Обплетений вітрами ранок Шугне, мов циганя, з води І на піску кричить з нестями, Обсмалений і молодий. Ріка зміяста з дном співучим, Хвилясто хльостають вітри, І день ховає місяць в кручу,
Мов у кишеню гріш старий. Клюють ліщину співом коси, Дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий Хлопчина з сонцем на плечах.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Богдан-Ігop Антонич – майстер незвичайних порівнянь та асоціацій. Ранок у нього – “обсмалений і молодий”, “як циганя”. день ховає місяць у кручу, “мов у кишеню гріш старий”. Чому гріш старий? Мабуть, тому що місяць за ніч відпрацював своє, зблід при денному світлі. І йде, як новий день, хлопчина молодий “із сонцем на плечах”.
Ми легко уявляємо собі і ту дорогу, і того хлопчика, і сонце, що сяє у нього за плечима. Поезія кличе в дорогу, говорить про те, що треба сміливо йти назустріч своїй долі, бути оптимістом і намагатися подолати всі труднощі, адже земля така красива, і життя таке прекрасне.
Схожі записи:
- На шляху – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено Обплетений вітрами ранок шугне, мов циганя, з води і на піску кричить з нестями, обсмалений і молодий. Ріка зміяста з дном співучим, хвилясто хльостають вітри, і день ховає місяць в кручу, мов у кишеню гріш старий. Клюють ліщину співом коси, дзвенить, мов мідь, широкий шлях. Іде розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах. Коментар […]...
- Богдан-Ігор Антонич – співець української природи Богдан-Ігор Антонич – неповторний співець одвічного єднання людини і природи, їх глибинних зв’язків. Він пропонує читати велику книгу природи, бо саме в ній можна знайти відповідь на загадку нашого буття. Поет щодня радів сонцю, тішився деревами, дивувався красі квітки чи листка. Захоплено писав він про карпатську природу і лемківські села, вважаючи людину невід’ємною часткою навколишнього […]...
- КОЛЯДА – Богдан-Ігор Антонин (1909-1937) Українська література 6 клас ЗИМОВІ ВІЗЕРУНКИ Богдан-Ігор Антонин (1909-1937) КОЛЯДА Тешуть теслі1 з срібла сани, Стелиться сніжиста путь. На тих санях в синь незнану Дитя Боже повезуть. Тешуть теслі з срібла сани, Сняться веснянії сни. На тих санях Ясна Пані, Очі, наче у сарни2. Ходить сонце у крисані, Спить слов’янськеє Дитя. Їдуть сани, плаче Пані, […]...
- РІЗДВО – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено Народився Бог на санях В лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях І принесли місяць круглий. Ніч у сніговій завії Крутиться довкола стріх. У долоні у Марії Місяць – золотий горіх. Коментар Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму. Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися “в лемківськім містечку […]...
- Зелена Євангелія – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено Весна – неначе карусель, На каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, І місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, на столі Слов’янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі, Землі стобарвній, наче сон цей! Коментар Вірш “Зелена Євангелія” – це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні […]...
- Весна – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено Росте Антонич, і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи. Ой, нахилися, нахилися тільки, Почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, весно, не тривож! Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо, хто сипле листя – кусні скла на тебе? У решето ловити хочеш дощ? З всіх найдивніша мова гайова: В рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі, на […]...
- Скорочено “Автопортрет” Богдан-Ігор Антонич Богдан-Ігор Антонич Автопортрет “Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”. “Я – закоханий в житті поганин”. “Привітання життя”. З першої книжки “Привітання життя” Червоні клени й клени срібні, над кленами весна і вітер. Дочасності красо незглибна, невже ж тобою не п’яніти? Привертають увагу масштабні метафоричні образи наступної строфи, вжиті у відокремленій обставині способу […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весна (скорочено) Росте Антонич, і росте трава, І зеленіють кучеряві вільхи. Ой, нахилися, нахилися тільки, Почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, весно, не тривож! Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо, Хто сипле листя – кусні скла на тебе? У решето ловити хочеш дощ? З всіх найдивніша мова гайова: В рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі, На […]...
