“Авангард”

Related posts:

1. Український поетичний авангард кінця ХХ ст Зародився авангард у роки Першої світової війни, набувши бурхливого розвитку в різних видах мистецтва, і відтоді активно заявляє про себе. Авангардизм у літературі – це явище, що виникає періодично як реакція на певні процеси в суспільстві та самій літературі. це течія модернізму, його складова частина. У західноєвропейській літературі авангард після 20-х років активізувався в 60-ті […]...
2. Літературний авангард перших десятиліть XX століття Підручник Українська література 11 клас Українська література 1920-1930 років Літературний авангард перших десятиліть XX століття Як європейські, так і українські митці цієї доби розвивалися під гаслами новаторства, творення “мистецтва майбутнього”, яке відповідає духові часу, його ритмові, а отже, “справі революції”, що принесла свободу народу. В такій атмосфері формувався мистецький напрям авангардизм. Авангардизм (франц. avant-garde – […]...
3. Художня література – авангард Просвітництва ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО § 1. ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ЛІТЕРАТУРНА ЕПОХА Художня література – авангард Просвітництва І все ж таки художня література Просвітництва випереджала теоретичні висновки просвітницької філософії. А логіка художніх образів діяла сильніше, ніж абстрактні схеми. Наприклад, образ Робінзона Крузо з роману Даніеля Дефо вплинув на свідомість сучасників значно більше, ніж теорії англійських економістів, на […]...
4. Художній авангард українських митців в історії українського образотворчого мистецтва Одна з найбільш адекватних моделей мистецтва ХХ ст. набула показової досконалості в художній культурі України 1910 – 1920-х рр. Український примітив: народна картина, ікона, твори художників-аматорів – саме в цей час досягає певної кондиції, що потребувала відповідної структурної зміни, а це входило у змістовні та формальні параметри авангарду. Український авангард – мистецтво, яке створювалося в […]...
5. Модернізм і авангард: пошуки нових форм і принципів літературної творчості Недаремно існування літератури називають саме процесом (літературний процес), адже вона перебуває в постійному русі, в розвиткові. Тому, на кожному етапі розвитку людства літературні явища умовно можна поділити на усталені – з одного боку, звичні, та, з другого боку, – нові, або модерні. У такому разумінні кожна епоха мала свій модернізм: була новітня, модерна література античності, […]...
6. Твір на тему: – Остап Вишня – чародій сміху Уперше літературний псевдонім Остап Вишня з’явився 22 липня 1921 року в газеті “Селянська правда” був опублікований фейлетон, з того часу Україна дізналася про великого гумориста Остапа Вишню – Павла Михайловича Губенка. Писав він натхненно, швидко, дотепно. Тільки за два роки (1923-1924) сатирик опублікував понад п’ятсот творів. Популярність Вишні ширилась із швидкістю лісової пожежі. Адже він […]...
7. – Остап Вишня – чародій сміху Уперше літературний псевдонім Остап Вишня з’явився 22 липня 1921 року в газеті “Селянська правда” був опублікований фейлетон, з того часу Україна дізналася про великого гумориста Остапа Вишню – Павла Михайловича Губенка. Писав він натхненно, швидко, дотепно. Тільки за два роки (1923-1924) сатирик опублікував понад п’ятсот творів. Популярність Вишні ширилась із швидкістю лісової пожежі. Адже він […]...
8. Домисел (вимисел) у літературі Домисел (вимисел) у літературі – народжена творчою уявою письменника, художньо трансформована дійсність. Д. – дофантазовування, додавання до того, що насправді існувало чи існує, чому є документальне чи якесь інше підтвердження; він полягає в художній трансформації письменником відомого факту через діалог, пейзаж, портретну характеристику тощо. Д., будучи допоміжним інструментом, стосується деталей, штрихів, на відміну від вимислу […]...
9. Художня деталь в літературі Художня деталь – засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Художня […]...
10. Універсальний журнал “УЖ” (“Універсальний журнал”) – ілюстрований літературно-художній щомісячник. Виходив у Харкові як видання газети “Пролетар” з листопада 1928 до серпня 1929 за редакцією М. Бажана, Остапа Вишні, М. Йогансена, Л. Коваліва, О. Слісаренка, Ю. Смолича. Власне редакційну роботу виконували Ю. Смолич, Л. Ковалів, М. Йогансен, які, належачи до “Техномистецької групи “А”, спрямовували зусилля редакції на те, […]...
