Астров – центральний персонаж “сцен із сільського життя” А. П. Чехова “Дядя Ваня”
Образ А. відзначений у п’єсі особливим авторським ставленням, пов’язаних з професією героя: лікар в творах Чехова завжди виділений в особливу “касту”, до якої належав і сам Чехов. Повітовий лікар А. не з чуток знає російську провінцію. Він стикається з нею в повсякденному лікарській практиці: “У хатах народ покотом Бруд, сморід, дим, телята на підлозі, з хворими разом Поросята тут же” Трудівник, що не має жодного дня, вільного від викликів до хворих, А. відчуває, що “постарів, напрацювався, іспошлілся”, що “почуття якось
Поява в сільській глушині прекрасної молодої жінки Олени Андріївни, дружини професора Серебрякова, схвилювало А., змусило його побачити себе як би з боку, її очима і задатися питанням про сенс свого щоденного важкої праці: “Ті, які будуть жити через сто-двісті років після нас і для яких ми тепер пробиваємо дорогу, пом’януть чи нас добрим словом? ” До теперішнього життя А. відноситься тверезо, скептично усвідомлюючи “безнадія” свого положення, відсутність особистого майбутнього:
За вірному зауваженню Олени Андріївни, “талановита людина в Росії не може бути чистеньким”.
А. – безсумнівно талановитий, що з особливою силою розкривається в його монолозі про ліси: “Коли я чую, як шумить мій молодий ліс, посаджений моїми руками, я усвідомлюю, що клімат трішки і в моїй владі і що якщо через тисячу років людина буде щасливий, то в цьому трошки буду винен я “. А. “іспошлілся”, став “диваком”, але зберіг та творчу сміливість, і “вільну голову”, і “широкий розмах” – принаймні в думках про майбутнє. Фінальна репліка А. про “спека” в Африці повертає його до “безнадійності” особистого сьогодення і наглухо прикриває те, що діється в його душі з від’їздом професора і Олени Андріївни.





Related posts:
- Герой “сцен із сільського життя” А. П. Чехова “Дядько Ваня” Іван Петрович Войницкий, “витончена, культурна людина”. Колись заради сестри, нині покійної, Дядько Ваня відмовився від своєї частки спадщини, потім на зароблені важкою одноманітною працею засобу викупила маєток, розплатився з боргами й все своє подальше життя присвятив служінню чоловікові сестри – світилу науки, професорові Серебрякову. З виходом професора у відставку й приїздом його в Село життя […]...
- Основний конфлікт у п’єсі Чехова “Дядя Ваня” Особливість героїв Чехова-драматурга в тому, що всі вони – звичайні люди. Жоден з них не може претендувати на звання героя свого часу. У кожного з них є свої слабкості, і кожен з них в тій чи іншій мірі занурений в рутину повсякденного життя. Майже всі вони нещасні люди, які розчарувалися, незадоволені своїм життям. Головна тема […]...
- А. П. Чехов. “Дядя Ваня” Відкрита у Чайці нова лірико-епічна структура драматичного твору була незабаром застосована А. П. Чеховим в його іншій п’єсі – Дядя Ваня (1897), яку він позначив просто сценами з сільського життя, вивівши за межі жанрових гр. Аніція. П’єса ця народилася в результаті рішучої переробки більш раннього варіанту під назвою Лісовик, написаного між Івановим і Чайкою. Вже […]...
- Фірс – центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Образ Ф., старого вірного слуги Гаєвих, містить у собі індивідуально-психологічне та історико-символічне значення. Його “літературна родовід” (Савельіч в “Капітанської дочці” А. С. Пушкіна; Захар в “Обломова” І. А. Гончарова; Марей в “Мужики Марее” Ф. М. Достоєвського) дозволяє виділити образ Ф. у певний історико – культурний феномен. Старовинна лівреї і білі рукавички Ф. – така ж […]...
- Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей” Мерчуткін – центральний персонаж “жарти на одну дію” А. П. Чехова “Ювілей” (1891), написаної за мотивами оповідання “беззахисна істота” (1887), де героїня з’являється під прізвищем Щукіна в особі “прохачки в допотопному салопі, дуже схожою ззаду на великого гнойового жука “. Серед літературних попередниць М. гоголівська “дубинноголовой” Коробочка (обох примітно звуть одним ім’ям – Настасья: чеховська […]...
