Безсмертя щирих почуттів головних героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (2 варіант)
У повісті “Тіні забутих предків” М. Коцюбинський ставить ряд гострих питань філософського складу: істинна краса, сенс людського буття, потенціальні можливості народу-творця, морального життя як природного стану людини. Отже, це книжка не тільки для розваги. За зовнішніми окрасами (історією щирого кохання, мальовничими карпатськими пейзажами) прочитується глибинний філософський зміст.
Трагедійна нота раз по раз зринає в тексті. Від самого народження головний герой Іван вступає в конфлікт з оточуючим світом. Він був дев’ятнадцятою
Він постійно плакав і кричав по ночах, погано ріс і дивився на матір старече розумними очима. Ця незрозуміла поведінка, мудрість та розум втілювали надбання іншого світу. На початку твору декілька разів повторюється “плакав”, “кричав”, “кричав без причини”, “роззявило рота й верещить “. Оточуючі не могли зрозуміти причин плачу, бо світи, які представляли Іван та сусіди, лежали в різних площинах всесвіту.
Але чи можна визначати
Якщо перейти від міфологічного рівня, ми можемо побачити в постаті Івана інше, а саме, – поетичну натуру, поетичну душу, що могла відірватися від буденності і поринути у світ мрії. З дитинства він уже знав багато історій та легенд, які побутували в народі. Він умів знаходити лікарські рослини, “розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля”.
Він знав, що на світі панує нечиста сила, а злий дух, арідник, править усім. Уява Івана населяла ліси лісовиками, які пасли там свою маржинку. Там же блукав Чугайстир, якого ніхто не бачив, але всі знали, що він кожного зустрічного запрошує до танку.
Тут же танцювали нявки, а в скелі ховався щезник. Дуже багато міг розповісти Іван і про русалок, “що гарної днини виходять на берег, щоб співати пісень, вигадувати байки і молитви “. Іван навіть наважувався про все це розповідати матері. Чому наважувався? Здається, що він був дитиною свого племені, засвоював усі традиції та легенди.
Але ні, Іван був зовсім інший.
Йому легше було повірити в існування лісових істот, ніж у ворожнечу, що панувала між людьми. Звідки ця мрія – зустріти щезника для того, щоб навчитися грати ті мелодії, які “жили в ньому неясні і невловимі”? Реальність і фантазії переплітаються: те, що видавалося нереальним, раптом стає дійсністю. Іван побачив щезника: “На камені, верхи, сидів “той”, щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру”. Важко визначити, що то було, омана чи справді щезник.
Можливо, це видовище було плодом хворої уяви, яка не задовольнялась жорстокою реальністю. Адже вдома, інакше кажучи, у світі людей Іван часто був свідком неспокою і горя. У світі людей звучала інша мелодія.
Голос трембіти сповіщав горам і долам про смерть. Одного разу ця смерть була випадковою – брата Олексу задавило дерево у лісі. Інша смерть була результатом ненаситної людської жорстокості: “браччик Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями”.
Так, однозначно, Іван не міг належати до того світу, до якого належали його батьки. Він не розумів причин цієї братовбивчої ворожнечі двох родів, Гутенюків та Палійчуків. А бійки між родами траплялись дуже часто.
Під час однієї з кривавих сутичок Іван побачив маленьку дівчинку. Виховання зробило свою чорну справу. Вона ж, ця маленька й беззахисна, належить до ворожого табору – і хлопець вдарив дівчинку. Але діти залишаються дітьми, незважаючи на те, що їхні батьки часом забувають про свою людську подобу. Між дітьми починається несмілива повільна розмова.
Вони знайомляться і намагаються з’ясувати причини, які підштовхнули їх на жорстокі вчинки. Та ці причини не зовсім їх задовольняють: “А нащо ж ти б ‘єш си? ” – ” А ти нащо коло воза стояла? ” У цей момент дівчинкою керують якісь прадавні сили, які до того часу ніби завмерли, а тепер ожили – жіноче миролюбство, зневага до жорстокості, прагнення спокою і миру. Адже у війні гинуть діти, а для жінки смерть дитини страшна. Дівчинка протягує хлопчику цукерку – мир встановлено: “Тепер вони вже сиділи рядочком, забувши про вереск бійки й сердитий шум річки, а вона оповідала йому, що зветься Марічка, що пасе вже дроб’єта, що якась Марцинова – сліпа на одно око – покрала у них муку… “.