11. Факсимільне видання Факсимільне видання (лат. fac simile – зроби подібне) – твір друку, що графічно точно відтворює раніше випущене оригінальне видання або рукопис, включаючи всі особливості паперу й обкладинки. Ф. в. слід відрізняти від видань факсимільного типу, багато з яких не відтворюють паперу та інших особливостей оригіналу. Перше Ф. в. з’явилося 1808 в Мюнхені, де літографським способом […]...
12. Елітарне мистецтво Елітарне мистецтво (фр. elite – краще, добірне, вибране) – художня творчість духовного авангарду суспільства, нації, розрахована на витончене естетичне сприйняття. Е. м. далеко випереджує рівень художнього розвитку широких верств публіки, не визнає утилітаризму в мистецтві, відбиває. прагнення людини до духовного вдосконалення, активізує художнє життя, задаючи високі взірці для наслідування, спонукає змагальність талантів. Елітарні тенденції в […]...
13. Гносеологізм у літературознавстві Гносеологізм у літературознавстві (грецьк. gnosis – пізнання, logos – вчення; гносеологія – теорія пізнання) – сукупність поглядів на літературу як форму пізнання об’єктивної дійсності. Г. перебільшує питому вагу і роль пізнавальних елементів у художній літературі. Визнаючи специфіку мистецтва, в т. ч. художньої літератури, представники Г. не визнають особливого предмета мистецтва, а зводять специфіку до образної […]...
14. Значення літератури в житті людини – І варіант 6 клас І варіант Художня література… Всього два слова, але який величезний зміст несуть вони в собі. До художньої літератури належать різні твори: і оповідання, і повісті, і п’єси, і вірші… В цих творах розповідається про життя, працю, боротьбу людей, їх почуття, внутрішній світ, описується природа. Цілої книжки буде замало, щоб охопити все, про що […]...
15. Конструктивізм Конструктивізм (лат. constructio – побудова) – один із напрямів авангардизму, що виник на початку XX ст., виявив тенденції раціоналізації мистецтва за критеріями доцільності, економ-ності, лаконічності формотвірних засобів, призводячи до опрощення та схематизації естетичних чинників під кутом зору утилітарних (виробничих) інтересів. Така настанова була притаманна літературі “нової діловитості” (Німеччина). Розвивалася вона і в середовищі ЛЦК (Літературного […]...
16. Літературні маніфести Літературні маніфести (лат. manifestus – очевидний, відкритий) – публічне проголошення одним або групою письменників своїх естетичних засад, платформ, завдань і намірів. Термін увійшов у вжиток у XIX ст., вживається в різних народів з неоднаковою частотою. Йому відповідають: декларація, програма, універсал. Близькими до нього за змістом і функціями є трактат, вступна стаття, передмова, звертання до читачів, […]...
17. Устим Кармалюк – керівник боротьби покріпачених селян проти поміщиків – ІІ варіант 6 клас II варіант Слава Кармалюка гриміла не тільки по всій Україні, а й за її межами. Інакше і не могло бути, адже Устим Кармалюк боровся проти кріпацтва, проти панів-кріпосників. За цей час його чотири рази ловили, катували, судили і засилали до Сибіру. Однак розумний, сміливий, винахідливий Кармалюк щоразу втікав з тюрми та каторги і […]...
18. Антитеза Антитеза (грецьк. antithesis – суперечність) – стилістична фігура в художній літературі та в ораторському мистецтві, що полягає у драматичному запереченні певної тези чи у вмотивованому контрастуванні смислових значень бінарних образів: Випала ж зима! – Що тепер всім воля, Врізала вам поля, В головах тополя, А голів нема! (П-Тичина). Антитетичний принцип світосприймання притаманний багатьом фольклорним жанрам, […]...
19. Завбачення в літературі Завбачення в літературі – здійснення прогностичної функції художньої творчості. Приклади передбачення митцями майбутніх подій, відкриттів чи тенденцій розвитку (від чобіт-скороходів до швидкісних потягів), які беруться з фольклору, пригодницько-фантастичної, аналітико-реалістичної літератури, свідчать лише про те, що в художньообразному мисленні письменників так чи інакше відбивається здатність людини виходити бодай у мріях поза межі видимого. Пізнання невіддільне від […]...
20. Анімізм Анімізм (лат. апіта, animus – душа, дух) – світосприйняття, базоване на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту, Воно закладало основи первісного міфологічного світогляду, збережені донині у глибинах етногенетичної пам’яті, у колективному несвідомому (архетипах). А. притаманний також і монотеїстичним віросповідуванням (християнству, ісламу, іудаїзму та ін.), […]...
