Барон
Порівнюючи два образи скупого, Гарпагона й Шейлока, Пушкін відзначав, що “у Мольера Скупий скупий – і тільки; у Шекспіра скупий, тямущий, мстивий, чадолюбив, дотепний”. Ця характеристика значима для розуміння пушкінського Б., у портреті якого з’єдналися різноманітні риси. Його безмежна скнарість, жорстокість (оповідання про бідну вдову, що простояла полудня на колінах, молячи простити чоловіків борг), мстивість відносно сина, їм оклеветанного перед Герцогом, сполучаються з почуттям лицарського достоїнства, гордістю й відвагою. У
У своїй трагедії поет розглядає колізію двох соціальних укладів і двох відповідних мировоззрений – феодального й буржуазного. Характер Б. – відбиття цієї колізії. Поборник лицарських традицій, що дотримує кодекс лицарської честі, Б. тим часом промишляє лихварством, самим знехтуваним у середні століття заняттям, за яке християн відлучали від церкви. Готовий вірно служити своєму Герцогові,
Тим і жахливе століття, жахливі його серця, що лицарі стали позичати гроші під відсотки, заплямувавши свою честь настільки брудним ремеслом. Однак парадокс Б., за вірним спостереженням С. Б. Рассадина, полягає в тім, що гроші потрібні йому для досягнення цілей істинно лицарських. Це воля, незалежність, свідомість власної могутності (“Я царюю!”) і влади (“Мені все послушно, я ж – нічому”). Гроші дають Б. те, що Фауст придбав, уклавши угоду з дияволом, – вони, пускай ілюзорно, повертають молодість, дозволяють випробувати любовний жар, майже еротичне порушення. Помилка Б. (цей неодмінний елемент у розвитку трагедійного характеру) полягає в тім, що він, взявши на озброєння прийоми “жахливого століття”, не передбачив можливість зворотного їхнього застосування, до нього самому.
Б. умирає, вражений нерицарським учинком сина, що прилюдно обвинуватив батька в неправді; але останні його слова: “Де ключі?” – належать не лицареві, а лихвареві.
Прем’єра “Скупого лицаря” була призначена в Олександрійському театрі на 1 лютого 1837 р., але не відбулася через загибель поета. Уперше трагедія була зіграна на цій же сцені в 1852 р. за участю В. А. Каратыгина в головній ролі. Виконавцями ролі Б. були згодом: М. С. Щепкин (1853, Малий театр), К. С. Станіславський (1888, Суспільство мистецтва й літератури), А. А. Остужев (1937), Н. К. Черкасов (1962), И. М. Смоктуновский (1979).
На сюжет трагедії написана опера С. В. Рахманінова (1906).
Related posts:
- Барон герой трагедії О. С. Пушкіна “Скупий лицар” Літературні джерела образу скупого лицаря досить великі. Це перш за все щіток Шекспіра і Гарпагон Мольєра, а також прототип останнього – Гарпаг Плавта. У ряді інших прообразів зазвичай називають Варраве (“Мальтійська єврей” К. Марло, бл. 1S92), багатьох скнар в комедіях Гольдоні, варіації мольєрівського Гарпагона в п’єсах Жюста і Детуша, скупих в романах В. Скотта (Двайнінг […]...
- Скупий лицар характеристика образа Барон СКУПИЙ ЛИЦАР (Сцени із Ченстоновой трагікомедії “The covetous Knight”, 1830) Барон – батько молодого лицаря Альбера; вихований колишньою епохою, коли належати до лицарства значило насамперед бути сміливим воїном і багатим феодалом, а не служителем культу прекрасної дами й учасником придворних турнірів. Старість звільнила Б. від необхідності надягати панцири (хоча у фінальній сцені він і виражає […]...
- Скорочено “Барон на дереві” Кальвино Учачись перебиратися з дерева на дерево, він попадає в сад маркіза д’ондарива, де знайомиться з його дочкою Віолою. Втім, дружба їх триває недовго – дівчинку незабаром відсилають у пансіон. Постачальником Козимо є його молодший брат Бьяджо – він носить йому ковдри, парасольки, їду й все необхідне для життя. Смиренний абат Фошлафлер, що навчає братів всім […]...
- Короткий виклад змісту “Барон на дереві” Неймовірні події теперішнього роману, що сполучить у собі ознаки й есе, і утопії, і філолофсько-сатиричної повісті, відбуваються на переломі XVIII і XIX сторіч. Герой його, барон Козимо ди Рондо, у віці дванадцяти років, протестуючи проти варених равликів, що подаються щодня до обіду, забирається на дерево й вирішує провести там все життя, поклавши собі за правило […]...