Та головним у цю мить була навіть не тема розмови, а те, що ” погляд її чорних матових очей м’яко поринав у Іванове серце”. Кохання зароджується серед бійки і крові. Звуки трембіти сповіщали про смерть, але поруч з її смутним голосом проривався голос кохання, надії, життя.
Скільки щасливих годин, днів, років було проведено на лоні природи. Вона, матінка природа, стала їхньою дбайливою вихователькою. Приємно було забратися на біле каміння, лячно було зазирати у прірву, ніби передчували, що вже вдвох зробили у прірву крок тільки тим, що познайомились, покохали одне одного.
Не можна описати всі ті пригоди, які траплялись з ними у лісі, але те, що відбулося одного разу і відкрило їм природу почуттів, запам’яталося навіки. Але цьому відкриттю знову передував жалісний голос трембіти. Марічка любила слухати, як Іван грав на флояру.
Подобалося дивитися, коли він “задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок… “. Дійсно, він бачив і чув те, чого ніхто не бачив і не чув. Його зрозуміти могла лише Марічка, могла тому, що її серце було ним переповнено.
На голос Іванкової флояри Марічка озивалася співанками, яких знала безліч. Вона теж не знала, як вони народжуються: “вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як” сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах”.
Іноді розмовляли про те, чи будуть вони у майбутньому разом. Іван впевнено відповідав, що сварки батьків його не стосуються. Він кохає Марічку, тому завжди буде з нею.
Але трембіта вже визначила їхнє життя. Батько був убитий, тепер Івану треба було йти в найми. Розлучення їх було важким. їй було прикро, що вони більше не будуть зустрічатися.
Тому вона дарувала йому співанки. Іван вірив, що повернеться і ще не раз слухатиме сумний голос своєї коханої.
Усе літо він перебував на полонині. За цей час він багато чого пізнав. Але одного разу сталося те, що він ніяк не міг зрозуміти.
Йому здалося, що хтось кличе його. Іван побіг туди, звідки чув голос, але добіг лише до прірви. Коли він зазирнув у чорну безодню, то подумав, що то кличе його лісна.
Повернувшись додому, Іван усе зрозумів. З Марічкою сталося лихо – вона втонула. Люди, які були очевидцями трагедії, не змогли допомогти.
Вони чули тільки крики й благання, але були безпорадні перед лютою стихією.
Те, що сталося після смерті Марічки з Іваном, було не менш жахливим. Спочатку він хотів сам утопитися, але щемлячий тусок погнав його в гори, далі від річки. Він не міг чути її шуму, оскільки вона, річка, прийняла останній подих його коханої. Шість років не було про Івана навіть чутки.
На сьомий рік він з’явився, але його ніхто не пізнав: “худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ, але спокійний”. Невдовзі одружився та почав газдувати. Якщо зовнішність Івана змінилася не зовсім, то його внутрішній світ зазнав великих перетворень. Він перестав бути тим хлопчиком, що грав на флоярі та вірив у диво.
Він став звичайною людиною і тепер ворожість світу перестала бути для нього чимось страшним. Іван сприймав усе байдуже, не мав до дружини Палагни жалю. Навіть кривди не чув своїм серцем, а з Юром бився не тому, що хотів, а для годиться.
Іван марнів з кожним днем, і невдовзі дізнався причину цієї хвороби. Палагна з Юрою зробили глиняну ляльку, яка уособлювала Івана, і тикали в неї пальцями. Вони бажали йому смерті.
Чи був ображений Іван? Важко визначити це. Незабаром після цього випадку йому примарилась Марічка.
Після її смерті він жив у світі без кохання. Його духовне життя закінчилося разом із життям Марічки. Він хотів повернутися у ті щасливі дні, але не знав, як це зробити. Він хотів кохати, хотів, щоб кохали його. Втративши кохання, Іван став звичайною людиною. Із свого світу він переселився у світ людей і одночасно отримав здатність умерти.
Його смерть у кінці повісті – це разом з тим остаточне утвердження кохання.
Невдовзі у селі знову ридала трембіта.
Related posts:
- Безсмертя щирих почуттів головних героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1 варіант) Кохання… Велике, світле, щире, самовіддане, сповнене краси, чару… але із самого початку приречене… Мало хто з письменників-чоловіків зміг змалювати це найпотаємніше почуття з такою силою. Доля Івана і Марічки – головних персонажів повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” – їхнє велике, світле почуття, що розквітає в органічному зв’язку з неповторною карпатською природою,, оповитою самобутніми гуцульськими […]...