- Тригорин центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Чайку” Лінія Тригорина в комедії як би нарочито знижена, прозаизирована. Його особистість позбавлена всякого ореола “знаменитого письменника, улюбленця публіки”. Т. ходить в “рваних черевиках і штанах у клітку”; любить вудити рибу й “радується, що піймав двох головні”; намагається не залучати до себе уваги; не розучився “конфузитися” від похвал; “млявий, пухкий, завжди покірний”, він позбавлений “характеру”; хвилюється […]...
- Центральний персонаж драми А. П. Чехова “Три сестри” Барон Тузенбах німець, щообрусів, народжений у Петербурзі, “холодна й дозвільному”, – сама щаслива людина в п’єсі. Він гостро почуває “рубежность”, “переломність” теперішнього часу й всією своєю істотою спрямована до “громади, що насувається,”, “здоровій, сильній бурі”, що “здує з нашого суспільства лінь, байдужість, упередження до праці, гнилу нудьгу”. У гарячій переконаності Тузенбах У необхідності праці, послідовної, […]...
- Центральний персонаж комедії Чехова “Вишневий сад” Образ Фірса старого вірного слуги Гаевих, містить у собі індивідуально-психологічне й історико-символічне значення. Стародавня ліврея й білі рукавички Фірса така ж пам’ять про минуле, як і кімната, що “дотепер називається детскою”, столітній “вельмишановна шафа”, родовий маєток з будинком і вишневим садом. Сам Фірс – у буквальному значенні слова – “ходяча” пам’ять стародавнього садибного побуту й […]...
- Петя Трофімов центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Чехов нібито іронічно ставився до Петі Трофимову, зобразив його “недотепою” і тим самим висловив своє скептичне ставлення до революційного руху. Таку думку абсолютно необгрунтовано. Для того щоб зрозуміти це, треба згадати, хто і за яких обставин назвав Петю “недотепою”. Це говорить Раневська, роздратована тим, що Петя відверто висловив несхвалення її зв’язку з незначним і нечесним […]...
- Вронський – центральний персонаж роману Л. М. Толстого “Анна Кареніна” До роману Толстого прізвище В. зустрічається в начерку А. С. Пушкіна “На розі маленькій площі”, що послужив авторові одним з джерел задуму твору. Обставини життя, зовнішність, характер героя і його сюжетна лінія можуть бути співвіднесені з традицією зображення героїв “світських повістей” 30-х років XIX століття. Олексій Кирилович В. був вихований у Пажеському корпусі, не знав […]...
- Вірочка – центральний персонаж комедії І. С. Тургенєва “Місяць у селі” Вірочка – центральний персонаж комедії І. С. Тургенєва “Місяць у селі” (1848-1869, первонач. редакції під назв. “Студент”, “Дві жінки”), В. – бідна сімнадцятирічна сирота, вихованка у будинку Наталії Петрівни Іслаевой. (Тургенєв починає тему безприданниці, бідної нареченої, важливу в російській літературі.) Доля її типова і драматична. З розповіді В. ми дізнаємося, що вона виросла в будинку […]...
- Майже всі поети в своїй творчості широко використовують краєвид, опису природи. У Анни Ахматової краєвид сполучається з душевним переживанням, а душевне переживання стає частиною сільського життя. Скупо відібрані деталі сільського краєвиду непомітно й ненав’язливо приєднуються до характеристики внутрішнього стану людини. “Заплакана осінь, як вдова в одязі чорних, всі серця туманить…” Однак цей стан не результат візьме сільського побуту, воно не підсумок розказаного. Туга постає тут настільки ж речової, реальної подробицею навколишнього світу: “І буде так, поки Найтихіший сніг не зглянеться над скорботної і втомленою…” В автобіографії Ганна Ахматова повідомляє: “Кожне літо я проводила в колишній Тверській губернії, в п’ятнадцяти верстах від Бєжецький. Це нежівопісное місце: розорані рівними квадратами на горбистій місцевості поля, млини, трясовини, осушені болота, “ворітця”, хліба, хліба… Там я написала дуже багато віршів… Тверське самота – садиба Слепнєво, яка знаходилася поблизу однойменного села Невської волості Бежецького повіту. […]...