- Герой комедії Шекспіра “Венеціанський купець” По сюжеті п’єси Ш.- єврей-лихвар, що позичає гроші купцеві Антонио під стан фунта м’яса з його власних грудей і вперто домагається по суду виконання ув’язненого між ними договору. На думку деяких дослідників, прототипом Ш. міг послужити венеціанський купець-єврей Алонсо Нуньес де Херейра, захоплений у полон герцогом Эссексом під час походу на Кадис в 1596 р. […]...
- ЦІКАВІ ФАКТИ ІЗ ЖИТТЯ Ж. Б. МОЛЬЄРА Майбутній драматург жив у будинку, який парижани називали “мавпячим”. На рогах приємної триповерхової споруди будівельник XV століття розташував скульптурні дерев’яні зображення помаранчевих дерев, на яких маленькі мавпочки зривали плоди. “Доброзичливці” казали, що нічого дивного немає в тому, що старший син шановного Поклена став блазнем. Драматург не відмовився від своїх мавп і на схилі віку, проектуючи […]...
- Історична тема в драматургії А. С. Пушкіна Незабаром після закінчення “Бориса Годунова” Пушкін задумав створити ряд нових драматичних добутків на сюжети із самих різних історичних епох і життя різних народів. Ще під час посилання в Михайлівськім у його творчій свідомості виникли задуми декількох п’єс. Три з них одержали надзвичайно стрімке втілення: за два тижні Пушкіним були кінчені ” Скупий лицар “, ” […]...
- Прислів’я та приказки про заздрих, скупих, недбайливих Не зазіхай на чуже, бо й свого не матимеш. Собака на сіні лежить: сам не їсть і другим не дає. Коли сам говорить, то й собаці слова не дасть мовить. Шерсть стрижи, а шкури не дери. Не рахуй чужих грошей, краще порахуй свої зуби. Заздрість ніколи спокою не має. У заздрості нема радості. Заздрий від […]...
- Образи Барона й Альбера в трагедії А. С. Пушкіна “Скупий лицар” Епоха середньовіччя – це шляхетний і піднесений мир лицарських турнірів, освячений прекрасними ритуалами культ дами серця, прекрасної й недосяжної, як ідеал, що надихає на подвиги. Лицарі – це носії честі й шляхетності, незалежності й самовідданості, захисники всіх слабких і скривджених. Але це все в минулому. Мир змінився, і дотримання лицарського кодексу честі стало непосильним тягарем […]...
- Людська комедія характеристика образу Жана-Эстера ван Гобсека Гобсек Жан-Естер ван – персонаж 13 творів Людської комедії, головний герой однойменної повісті, паризький лихвар. Г. уродженець Антверпена, син голландця і єврейки, – старий з попелясто-сірим волоссям і безпристрасними, нерухомими рисами обличчя, як у Талейрана, з маленькими жовтими очима і гострим носом; двічі Бальзак порівнює його зовнішність і особливо саркастичну посмішку з виглядом і посмішкою […]...
- Зображення людських страстей в “Маленьких трагедіях” А. С. Пушкіна. (Ha прикладі однієї із трагедій.) Наступне пояснення: пристрасть – це, насамперед, страданье, борошно, тілесний біль, щиросердечна скорбота, свідомо прийняті На себе тяготи й мучеництва. І в той же час, пристрасть – це беззвітний потяг, неприборкане, нерозумне бажання, Алчба. У тварині страсті злиті в одне з розумом, образуя побудку, а тому в страстях тварини завжди є міра; Страсті людини, навпроти, відділені […]...
- Художня версія образу “скупого” Гоголя у порівнянні з іншими типами скнар Образ Плюшкіна, створений генієм Миколи Гоголя, викликає асоціації з персонажами Шекспіра, Мольєра, Бальзака, Пушкіна. Адже засудження скупості – одна з популярних тем у світовій класичній літературі. Проте, на думку С. Машинського Гоголь подає абсолютно оригінальну розробку вже відомої теми. У Плюшкіні немає однолінійної схематичності, притаманної мольєрівському скупому. Разом із тим він позбавлений багатогранності характеру шекспірівського […]...
