Багряний Іван Павлович Сад Гетсиманський
Пропонований увазі читачів роман “Сад Гетсиманський” належить перу Івана Багряного – письменника, мало знаного у нас, але широко відомого серед української еміграції.
Іван Багряний (1907 – 1963) зазнав сталінських репресій у 30-ті роки, пройшов всі кола пекла, як потім і герої його роману. 1945 року змушений був емігрувати з СРСР. У ФРН були написані романи “Сад Гетсиманський”, “Огненне коло”, “Тигролови”, численні поезії, п’єси. “Сад Гетсиманський” – один з перших творів світової літератури, що викриває злочинну
Події відбуваються на Україні.
У перевиданні збережено особливості мовно-стилістичної манери автора.
Всі прізвища в цій книзі, як то прізвища всіх без винятку змальованих тут працівників НКВД та тюремної адміністрації, а також всі прізвища в’язнів (за винятком лише кількох змінених), – є правдиві. Автор “Отче мій! Коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ця!.” Ще він говорив, коли се Юда, один з дванадцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дрюччям од архієреїв та старших людських… Та й узяли його…
Єванг. від св. Маттея, гл. 26. ЧАСТИНА ПЕРША І
Швидко біжать
А вони, сини, чи живі, а чи, може, їх і немає, – ані вісток не подають, ані самі не прибувають, ані поїздами, ані кораблями, ані тими літаками.
Умираючи, старий Чумак, старий коваль, наказав був усіх синів своїх до себе мерщій згукати, телеграму вдарити, щоб мерщій поспішали, поки ще він живий. Хотів перед смертю сам заповіт їм батьківський дати. Особливо ті три, бо по четвертому і слід десь щез, у тім Сибіру, на тій холодній десь каторзі.
А й четвертого кликали, лише телеграму не били, а так, серцем кликали; бо ж шляхи йому заказані, стежки загороджені, крила зборкані і адресу – хіба сам вітер знає. Вдарили телеграму – і чекав Чумак. І довго не хотів умирати…
Кидається тепер от серцем мати – стара Чумачиха, а сама сидить нерухомо. Сидить тиха, задумана, стискає руками маленький папірець.
А старий Чумак, старий коваль… Немає вже старого Чумака. Ото стоїть свічечка на коливі – ото й був він.
Десять днів не гасила її стара Чумачиха, все міняла, синів дожидаючи, над “душкою” старого сидячи.
А в суботу поминальну запалила оце її знову, бо прийшла телеграма. Найменший почув. І десь їде. Отой найдорожчий і найнещасливіший, найбільша материна потіха і найбільше горе.
А чей і старий Чумак за нього серцем зітлів та й у землю сиру від журби тяжкої ліг.
Розгладжує мати папірець рукою, а сама дивиться на свічечку і щось шепоче. Чекає. Лиш час від часу зітхає тяжко – либонь життя тяжке та й синову долю передумує, зустрічі жде.
Так від самого ранку.
І від самого ранку сидить біля неї отець Яков (чомусь неодмінно Яков, а не Яків, бо то, бач, звучить дуже фамільярно і по-простецькому, бо то Яків просто старого Чумака звали, бо був коваль), єдиний, якимось чудом уцілілий священик на цілу цю околицю, а може, й на ціле місто. Він потішає, він розважає стару Чумачиху і ділить її горе.
Відколи поховав старого Чумака, отець Яков щодня приходив в обідню пору і сидів до вечора – потішав стару і научав малу – дочку-підлітка, останню дитину, що лишилася при матері. Зм’якшував печаль і журбу за покійним розмовами про ліпше потойбічне життя, про той світ, де немає “ні печалі, ні зітхання”. А сьогодні прийшов він з самого ранку, тільки-но скінчивши службу в своїй церкві на цвинтарі.
Розгорнувши стару Чумакову біблію, – отаку грубезну книгу, що її любив читати Чумак вечорами осінніми, – отець Яков тихо, але все серце вкладаючи, читав матері про сад Гетсиманський. Читав до крику трагічну епопею мук бентежного живого серця, епопею людської і разом божеської млості перед мученицькою смертю. Читав крик серця про “чашу”, аби вона минула приреченого… Читав про зраду Юди…
Про відступництво Петра, що зрікся Вчителя, заким півень прокричав двічі.
