“Андрій Гуськов – хто він: кат або жертва” за повістю В. Распутіна “Живи і пам’ятай”
Війна, з якою б метою вона не велась, несе з собою тільки нещастя і сльози, руйнування і горе. Для нашого народу самою кровопролитною з усіх війн стала Велика Вітчизняна війна, яка забрала мільйони життів захисників рідної землі. Гинучи, вони були впевнені, що віддають своє життя за свою Батьківщину, за своїх близьких і рідних.
Але смерть, навіть така благородна – це завжди дуже страшно. Однак набагато страшніше духовна смерть людини. Саме про це і йдеться у повісті відомого російського письменника В. Распутіна “Живи і пам’ятай”.
Автор
Але після лікування, виписавшись з госпіталю, Гуськов не відправився до своєї частину, а потайки пробрався у своє рідне село, за законами воєнного часу ставши дезертиром, який підлягав розстрілу без суду і слідства.
До війни Андрій Гуськов був хорошим працьовитим хлопцем, надійним чоловіком і слухняним сином. На фронт він відправився на початку війни. “Поперек інших не ліз, але і за чужі спини
Вийшло так, що після важкого поранення в груди і контузії Андрій потрапляє в госпіталь під Новосибірськом, і до його рідного дому звідти було “рукою подати”. Проте його прохання про короткочасну відпустку медична комісія відхиляє і відразу відправляє Гуськова на фронт. Ось тоді він і приймає необачне і необдумане рішення, не отримавши дозволу начальства і відправившись в самовільну відлучку у рідне село.
Він планував витратити на це зовсім небагато часу, але загрузнувши в нескінченних військових переїздах, Андрій починає розуміти, що справа вже пахне не гауптвахтою за самовільну відсутність, а справжнісіньким дезертирством і військовим трибуналом. Не було б проблем у дорозі, і він би обов’язково повернувся в рідну частину, запізнившись зовсім ненабагато. Адже він просто хотів побачити рідних, можливо, останній раз в житті, а не за “шкуру він трусився”.
Чим же обернувся необдуманий вчинок Андрія Гуськова, який став головним вибором усього його життя? І чи було у нього право відправитися замість своєї частини в рідне село і виконати навіть таке скромне бажання, як побачити рідну дружину? Це бажання було б скромним в мирний час, а от під час війни не слід влаштовувати свою долю, відокремивши себе від долі народу, від його горя.
Весь моральний тягар і усвідомлення зради повністю ліг на дружину Гуськова Настьону. В. Распутін пише: “У звичаї російської баби влаштовувати своє життя лише одного разу і терпіти все, що в ньому випаде”. І вона терпіла. Навіть коли в будинку з’являється Андрій, який так і не доїхав до фронту, всю провину чоловіка вона бере на себе. “Без вини, а винна”, – говорить про неї письменник. Настьона “взяла хрест” Андрія, навіть ще не усвідомлюючи і смутно уявляючи, у що виллється рішення чоловіка повернутися додому. За цей вчинок Андрій Гуськов буде у швидкості жорстоко, але справедливо покараний долею.
Буквально з першого дня його перебування в рідному будинку починають простежуватися жахливі наслідки його зради. Відбувається моральне падіння Андрія і втрата його особистості, що руйнується постійними докорами совісті, які він намагається всіма силами якщо не побороти, то хоча б заглушити.
Незабаром Андрій навчився від вовка, що блукав неподалік від хатинки, вити і зі злорадної мстивістю радів цьому: “Стане в нагоді добрих людей лякати”. Також спритно він пристосувався красти з чужих лунок рибу, причому робив це не стільки від потреби, скільки від бажання дошкулити односельцям, які живуть відкрито, з чистою совістю і не боячись, на відміну від нього, вимушеного весь час ховатися і боятися кожного шереху. А вищою точкою морального розкладання Андрія Гуськова стало безглузде вбивство теляти в чужому селі, якого він зарубав не заради м’яса, а заради якоїсь незрозумілої примхи, що оселилася в ньому з моменту повернення додому.
Ця примха оселилася в душі Андрія настільки міцно і настільки владно опанувала усіма його помислами, що повністю зруйнувала всі його зв’язки з тим, що святе і дороге кожній людині, зв’язки з людьми і природою, повагу до чужого майна і праці людей.