21. Своєрідність сатири В. В. Маяковського Міщанин і міщанство в радянських одягах – постоянная тема сатири й сарказму Маяковського. Він убивався з міщанством до останньої години, цій темі посвящеале безліч віршів, п’єси “Клоп” і “Лазня”. Він бачив у міщанині лютого ворога революції, її “троянського коня”. Під міщанством часом розуміють чисто зовнішні прояви – чистенький побут, вещизм, сентиментальность, життєвий безсмак. Але усе […]...
22. Художня правда Художня правда – основне поняття теорії реалізму, яке характеризує ізоморфність створеного митцями світу з реальною дійсністю (відтворення життя у формах життя). Х. п. сумірна з правдою історії, але не є її копією. Відтворені чи витворені уявою письменника предмети, людські постаті, події є узагальненими, типовими образами, але залишаються правдивими чи правдоподібними. Більша чи менша віддаленість Х. […]...
23. Металогічний тип художнього образу РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 2. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ 2.3. Види літературно-художнього образу 2.3.2. Металогічний тип художнього образу Металогічним можна назвати тип художнього образу, в якому чуттєвий образ є формою вияву такої ідеї, яка, узагальнюючи зміст одиничного образу предмета, у ньому змальовуваного, виходить за його межі і вказує на якийсь інший, якісно відмінний від нього предмет. Чуттєвий […]...
24. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ТА ІНШІ НАУКОВІ ДИСЦИПЛІНИ Художня література є одним із багатьох видів мистецтва. Саме тому літературознавство постійно взаємодіє з естетикою, наукою, яка впродовж кількох тисячоліть займається розробкою теоретичних проблем мистецтва. Методологічною базою для літературознавства є філософія, в річищі якої воно розвивалося впродовж багатьох століть; автори перших літературознавчих праць (насамперед Арістотель – “Поетика”) були філософами. Літературознавство має чимало спільного в предметі […]...
25. ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі досить часто зустрічаються твори, в яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів і суміжних галузей суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Людина тут зображується ніби у двох планах; з одного боку, передаються […]...
26. ПЛАН – А. ЧЕХОВ, Ч. ДІККЕНС – ЛІТЕРАТУРА І МОРАЛЬНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДСТВА 6 клас ЛІТЕРАТУРА І МОРАЛЬНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДСТВА А. ЧЕХОВ, Ч. ДІККЕНС ПЛАН Художні особливості оповідань А. Чехова I. Художня деталь та її роль в оповіданнях А. Чехова. (В оповіданнях А. Чехова велику роль відіграє художня деталь. Наприклад: клуночок у руках Очумєлова, нова шинель Очумєлова, “сонні фізіономії” жителів містечка, накрохмалена, але розстебнута сорочка Хрюкіна тощо. Художня […]...
27. Художній образ – визначення Художній образ – особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність, на відміну від наукового пізнання, що подається у формі абстрактних понять. Формою мислення у мистецтві виступає художній образ. Це основа будь-якого виду мистецтва, а спосіб творення художнього образу – головний критерій приналежності до різних видів мистецтва. Образи […]...
28. Що вивчає поетика? Поетика як розділ літературознавчої науки вивчає сам феномен художнього твору. Ця дисципліна існує і в теорії (теоретична поетика), і в історії літератури (історична поетика). Перша досліджує художній світ твору: звуковий – фоніку, ритміку, строфіку, метрику; словесний – особливості лексики, синтаксису твору; образний – персонажі, їх дії, вчинки, сюжет і композицію з метою зіставити усі ці […]...
29. Атеїзм у літературі Атеїзм у літературі (грецьк. а – без, teas – Бог) – світогляд, який не визнає Бога і віри в Бога та релігії. Теоретичною основою А. є філософія матеріалізму. Оскільки вчення матеріалізму пройшло різні етапи розвитку (наївний матеріалізм, метафізичний матеріалізм, діалектичний Матеріалізм тощо), то й А. також еволюціонував. Виділяють А. Демокріта, Епікура, Лукреція (античність), європейських філософів-матеріалістів […]...
30. Літературні ігри Літературні ігри – термін має подвійне значення. По-перше, художня творчість – це гра мистецькими засобами за законами мистецтва, рівновелика будь-якій соціальній грі (політичній, виховній, спортивній тощо), однак відмінна за змістом – тут панують естетичні критерії. По-друге, Л. і. вживаються як узагальнена назва певних жанрів, які стимулюють інтелектуальну активність та розвивають естетичний смак: анаграма, буриме, головоломка, […]...