На цім місці стара мати здригнула, затиснувши папірець, наче їй справді вчувся крик того півня чорної, глухої ночі, що віщував зраду, чи дійшло до свідомості ім’я “Юда”, при якому завжди стискалося її щире материнське серце.
До хати вбігло дівча, віддихуючись, як після шаленої біганини. Тонка, мов билина, досить висока на свої І4 літ, бистроока Галя. Серйозна не по літах.
В руках вона тримала вузлик.
– Куди це, мамо? – зашепотіла, щоб не сполохати візії про той сад Гетсиманський.
– А що ж то?
– Та це ж я, мамо, Андрієві… Це вино тут… І пиво… З дороги щоб…
Він любив…
Мати посміхнулась, змахнувши сльозу, що навернулась, на дочку глядячи.
– Постав там… Та вже не бігай, посидь собі, ач яка зелена та тонка, мов кішка.
Галя озирнулась по хаті і поставила вузлик на покуті. Ліпшого місця для свого дорогоцінного подарунка не могла знайти. Замилувалась. Отець Яков подивився, потім повів очима вгору по стіні, зітхнув, скрутнув головою і нічого не сказав.
Узявся до Біблії.
Покуть, де за традицією мали рясніти образи, був зовсім порожній. Це вже поступка синам. Для себе старий Чумак із старою мали покуть не в цій світлиці, а там, у “хатині”, – там рясніли образи, товплячись і витискаючи один одного.
У світлиці ж був порядок такий, як завели хлопці, ще дома бувши. Тепер висів лише образок Марії з дитям, – над тим місцем, де горіла свічечка. Поруч висіла велика нова фотографія похоронів.
Галя – найменша з Чумаків, “Галя Чумаківна”, як її звали на вулиці, – постояла, послухала читання, уперто заломивши брови і роздимаючи ніздрі, як норовистий коник, зиркнула на покуть і вийшла собі. По хвилі увійшла, несучи поперед себе великий портрет у чорній рамі, молоток, і цвяхи, і ще й чорну широку стрічку на плечі. Мовчки підсунула зручніше стіл, що стояв у кутку, поставила на стіл стілець здерлась на нього, забила цвях у кут і почепила портрет.
На раму накинула чорну стрічку. Ще забила два цвяшки з правого й лівого боку, щоб портрет стояв похило. І злізла, прибравши стілець. Усе це вона проробила мовчки й швидко, звиваючись справді, як кішка. І вже злізаючи, прошепотіла – “От… Я давно хотіла, мамо…”
Мати лише дивилась великими очима й не пустила й пари з уст. А отець Яков шарпнувся, аж устав:
– Ах, Боже! Та туди б образи!. Тож святе місце!.
– Нічого, – промовила Галя і стала, захищаючи спиною покуть. – Це мій батько! – і блиснула очима.
Вона промовила це так і так блиснула тими очима, що отець Яков махнув рукою і сів на своє місце:
– Ну й ну… Дітки…
– Це Андрій малював, – уперто додала Галя, ніби відповідаючи, які то дітки тепер. І, одійшовши насеред хати, обернулась лицем до покутя: – Батько… – прошепотіла тихо.
На покуті, залитий сонцем, під сліпучою синявою неба сидів старий Чумак. Як живий. Величезний портрет в олійних фарбах був виконаний хоч і по-дилетантськи, але натхненно, з Божою іскрою. Сонце било повінню.
Старий Чумак, бронзовий і мускулястий, дивився просто кожному в очі примружено і посміхався. Посміхався в свій довгий запорозький вус, як це він робив завжди. Монументальний, кремезний і могутній, як сама земля, коваль Чумак. Патріарх свого племені, дебелого й рясного.
В робочому фартусі, отак, як щойно прийшов з роботи, лише скинув кашкета, сидів він під сліпучо-синім небом і під гілкою бузку і, склавши грубезні свої руки, спочивав. І тримав на колінах сонне дитинча. В сліпучо-білій сорочинці воно спало сидячи, припавши солодко зарожевілим личком до ковальського фартуха, як до материних грудей. Це вона – Галя, як була ще маленькою. І це Андрій малював десь на каторзі з манюсінької картки, яку колись сам фотографував і завжди мав при собі.
