Андрухович Юрій Ігорович Ефекти гальорки
Того вечора звичний для віденської Опери аншлаг погрожував стати переаншлагом: по-перше, п’ятниця, по – друге, Моцарт і найпопсовіший з його шедеврів “Дон Джованні”, знаний у нас більше як “Дон-Жуан”, весела драма з елементами тріллера, сценографією Дзефіреллі та, по-третє, красивою смертю у фіналі, річ незмінна для віденської сцени (1869 p. при відкритті Опери грали саме її, з того часу вона, кажуть, жодного сезону не сходила з репертуару). Додам від себе, по-четверте, річ, досить мені відома, впізнавана, що підносить мене у власних
Ми протиснулися вже майже випадково, в останню часову щілину, менш як за годину перед початком, ухопилися за хвіст омріяної черги, яка, щоправда, рухалася доволі динамічно (сама собою виникла аналогія з відомим “нескінченним людським
Зав’язані на поруччі гальорки різнобарвні шарфи свідчили про те, що й тут ми прогавили, і найкращі серед найгірших місць нам уже не посісти. І все ж – навіть там, збоку, маючи в своєму глядацькому розпорядженні лише половину сцени, кинутий щойно на саме дно цієї дивовижно жорстокої оперної ієрархії, де вартість купленого тобою квитка визначає ступінь проникнення всередину цього складно структу – рованого світу з його ложами, директорами, інтендантами, диригентами, “вишибалами” і примами, з його внутрішньою таємною машинерією, закритою для профанів та ідеалістів, я цілковито і щиро, даруйте на слові, закайфував разом із першими тактами увертюри… І була досконала гра “тих, що в ямі”, і відразу чотири фантастично вдалі (судячи з овацій) дебюти, ну, звичайно, і сам Моцарт, цього разу таки не Вольфганг, а Амадеус, утисячне зіграний на “браво”, а також інші прояви несамовито густої атмосфери вечора. І тривало це понад три години – там, майже під стелею, райська насолода театром, його духом і фантомами, його звучанням, невидимий Комендаторе тяжко крокував сценою, мені залишалось перехиляння через поруччя, витягання шиї, вистукування такту, переживання смерті, переливання енергії – мені залишалась Опера після концтабору….





Related posts:
- Андрухович Юрій Ігорович Дванадцять обручів Андрухович Ю. А. Дванадцять обручів. – Критика, 2004 Самотній друже, мов у ночі пояс, Ти в таємниці світу оповитий. В цей вечір весняний ходи зі мною В корчмі на місяці горілку пити. Богдан-Ігор Антонич. I. Принагідні гості 1 У своїх листах з України Карл Йозеф Цумбруннен писав: “Усе, чого ми собі бажаємо, про що думаємо […]...
- Андрухович Юрій Ігорович Московіада Андрухович Юрій Московіада. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. “Я прожив у Москві майже два роки, і то було чи не найщасливіші мої часи. Мабуть, саме з цієї причини в моєму романі стільки злості й чорної невдячності. Я досі не знаю, що в ньому більше важіть: втрачені можливості чи здобуті примари.” Нехай і на сей раз вони […]...
- Андрухович Юрій Ігорович Рекреації Андрухович Ю. А. Рекреації, 1990 Сашкові й Віктору, Віктору й Сашкові, Без яких ця штука Не могла б народитися, – Присвячую “Чортопіль зусібіч оточений горами” (З краєзнавчого довідника початку ХХ століття) Ти, Хомський, чи, просто кажучи, Хома, якого ти хріна опинився у цьому поїзді, котрий аж надвечір вибрався з безконечних, здавалося, рівнин і десь так […]...
- Юрій Андрухович як класик “актуальної” української літератури (народився 1960 року) Народився ум. Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982), Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991), аспірантуру інституту літератури НАН України. Працював газетярем, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису “Перевал” (1991 – 1995). Був співредактором часопису “Четвер” (1991 – 1996). Мешкає у Івано-Франківську. Поет, […]...
- ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ – поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису “Перевал” (1991 – 1995). Співредактор часопису тексту і візії “Четвер” (1991 – […]...
- Скорочено – КАЗКАР – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Я міг би гнати тепле стадо – Мене б життя кудись несло, Або пізнав би легко й радо Просте корине ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили б щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І […]...
- Казкар скорочено – Юрій Андрухович Я міг би гнати тепле стадо або пізнав би легко і радо просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили б щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І я махнув на похвали – Мене […]...
