої роздуми над повістю “Земля” Ольги Кобилянської Мої роздуми над повістю “Земля” Ольги Кобилянської Ольга Кобилянська – один з найтонших психологів нашої літератури. Талановита письменниця-демократка була сучасницею і другом І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника. Вона була справжнім новатором художнього відображення дійсності. Повість “Земля” була створена письменницею за 2,5 роки і надрукована вперше у 1922 році. Але творчий задум визрівав […]...
- “Проблеми сім’ї Федорчуків” у повісті О. Кобилянської “Земля” Чи замислювалися ви над тим, що значила земля для наших предків? І що вона дарує нам усім сьогодні? Чи вслуховувалися ви в світле, чарівне слово “земля”. Адже це саме вона ростить щедрих, працьовитих, добрих і мудрих людей, саме з неї починається життя і трави, і дерев, і хліба, і людини. Немало людської крові було пролито […]...
- Влада землі над героями повісті О. Кобиляисьиої “Земля” Дійсно, земля завжди мала якусь магічну владу над людьми. Вона була і годувальницею, і щастям, і горем. Це один із головних образів повісті О. Кобилянської “Земля”. Усі персонажі перебувають під владою землі, але кожен ставиться до неї по-різному. У центрі повісті – родина Івоніки Федорчука. Ціною виснажливої праці, власного здоров’я, пропащої молодості чоловік і дружина […]...
- Земля в долі людини. Твір по повісті О. Кобылянской “Земля” Мірилом духовних цінностей про народ завжди була, є й буде земля. Всі думки й очікування, мрії й життєві прагнення зв’язані лише з нею. Земля була двигуном історії української. Адже наш народ – один з деяких, хто зумів відстояти свою землю, удержати неї протягом більше десяти тисяч років. Чому ніякі завойовники не змогли підкорити, поставити на […]...
- Соціально-психологічна повість О. Кобилянської “Земля” Повість О. Кобилянської “Земля” написана під впливом глибокого потрясіння від трагедії, що сталася в селі Димки на Буковині. Відштовхнувшись від життєвого факту жахливого братовбивства, письменниця зображує в повісті широку картину тогочасного селянського життя, розкриваючи умови, що стали поштовхом до страшного злочину. Одна з таких умов – життєво необхідна залежність людей від землі. Однак зрозуміло, що […]...
- Аналіз вірша А. Ахматовій “Рідна земля” “Рідна земля” – один з віршів А. Ахматовою, об’єднаних темою Батьківщини. Образ рідної землі, створений нею, залучає своєю незвичайністю: поет написала про землю в буквальному значенні цього слова, додавши, однак, йому філософський зміст. Простежимо, як проявляється це у вірші. Епіграфом в “Рідній землі” послужив рядок відомого ахматовского вірша “Не з тими Алл С о ч. […]...
- Твір Осмислення сутності людського буття в повісті Ольги Кобилянської Земля Осмислення сутності людського буття в повісті Ольги Кобилянської “Земля” Повість Ольги Кобилянської “Земля” сповнена тpивогами за моpальність співвітчизників, за людське в людині і духовну долю укpаїнського села. Задум повісті наpодився від глибокого внутpішнього болю, що його викликало бpатовбивство, як наслідок відступництва від законів наpодної етики, зневаження загальнолюдських цінностей, усталених віками цивілізації. Письменниця взялася за пеpо, […]...
- Хто винен у трагедії Федорчуків? (за повістю Ольги Кобилянської “Земля”) Хто винен у трагедії Федорчуків? (за повістю Ольги Кобилянської “Земля”) Повість Ольги Кобилянської “Земля” (1902) справляє сильне враження на сучасного читача. Незважаючи на те, що для нас проблеми українського села кінця XIX ст. втрачають свою актуальність, психологізм повісті та зображені події змушують замислитися над вічними питаннями життя та смерті, злочину й покарання, любові та ненависті. […]...
- Ольга Кобилянська “Земля” В укр. літ. є небагато жінок – письменниць, які зробили своєю творчістю помітний внесок в її розвиток. До таких належить Ольга Кобилянська, що привнесла живий романтичний струмінь в укр. прозу кінця дев’ятнадцятого століття. Поза її увагою не залишились суспільні події тогочасного життя Західної України, знаходячи своє художнє втілення у багатьох творах. Однією з центральних тем […]...