Та й потім прислав той портрет поштою. Це один-єдиний раз була вістка від нього, – прислав батька, такого живого, такого викапаного… Руки були намальовані широченними мазками і недокінчені, і це найбільше вражало – своєю правдою, грубі, необтесані ковальські руки.
Під портретом був напис великими літерами – “Батько”.
Мати тихо, безсловесно затужила, закривши лице хусткою і похитуючись, як кожен раз, коли дивилась на цей портрет. Перше – тужила за сином, а тепер уже й за його батьком, а своїм мужем, відколи вмер старий.
– “І прийшов тоді Юда із стражею…” – бубонів отець Яков, забувши, що він вже це читав. – “І показав їм…”
За дверима затупотіло. Галя шарпнулась до дверей:
– Вже, мамо! Тут!.
Відчинились двері… І шумно ввалився до хати Чумаченко. Але не той, сподіваний, а інший. Кремезний, бравий командир.
Увійшов з валізою, сяючи лицем і новенькою портупеєю на новенькій уніформі.
– Го-го! Ну, здорово, роде ковальський-молотобойський!
Та й урвав на півслові. Тихо поставив валізу і стяг кашкета:
– Що?.
Related posts:
- Один із документів епохи (за романом “Сад Гетсиманський”) ІВАН БАГРЯНИЙ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІВАН БАГРЯНИЙ Один із документів епохи (за романом “Сад Гетсиманський”) Класик української літератури Володимир Винниченко у своєму листі до Івана Багряного писав: “Велике спасибі Вам… за книгу. Вона – великий, вопіющий і страшний документ”. Мова в листі йшла про роман Івана Багряного “Сад Гетсиманський”. Ця книга вийшла за сприяння […]...
- Іван Багряний – Сад Гетсиманський (Аналіз та критика) Тема викриття сталінізму логічно продовжується і в романі “Сад Гетсиманський”. До певної міри цей твір, як і “Тигролови”, є автобіографічним. У ньому подано детальні описи тюремного побуту, допитів, тортур. Зіставляючи певні факти з біографії Івана Багряного і головного героя роману, ви можете побачити, що в їх долях є, звичайно, багато спільного. Однак помилково було б […]...
- Іван Багряний – Сад Гетсиманський (Характеристика твору) Роман “Сад Гетсиманський” оснований на фактах майже дворічного перебування автора під слідством в харківських тюрмах. За біблійною легендою Гетсиманський сад – місце передсмертних мук, молитов Ісуса Христа, місце зради. Тихий, гарний сад, який став душевною опорою для Христа, є разючим контрастом до жахливої дійсності, в якій страждає і якій мужньо протистоїть молодий інженер-авіаконструктор Андрій Чумак. […]...
- Багряний Іван Павлович Міщаночка Багряний І. П. Вибрані твори. – K: Книга, 2007. – 366 с. – …На заводе в “X” Есть одна девчонка: И красится, и пудрится… Зубоскалит громко! – Це було написано на дверях завкому. Ще й карикатура намальована: якась сучасна міщаночка з “перепоночкою” (талія) як оса. З локонами, “фути-нути”. Це на Надю Н-о. На зібраннях зубоскале; […]...
- Багряний Іван Павлович Колискова Багряний І. Золотий бумеранг: Вірші, роман у віршах, сатира та ін. поезії / Упоряд., авт. передм. та приміток О. В. Шугай. – К.: Рада, 1999. – 679 с. Маленькому АНДРІЄВІ КИТАСТОМУ присвячую. А… А… А-а-а! А-а… А… А… Ходить місяць і зоря Через гори і моря, – Це ж до нашої дитини Ходять гості з […]...
- Багряний Іван Павлович Етюд Багряний І. П. Вибрані твори. – K: Книга, 2007. – 366 с. …Скриня з промоклого Слізьми каміння… Повна людей, стара прокопчена Муками скриня… А в грудях дим. В. Винниченко Чорні грати розпанахали небо. Червоно-рожеве воно тянуло, манило. Спішили білі лебеді-хмарки. За сонцем пливли радість, надії – за обрій. В камері розіслала свої ризи тоска. Чорні […]...