31. Сатира Сатира (лат. satira, від satura – суміш, усяка всячина) – особливий спосіб-художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного. У вузькому розумінні С. – твір викривального характеру. С. спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства, на відміну від гумору, вона має гострий непримиренний характер. Часто об’єктом О є антиподи загальнолюдської моралі, […]...
32. Теонім Теонім (грецьк. theos – Бог і опута – ім’я) – назва богів. До Т. досить часто звертається художня література, передовсім поезія. Традиційним джерелом Т. є антична міфологія, зокрема бог мистецтв Аполлон разом з музами, богиня краси та кохання Афродіта та ін.: “І він спитав: – Яку б найти принаду, / Щоб привернуть тебе до рук […]...
33. Нова генерація “Нова генерація” – літературна організація, третя модифікація об’єднань українського “лівого фронту” мистецтв (УкрЛІФ). Першою була асоціація панфутуристів (Аспанфут), що діяла з 1922 у Харкові та Києві на чолі з незмінним лідером і теоретиком М. Семенком. У своїх деклараціях, маніфестах, платформах, що друкувалися у збірниках “Семафор у майбутнє”, “Катафалк мистецтва” (1922), проголошувала кінець “буржуазного мистецтва”, деструкцію […]...
34. Що таке модернізм? Модернізмом називають різноманітні нереалістичні течії в літературі й мистецтві XX століття. До них відносять символізм, експресіонізм, сюрреалізм, футуризм, акмеїзм, кубізм, абстракціонізм, дадаїзм, поп-арт та інші. Для символізму, що виник у 70-х роках XIX століття у Франції, а згодом поширився в усіх європейських країнах, характерно те, що він перетворює художній обра і на символ, ЯКИЙ відображає […]...
35. Художній простір і час – визначення Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються […]...
36. Видіння або Візія Видіння, або Візія (лат. visio – видіння) – літературний жанр, поширений переважно у середньовічному письменстві: сюжет розбудовувався на пригодах “благодійного” персонажа, котрий переживає уві сні насправді “чудесну” подію. Елементи В. спостерігаються в античній (Платон, Плутарх), житійній літературі, у “Божественній комедії” Данте Аліг’єрї, у “Фаусті” Й.-В. Гете і т. п. Елементи В. є у “Києво-Печерському патерику”, […]...
37. Ф’юдживісти Ф’юдживісти (англ. fugitives – вигнанець, бурлака) – назва групи американських письменників і критиків, які об’єдна-лися при журналі “Втікач” (з 1920), прихильників патріархальних традицій, притаманних південним штатам, противників наступу цивілізації, апологетів витонченої культури (Дж.-К. Ренс, А. Тейт, Р.-Т. Уоррен, Д. Девідсон, згодом – К. Брукс, Е. Лайл, В. Еліот, С. Джонсон). їхнім осередком став Вандербільдський університетам. […]...
38. Аналіз повістей Герцена “Сорока-злодійка” і “Доктор Крупів” Наприкінці 40-х років на сторінках журналу “Сучасник” були опубліковані два чудових твори Герцена, перейнятих тим же могутністю думки, що і його роман “Хто винуватий?”. В основу повести “Сорока-злодійка” був покладений дійсний випадок, повідомлений письменникові великим російським актором М. С. Щепкиним. Оповідання про трагічну долю талановитої кріпосної акторки став узагальненням великої художньої сили. У суперечці зі […]...
39. Ідеологія Ідеологія (грецьк. idea – першообраз, logos – вчення) – система політичних, правових, морально-етичних, релігійних, естетичних і філософських поглядів, ідей, теоретичних засад, які кристалізуються на теоретичному рівні суспільної свідомості. Від І. відрізняють соціальну психологію як сукупність соціальних почуттів, настроїв, думок, уявлень, які виникають у сфері буденної свідомості під впливом довкілля і способу життя людей. І., як […]...
40. Експеримент Експеримент (лат. experimentum, від ехреrіоr – випробовую) – один із методів духовного освоєння світу і людської діяльності, що грунтується на дослідах, випробовуванні, моделюванні тощо. 3. такого погляду новаторську творчість письменника, який свідомо задається метою видозмінювати наявні жанрові структури, збагачувати зображально-виражальні засоби, називають художнім Е. (експериментальний роман, білі сонети, фігурні вірші, предметно-візуальна поезія і та ін.). […]...