- Головна риса характеру Герасима Калитки (за п’єсою І. Карпена-Карого “Сто тисяч”) У п’єсі Івана Карпенка-Карого “Сто тисяч” простежується характерна для заможного селянина риса характеру – чим більше людина жадає набуття багатства, тим більше вона вчиняє заради грошей злочинів. Отаким селянином у п’єсі “Гроші” (саме таку назву мала спочатку п’єса) був Герасим Калитка. Він скуповує землю в збіднілих селян, поміщиків, які не змогли протистояти йому та іншим […]...
- З дитячих мрій виростають поети (за поезією Лесі Українки) Кажуть, що поет формується у дитинстві. Маленька тендітна дівчинка мріяла про надзвичайну дивну казку (вірш “Мрії”). Вік лицарства і шляхетних вчинків приваблював не одне покоління юних романтиків. Однак у Лесі Українки своє бачення доби мужніх воїнів, лицарських турнірів: Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували. Дівчинка гортала малюнки лицарських […]...
- Лицарська честь і влада грошей у трагедії А. С. Пушкіна “Скупий Лицар” На початку п’єси дія відбувається у вежі середньовічного замка: у розмові лицаря зі зброєносцем Мова йде про минулий і майбутній лицарський турнір, шолом, панцирах і коні, про блискучу перемогу. У наявності всі зовнішні атрибути лицарства, той романтичний флер, що був добре знаком читачам по романах Вальтера Скотта. Однак романтичний колорит представляє лише зовнішню сторону подій, […]...
- Наскрізна і “вічна” проблема влади грошей у світовому мистецтві та творчості Карпенка-Карого І. КАРПЕНКО-КАРИЙ – НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА 8 КЛАС НАЦІОНАЛЬНА ДРАМА І. КАРПЕНКО-КАРИЙ Наскрізна і “вічна” проблема влади грошей у світовому мистецтві та творчості Карпенка-Карого Проблема влади грошей – наскрізна і “вічна” у світовому мистецтві. Її розкривали О. Пушкін у “Скупому рицарі”, Ж. Б. Мольєр у “Скупому” та “Міщанині – шляхтичі”, О. де Бальзак у повісті “Гобсек”, Ч. Діккенс у “Різдвяній пісні […]...
- РОМАНС Романс (ісп. romance від пізньолат. romance – по-романськи, тобто по-іспанськи) – це сольна лірична пісня, здебільшого про кохання. Вона виконується з музичним супроводом. Походження терміна “романс” пов’язують з Іспанією. В Іспанії романсом спочатку називалася пісня світського характеру рідною (“романською”) мовою, тобто відмінною від традиційної латинської, прийнятої для церковних пісень. Збірки таких пісень, об’єднаних наскрізною дією, […]...
- Драматургія Мольера в контексті розвитку світового театрального мистецтва Мольер творець національної французької комедії, класик світової літератури. Його комедія розумна, философична, викликає сміх глядача. Це не “сміх заради сміху”, а сміх в ім’я рішення важливих моральних і соціальних проблем. Театр Мольера – велика школа, де драматург, сміючись і балагурячи, повчає глядача веселою, жартівливою мовою, ставлячи перед ним найглибші політичні, суспільні, філософські, моральні проблеми. Не […]...
- Вальсингам Колізія образа В.: людина, роздавлена страхом смерті, одержимий жахом перед “безоднею похмурої”, на краю якої він виявився, зважується на бунт. У гордому самозахваті він славить “царство Чуми”, знаходячи в її згубній дії джерело “нез’ясованих насолод”, але в якийсь момент усвідомлює всю міру власного блюзнірства. Після розмови зі Священиком В. розуміє, що заколот проти чуми, його […]...
- Героїня трагедії П. Корнеля “Сид” Історичний прототип: дена Химена, дочка дона Гомеса, графа Гормаса, згодом дружина дона Родриго Диаса де Бивар, прозваного Сидом (XI століття). У трагедії Корнеля Химена страдательний персонаж, що несе основний морально-психологічний тягар. Виявившись у двозначному положенні (улюблений убив на дуелі її батька), X. вимагає в короля страти вбивці. Вона розуміє, що, захищаючи на двобої честь свого […]...
- Художні особливості трагедії “Борис Годунов” Ідейний і літературний задум і ідейний зміст трагедії ” Борис Годунов ” визначили її художні особливості: композицію, реалізм образів, історизм у відтворенні епохи, розмаїтість мови. Відмітною рисою композиції “Бориса Годунова” є рішучий розрив із правилами класицизму. (Даний матеріал допоможе грамотно написати й по темі Художні особливості трагедії Борис Годунов. Короткий зміст не дає зрозуміти весь […]...