Перевірку на людяність Андрію пройти не вдалося, оскільки його душа повністю розпадається, та і його дружина Настьона перетворюється на загнану відлюдну істоту. Її совісну натуру висушує жалючий неминущий сором за свого чоловіка, а подвійне життя відбирає у неї не тільки прості радості, але і з кожною хвилиною залишає дівчині все менше життєвих сил. Зникла простота, довірливість і сердечність у розмовах з подругами, вона не може без напруги не тільки говорити з односельцями, але навіть перебувати серед людей. Хоча, ні про що не здогадуючись, подруги і сусіди ставляться до неї все також і приймають її за свою, але Настьона вже давно для них чужа стороння людина. Вона не отримує радості ні від любові, ні від материнства, якого вона так довго чекала, ні від Великої Перемоги свого народу і закінчення війни.
Адже до довгоочікуваної Перемоги, великого свята, вона “ніякого відношення не має. Самий остання людина має, а вона ні”. Та й очікування дитини стає для неї справжньою мукою, нескінченними роздумами про те, яка доля її чекає в майбутньому, як пояснити односельцям її появу і чи не краще позбутися від неї?
Вийшло так, що і любов, і материнство і все життя Настьоні дісталися крадені.
“Солодко жити, страшно жити, соромно жити” – так говорить про дружину дезертира письменник. Все сильніше втома і відчай затягували її в стрімкий безповоротний вир, на дні якого була лише смерть. В одну з ночей Настьоні не вдалося перепливти річку і побачити Андрія, оскільки односельці таки розгледіли її вагітність і стали насторожено до неї ставитися, що і послужило відмовою в переправі.
А зачувши неподалік погоню, вона, втомлена, понівечена, кидається у воду, не рятуючи Андрія, а ставлячи крапку в своїй гіркій долі.
Йдучи в хвилі Ангари, Настьона залишається чистою перед людьми. Цю чистоту вона отримала завдяки здатності жертвувати собою заради інших, прийняттям на себе провини чоловіка-дезертира і святої віри в справжні людські цінності. Навіть страшна навколишня дійсність і вороже ставлення людей не зламали її, не озлобили анітрохи. А от Андрій не витримав випробувань життя. Його моральні підвалини повністю зруйнувалися.
Загинуло разом з Настьоною і виправдання його втечі, яке він бачив в майбутній дитині. Андрій думав, що новонароджене життя їх спадкоємця замінить його загублене існування і позбавить від болісних докорів сумління за марно зотліле життя.
Смертю дружини і не народженої дитини, тих, хто був Гуськову дорожче за всіх на світі, карає В. Распутін дезертира: “Живи і пам’ятай. Живи і пам’ятай! “. Буває покарання смертю, але покарання життям ще страшніше. І з таким ось покаранням Андрій залишається жити. Але жити загнаною, порожньою і озвірілою істотою, та вже ніяк не людиною. Будь-яка смерть краще такого життя, життя істоти, яка колись була непоганою людиною, що відбилася від народу, від людей. І В. Распутін ще раз звертається не тільки до героїв твору, а й до своїх читачів: “Живи і пам’ятай.
Живи і пам’ятай! ” про те, що не можна прожити окремо від долі свого народу і своєї рідної землі. І немає ніякого виправдання Андрію Гуськову, ніяк не можемо ми його вважати жертвою війни. У таких точно умовах п’ять років, протягом всієї Великої Вітчизняної війни, жили, працювали і боролися мільйони наших співвітчизників, які пожертвували власною долею і власним щастям заради щастя нашої Батьківщини. Гуськов – кат, оскільки, ставши дезертиром, він прирік на загибель не тільки себе, але і свою молоду дружину і ще не народжену дитину.
Його неможливо зрозуміти, його неможливо пробачити.
Related posts:
- Головний герой книги “Живи й помни” – Андрій Гуськов Мені дана можливість поразмышлять над одним з добутків сучасного російського письменника В. Распутіна – “Живи й помни”. Я, як читач, радий, що мені довелось читати добутку чудового й талановитого російського прозаїка В. Г. Распутіна, що створив прекрасні добутки про російських людей, про російську природу, про російську душу. Його повісті й оповідання ввійшли в золотий фонд […]...
- Скорочено Живи й помни Распутіна В. Г Дія в повісті відбувається в останні місяці війни. Це історія людини, що не витримав важких військових випробувань, порушив свій борг – виявився дезертиром. Андрій Гуськов жив у Сибіру, його село Атамановка перебувала на Ангарі, у глухих тайгових місцях. За чотири роки до війни Андрій женився. Жили вони із дружиною Настеной, як всі, у звичайних працях […]...