- Щастя і трагедія Івана та Марічки – героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Щастя і трагедія Івана та Марічки – героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” I. Повість “Тіні забутих предків” – гімн великому людському коханню. II. Кохання, радість, туга і нещастя у житті Івана та Марічки. 1. Перше знайомство. Іван та Марічка вперше зустрілися, коли два ворогуючі роди Палійчуків та Гутенюків зіткнулися на вузькій дорозі. Хлопець […]...
- “Поетичне змалювання кохання і невмирущості почуттів Івана та Марічки в повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Любов займає одне з найважливіших місць у житті кожної людини. Українська та світова література містять велику кількість прикладів того, яка важлива любов для людей і того, що люди готові робити, щоб бути коханими і кохати. Крім того, література повниться розповідями про те, що відбувається з людьми, які назавжди позбавлені своєї любові і нічого не можуть […]...
- Мої враження від повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1 варіант) Мені дуже сподобалась повість Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків”. Я вважаю, що цей твір є перлиною не тільки української, а й світової літератури. З перших же рядків він повністю захоплює увагу читача. Починаючи читати, ти забуваєш, де знаходишся, вже не помічаєш нічого поряд, тебе повністю поглинає цей талановитий, майстерно написаний твір. Михайло Коцюбинський не був […]...
- Мої враження від повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (3 варіант) “Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині. Палійчуків”, – уже цей початок повісті “Тіні забутих предків” вражає незвичністю світу, куди запрошує нас письменник. Мабуть, перше почуття, яке викликає твір, – це подив – настільки все зображене є новим, не схожим на те, що знала раніше. Справді, хіба можна було уявити казковий карпатський ліс з голосом […]...
- Щастя і трагедія Івана та Марічки – героїв повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Щаслива та людина, яка відчуває у своєму житті кохання. Це почуття дає їй крила і снагу, допомагає долати перешкоди, підіймає до зірок. Нещасна та людина, яка не знає любові або не вірить у неї. Кохання дає щастя, але може принести й нещастя. У кожного є своя історія кохання. У нашому житті чимало Ромео і Джульєтт, […]...
- Мої враження від повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (2 варіант) Твір “Тіні забутих предків” захопив мене надзвичайною красою зображення гуцульського побуту, органічністю злиття світу міфологічно-казкового і світу реального, нарешті, красою кохання Івана та Марічки. Казкового характеру твору надають легенди та оповіді, якими він наповнений, трохи незвичайний місцевий колорит, діалектна мова, загалом світобачення, притаманне героям, міфологічний характер сприйняття світу. З самого початку твору вимальовується перед нами […]...
- Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (3 варіант) Серед творів українських письменників XIX століття повість М, Коцюбинського “Тіні забутих предків” посідає особливе місце. На відміну від багатьох інших, у яких на першому плані стосунки між поміщиками і кріпаками або селянами і куркулями, тут панує саме кохання, Зворушлива історія Марічки та Івана давно вийшла за межі тієї далекої від нас епохи і сприймається як […]...
- Особливості світоглядів гуцулів у повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (2 варіант) Протягом 1902-1911 pp. M. Коцюбинський збирає матеріал про Гуцульщину і працює над повістю, що стала окрасою його творчості, – “Тіні забутих предків”. Він писав: “Збираю матеріал, переживаю природу, дивлюсь, слухаю й учусь. Який оригінальний край, який незвичайний казковий народ. Не знаю, чи вдалося мені, але коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини […]...
- Фольклорні джерела повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1 варіант) Фольклорні джерела повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1 варіант) Піснею, думою, легендою, чарівною казкою називають цю повість, бо джерела її – із гуцульського життя, з глибин народної пісні, легенди, казки. Із перших сторінок ми поринаємо у світ народних переказів і вірувань. Малий Іванко живе серед таємничих розповідей про лісовиків і нявок. В скелях є […]...
- Мій улюблений герой із повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” М. Коцюбинський у повісті “Тіні забутих предків” детально описує формування характеру головного героя Івана Палійчука, його світосприйняття. Мені цікаво читати про нього, дізнаючись про мрії і думки Івана, його погляди і переконання. З перших днів свого народження Іванко потрапляє в атмосферу фантастичних народних вірувань. Неспокійним він був, і забобонна мати вірила, що дитину їй підмінили, […]...
- Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” (1 варіант) Повість Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” є одним з найкращих, найбільш вражаючих творів української літератури. Вона занурює нас у чарівний світ гуцульського життя, звичаїв та обрядів, знайомить із міфологією, усіма дивовижними казковими істотами, які за уявленнями верховинців населяли цю частину Карпат. Михайло Коцюбинський захопився гуцульським фольклором, способом життя, світоглядом цього дивовижного народу, коли зупинився на […]...
- Вічні теми життя і кохання і повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” І. “Тіні забутих предків” – лебедина пісня кохання (ненадумана, природна, чиста, щира, прекрасна; поєднання української міфології з реальним життям). II. Життя є щастям, якщо є любов. 1. Головний герой твору Іван Палійчук (потрапляє в атмосферу фантастичних народних вірувань, вважав, що в світі панує нечиста сила, править злий дух, в лісах блукає веселий чугайстер, але в […]...
- Ідея незнищенності кохання в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Михайло Коцюбинський – справжня перлина української класичної літератури, письменник, який приніс у нашу літературу потужний струмінь світових тем і образів, разом зі своїми однодумцям” вивів її з теренів суто “селянської” тематики на глибоко психологічні простори вивчення людської особистості та сенсу людського буття загалом. Повість “Тіні забутих предків” – твір глибоко сокровенний, написаний вже не в […]...
- Образи повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Окраса української літератури – повість Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків”. У творі письменник створив образи людей, які є справжніми дітьми природи. Вони єдині зі світом гір, полонин, лісу, який оточує їх. Історія обертається навколо хлопця та дівчини. Обидва вони гуцули. Родини Марічки Гутенюк та Іванка Палійчука люто ворогують між собою, намагаючись знищити чоловіків ворожого роду. […]...
- Фольклорні джерела повісті М. М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Людську любов і радість, і жалі, І совість, що губилась на землі, – У серце взяв, у світ поніс з собою. А. Малишко. “Коцюбинський” Письменник – громадянин, великий гуманіст і правдолюбець Михайло Коцюбинський – подарував нашому народові неоціненну художню спадщину – сповнені світлих ідей, мистецьки неперевершені твори. Читаючи сторінки незабутнього творця краси і добра, мислителя, […]...
- Проблематика повісті “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського Проблемптика повісті “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського. Вершиною мистецької майстерності Михайла Коцюбинського, окрасою всієї української літератури стала повість “Тіні забутих предків” (1911). Твір написано під враженням краси Карпат, під впливом багатої поезії життя гуцулів, шо їх спостерігав письменник, перебуваючи у Криворівні. Про Гуцульщину він писав до Євгена Чикаленка: “Якби Ви знали, яка тут велична природа, […]...
- Сплетення дійсності і вигадки, реальності і фантастичного в повісті М. М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” “Тіні забутих предків”, правдиву казку Гуцульщини М. М. Коцюбинський закінчив у 1919, а вперше надрукував у 1912 році. Написанню твору передувала велика і напружена робота: письменник вивчав фольклорно-етнографічні матеріали про Гуцульщину (звички, побут, фольклор гуцулів), збирав наукові статті монографії: особисто, поїхавши до Криворівні, ознайомився з місцевою природою. Коцюбинський не просто хотів змалювати та описати життя […]...
- Трагедія закоханих Івана та Марічки (за повістю М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”) (3 варіант) “Тіні забутих предків” – один із найбільш зворушливих творів про кохання. Героїв цієї повісті Івана та Марічку називають українськими Ромео та Джульєттою. Розповівши трагічну історію кохання гуцулів, М. Коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте й вірне почуття. Любов Івана та Марічки, дітей двох ворогуючих сімей, народилася несподівано, всупереч тій ненависті, що супроводжувала життя Палійчуків і […]...
- Міфологізм та демонологія в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” З міфології колись народилося мистецтво, тому не дивно, що міфологічні легенди, вірування й демонологія взагалі займали таке визначне місце у світоглядній картині наших предків, та й нас самих теж. З тієї ж причини міфологія привертає таку пильну увагу фахівців-дослідників і письменників. Неодноразово ми спостерігали, як міфічні легенди, міфічні образи органічно вплітаються в художню канву літературного […]...
- Аналіз повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Стильова своєрідність У “Тінях забутих предків” М. Коцюбинський звертається до неоромантичної поетики, яка на той час стала вельми популярною. У цьому ключі були написані справжні шедеври: відомі вже вам “Мойсей”, “Украдене щастя” І. Франка, а також “В неділю рано зілля копала” О. Кобилянської, “Бояриня” й “Лісова пісня” Лесі Українки, вірші О. Олеся, ще багато прекрасних […]...