- “Земля в долі людини” Проблема, яку розкриває О. Кобилянська у своїй повісті, досить не нова для української літератури. Вічні негаразди українського селянства та його повна залежність від землі, від забезпеченості родини, хвилювала у різні часи багатьох письменників. Але твір О. Кобилянської був написаний з такою силою та пристрастю, що змушує нас мимоволі замислитися над тим, яку ж насправді роль […]...
- Земля в долі людини О. Кобилянська Ольга Кобилянська є тією письменницею, в творах якої вражає все: і люди, і природа, і картини жаття, змальовані широко, яскраво, з любов”ю. В кожному творі цієї письменниці відчувається безмежна любов і прихильність до тих героїв, котрі в них змальовані найчастіше в стосунках з природою з землею. Ще коли Ольга Кобилянська жила в Димці, її душу […]...
- Відповідь на контрольне питання До повісті О. Кобилянської “Земля” Роздуми матері про Саву. Що в його поведінці її непокоїло? Якої думки був про Саву батько? “Чому, – роздумує Марійка, – Сава був такий лихий? Чому був такий лихий?..” Чи не працювала вона для обох, чи не жила лише для них? Чи скривдила їх? Не годувала їх однаково, не одягала? Хотіла бачити їх добрими газдами, […]...
- Твір на тему: “Земля в долі людини” Проблема, яку розкриває О. Кобилянська у своїй повісті, досить не нова для української літератури. Вічні негаразди українського селянства та його повна залежність від землі, від забезпеченості родини, хвилювала у різні часи багатьох письменників. Але твір О. Кобилянської був написаний з такою силою та пристрастю, що змушує нас мимоволі замислитися над тим, яку ж насправді роль […]...
- Мої роздуми над повiстю “Земля” Ольги Кобилянської Ольга Кобилянська була однією з тих письменників, що шукають нового шляху в літературі. Письменниця принесла українській літературі нові теми і нові інтерпретації старих, здавалось би, давно розроблених тем. Це вона першою піднесла свій голос на захист права жінки бути людиною, відчувати свою людську гідність, намагатися знайти свій шлях у житті. Але ми говоритимемо про повість […]...
- Осмислення сутності людського буття в повісті “Земля” М. Коцюбинський писав про повість “Земля”: “…Все: і природа, і люди, і психологія їх – все це робить сильне враження, все це виявляє свіжість і силу таланту… ” У центрі повісті – трагедія селянської родини у той час, коли не тільки земля, а й душі людей ділилися межею. Письменниця хотіла нам показати, до якого трагічного […]...
- Мої роздуми під час читання повісті О. Кобилянської “Земля” (3 варіант) Ольга Кобилянська була однією з тих письменників, що шукають нового шляху в літературі. Письменниця принесла українській літературі нові теми і нові інтерпретації старих, здавалось би, давно розроблених тем. Це вона першою піднесла свій голос на захист права жінки бути людиною, відчувати свою людську гідність, намагатися знайти свій шлях у житті. Але ми говоритимемо про повість […]...
- Твір на тему: “Осмислення сутності людського буття в повісті Ольги Кобилянської “Земля” Споконвіку буття українського народу було пов’язане з землею. Земля – основне джерело, яке забезпечує існування. Постійна праця на ній формувала й риси характеру людини, формувала, зрештою, українську ментальність. Матір’ю, святою називають землю українські селяни. Взаємини людини й землі, людини й природи завжди були в центрі уваги українських письменників. Не обійшла увагою цю тему й Ольга […]...
- Міні-твір на тему: “Духовні орієнтири повісті “Земля” Ольги Кобилянської” Свою повість “Земля”, яка стала вершиною творчості Ольги Кобилянської письменниця закінчує у 1901 році. Згодом цей твір викликав захоплення як в Україні, так і в багатьох країнах Європи. В повісті письменниця гармонійно об’єднала особисте і суспільне, із вічні проблеми страждання та любові, кохання і ненависті, добра і зла. Перечитуючи повість, вже з перших рядків відчуваєш, […]...