- Короткий зміст Живи й помни Распутіна В. Г Дія в повісті відбувається в останні місяці війни. Це історія людини, що не витримав важких військових випробувань, порушив свій борг – виявився дезертиром. Андрій Гуськов жив у Сибіру, його село Атамановка перебувала на Ангарі, у глухих тайгових місцях. За чотири роки до війни Андрій женився. Жили вони із дружиною Настеной, як всі, у звичайних працях […]...
- Любов і війна на сторінках повести В. Г. Распутіна “Живи й помни” Їхня любов і Війна – дві рушійні сили їхніх доль, те, що визначило гірку частку Настены й ганебну долю Андрія. Хоча, якщо бути чесними, вони споконвічно були несумісні – людяна Настена й жорстокий Андрій. Вона – сама доброта й щиросердечна шляхетність, вона – волаюча черствість і егоїзм. Війна спочатку навіть зблизила їх, але глобальну несумісність […]...
- Тема моральності в повісті В. Распутіна “Живи й помни” Події повести відбуваються в останні дні війни. Вертаючись додому з госпіталю, а не на фронт, один з головних героїв повести Андрій Гуськов стає дезертиром. Перебуваючи в госпіталі після поранення, він мріяв про те, як повернеться додому, і був повністю впевнений, що на фронт його більше не пошлють. Ішов 1944 р. Однак всієї його надії на […]...
- Майстерність зображення народного життя в повісті В. Г. Распутіна “Живи й помни” У будь-якому художньому творі заголовок грає дуже важливу роль, наштовхуючи читачів на більше глибоке поняття й осмислення добутку. Слова “Живи й помни” підкреслюють’ усе, що написано на сторінках книги, повинне стати непорушним вічним уроком у житті кожної людини. “Живи й помни” – це зрада, низькість, людське падіння, випробування любові цим ударом. Головний герой книги – […]...
- РЕЦЕНЗІЯ НА КНИГУ В. Г. РАСПУТІНА “ЖИВИ Й ПОМНИ” Добутку сучасних письменників гостро описують наше повсякденне, повсякденне життя, показуючи її недоліки й недогляди. Письменники на реальних епізодах сучасної действительности намагаються виявити, позначити й показати негативні сторони суспільного й індивідуального життя людей. Мені дана можливість поразмышлять над одним з добутків сучасного російського письменника В. Распутіна – “Живи й помни”. Я, як читач, радий, що мені […]...
- Аналіз повести “Живи й помни” Распутіна В. Г Спочатку “вона довго лежала в темряві з відкритими очами, боячись пошевельнуться, щоб не видати комусь свій страшний здогад”, потім по-звіриному внюхивалась у повітря в лазні, намагаючись уловити знайомі заходи. Її мучить “упертий жах у серце”. Портрет Настены (довгої, худої, з нісенітно, що стирчать руками, ногами й головою, із застиглим болем на особі) показує, які моральні […]...
- Рецензія на книгу В. Г. Распутіна “Живи і пам’ятай” Твори сучасних письменників гостро описують наше повсякденне, буденне життя, показуючи її недоліки і упущення. Письменники на реальних епізодах сучасної дійсності намагаються виявити, визначити і показати негативні сторони суспільного і індивідуального життя людей. Мені дана можливість поміркувати над одним із творів сучасного російського письменника В. Распутіна – “Живи і пам’ятай”. Я, як читач, радий, що мені […]...
- Біль людська (по повісті В. Распутіна “Живи й помни”) С. Алексиевич “Ах, Війна, що ж ти зробила, підла…” – співає Булат Окуджава, і йому безмовно підспівує багатомільйонний хор загиблих і оставшихся в живих, покалічених са-мых страшною подією, що тільки можна предста-вити собі в історії людства – війною. У повісті В. Распутіна “Живи й помни” війна высту-пает причиною не тільки фізичної смерті людей, але й, […]...
- Дві долі в повісті В. Распутіна “Живи й помни” У тупик, виходу з якого ні”. В. Распутін. “Живи й помни” Однієї із кращих книг про війну назвала В. Астафьев повість “Живи й помни” В. Распутіна, відзначивши її приголомшливу глибоку трагічність. Опублікована в 1974 році в журналі “Наш сучасник”, вона була визнана гідною в 1977 році Державної премії СРСР і дуже незабаром одержала європейське визнання. […]...