- Андрухович Юрій – Біографія Юрій Андрухович – Поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису “Перевал” (1991 – 1995). Співредактор часопису тексту і візії “Четвер” (1991 – […]...
- Казкар – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Скорочено Я міг би гнати тепле стадо – мене б життя кудись несло, або пізнав би легко й радо просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, а дзигарі з високих веж Мене хвалили б щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг і […]...
- Скорочено – ПІСНЯ МАНДРІВНОГО СПУДЕЯ – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ – Туди, де кров з любов’ю черленяться, Де пристрастей і пропастей сувій… Я – ваш отець, тож будьте мені вірні! (які невірні рими в голові!), Але коли до серця входять вірші – Прекрасні, наче крила голубів, Які тоді надії!.. З риторик і поетик академій […]...
- Пісня мандрівного спудея – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Скорочено Слова: Юрій Андрухович Обробка слів, переклад: Мертвий півень Агов мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ туди, де кров з любов’ю черленяться, де пристрастей і пропастей сувій… Я – ваш отець, тож будьте мені Вірні! (які невірні рими в голові!), але коли до серця входять вірші прекрасні, наче крила голубів, які тоді […]...
- Астролог – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Скорочено У нього палка потреба, у нього жадання слізне: окраєць нічного неба піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, а там сутерени вищі: у сутінках – мерехтіння і сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, і небо лоскочуть вії, коли в полудневу пору від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, а поруч […]...
- Скорочено – АСТРОЛОГ – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ У нього палка потреба, У нього жадання слізне: Окраєць нічного неба Піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, А там сутерени вищі: У сутінках – мерехтіння І сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, І небо лоскочуть вії, Коли в полудневу пору Від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, А поруч […]...
- Астролог скорочено – Юрій Андрухович У нього палка потреба, шматочок неба піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, А там сутерени вищі: У сутінках – мерехтіння І сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, І небо лоскочуть вії, Коли в полудневу пору Від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, А поруч із ними “ахи”, Коли роззявлять […]...
- Скорочено – БАЛАДА ПОВЕРНЕННЯ – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Коли мандрівник повернувся додому, Ступив за ворота, зійшов на поріг, Здійнявши на плечі дорогу і втому, – Всі радощі світу вляглися до ніг. Його не забули, його зустрічали: Вечеря з вином – на широкім столі; Чомусь не казав про далекі причали, Замкнувши в устах невідомі жалі. І всім було дивно, і жінка до ранку Зітхала […]...
- Юрій Андрухович як класик “актуальної” літератури У сучасній українській постмодерній літературі можна назвати кількох авторів, що не тільки пишуть для “втаємничених”, але й здобули прихильність значної читацької аудиторії як в Україні, так і за її межами. У цьому ряду буде й ім’я Юрія Андруховича, відомого поета, прозаїка, есеїста, без перебільшення сучасного класика. Він розпочав свою діяльність у складі поетичного гуртка “Бу-ба-бу”, […]...
- Балада повернення – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Скорочено Коли мандрівник повернувся додому, ступив за ворота, зійшов на поріг, здійнявши на плечі дорогу і втому, – всі радощі світу вляглися до ніг. Його не забули, його зустрічали: вечеря з вином – на широкім столі; чомусь не казав про далекі причали, замкнувши в устах невідомі жалі. І всім було дивно, і жінка до ранку з […]...
- Після мандрівного спудея скорочено – Юрій Андрухович Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ – Туди, де кров з любов’ю черленяться, Де пристрастей і пропастей сувій… […] З риторик і поетик академій – Гайда на площу, як на дно ріки! Підслухані у вирі цілоденнім, Ті рими – вчителям наперекір (у вчителів, здається, перекір)! Або в поля, як на […]...
- Твір на тему: Юрій Андрухович як класик “актуальної’ української літератури АНДРУХОВИЧ ЮРІЙ (народився 1960 року) Народився ум. Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982), Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991), аспірантуру інституту літератури НАН України. Працював газетярем, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису “Перевал” (1991 – 1995). Був співредактором часопису “Четвер” (1991 – 1996). Мешкає у […]...
- Казкар Ю. Андрухович Казкар Я міг би гнати тепле стадо або пізнав би легко і радо просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили б щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І я махнув на похвали – […]...
- Астролог Ю. Андрухович У нього палка потреба, шматочок неба піймати у фокус лінзи… Бо він живе на горищі, А там сутерени вищі: У сутінках – мерехтіння І сонце межує з тінню. Він дивиться тільки вгору, І небо лоскочуть вії, Коли в полудневу пору Від кухні смаженим віє. Над містом літають птахи, А поруч із ними “ахи”, Коли роззявлять […]...
