Біографія Остапа Вишні
Остап Вишня – видатний український письменник-сатирик і гуморист. Павло Михайлович Губенко (справжнє ім’я письменника) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва Охтирського району Сумської області в багатодітній родині управителя панського маєтку. 1907 року закінчив Київську військово-фельдшерську школу.
З 1917 року навчався в Київському університеті, який через події революції 1917 р. та громадянської війни так і не закінчив.
Друкуватися почав у Кам’янці-Подільському, який у 1919-1920 рр. був тимчасовою столицею Української Народної
Михайлович”.
У цьому фейлетоні розповідається про те, як не придатний ні до якого діла бовдур, пристає до погромників і бандитів, а коли набирається там “досвіду”, то сам Ленін благословляє його до лав червоногвардійців.
Після поразки УНР Остап Вишня був заарештований ЧК і спроваджений до Харкова на слідство. Із в’язниці
26 грудня 1933 р. Остап Вишня за звинуваченнями в політичному тероризмі був заарештований і засуджений до розстрілу. Вирок було замінено десятирічним ув’язненням у таборах. Всі твори Остапа Вишні підлягали вилученню з книготорговельної мережі та бібліотек загального користування.
Після несподіваного звільнення 3 грудня 1943 року Остап Вишня був змушений писати памфлети, спрямовані проти збройної боротьби УПА на Західній Україні (“Українсько-німецька націоналістична самостійна дірка”, “Самостійний смітник” тощо). Письменника навіть змусили заперечити факт власного ув’язнення у творі “Великомученик Остап Вишня”.
У повоєнний період виходили книжки “Весна-красна” (1949), “Вишневі усмішки” (1950), “Мудрість колгоспна” (1950), “Отак і пишу” (1954), “Великі ростіть!” (1955). Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 у Киеві, похований на Байковому кладовищі. Вже після смерті письменника було упорядковано та видано цикл “Мисливські усмішки” (1958) та щоденникові записи “Думи мої, думи мої…”.
Не всі твори Остапа Вишні є однаковими за своїм художнім рівнем. Йому доводилося віддавати данину часові і використовувати свій талант на розв’язання численних, часом химерних, вигаданих “проблем”, як того вимагали партія та радянське керівництво. Проте, незважаючи на певні недоліки, Остап Вишня залишився в літературі своїми найкращими творами, які завжди викликали щирий, безпосередній сміх.
Гумор Остапа Вишні дуже близький до народного анекдоту.
У творах часто присутній мудрий оповідач, завжди іронічно-усміхнений, який вживає “соковиту” народну лексику, вдається до лаконічних народних жартів і фразеологізмів, несподіваного поєднання “високого” та “низького” стилів. Дотепні й художньо неповторні діалоги стають одним із основних засобів характеристики й оцінки персонажів.
Чималу роль відіграють також пейзаж і художня деталь, створюючи неповторну атмосферу “вишневих” усмішок.