- Переказ і характеристика добутку Живи й помни Распутіна В. Г Распутін – письменник уже післявоєнного покоління, на війну довелося його дитинство, але війна стала одним з тих виняткових випробувань, які залишають слід назавжди. У повісті “Живи й помни” Распутін представив історію дезертира і його дружини. Образ Настени – моральний центр повести, чистий і прекрасний жіночий характер, поставлений у нерозв’язне, істинно трагічне положення. Психологічно новаторським став […]...
- Міркування над сторінками книги В. Распутіна “Живи й помни” В. Бєлінський Останнім часом ми &;;#1209;аще стали говорити про моральність. Відношення до народу, до його життя з усіма її тяготами й радостями, його досвіду виступає головним мірилом моральної сутності &;;#1209;еловека. У житті &;;#1209;асто встре&;;#1209;аешься з аморальністю. Тому, &;;#1209;тобы виховувати в собі моральність, я звертаюся до книг. І книга стала моїм в&;;#1209;ебником життя. Такі книги, як […]...
- Драма Настены в повісті Распутіна “Живи й помни” Жагуче спростування Достоєвським того в Раскольникове, що є антигуманним і суперечить людській натурі самого героя, здійснюється в “Злочині й покаранні” не тільки через диспут “ідей”, що відповідає соціально-філософській сутності роману, але й у зіткненні “ідеї” героя з його натурою, коли остання “не витримує”. І це відбиває своєрідність психологічної основи роману. Шлях героїв Распутіна до загибелі […]...
- Традиції Горького й Достоєвського в повісті В. Распутіна “Живи й помни” Сам себе Розкольників хоче перевірити (“випробувати”) на “право имеющих”, і це також стало одним з “мотивів” його злочину. Розкольників переконався, що йому не вдалося встати “по ту сторону добра й зла”: він мучається тому, що доконане поставило його на рівень самогубства, на грань руйнування особистості (“Отут так-таки разом ухлопал себе, навіки!”). Отже, трагедія в наявності. […]...
- Морально філософські проблеми в повісті В. Распутіна “Живи й помни” Хто ж винуватий у падінні Гуськова? Іншими словами, які співвідношення об’єктивних обставин і людської волі, яка міра відповідальності людини за свою “долю”? Це питання ніколи не знімалося в російській класичній літературі, і чаша ваг відмінювалися убік обставин життя. Вирішуючи морально-філософські проблеми, більшу знижку на суспільство робив Толстой, про значення волі людини багато говорила Лермонтов, вона […]...
- Тема природи в повісті В. Г. Распутіна “Живи й помни” Не секрет, що Валентин Распутін був дуже прив’язаний до російської землі. Своє творче кредо він формулює так: “…захищати совість, віру й красу”, але прагнення це дуже тісно в його добутках прив’язане до отече-ству, до російського народу. Красу Валентин Григорович бачить і в людині, і в його внутрішньому світі, і, звичайно ж, у природі. Досить важко […]...
- Ідейний зміст повести В. Г. Распутіна “Живи й помни” Дружина Гуськова випробовує складні почуття й переживання: її любов до чоловіка наповнена жіночою самовідданістю, відданістю, але в той же час їй соромно “і перед Андрієм, і перед людьми, і перед собою”. Були в Гуськова мінути, коли він випробовував каяття совісті: “Господи?! Що я наробив?! Не ходи до мене більше”, – говорить він Настене. Але поступово […]...
- Людина на війні на прикладі повести “Живи й помни” Його повість “Живи й помни” являє яскравий приклад того, як насправді жили люди під час війни, які тяготи випробовували. Валентин Распутін описує в цьому добутку самий кінець війни. Люди вже передчували перемогу, і тому в них ще більше виникало бажання жити. Одним з таких був Андрій Гуськов. Він, знаючи, що Війна вже підходить до кінцю, […]...
- В. Распутін “Живи й помни” На частку Настены випало багато лих. У шістнадцять років, залишившись сиротою, вона із сестричкою працювала у своєї тітки. Коли ж Настена зустрічає Андрія, вона закохується в нього. І після декількох зустрічей він пропонує їй вийти за нього заміж. У сім’ї чоловіка в Настены відносини зі свекрухою спочатку не заладилися, і комусь було заступитися за неї. […]...
- Чому “Живи й помни”? Її головний герой, Андрій Гуськов, до війни був славним, роботящим хлопцем, слухняним сином, надійним чоловіком. На фронт він відправлений у сорок першому році. “Поперек інших не ліз, але й за чужі спини не ховався”, – говорить про нього автор. Не із числа боязких був Андрій – воював три роки справно. Правда, умирати йому не хотілося. […]...