- Мефістофель у “Фаусті” Мефістофель, звичайно, говорить зовсім інше. На його думку, людина – “тварина із тварин”, вона не здатна наблизитися до вершини духу. Мефістофель виступає у трагедії символом зла. Він так говорить сам про себе: “Я – тої сили частина, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого. Я ж – частина од часті лиш, що перше всім була, […]...
- Героїня трагікомедії Гоцци “Турандот” Дочка китайського імператора, прекрасна й розумна Турандот уже відкинула трохи наречених. Вони заплатили життям за те, що не змогли відгадати її три загадки. Таємно прибулий у Пекін ногайский принц Калаф наважується шукати руки Турандот. І відгадує всі її загадки. Але Турандот, убачаючи в перемозі Калафа образа своєму розуму, не бажає виходити заміж. Шляхетний і великодушний […]...
- Роль грошей у житті людини Для чого людині гроші? Питання це просте, але відповідь на нього складна. Гроші в усі часи відігравали велику роль у соціальному житті. Але люди ставляться до них по-різному. Для когось гроші – це щастя, а для декого – засіб існування. Напевно немає таких людей, яким би не потрібні були гроші. Справді, бо для чого ж […]...
- Трагічний початок в образі Євгенії Гранді. “Євгенія Гранді” Дія відбувається в провінції, у невеликому місті Сомюре. Євгенія Гранді, молода жінка, що живе в будинку свого батька, багатого буржуа – виноградаря. Її батько – теперішній фінансовий геній. Він примножив своє багатство, але людські властивості його душі залишають бажати кращого. Він неимоверно скупий. Коли до нього приїжджає його племенник Шарль зі звісткою про смерті його […]...
- Образ Дон Кіхота – прояв кращих намірів і прагнень людини (за романом Мігеля Сервантеса “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”) Образ Дон Кіхота – прояв кращих намірів і прагнень людини (за романом Мігеля Сервантеса “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”) Лицарський роман в Іспанії XVI століття переживав своє друге народження. Сервантес вирішив написати пародію на лицарський роман, перетворивши чарівне романтичне середовище на повсякденне життя Іспанії початку XVII століття. Усе, що було у лицарському романі розкішним […]...
- Наскільки є сучасний герой повісті О. Бальзака “Гобсек”? Наскільки є сучасний герой повісті О. Бальзака “Гобсек”? І. Образи скнар у світовій літературі. (Скупий лицар у Пушкіна, Плюшкін у Гоголя.) ІІ. “Гобсек” – повість про утвердження влади буржуазії. (Бальзак, вірний життєвій правді, показав, як справжнім хазяїном Липневої монархії стає “вульгарний багач-вискочка”, що після революції 1830 року проникає в усі сфери життя суспільства, стає при […]...
- Центральний персонаж трагедії Ф. Шиллера “Розбійники” Франц Моор заздрить своєму старшому братові Карлові: той чарівний і гарний, до молодшого ж брата Природа виявилася немилостива (“збанкрутувала перед моїм народженням”). Ф. М. бажає за всяку ціну одержати те, у чому йому відмовлено, – замок і гроші батька, Амалию, що люблять обоє брата, але яка віддала перевагу Карлові. Франц Моор не зупиняється ні перед […]...
- УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕКЛАДИ “ФАУСТА” В Україні поки що немає повної і точної хронології перекладів “Фауста” українською мовою. Факти з історії української літератури свідчать, що процес входження цього твору в українську літературу був досить складним і суперечливим. Відомий дослідник Творчості Гете В. Дорошенко зазначає, що 1932 року в Україні було перекладено 54 Твори Гете. Та не всі переклади мали художню […]...
- Тема грошей у повісті О. Бальзака “Гобсек” Тема грошей у повісті О. Бальзака “Гобсек” В історії світової літератури чимало історій про скнар, так що Гобсек з повісті Бальзака – образ не новий. Але от що справді цікаво, що письменник за допомогою свого героя дослідив усебічно проблему грошей. Отже, Гобсек знає гроші професійно, бо він лихвар, тобто людина, що дає гроші під заставу. […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Івана Драча Кого звинувачує у страшній трагедії автор “Чорнобильської Мадонни”? У страшній Чорнобильській трагедії, яка забрала найцінніше багатство – життя, десятки тисяч людей, прекрасні родючі землі України, підірвала віру в можливості науки, автор звинувачує не лише фахівців, які мали недостатній технічний рівень, щоб експлуатувати станцію. Звинувачує усю командно-бюрократичну систему, тоталітарний режим, який існував тоді в країні і […]...