- Багряний Іван Павлович Дівчині В час вечірній, час печальний Я Тебе чекаю в храм мій – У кімнаті сонця сальви І махорки тиміям… Ти прийди, моя далека, Через хащі вечорові, – Обернись хоч в тінь лелеки І розправ крилаті брови, Підніми очей зіниці, Підведи до сонця профіль… Ну, чого кричать так птиці, На хрести чіпляють строфи!? Над Собором, як […]...
- Багряний Іван Павлович Мадонна Багряний І. П. Вибрані твори. – K: Книга, 2007. – 366 с. У нашім раї на землі Нічого кращого немає – Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим. Т. Шевченко На станції шум завис під потолком зали… Наштрикнувся на люстри і у конвульсіях шелестів крильми, царапав замурзані барельєфи. День рюмсав розрізаний на рейках, і […]...
- Багряний Іван Павлович Вандея Багряний І. П. Золотий бумеранг: Вірші, роман у віршах, сатира та ін. поезії / Упоряд., авт. передм. та приміток О. В. Шугай. – К.: Рада, 1999. – 679 с. Лю Мартиновській То не сонце затріпало крилами І упало в пісок золотий… Гей, і правду сказати несила мі, А збрехати… А ти… . І На зорі […]...
- Багряний Іван Павлович Рука Багряний І. П. Рука:(Оповідання) // Всесвіт. – 1928. – № 15. – С. 2-6. Чорна й репапа, ніби вузловата ріпа, щойно взята з морозу. Яків пильно розглядав її біля каганця, припухлу, тиснув лівою і сичав. З виразок повиступала кров. Намагався стулити пальці, а вони не сходились, ба навіть не розгинались по-людському. Так буває лише тоді, […]...
- Багряний Іван Павлович Розгром I Коли надходить ніч і сон утікає з очей, а напружені нерви гудуть і вібрують, як дроти на буремних роздоріжжях, тоді… Вона встає передо мною… Ольга… Вона встає передо мною, як символ, як прообраз цілого покоління, поставленого грудьми проти трагічної епохи віч-на-віч, в нерівнім – до розпачу, до трагізму нерівнім! – двобої; покоління сміливого і […]...
- Багряний Іван Павлович Гуляй-поле Лежить Гуляй-Поле в крові і в сльозах, Потоптане, смертю розоране, В бомбових кратерах і черепах, В гільзах, В ожугах, В м’язах, В трісках… І навіть не крячуть ворони – Жахаються круки, минають здаля, – Шкіриться жаско, смердить земля. Смердить і душить фосфором і тротилом, Паленим м’ясом і динамітом… І вже не збагнеш тут, де ж […]...
- Багряний Іван Павлович Огненне коло Ніхто більшої любови не мав над ту, як Хто власне життя покладе за друзів своїх. НОВИЙ ЗАПОВІТ, Євангелія від св. Іоанна, Г. 15, 13 “Хлопці ж бо то хлопці, Як соколи!.” З стрілецької пісні I Снилось, що землю їв на вулиці рідного міста… Вирізав тієї землі дві плиті з стіл завширшки й з чверть завтовшки… […]...
- Багряний Іван Павлович Петро каменяр Багряний І. П. Вибрані твори. – K: Книга, 2007. – 366 с. Чорний від сажі, брудний від глини і рудий від цегли Петро йде по вулиці. – Павлуш-ша!. А Павлуша?!. – Р-риковсь-кої… Ех… – ти! Що?. – Я на вас чхать хотів… да!. – і для більшої переконаносты скріпив усе матом. А руками як вітряк […]...
- Багряний Іван Павлович Казка про лелек та Павлика-мандрівника Багряний І. Золотий бумеранг: Вірші, роман у віршах, сатира та ін. поезії / Упоряд., авт. передм. та приміток О. В. Шугай. – К.: Рада, 1999. – 679с. Так оце та Африка?! Так оце той вирій?! Ходить, ходить сонечко По пустелі сірій. Попереду – море, А позаду – гори, Межи ними один пісок, Горе ж мені, […]...