- Брати Остап та Андрій у повісті М. В. Гоголя “Тарас Бульба” І. Вступ. “Ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі оті горді й міцні, як леви. Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну!” ІІ. Головна частина. Сини Тараса Бульби Остап і Андрій. 1. Навчання й виховання в бурсі, формування особистості: А) наполегливість і упертість Остапа, вміння підкоряти себе головній меті та легке […]...
- Навіщо живе людина? (за повістю В. Г. Распутіна “Пожежа”) Одна із найсерйозніших соціально-психологічних проблем, яка споконвіку вирішується сучасною літературою, складається в правильності вибору героєм місця в житті, точності визначення ним своєї цілі. Міркування про нашого сучасника і його життя, про його громадянську мужність і моральну позицію веде один з найталановитіших сучасних письменників – Валентин Распутін у своїх повістях “Прощання з Матерою”, “Пожежа”. Коли читаєш […]...
- Письменник Андрій Платонов і його герой АНДРІЙ ПЛАТОНОВ 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ АНДРІЙ ПЛАТОНОВ Письменник Андрій Платонов і його герой … У майбутній людині елемент Свободи здійсниться як вища і Найбезсумнівніша реальність… А. Платонов Андрій Платонов почав писати дуже рано. Він належить до письменників із славою, що розгоряється чим далі, тим більше. За життя його видавали дуже мало. Платонов писав у […]...
- Навіщо живе людина – за повістю В. Распутіна “Пожежа” ВАЛЕНТИН РАСПУТІН 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАЛЕНТИН РАСПУТІН Навіщо живе людина? (за повістю В. Г. Распутіна “Пожежа”) Одна із найсерйозніших соціально-психологічних проблем, яка споконвіку вирішується сучасною літературою, складається в правильності вибору героєм місця в житті, точності визначення ним своєї цілі. Міркування про нашого сучасника і його життя, про його громадянську мужність і моральну позицію веде […]...
- Трагедія дезертира Андрія Гуськова в повісті “Живи й помни” Автор розкриває душу дезертира Андрія Гуськова. Ця людина була на війні, не раз був поранений і контужений. Але, виписавшись із госпіталю, Андрій відправився не у свою частину, а воровски пробрався в рідне Село, ставши дезертиром. У повісті немає детективного сюжету, небагато героїв, але все це тільки підсилює наростаючий психологізм. В. Распутін спеціально в образі Андрія […]...
- АНДРІЙ М’ЯСТКІВСЬКИЙ Народився Андрій М’ястківський у селі Соколівці на Вінниччині. В усіх документах датою його народження позначено 14. 01. 1924, хоч насправді мама подарувала йому життя 13 грудня 1923 року, якраз на Андрія Первоз-ванного, тому й назвали його Андрієм. Там, у Соколівці, пройшло його дитинство, там закінчив він школу. Рано відчув потяг до слова. Друкуватися почав ще […]...
- Малишко Андрій Самійлович Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в с. Обухові на Київщині. Батько його був селянином, який інколи підроблював шевством та ходив на заробітки. Дітей у родині було одинадцятеро, та ще дід і баба, а землі мали всього дві десятини. Першими вчителями Андрія стали його мати, що була людиною розсудливою і справедливою, та дядько […]...
- М’ястківський Андрій – Біографія Народився Андрій М’ястківський у селі Соколівці на Вінниччині. В усіх документах датою його народження позначено 14. 01. 1924, хоч насправді мама подарувала йому життя 13 грудня 1923 року, якраз на Андрія Первоз-ванного, тому й назвали його Андрієм. Там, у Соколівці, пройшло його дитинство, там закінчив він школу. Рано відчув потяг до слова. Друкуватися почав ще […]...
- Герої повістей “Віч-на-віч” і “Живи й помни” Чингиз Торекулович Айтматов прийшов у літературу з яскравим і цікавим добутком “Віч-на-віч” в 1958 році. Невигадливе оповідання про дезертира здобуває під пером майстра філософське осмислення. Айтматов показує героїв повести в розвитку: Исмаил усе більше й більше втрачає свій людський вигляд, намагаючись зберегти життя за всяку ціну; Сеиде ж протягом повести як би сходить до вершин […]...