- Юрій Милославський герой роману “Юрій Милославський, або Росіяни в 1612 році” Юрій Милославський герой історичного роману М. Н. Загоскина “Юрій Милославський, або Росіяни в 1612 році” (1829). Ю. М., вигаданий персонаж, поміщений автором в епоху неясного часу. Змушений присягнути польському королевичеві Владиславові – претендентові на російський трон, – Ю. М. попадає в гущавину подій, пов’язаних з формуванням народного ополчення в Нижньому Новгороді під керівництвом Минина й […]...
- Після мандрівного спудея Ю. Андрухович Після мандрівного спудея Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ – Туди, де кров з любов’ю черленяться, Де пристрастей і пропастей сувій… З риторик і поетик академій – Гайда на площу, як на дно ріки! Підслухані у вирі цілоденнім, Ті рими – вчителям наперекір (у вчителів, здається, перекір)! Або в поля, […]...
- Покальчук Юрій Володимирович Заборонені ігри Покальчук Ю. В. Заборонені ігри: Повісті / Худож.-оформлювач І. В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2005. – 222 с. – С. 3-124. Ми завжди прагнемо дістатись Забороненого і бажаємо недозволеного. Овідій. “Мистецтво кохання” Травнева ніч виливалась на землю, зараз яскраво-чорна із сліпучими чистими зорями – ні хмаринки на небі. Ніби розпечений, майже червоний місяць і зоря […]...
- Покальчук Юрій Володимирович Блакитне сонце Дзвоник у двері був різкий і довгий. Я здригнувся, вже хвилин із десять неспроможний зсунутися з мертвої крапки в оповіданні, яке нещодавно здавалось мені геть виплануваним, але з’ясувалось, коли узявся писати, сповненим численних сюжетних і психологічних дір. Я відчув себе нездарою і тупарем. Замислився над тим, що мало читаю порядної наукової і художньої літератури, дискваліфікуюсь, […]...
- Буряківець Юрій Дмитрович Молитва Не покидай небесний отче нас, Як то кидає неня те дитятко, Яке в розпуки народилось час, Коли немає для дитини батька. Ти бачиш: сонце промені в пучки Ген пов’язало в клопотах буденних, Людиною усівшись край ріки, Забути суєту оту щоденну. І в цю врочистую, притихлу мить, Порадь мені, знеможеному сину, Чим лікувати серце, що болить, […]...
- Гарячий сніг – Юрій Бондарєв У роки Великої Вітчизняної війни письменник як артилериста пройшов довгий шлях від Сталінграда до Чехословаччини. Серед книг Юрія Бондарєва про війну “Гарячий сніг” займає особливе місце, відкриваючи нові підходи до вирішення етичних і психологічних завдань, поставлених ще в його перших повістях – “Батальйони просять вогню” і “Останні залпи”. Ці три книги про війну – цілісний […]...
- Покальчук Юрій Володимирович Безмежність Покальчук Ю. В. Заборонені ігри: Повісті / Худож.-оформлювач І. В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2005. – 222 с. – С. 159-221. Весна на Прикарпатті приходить швидко і враз. Повітря полонить густий запах зелені, котре якогось дня, ще наприкінці березня, раптом народжується в повітрі і вже не полишає його до пізньої осені, а скоріше до зими. […]...
- Юрій Федькович – “буковинський Кобзар” Демократичний рух на західноукраїнських землях у 60-х роках XIX століття був передусім пов’язаний із діяльністю Юрія Федьковича. Письменник утверджував волелюбні ідеї, захищав соціальні й національні інтереси свого народу. Ю. Федькович народився у 1834 р. у мальовничому селі на Буковині. Краса рідної землі назавжди увійшла в мистецький світ письменника. Від простих, але душевно багатих людей перейняв […]...
- Клен Юрій Прокляті роки Недаром многих лет Свидетелем Господь меня поставил А. С. Пушкин Частина І Якась смутна і невесела осінь Зійшла, мов помаранча золота, Над Києвом, і олов’яні оси Дзижчали і співали з-за моста, Де вітер заплітав березам коси І цілував в розтулені вуста. (О спогади терпкі і непотрібні Про ті роки жорстокі і безхлібні!) Як прикрашали чорні […]...
- Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду (Юрій Яновський) Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду (Юрій Яновський) 20 жовтня 1944 року на полі бою біля невеликого прусського містечка в полеглого бійця Андрія Ткача, родом з Миколаєва, було знайдено пробиту трьома кулями окроплену кров’ю книгу Ю. Яновського “Вершники”. На одній із сторінок цієї книги, де трапилося вільне місце, Андрій Ткач вів […]...
- Покальчук Юрій Володимирович Хлопці від Катеринки Покальчук Ю. В. Заборонені ігри: Повісті / Худож.-оформлювач І. В. Осипов. – Харків: Фоліо, 2005. – 222 с. – С. 125-158. Вийду я на гopy, Гляну на село, Шиє мати торбу, Їду в ФЗУ. (народне) Катерина була щаслива. Вона носилася з Петровим листом по всьому місту, читала його усім своїм подругам і знайомим, часом майже […]...
- Клен Юрій Терцини Коли тебе сурма своєї туги Покличе знов у дальній рідний край, Де ждуть тебе безчестя і наруга, Слова над пеклом Дантовим згадай: “Сюди йдучи в скорботу і відчай, Надії мусиш знищити дощенту”. Гамуй, мандрівнику, смертельний жах, Коли в душі погасиш сірий день ти І сонце змеркне в чорних небесах. Нехай мовчазний і сумний Вергілій Тобі […]...
- Покальчук Юрій Володимирович Озерний вітер Повість “Озерний вітер” заводить читача у химерний світ дохристиянської міфології України. Озерний княжич Волин, що живе у світі русалок і змієлюдів, перелесників і вовкулаків та інших лісових демонів, торкнувшись людського кохання проходить складний шлях утверджень і втрат. Любов і війна, різноманітні перебіги сьогоденного життя від галичини до Ріо-де-Женейро переплетені завжди у напружних, нераз фантастичних сюжетних […]...
- Юрій-Осип Федькович – Думи мої, діти мої ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас займуть За голубе море… Думи мої, діти мої, Лихо моє, горе! За моє б займили, як мене гонили, Гонили та били… чому не втопили? Не знали би люди, як темної ночі […]...
- Буряківець Юрій Дмитрович Україні В лузі ридає під вербами осінь. З урвищ пливе, виповзаючи, дим: Йдеш, Україно, замислено в простір. Чути там що? – канонаду чи грім? Тілом здригнешся, побачивши вбитих. Сумом наповниш багряні поля; Ліс, у якого обсмалено віти, В чорній сутані сумує здаля. Весни дубам чи корону повернуть? Хто ж те верхів’я скалічив у них? Ти не […]...
- Юрій Мушкетик – Черевики Юрій Мушкетик Черевики Згадують всілякі, здебільшого химерні історії, і все частіше чомусь вертаєшся думкою до отієї землі, до тої річки, понад якою бігав босоніж. Скільки про те босоніжжя понаписувано в книгах. А воно ж ой як недобре бігати без взувачки осінніми стернями. І як гірко мріялося про ту взувачку. Я й згадав оце через те. […]...
- Майстер корабля – Юрій Іванович Яновський Юрій Іванович Яновський (1902-1954 pp.) “Майстер корабля” Досвід роботи на Одеській кінофабриці дав живий матеріал для першого роману Юрія Яновського – “Майстер корабля”. У цьому творі автор намагається заглибитися у психіку людини, адже всі події твору подані через осмислення сімдесятирічного мемуариста. Майже всі персонажі твору мали реальних прототипів – працівників Одеської кінофабрики. Прототипом головного героя […]...
- Юрій-Осип Федькович – Баркарола БАРКАРОЛА Сонце заходить, лідо леліє, У срібні луни лагуна мріє, А гондоліре, кращий Аполля, Пустився барков долів на море… \”О, де ж ти правиш? О, де гадаєш? Дожів чертоги чого минаєш?\” \”Що мені дожі? Що їх коруна? Поуз Ріяльти – там моя дума!..\” – О сеніора, чи ти не чуєш, Чи вбогим Марком уже гордуєш? […]...
- Юрій Яновський Юрій Яновський народився 27 серпня 1902 року в с. Нечаївка (хутір Майєрове) Компаніївського району Кіровоградської області у селянській родині. Коли хлопцеві не було ще й шести років, сім’я переїхала до Єлисаветграда. Вчився Ю. Яновський у народному та земському реальному училищах, потім вступив до Київського політехнічного інституту (1922- 1924 pp.). Навчання в інституті юнак не закінчив. […]...