- Характеристика образів повісті “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського Сюжет повісті “Тіні забутих предків” перегукується з сюжетом трагедії Шекспіра “Ромео і Джульетта”. Діти ворогуючих родів покохали одне одного. Як і шекспірівські персонажі обоє вони гинуть, але смерть Марічки відбувається випадково. А Іван не може пережити смерті свого кохання, тому й помирає ще за життя. Кохання породжує в його душі фантастичні образи, які призводять його […]...
- Трагедія закоханих Івана та Марічки (за повістю М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”) (2 варіант) Повість “Тіні забутих предків” є справжньою перлиною української класичної літератури. Одночасно цей твір є і своєрідною даниною новим течіям європейської літератури, естетикою яких так цікавився письменник. У повісті Коцюбинський намагався втілити естетичну концепцію краси людського буття, вписаного в життя природне, наповнене насолодою мистецтва й чистого почуття. Історія кохання Івана та Марічки, головних героїв повісті, виходить […]...
- Зображення гуцульського побуту в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Твір М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” є справжньою живою картиною гуцульського побуту, причому картиною, яка змальована ніби не стороннім споглядачем, а людиною, що переживає всі події селянського життя серцем. “Тіні забутих предків” займають центральне місце у творчості М. Коцюбинського. Щоб написати повість, він кілька разів виїжджав у село Криворівню в Карпатах з видатним українським фольклористом […]...
- Проблематика повісті “Тіні забутих предків’ Михайла Коцюбинського Вершиною мистецької майстерності Михайла Коцюбинського, окрасою всієї української літератури стала повість “Тіні забутих предків” (1911). Твір написано під враженням краси Карпат, під впливом багатої поезії життя гуцулів, шо їх спостерігав письменник, перебуваючи у Криворівні. Про Гуцульщину він писав до Євгена Чикаленка: “Якби Ви знали, яка тут велична природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною […]...
- Утвердження любові як джерела високої людської духовності в повісті М. М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” “Тіні забутих предків”, правдиву казку Гуцульщини, М. М. Коцюбинський закінчив у 1911 році, а вперше надрукував в 1912 році. Написанню твору передувала велика, напружена робота: письменник вивчав фольклорно-етнографічні матеріали про Гуцульщину, наукові статті, монографії, особисто, поїхавши до Криворівні, ознайомився з місцевою природою тощо. І тільки після цього почав писати. У листі до Гнатюка повідомляв: “Боюсь, […]...
- Міфологізм та демонтологія в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” З міфології колись народилося мистецтво, тому не дивно, що міфологічні легенди, вірування й демонологія взагалі займали таке визначне місце у світоглядній картині наших предків, та й нас самих теж. З тієї ж причини міфологія привертає таку пильну увагу фахівців-дослідників і письменників. Неодноразово ми спостерігали, як міфічні легенди, міфічні образи органічно вплітаються в художню канву літературного […]...
- “Символи повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Повість М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” є яскравим зразком використання символічних образів і легенд з багатющої скарбниці української народної творчості. У цьому творі письменнику вдалося з надзвичайною проникливістю відтворити своєрідність і неповторність народного світогляду. М. Коцюбинського на все життя полонили Карпати. Його захопила казковість цього краю, величність його природи і цікаве життя гуцулів з їх […]...
- Давайте напишемо твір: Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Читаючи повість М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”, я ніби опиняюся серед казкової природи, “серед вічного шуму річки, серед довгих плакучих трав, серед зажурених гір” – серед дивовижного світу. Цей світ має своїм джерелом гуцульську міфологію, українські повір’я часів сивої давнини. Мене чарує його незвичайність, його краса та фантастика. Міфологічний світ йде від дихання гір, від […]...
- Тема стосунків людини і природи у повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Тема стосунків людини і природи – одна з провідних у літературі. До неї зверталися і Т. Г. Шевченко, і І. Я. Франко, і Леся Українка, і ще багато талановитих митців. І все ж розкриття теми М. Коцюбинським має особливий характер. Природа у його творах не фон, на якому розгортаються дії, а живий учасник подій. Ми […]...
- Фольклорні джерела повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Таїнство гір – то цілий світ, зі своїми законами, зі своєю магією. Відвідавши Карпатські гори, Михайло Коцюбинський був зачарований їх величною красою. Його враження лягли в основу повісті “Тіні забутих предків”. Уважне ознайомлення з культурним надбання цього краю, тонке відчуття його духу дозволило письменникові створити казкове царство, де живуть і працюють люди, які вміють любити […]...