- Книга в моєму житті (В. Г. Распутін “Живи й помни”) Андрій Гуськов і його дружина Настена люблять один одного, їх ріднить разом прожите життя. Але та мить, коли Андрій, виписавшись із тилового госпіталю, сіл у поїзд, що відвозив не на фронт, коли він перетворився в дезертира, став початком духовного розколу між ним і Настеной. Долі Настены й Андрія тісно переплетені з життям їхнього рідного села […]...
- Мої улюблені герої у романі Л. М. Толстого “Війна і мир” (Андрій Болконський) Л. М. Толстой є великим художником-реалістом. З під його пера вийшла нова форма історичного роману: роман-епопея. У цьому романі поряд з історичними подіями, показаний побут поміщицької Росії та світ аристократичного суспільства, описані різні шари дворянства. Представниками передового, мислячого дворянства є Андрій Болконський і П’єр Безухов, до яких письменник ставиться з великою симпатією. Уперше Толстой знайомить […]...
- Мій друг Андрій (твір-розповідь з елементами опису) Ми з Андрієм – друзі. Сидимо за однією партою з першого класу. Іноді разом робимо уроки, гуляємо. Це не означає, що ми з ним ніколи не сваримося, і ми навчилися швидко забувати образи. Мені цікаво бувати в Андрія в гостях. Його батько – художник. Це відчувається вже у вітальні: тут на стінах висять ескізи до […]...
- РИМІПА АНДРІЙ РИМІПА АНДРІЙ (бл. 1550 – після 1595) – білорусько-український письменник, освітній і видавничий діяч. Володів українською, польською, латинською та староєврейською мовами. Знався на математиці. У 1570-1580-х роках був близький до Миколи й Кшиштофа-Миколи Радзивіллів. Є підстави гадати, що Андрій Римша викладав в Острозькій академії та вчителював у кальвіністській школі в Біржах (Литва). Він – автор […]...
- Андрій Малишко – Поетичні твори. Літературно-критичні статті К.: Наукова думка, 1988. – 738 с. Ім’я Андрія Малишка вже давно й по праву вписане в історію української і всієї радянської багатонаціональної літератури. Але це аж ніяк не означає, що його художня спадщина належить історії,- краще з його доробку живе активним життям сьогодні і житиме завтра, бо не втрачає з плином часу, тієї ідейно-естетичної […]...
- Малишко Андрій – Біографія Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада в Обухові (нині місто Київської області) в сім’ї шевця. Старший брат Андрія – Петро Малишко – став своєрідним народним месником – Робін Гудом, який грабував комуністів і радянських чиновників, але не чіпав простих селян. 1928 року Петра Малишка спіймали, відвезли до Києва, де засудили до страти. Мати Андрія й […]...
- Образ України у творчості А. Малишка АНДРІЙ МАЛИШКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ АНДРІЙ МАЛИШКО Образ України у творчості А. Малишка Коли читаєш поезії Андрія Малишка, відразу постає перед тобою образ України – тієї найріднішої в усьому світі землі, яка була і колискою, і ненькою, і помічницею, і розрадницею. І тоді ти розумієш, що поет належить саме до таких людей – люблячих […]...
- Бобенко Андрій – Біографія Андрій Михайлович Бобенко (Бібик) народився 12 серпня 1854 року в с. добренька Костянтиноградського повіту Полтавської губернії в сім’ї селянина-бідняка. Шести років Андрій залишився без матері. У хату прийшла зла мачуха. У вірші “Було” поет згадує тяжке дитинство: Раз я малим колись тікав, Побила мачуха сердита. По полю мокрому блукав І від дощу ховався в житі. […]...
- Справжній революціонер Андрій Находка (по роману М. Горького “Мати”) Люди можуть викликати симпатію своєю ерудицією, сміливістю, темпераментом… Так чи мало достоїнств у людини! Але головне її достоїнство, на мій погляд, – це цілеспрямованість, готовність іти до кінця по обраній дорозі. Цілеспрямованість є як би стрижнем, без якого характеру, у загальному розумінні, немає: людина або метається зі сторони убік, відшукуючи себе, або просто плететься по […]...
- Андрій Болконский і Родіон Розкольників Ганна Ахматова писала: “Ви робите помилку, протиставляючи Толстого Достоєвському. Невірно. Вони як найвищі вежі того самого величного будинку, вершини. У них краще, що є в російському дусі”. Проте їх обоє головних героя: Родіон Розкольників, головний герой “Злочину й покарання”, і князь Андрій, один з головних героїв “Війни й миру”, – не стільки схожі, скільки розрізняються […]...