- “Характеристика Анни і Михайла з твору Ольги Кобилянської “Земля” Повість Ольги Кобилянської “Земля” розповідає цікаву історію з життя сільської родини Федорчуків, історію про проблеми цих людей і тих людей, які були з цією сім’єю пов’язані. У повісті розкривається велика кількість різноманітних образів, в тому числі і образи закоханих одне в одного людей – Анни та Михайла. Михайло – один з синів і спадкоємців Федорчуків, […]...
- “Характеристика Сави і Рахіри” за романом О. Кобилянської “Земля” У повісті О. Кобилянської “Земля” багато яскравих та цікавих своєю неповторністю персонажів. Серед них є як позитивні, так і негативні герої, є й такі, чия роль визначається досить складно і віднести їх можна і до тих, і до інших. Одним з виключно негативних персонажів повісті є образ Рахіри, дружини Сави, одного з синів родини Федорчуків, […]...
- Коротко про “Земля” (1902) Літературний рід: епос. Жанр: повість. Тема: зображення трагічної події, що сталася в гуцульській родині хлібороба наприкінці XIX ст. Головна ідея: поміркувати над причинами братовбивства, тобто пер-шогріха, зла у світі. Головні герої: заможний газда Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, старший син Михайло, молодший син Сава; заможний газда Василь Чоп’як, його дружина докія й дочка Парасинка, […]...
- Ольга Кобилянська – Земля (Характеристика твору) (1902) Літературний рід: епос. Жанр: повість. Тема: зображення трагічної події, що сталася в гуцульській родині хлібороба наприкінці XIX ст. Головна ідея: поміркувати над причинами братовбивства, тобто пер-шогріха, зла у світі. Головні герої: заможний газда Івоніка Федорчук, його дружина Марійка, старший син Михайло, молодший син Сава; заможний газда Василь Чоп’як, його дружина Докія й дочка Парасинка, […]...
- Осмислення сутності людського буття в повісті О. Кобилянської “Земля” Для чого людина живе на землі? Це питання виникає у кожного, хто прочитав повість О. Кобилянської “Земля”, в основу якої покладений достовірний факт братовбивства, яке сталося на Буковині в 1894 р. в с. Димка. У чому при чина цієї трагедії? Повість глибоко соціально-психологічна, дії і вчинки героїв її вмотивовані. 1 в цьому ми бачимо велику […]...
- Мої роздуми над повiстю “Земля” Ольги Кобилянської Ольга Кобилянська – один з найтонших психологiв нашої лiтератури. Талановита письменниця-демократка була сучасницею i другом I. Франка, Лесi Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника. Вона була справжнiм новатором художнього вiдображення дiйсностi. Повiсть “Земля” була створена письменницею за 2,5 роки i надрукована вперше у 1922 роцi. Але творчий задум визрiвав поступово. Основна проблема повiстi – людина i […]...
- Духовні орієнтири в повісті “Земля” 1901 року Ольга Кобилянська завершує роботу над повістю “Земля”, що стала вершиною творчості письменниці, викликала захоплення як в Україні, так і за кордоном. У ній гармонійно переплелося суспільне й особисте, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла. Відчуваєш, з якою емоційністю і теплотою О. Кобилянська переймається долею кожного героя, разом з ним страждає і […]...
- Містика у творі “Земля” (О. Кобилянська) Але в “Землі” зустрічаємося і з описом чисто містичних явищ. Якщо Домніка вірила пророцтвам ворожки, то тут письменниця відбила життєву правду, бо в темному народному середовищі забобони трималися міцно. Це бачила О. Кобилянська і в одному з листів казала, що “поважну і глибоку роль грає містицизм, сни, ворожки і т. д. в нашого мужика” ‘. […]...
- Духовні орієнтири в повісті Ольги Кобилянської “Земля” 1901 року Ольга Кобилянська завершує роботу над повістю “Земля”, що стала вершиною творчості письменниці, викликала захоплення як в Україні, так і за кордоном. У ній гармонійно переплелося суспільне й особисте, вічні проблеми любові й страждання, добра і зла. Відчуваєш, з якою емоційністю і теплотою О. Кобилянська переймається долею кожного героя, разом з ним страждає і […]...