- Автопортрет – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено “Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”. “Я – закоханий в житті поганин”. З першої книжки “Привітання життя” Червоні клени й клени срібні, Над кленами весна і вітер. Дочасності красо незглибна, Невже ж тобою не п’яніти? Я, сонцеві життя продавши За сто червінців божевілля, Захоплений поганин завжди, Поет весняного похмілля. Коментар Ліричний герой […]...
- Автопортрет скорочено – Богдан-Ігор Антонич “Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”. “Я – закоханий в житті поганин”. “Привітання життя”. З першої книжки “Привітання життя” Червоні клени й клени срібні, Над кленами весна і вітер. Дочасності красо незглибна, Невже ж тобою не п’яніти? Привертають увагу масштабні метафоричні образи наступної строфи, вжиті у відокремленій обставині способу дії: Я, сонцеві […]...
- Зелена Євангелія скорочено – Богдан-Ігор Антонич Весна – неначе карусель, На каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, І місяць, мов тюльпан, червоний. Зверніть увагу на римування другого і четвертого рідків, що будується на грі слів “сонце” та “сон цей”: Стіл ясеновий, на столі Слов’янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі, Землі стобарвній, наче сон цей! Вірш “Зелена […]...
- Вишні скорочено – Богдан-Ігор Антонич Поет вживає епітети “зоряна”, “біблійна”, “пишна” щодо батьківщини, характеризуючи в такий спосіб власне ставлення до рідного краю: Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, На вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й пишна, Квітчаста батьківщино вишні й соловейка! Образ вишень набуває символічного значення, втілюючи Україну. Водночас автор у художній формі […]...
- Дороги скорочено – Богдан-Ігор Антонич Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Автор використав державну кольорову символіку, втілену в образах неба і пшениці, щоб вказати на країну, простори якої він описує: Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. […]...
- Назустріч – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено Росте хлоп’я, мов кущ малини, підкови на шляхах дзвенять. Ось ластівки в книжках пташиних записують початок дня. Запрягши сонце до теліги, назустріч виїду весні. Окриленим, хрещатим снігом співають в квітні юні дні. Коментар Оригінальністю, романтизмом та оптимізмом сповнений вірш Назустріч”. Уже сама назва вказує на основну думку твору – треба і сміливо йти назустріч долі, […]...
- Скорочено – ДОРОГИ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці (дороги, […]...
- Дороги – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Скорочено Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці (дороги, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Назустріч (скорочено) Росте хлоп’я, мов кущ малини, Підкови на шляхах дзвенять. Ось ластівки в книжках пташиних Записують початок дня. Запрягши сонце до теліги, Назустріч виїду весні. Окриленим, хрещатим снігом Співають в квітні юні дні. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Оригінальністю, романтизмом та оптимізмом сповнений вірш “Назустріч”. Уже сама назва вказує на основну думку твору – треба […]...
- Богдан-Ігор Антонич – Біографія (СКОРОЧЕНО) Богдан-Ігор Васильович Антонич (1909-1937) Поет-символіст Народився 5 жовтня 1909р. на Лемківщині в с. Новиці (Західна Україна). Навчався у польській гімназії в м. Сянок. У 1928р. студіював у Львівському університеті. З 1929р. прилюдно виступає з віршами. Перший свій твір опублікував 1931р. у журналі “Вогні”. 1931р. – перша збірка “Привітання життя”. У 1934р. закінчив університет з дипломом […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Зелена елегія Стільки минуло вже днів, полотном забуття їх накрито. Нині вже інший є світ, може, зісталось клейно. Іноді вийму старий, запорошений з віршами зшиток, замкнений в шафі від літ. Так, це було вже давно. Наша гімназ’я стояла на схилі малого узгір’я, жовта дорога вела просто до річки униз. В осені день кучерявий дощем тут приїхав із […]...
- Богдан-Ігор Антонич – Привітання життя БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ ПРИВІТАННЯ ЖИТТЯ І день і вік однаково минають. Не задержать нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить, і перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа, час виростає й меж не має й нас німить. Так на минулого й майбутнього раменах повішено, мов плахту, долю нашу. Ми – ланцюга поодинокі […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Елегія про співучі двері Співучі двері, сивий явір, Старий, мальований поріг. Так залишилися в уяві Місця дитячих днів моїх, Так доховала пам’ять хлопця Затьмарені вже образи, Такий обмежений став обсяг Тієї пісні, що дрижить, Яка зворушенням хвилює, Та все ж без зайвої сльози Пейзажі споминів малює. І хочу знову пережить Хлоп’ячі радощі та бурі. Швидкіш струмує в жилах кров, […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Смерть Гете Відчини, мій Фрідріху, вікно, Хай погляну на широкий світ. Бачу чорне незбагненне дно, А над ним золототканну сіть. Привиди кружляють наді мною, Постаті, що їх колись творив. Прилітають з правдою сумною, Що останній буде цей мій зрив. Березневе запашне повітря, Навкруги весни передчуття. А для мене гострить срібне вістря Смерть і скоро перетне життя. Вийди […]...