- Іван Багряний (Іван Павлович Лозов’ягін) Іван Багряний (справжнє прізвище – Лозов’ягін) народився 2 жовтій 1906 р. в селищі Куземин на Полтавщині (тепер Сумська область) у родині робітника-муляра. Навчався спочатку в церковно-приходській ІІколі в Охтирці, а з 1916 по 1918 р. у вищій початковій школі. У 14-річному віці був свідком жорстокої розправи чекістів із 92-літ-піім дідусем та дядьком, чия безневинна смерть […]...
- Скорочено “Сад гетсиманський” Багряного Пропонований увазі читачів роман “Сад Гетсиманський” належить перу Івана Багряного – письменника, мало знаного у нас, але широко відомого серед української еміграції. Іван Багряний (1907 – 1963) зазнав сталінських репресій у 30-ті роки, пройшов всі кола пекла, як потім і герої його роману. 1945 року змушений був емігрувати з СРСР. У ФРН були написані романи […]...
- Іван Багряний і його прозова спадщина Моя душа від. природи – Це душа поета і митця. І. Багряний Іван Багряний залишив нам велику спадщину – твори різних жанрів: романи, повісті, публіцистику. Більшість з них написані за межами рідного краю і дійшли до нас вже після того, як на Україні з’явилися перші паростки демократії. Серед спадщини найбільшої популярності здобули романи, які почали […]...
- Роман Івана Багряного “Сад Гетсиманський” – вирок тоталітарній системі Роман “Сад Гетьманський” автобіографічний, події, описані у ньому, відбуваються на території Сумської та Харківської областей. Однак, було б великою помилкою ототожнювати головного героя Андрія Чумака з самим Іваном Багряним. Даний роман є зразком синтезу двох стихій – розкутої творчої уяви, з одного боку, і переобтяженості надмірними деталями із власної тюремної практики. Боротьба двох начал – […]...
- Роман Івана Багряного “Сад Гетсиманський” – возвеличення відважних і чесних Роман Івана Багряного “Сад Гетсиманський” – возвеличення відважних і чесних Коли з тривогою і захопленням читаєш сторінки біографії Івана Багряного і тихою нечутною ходою бредеш вулицями Харкова повз “фабрику-кухню” – в’язницю по вулиці Чернишевській, а потім уява переносить нас у табори Далекого Сходу, і радієш, що в’язень тікає із заслання і повертається до рідної Охтирки; […]...
- Іван Багряний Звернення двадцятирічного автора поеми “Аве Марія” до /читача можна було б вважати бравадою початківця, який нарочито демонструє незалежність мислення і своєї позиції і тим самим привертає до себе увагу. Можна було б, якби це не був 1929 p., коли розпочалися арешти української інтелігенції і готувався показовий процес над членами так званої Спілки визволення України. У […]...
- Тигролови – Іван Багряний Іван Багряний (1906-1963 pp.) “Тигролови” Іван Багряний залишив чималий творчий доробок, але найбільшу популярність здобув своїми романами. Першим великим твором були “Тигролови” (написаний 1944 р. як “Звіролови”, 1946 р. перевидані під назвою “Тигролови”), перекладені німецькою та видані в місті Кельні. Цю книжку високо оцінив В. Винниченко, прорікаючи велике творче майбутнє її авторові. В основу “Тигроловів” […]...
- Скорочено ТИГРОЛОВИ – ІВАН БАГРЯНИЙ Частина перша Розділ перший. Дракон Поверхнею землі, дихаючи полум’ям, повзе страшна потвора – величезний дракон… Але це не дракон, а всього лише потяг, хоча і не менш страшний. У ньому шістдесят коробок-вагонів, попереду його тягне надпотужний паротяг “Йосиф Сталін”, а позаду штовхає не менш потужний “Фелікс Дзержинськкй”. Це йшов ешелон смерті “ОГПУ-НКВД”. Багато таких ешелонів […]...
- Тема 40. Іван Багряний – Творчість українських письменників-емігрантів V. Творчість українських письменників-емігрантів Тема 40. Іван Багряний (1906 – 1963) (Іван Павлович Лозов’яга (Лозов’ягін)) Іван Багряний – відомий український письменник-романіст, автор повістей, численних публіцистичних виступів, памфлетів, поезій, активний учасник творення літератури відродження. Життєве кредо письменника – “Я мислю, отже існую”. Одним з перших був заарештований радянською тоталітарною системою 30-х років XX ст. Його життя […]...