- Федра характеристика образа Федри Федра – дружина Тесея, дочка Миноса й Пасифаи, мачуха Іполита. Ф. палає пристрастю до свого пасинка й відкривається йому, але коли вертається додому її чоловік Тесей, якого вона вважала загиблої, рятуючи себе й своїх дітей від ганьби, допускає, щоб годувальниця енона оббрехала Іполита в зазіханні на її честь раніше, ніж відкриється правда. Проклятий батьком, Іполит […]...
- Прислів’я та приказки про бідних і багатих Голота не боїться ні дощу, ні болота. Ні кола, ні двора. Тільки й ходу, що з воріт та у воду. Голодній кумі хліб на умі, а неголодна й про книші забула. Бідність – не гріх, а до гріха доводить. Бідність краде, а нужда бреше. Одежі – що на собі, а хліба – що в собі. […]...
- Лулу героїня трагедії Ф. Ведекінда “Дух землі” Лулу (нім. Lulu) – героїня трагедії-дилогії Ф. Ведекінда “Дух землі” (1895) та “Ящик Пандори” (1902). Образ Л. характерний для Творчості Ведекінда, персонажі якого живуть, керуючись почуттям протесту проти всього, що їх оточує, прислухаючись перш за все до покликом біологічних інстинктів. Подібний жіночий образ прийшов у літературу рубежу століть з середньовічних мораліте, де жінка, як правило, […]...
- Чичиков – “лицар копійки” “Дуже сумнівно, щоб вибраний нами герой сподобався читачам… Ні, пора, нарешті, припрягти й негідника. Отже, припряжемо негідника”. Так характеризував Гоголь свого героя. Так повно, чи дійсно Чичиков негідник? Що поганого в тім, що людина все життя хотів розбагатіти? Але ні, не помиляється мудрий знавець людських сердець, великий сатирик. Не чесним шляхом хотів розбагатіти Павло Іванович, […]...
- Цей світ “Гамлета” Про роль і значення другорядних героїв зазначеної трагедії для повноцінного сприйняття основного її героя та художнього твору в цілому Традиційно у процесі пообразного аналізу основна увага приділяється головним персонажам, оскільки, за законами літератури, у долях головних героїв художньо віддзеркалюється авторська думка, відтворюється основний конфлікт твору. Проте будь-який літературний герой, другорядний чи позасценічний, у літературному творі […]...
- Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою “Сто тисяч”) – IV варіант ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ 8 клас Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою “Сто тисяч”) IV варіант “Сто тисяч” – це один з найкращих сатиричних творів І. Карпенка-Карого. Автор викриває експлуататора, його нестримний потяг до багатства. Г. Калитка, головний герой комедії, володіє степами, має декілька економій, велику кількість різних управителів, які […]...
- Герой трагедії И. В. Гете “Эгмонт” Звертання письменника до історії нідерландської революції XVI в. викликано сплеском антифеодальних настроїв у Німеччині. (Тоді ж Ф. Шиллер складає есе ” Історія відпадання Нідерландів від іспанського панування”.) У своїй більш ніж десятилітній роботі над п’єсою Гете користувався історичними працями єзуїта Жнив і голландського історика Эмануила ван Матерна. У п’єсі показаний лише перший період нідерландської революції, […]...
- Безсмертні комедії Мольера “Скупий” і ” Міщанин у дворянстві” У комедії “Скупий” використані мотиви комедії давньоримського драматурга Плавта “Горщик”. Але вона наскрізь сучасна. М. показав у ній страшну владу грошей над душами людей. Герой комедії Гарпагон – втілення скнарості й разом з тим цілком реальна фігура лихваря XVII ст. Заради грошей він готовий на все. Йому байдуже, що його доня Элиза закохана у Валеру, […]...
- ГАЗЕЛІ – ІЗ ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – ХАФІЗ Я по троянду в сад спустився на світанні. Там соловей зайшовся в щебетанні. Мій побратим гіркий, закоханий в троянду, Ронив, ридаючи, мелодії весняні. Не стало вірності і дружби на землі, Немає жодного, хто б не тонув у злі. Хто обдарований божественним талантом, В скупого здирщика слугує при столі. Немає в мудрого, де голову схилити, Йому […]...