- Богдан-Ігор Антонич – Різдво (Характеристика твору) Характеристика твору Богдан-Ігор Антонич “Різдво” Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : філософська. Провідний мотив : таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів). Віршовий розмір : хорей. Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму. Син Божий має людську подобу, то чому б йому не народитися “в лемківськім містечку […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Вітражі й пейзажі Перший сніг Осінь переїхала по полі возом золотим. Понад кучугури кучерява мряка – срібний дим. Сонце з батогом проміння вогняний погонич. Навпростець по небі білі хмари в перегони. На куделі верховіття сиве павутиння. Підпирається гори рукою далеч синя. Вітер жовтий лист з дерев змітає помелом, В гущині сухе гілля гуркоче мідяний псалом. Білі квіти впали […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Балада провулка Де, заламавши руки сині, Рятунку кличе ніч намарне, Колишуться п’яниці й тіні Біля кульгавої ліхтарні. Блакитним квітом похилившись, Ліхтарня, мов лілея в’яне, І світ недійсний, тільки миші Ведуть шевців на місяць п’яних. В корчмі із зорями й дзвінками, Де лупії і сажотруси Співають гімни над склянками І славлять ніч і чар спокуси. Крива ядуха пані […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Елегія про перстень ночі П’яніючи отруйним чадом Ночей сріблистих та гірких, Дивлюся в місяця свічадо Крізь шибу, повну світляних, Холодних, синіх і тремких Далеких відблисків світів, Що, кинуті у тьму, горять Самітні, горді, золоті, Немов знаків санскритських ряд, Які прадавнім сном дзвенять І перешіптують із дна, Загубленого в морок дня, Слова старої ворожби В ім’я землі, в ім’я вогню. […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Елегія про ключі від кохання 1 Зелений лист, крилатий ключ, І веретено і обруч, І знов сп’яняє, як сп’яняла, Похмільна юності кабала. Палати знов і знову мерзти, Кохати знов і знов п’яніти! На пальці елегійний перстень, На серці елегійний квітень. Містечко в сяйві ночі біле. Невже ж тут друзів не згадать? Росли ми разом і п’яніли, Кохаючи палких дівчат. Таїлися […]...
- Богдан-Ігор Антонич – Різдво (АНАЛІЗ) Аналіз твору Богдан-Ігор Антонич “Різдво” Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідний мотив: таїнство різдвяного вечора (переплетення християнських і язичницьких мотивів). Віршовий розмір: хорей. Літературознавці про твір. Б.-І. Антонич не вдавався до “оязичнен-ня християнства” чи – навпаки. Він уміло взаємодоповнював дві однаково рідні українцям релігійні системи. Як-от у вірші “Різдво”, де християнське […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Концерт Горлянки соловейків плещуть, мов гобої, У димі пахощів, в чаду лілейних куряв, Аж спів змінився в запах, мов за ворожбою, Розплився в квітний пил. Це тільки увертюра. На солов’їне гасло дружні перемови Усіх музичнодзьобих ста племен пташиних, І ллється звук на звук, лиш у зозуль прамові Прадавній корінь “ку” у горде соло лине. Самці й […]...
- Антонич Богдан-Ігор Васильович Дім за зорею Струмує гімн рослин, що кличуть про нестримність зросту, І серцю, мов по сьомій чарці, невисловно п’янко. Від’їду вже. Тут був я тільки принагідним гостем. До інших зір молитимусь і інших ждати ранків. Набрезклі пуп’янки бубнявіють в клеїстій піні, Як зорі до рослин, зустрівшись в поцілунку, липнуть, І крізь лійки фіялок ніч фільтрує чар весінній, Аж […]...
Антонич Богдан-Ігор – На шляху (скорочено)