- Шатов – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” З образом Івана Павловича Ш., двадцятисемилітнього конторського службовця, розкаявся нігіліста, асоційований І. І. Іванов, вбитий в листопаді 1869 року Нечаєвим і його групою з політичних мотивів і згідно з принципами “Катехізису революціонера”. Своєрідне художнє переломлення в образі Ш. отримали деякі факти біографії фурьеріста і петрашевця, потім “розкаявся нігіліста” М. Я. Данилевського (1822-1885), а також самого […]...
- Чанг – центральний персонаж оповідання І. А. Буніна “Сни Чанга” Чанг – центральний персонаж оповідання І. А. Буніна “Сни Чанга” (1916), пес, щеням куплений у першого господаря-китайця другим, і головним, господарем – капітаном. Дійсність інтерпретується Ч. відповідно до умовно “собачим” сприйняттям життєвої драми капітана з його теорією “двох правд”, постійно змінювали один одного: “перша – та, що життя невимовно прекрасне, а інша, що життя мислима […]...
- Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” (1875), юридичний батько Аркадія Долгорукого (Підлітка), колишній кріпак Вер-сшова. П’ятдесяти років одружився на вісімнадцятирічній дворової Софії Андрєєвої, “круглої сироті”, виконуючи обіцянку, дану її батькові, “виростити і взяти за себе”. Після того, як дружина зійшлася з Версилова, став мандрівником, але зв’язків з “сімейством” не переривав; за […]...
- Ганелон – центральний персонаж французької епічної поеми “Пісня про Роланда” Ганелон – центральний персонаж французької епічної поеми “Пісня про Роланда” (серед десяти основних рукописів, що дійшли до нашого часу, сама древня і знаменита – т. зв. Оксфордська – редакція 1170). Передбачуваний прототип – архієпископ Сянський Веніло (фр. Wenilo або Guenilo), який змінив Карлу Лисому під час Аквітанського повстання 856 р. Г. – основний негативний персонаж […]...
- Мефістофель – центральний персонаж трагедії Й. В. Гете “Фауст” Мефістофель – центральний персонаж трагедії Й.-В. Гете “Фауст” (частина перша – 1806, друга завершена в 1831). М. Гете мало схожий на диявола народних легенд і тих лялькових вистав про доктора Фауста, які часто показували в Німеччині на ярмарках. У “Пролозі на небесах” Бог атестує М. як “шахрая і веселуна”: “З духів отрицанья ти всіх мене […]...
- Гектор – центральний персонаж поеми Гомера “Іліада” Син царя Трої Пріама, батька п’ятдесяти синів і п’ятдесяти дочок. Чоловік Андромахи, дочки Гетіона, царя Фів, вбитого Ахіллеса. У “Іліаді” Г. супроводжують епітети “великий”, “блискучий”, “броне-блещущий”, “шлемоблещущій”. Він – головний захисник Трої, обложеної ахейцями, керованими Менелаем і Агамемнона. У книзі VI “Іліади” описана зустріч Г. з Андромахой, яка передбачає йому близьку загибель: “погубить тебе твоя […]...
- Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” (1825), монах-літописець Чудова монастиря, “старець лагідний і смиренний”, під керівництвом якого складається молодий чернець Григорій Отреп’єв, майбутній Самозванець. Матеріал для цього образу (як і для інших) Пушкін почерпнув з “Історії…” М. М. Карамзіна, а також з епістолярної та житійної літератури XVI “Шв. (Наприклад, розповідь П. […]...
- Гомункулус – центральний персонаж другої частини трагедії Й. В. Гете “Фауст” Винахід Г., людиноподібної істоти, вирощеного в колбі шляхом хімічних реакцій, – коронна ідея середньовічної алхімії, що володіла умами протягом кількох століть. Данина цієї ідеї заплатили чи не всі представники “магічного природознавства”, в їх числі – Парацельс, з працями якого Гете був добре знайомий. У трагедії творцем Г. виявляється учень Фауста, Вагнер, який опанував науку “кристалізувати, […]...