Безсмертна Леся Українка
Леся Українка… Її ім’я золотими літерами закарбувалося на скрижалях нашої літератури, нашої історії. Ми споруджуємо їй пам’ятники, будуємо меморіальні комплекси, влаштовуємо урочисті концерти на її честь і не підозрюємо, що дух її завжди присутній серед нас. Жінка-борець, жінка, яка “в серці має те, що не вмирає”.
Життя Лесі Українки – це боротьба впродовж довгих років не тільки із суспільним ладом, що душив культуру народу, а й боротьби з хворобою, яка вразила її ще в тисяча вісімсот вісімдесят першому році.
Перебуваючи
Леся Українка завжди була оптимісткою, вона мріє про щасливе життя свого народу в майбутньому. За це майбутнє вона готова була пожертвувати собою:
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянуть ще раз на рідну країну…
Україна стала її душею. Поетеса не бажала змиритися з підневільним становищем своєї нації. Бажання перемогти
У поезії “Contra spem spero!” видбиті всі порухи душі поетеси, основою яких був протест проти власного безсилля і безсилля співвітчизників. Ідея духовного об’єднання з метою визволення країни знайшла своє втілення у багатьох її творах:
Месники дужі приймуть мою зброю,
Кинуться з нею одважно до бою.
У своїх творах поетеса прославляє борців, які здатні на будь-які тортури заради щастя народу. Читаючи поему “Давня казка”, я дивувалася стійкості й мужності поета у боротьбі за волю рідного краю. Адже він готовий і на смерть заради щастя народу.
Хто не жив посеред бурі,
Той ціни не знає силі,
Той не знає, як людині
Боротьба і праця милі.
А скільки щирості й любові до рідного краю у пейзажній ліриці Лесі Українки:
Поглянуть іще раз на рідну країну, Поглянуть іще раз на синій Дніпро,- Там жити чи вмерти, мені все одно… Леся Українка написала багато творів, але якби в її поетичному доробку була тільки “Лісова пісня”, то саме це вже забезпечило б їй безсмертя. Ніжний, чарівний образ Мавки навіки увійшов у моє життя.
Мавку чарує в людині її духовна краса. Вона сама не помічає того, що стоїть вище за користолюбивих і заздрісних людей, які виросли в прагматичному суспільстві й стали його жертвами. Воля для Мавки є найне-обхіднішою умовою в житті. “Ну як таки, щоб воля та пропала?
Се так колись і вітер пропаде”,- дивується вона. Лісова красуня вражає мене своєю мужністю у боротьбі за людину, готовністю прийти на самопожертву заради її щастя. Мавка пішла до людей, але не змирилася з обставинами, а вступила у боротьбу за людину, щоб вона змогла “своїм життям до себе дорівнятись”. І саме в цьому, на мою думку, її велич.
Проблеми, порушені у “Лісовій пісні”, хвилюють і наших сучасників. Адже і зараз є люди, які не розуміють, що справжнє щастя залежить не від матеріального забезпечення, а від духовного світу людини. Я не розумію тих, хто обманює самих себе, говорить про свої високі почуття, яких насправді немає. І мені хочеться звернутися до них словами Мавки: “Не зневажай душі своєї цвіту…”
Леся Українка залишила нам світлу зброю, своє чисте слово, ніжну музику. Життєвий і творчий шлях поетеси щедро пересипаний тернами, однак вона вперто йшла до мети і здійснила свій подвиг.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)