- Фольклорна історія народу як джерело повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Улітку 1911 року Михайло Коцюбинський здійснив свою давню мрію – відвідав Карпати, і у нього з’явилося бажання написати про “незвичайний казковий народ” – гуцулів. Письменник починає збирати матеріал для твору: вивчає життя гуцулів, їхні звичаї, побут, фольклор, записує говірку, назви рослин, проймається духом гірської природи. Відчуття казковості карпатського життя не полишало М. Коцюбинського. Із захопленням […]...
- Вічні теми життя в повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” “Тіні забутих предків” – лебедина пісня кохання ненадуманого, природного, чистого, щирого, прекрасного. Михайло Коцюбинський дуже вдало поєднав українську міфологію із реальним життям. З перших днів свого народження Іванко Палійчук, головний герой твору, потрапляє в атмосферу фантастичних народних вірувань, які його батьки успадкували від давнішніх предків. У сім років він уже був дуже обізнаною людиною, бо […]...
- Картини життя і праці гуцулів у повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Картини життя і праці гуцулів у повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” Гуцули – оригінальний народ, з багатою фантазією, зі своєрідною психологією. Глибокий язичник-гуцул все своє життя, до смерті проводить у боротьбі зі злими духами, що населяють ліси, гори і води. М. Коцюбинський Повість М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” посідає особливе місце у творчості М. […]...
- Етнографічна основа повісті “Тіні забутих предків” М. Коцюбинського Повертаючись з Капрі, улітку 1911 року Коцюбинський вирішує здійснити давню мрію – побувати в Карпатах. Відвідини цього краю в 1910 році не були такими багатими на враження. Для написання твору не вистачало матеріалу. Але природа справила на Коцюбинського велике враження, бо була для нього одухотвореною. Для зображення найказковішого краю Коцюбинському необхідно було зазирнути в душу […]...
- Поетичні картини народного побуту і звичаїв у повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Поетичні картини народного побуту і звичаїв у повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Протягом 1910-1913 рр. Михайло Коцюбинський побував в “українських Афінах” – так жартома називав село Криворівню на Гуцульщині. Письменник захоплювався цим краєм: “Я з головою поринув у Гуцульщину… Який оригінальний край. Який незвичайний казковий народ!” Зачарувала його не лише дивна природа, але й […]...
- ЄДНІСТЬ БУТТЯ ПРИРОДИ І ЛЮДИНИ В ПОВІСТІ М. КОЦЮБИНСЬКОГО “ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ” 10 КЛАС ЄДНІСТЬ БУТТЯ ПРИРОДИ І ЛЮДИНИ В ПОВІСТІ М. КОЦЮБИНСЬКОГО “ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ” ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 I. “І вона співанками косичила їх розлучення”. II. “Він біжить навпростець, без стежки, туди, звідки чув голос, але стрічає лиш прірву…”. III. “Під вікнами сумно ридали трембіти”. Варіант 2 I. Історія створення повісті М. Коцюбинського “Тіні […]...
- Мої роздуми над повістю М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” “Увесь світ була як казка, повний чудес, таємничий, цікавий і страшний”. Мені здається, що й вся повість М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” – начебто дивна казка, сповнена чарівного миру природи, дихає їм, кличе до себе. Серед цих чудес живуть люди, теперішні, реальні, затверджуючи те добро, те зло, те любов, то ненависть. Коли читаєш цю повість, […]...
- Фольклорно-етнографічна основа повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків” М. КОЦЮБИНСЬКИЙ 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ М. КОЦЮБИНСЬКИЙ Реакція на вихід цього твору Михайла Коцюбинського була неоднозначною. Леся Українка ним захоплювалася. Горький вважав його “чудовим нарисом”. А. Крушельницький сказав, що цим твором “Гуцульщині… поставив Коцюбинський в українському письменстві віковічний пам’ятник”. Г. Хоткевич оцінив його як “не тільки найслабший, але попросту ганебний […]...
- “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського – дума про добро і зло, любов і ненависть Людську любов, і радості, і жалі, І совість, що губилась на землі, – У серце взяв, у світ поніс з собою. А. Малишко. “Коцюбинський” Любов звеличує, надихає, примножує красу всього живого на землі. Від неї розквітає навесні природа, вона “водить сонце і світила”. Де любов, там добро. А разом вони несуть прекрасне, роблять світ казковим, […]...