- Іван Багряний – Тигролови (Аналіз та критика твору) Роман “Тигролови” написаний І. Багряним протягом 1943 -1944 рр. На літературному конкурсі у Львові ця книга під назвою “Звіролови” (скорочений варіант “Тигроловів”) розділила перше місце з повістю Тодося Осьмачки “Старший Боярин”. Роман зразу було перекладено англійською, німецькою та голландською мовами, що свідчить про його популярність за рубежем і увагу іноземного читача до тогочасної радянської дійсності. […]...
- Іван Багряний – Тигролови (АНАЛІЗ) Аналіз твору Івана Багряного “Тигролови” 1946 р. Літературний рід: епос. Жанр: пригодницький роман. Тема: зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі. Головна ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин кожен передусім має бути Людиною. Головні герої: Григорій Многогрішний (молодий український інже-нер-авіатор); родина Сірків: Наталка, Гриць та їхні батьки – Денис Сірко й Сірчиха; […]...
- Роман “Сад Гетсиманський” – вирок тоталітарній системі Роман “Сад Гетьманський” автобіографічний, події, описані у ньому, відбуваються на території Сумської та Харківської областей. Однак, було б великою помилкою ототожнювати головного героя Андрія Чумака з самим Іваном Багряним. Даний роман є зразком синтезу двох стихій – розкутої творчої уяви, з одного боку, і переобтяженості надмірними деталями із власної тюремної практики. Боротьба двох начал – […]...
- Іван Багряний – Біографія (СКОРОЧЕНО) Іван Багряний Справжнє прізвище – Лозов’ягін (1906-1963) Народився 2 жовтня 1906р. в м. Охтирці на Полтавщині у родині сільського робітника-муляра. Навчався у вищій початковій школі, з 1920р. – у ремісничій профтехшколі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну. У 1924р. вступив до Охтирської філії організації “Плуг”. У 1925р. під псевдонімом Полярний надрукував свою першу книжку оповідань “Чорні […]...
- Тигролови – ІВАН БАГРЯНИЙ Скорочено Дихаючи полум’ям і димом, летів на схід дракон. У вагонах-коробках він віз тисячі людей на каторгу. Інколи спецешелон зупинявся, і тоді сам начальник поїзда біг і перевіряв, чи на місці арештований Григорій Многогрішний. Коли приїхали на місце, до океану, виявилося, що арештант утік, і сотні вигнанців з вітчизни пораділи за свого мужнього товариша. Цим же […]...
- Іван Багряний – Тигролови (Характеристика твору) Характеристика твору Івана Багряного “Тигролови” Першим великим твором І. Багряного був роман “Звіролови” (1944; 1946 р. перевидано вже під назвою “Тигролови”). Цей твір він написав за 14 днів, перебуваючи в Західній Україні. Спершу його було надруковано у львівському журналі “Вечірня година” в 1944 р. Місцеві вчителі рекомендували своїм вихованцям прочитати цей роман. Невдовзі його було […]...
- Іван Багряний – Тигролови (Скорочений переказ, дуже стисло) Іван Багряний Тигролови (Скорочений переказ, дуже стисло) ЧАСТИНА ПЕРША РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Дракон Поверхнею землі, дихаючи полум’ям, повзе страшна потвора – величезний дракон… Але це не дракон, а всього лише потяг, хоча і не менш страшний. У ньому шістдесят коробок-вагонів, попереду його тягне надпотужний паротяг “Йосиф Сталін”, а позаду штовхає не менш потужний “Фелікс Дзержинський”. Це […]...
- Тигролови (інша версія переказу) скорочено – Багряний Іван Роман у двох частинах ЧАСТИНА ПЕРША РОЗДІЛ ПЕРШИЙ Дракон Поверхнею землі, дихаючи полум’ям, повзе страшна потвора – величезний дракон… Але це не дракон, а всього лише потяг, хоча і не менш страшний. У ньому шістдесят коробок-вагонів, попереду його тягне надпотужний паротяг “Йосиф Сталін”, а позаду штовхає не менш потужний “Фелікс Дзержинський”. Це йшов ешелон смерті […]...
