Антонич Богдан-Ігор Васильович Міста й музи

Дубове листя, терези купців, цигани, Щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. Догана За кожний зайвий день.

Жде ніч – суддя суворий.

Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин Не лишиться з турбот, що нам орали чола. Крило плаща із пліч.

Крило вітрів над домом, Вузли димів, що в’яжуть небо з міста колом.

Герої, мужоложники, поети, дійсно, Чесноти квіття і на простиралі плями, Дні й ночі, хлопців соромливих солодійство І жарти шулерів і смутку темні ями.

Десь крекче катеринка, довгі світла смуги Вирують

на обличчях, мов павині пера, А людська доля в дзьобику кривім папуги Колишеться шматком дешевого паперу: Кохання, подорож, розлука, слава, успіх – За двадцять сотиків купити можна щастя. Сплітається і розплітається дня усміх, Папуга, пісня й сонця золоте причастя.

Неждані зустрічі. Оркестри грають в парках. Проходять сім’ї чесні й на дітей багаті.

Злий вітер, що натхненням людську розпач шарпав, Вже тихне. Карт букети і хмаринок лети. Тінь долі крил. Крихка тростина й квіття жертви.

І в цифри ловим струм натхнення, дивну чудність Найменших справ вдягаєм в правди стислі й вперті, Хоч непомильна лиш одна екстази мудрість.

20 травня 1936.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Антонич Богдан-Ігор Васильович Міста й музи