Багряний Іван Павлович Казка про лелек та Павлика-мандрівника

Багряний І. Золотий бумеранг: Вірші, роман у віршах, сатира та ін. поезії / Упоряд., авт. передм. та приміток О. В. Шугай. – К.: Рада, 1999. – 679с.

Так оце та Африка?! Так оце той вирій?! Ходить, ходить сонечко По пустелі сірій.

Попереду – море, А позаду – гори, Межи ними один пісок, Горе ж мені, горе!

Кам’яні доріжки Покололи ніжки. Від жари в пустині Пухирі на спині. “НІ, НЕМАЄ КРАЩЕ В СВІТІ, ЯК НА УКРАЇНІ!”

Шкіра посмалилась, Ніжки натрудились, Оченята без матусі Тяжко занудились.

Тут піски гарячі, Тут страшні пустині. Ні,

немає в світі краще, Як на Україні.

Тужить Павлик з горя Край синього моря, В море поглядає. А море безкрає.

Павлика втішають Мавпи, й носороги, І смугасті зебри, Й струсі довгоногі,

Чорні крокодили І гіпопотами. Ластівки приносять З дому телеграми:

“Повертайсь, бурлаче, Годі мандрувати, Бо скучає батько І сумує мати. Час уже додому З мандрів повертати”.

І радіє Павлик, Кричить здалека: “Скоро вже додому Полетять лелеки! А поки – цілую Сестричку і маму!.” Ластівка моторна Несе телеграму. V

Погостили досить – Час уже вертати. Вийшли, вийшли проводжати Їх усі звірята.

Чорні крокодили К

морю виходили, І гіпопотами Прибули з квітками, Мавпи, і жирафи, І ногаті струсі – Пустотливі дітки І старі матусі.

І смугасті зебри, Й грубі носороги Посідали рядом, Підібгавши ноги.

Тут іще й акула Хвостиком майнула, З моря виходила, Речі говорила.

З нею всі малята, – Дрібні акулята, – Назбирали в моря Подарунків гору.

Засурмили сурми, Захитались пальми, – Павлика прощати Слон іде печальний,

А за ним малятко – Мале слоненятко Слізоньки втирає – Павлика прощає.

Так усі стояли, Квітами махали І на Україну Друга проводжали.

Проводжали друга В ранішню годину. “ОЙ, ВІЗЬМИ З СОБОЮ Й НАС НА УКРАЇНУ!” VІ

Летіли лелеки Із країв далеких, Помежи хмарками, Попід небесами, Через сині гори, Через Чорне море. Не боявся Павлик, Бо не знав тут горя.

У лелеки крила Дужі та широкі, В небесах літають Швидко і високо.

А на Україні Зажурилась мати: “Щось нашого сина З мандрів не видати!”

Коли тут – л е л е к и! Прибули здалека! Приземлитись хочуть, Дзьобами стукочуть,

Дзьобами стукочуть, Крилечками мають – Всіх поздоровляють, Всіх поздоровляють!

Матінку стареньку, І сестру маленьку, І біленькі хати, І сади строкаті, І степи широкі Золоті та сині. Ой, немає краще Як на Україні!

Спустились лелеки Посеред левади. Павликаа стрічають Всі живі і раді: Батько і матуся, Лесик і Настуся, Крілик і крільчата, Півник і качата.

І сміються збоку Радісно лелеки, Як усі питають Про краї далекі.

Весело сміється Сонечко надворі – Павлик подарунки Всім привіз з-за моря:

Лесикові – мила Й лист від крокодила. А малій Настусі – Пір’їнку від струся. Квіти має мама Від гіпопотама.

Тато ж що здобули? – Мушлю від акули, Ще й від носорога Кремінь для кресала. Стільки подарунків Африка прислала.

Решта ж мають квіти І від всіх привіти, Від усіх привіти, Від усіх привіти.

А лелеки дружно Лагодять хатину, Ще й нову будують – Дбають цілу днину.

По зелених луках З Павликом гуляють, Радісно з весною Всіх поздоровляють:

І червоні маки, І волошки сині. Ой, немає краще, Як на Україні.

Голубі озера І пісні пташині. ОЙ, НЕМАЄ КРАЩЕ, ЯК НА УКРАЇНІ.

1943 .


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Багряний Іван Павлович Казка про лелек та Павлика-мандрівника