- ІВАН БАГРЯНИЙ – ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ-ЕМІГРАНТІВ 11 клас ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ-ЕМІГРАНТІВ ІВАН БАГРЯНИЙ (1906 -1963) Справжнє ім’я – Іван Павлович Лозов’ягін. Народився в с. Куземині, що на Полтавщині (нині Сумська область), у родині робітника-муляра, помер у м. Шварцвальді (Німеччина). Належить до письменників-емігрантів (член МУРу). Найвідоміші твори: романи “Тигролови”, “Сад Гетсиманський”, роман у віршах “Скелька”, повість “Огненне коло”, збірка поезій “Золотий бумеранг”; […]...
- Чому я не хочу повертатися до СРСР? – Іван Багряний Іван Багряний (1906-1963 pp.) “Чому я не хочу повертатися до СРСР?” І. Багряний – не лише відомий письменник, а й публіцист. Особливу увагу привертає його памфлет “Чому я не хочу повертатися до СРСР?”, написаний 1946 р. Це ніби перша політична декларація прав і гідності людини й нації, протест проти московсько-більшовицького тиску. Твір вийшов друком у […]...
- Тигролови (дуже стисло) скорочено – Багряний Іван Дихаючи полум’ям і димом, летів на схід дракон. У вагонах-коробках він віз тисячі людей на каторгу. Інколи спецешелон зупинявся, і тоді сам начальник поїзда біг і перевіряв, чи на місці арештований Григорій Многогрішний. Коли приїхали на місце, до океану, виявилося, що арештант утік, і сотні вигнанців з вітчизни пораділи за свого мужнього товариша. Цим же […]...
- Багряний Іван – Тигролови (дуже стисло/скорочено) Дихаючи полум’ям і димом, летів на схід дракон. У вагонах-коробках він віз тисячі людей на каторгу. Інколи спецешелон зупинявся, і тоді сам начальник поїзда біг і перевіряв, чи на місці арештований Григорій Многогрішний. Коли приїхали на місце, до океану, виявилося, що арештант утік, і сотні вигнанців з вітчизни пораділи за свого мужнього товариша. Цим же […]...
- Іван Багряний – один із найталановитіших із письменнинів-емігрантів До своєрідних здобутків українського художнього слова належать твори українських письменників, які з різних обставин змушені були покинути рідну країну. Але й там, далеко від батьківщини, вони зберегли любов до неньки-України, плекаючи рідне слово. Калинова гілка з України сто літ цвіте в Бразилії, Канаді, Сполучених Штатах як продовження нашого роду. Українці оживили чужу землю, відстояли себе […]...
- Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”) – І варіант ІВАН БАГРЯНИЙ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ІВАН БАГРЯНИЙ Найголовніше – у будь-яких обставинах залишатися Людиною (за романом “Тигролови”) І варіант Не кожен твір може справити таке враження, як роман Івана Багряного “Тигролови”, – враження безвихідності, трагедійності життя. Здається, що опиняєшся сам серед тайги або у сталінських таборах, відчуваєш безпорадність та біль людей, розгубленість перед страшною […]...
- Роман всепереможного оптимізму – Іван Багряний (1906-1963) Підручник Українська література 11 клас Сучасна українська література Іван Багряний (1906-1963) Роман всепереможного оптимізму Роман “Тигролови” (1946) мав величезний успіх у читачів. Його перекладено англійською, німецькою, голландською мовами. Цим твором письменник показав світові обличчя радянського зека, а в його образі – незламну горду людину, повну життєвої сили, волі до життя й боротьби. Однак проблематика роману […]...
- Іван Багряний – один із найталановитіших із когорти письменнинів-емігрантів До своєрідних здобутків українського художнього слова належать твори українських письменників, які з різних обставин змушені були покинути рідну країну. Але й там, далеко від батьківщини, вони зберегли любов до неньки-України, плекаючи рідне слово. Калинова гілка з України сто літ цвіте в Бразилії, Канаді, Сполучених Штатах як продовження нашого роду. Українці оживили чужу землю, відстояли себе […]...