Будні військові в поемі А. Т. Твардовского “Василь Теркин”
Прочитавши поему Олександра Трифоновича Твардовского Василь Теркин, я хочу поділитися з вами своїми враженнями. Головним героєм цієї поеми є Василь Теркин – простий солдат російської армії, що воював у часи Великої Вітчизняної війни. Олександр Трифонович підкреслює різними літературними прийомами характер і зовнішність Теркина:И щоб знали, чим сильні, Скажемо відверто:Красотою наделенне був він відмінної.
Не високий, не те, щоб мало, Але герой героєм. Теркину властиво такі якості, як хоробрість, мужність, почуття гумору, відвертість.
У главі Переправа Василь приносить добру звісточку із протилежного берега ріки, перепливши крижану ріку взимку. Ні ледве не менше героїзму він проявляє й у бої в болоті. Він завжди може побадьорити своїх товаришів гарним жартом, приказкою або реплікою. У той же час, зробивши безліч подвигів, вона не претендує на високу нагороду в главі Про нагороду:-Ні, хлопці, я не гордий.
Не заглядаючи вдалину, Так скажу: навіщо мені орденя згодний на медаль. У главі Гармонь Василь Теркин, довівши свою
За допомогою цієї гармоні Василь піднімає дух своїм товаришам піснями з рідної Смоленської сторони. Кожна глава поеми є новою історією з військового будня, але моєю улюбленою главою стала глава Два солдати. Вона характеризує Теркина як майстри на всі руки: він полагодив старі годинники й заточив пилку.
Велике значення в цій главі має те, як Теркин їсть яєчню:Їв він багато, але не жадібно, Віддавав закусці честь, Так-те добре, так-те складно, Подивишся захочеш їсти. Цікавим мені здалася й розмова двох солдатов: Теркина й старого хазяїна. Із цієї розмови хазяїн робить висновок, що нинішні солдати всі так само міцні духом, як і їхні попередники. У своїх мріях солдатів хоче дочекатися закінчення війни й повернутися на Батьківщину, у Смоленщину.
Там Теркин він мріє похвастатися перед товаришами своєю медаллю, розповісти овойне.
Василь Теркин це щирий російський характер, гарний працівник, хоробрий воїн, славний товариш, людина, що не сумує в будь-яких обставинах, здатний посперечатися із самою смертю. Теркин патріот, що заради життя на землі готовий винести непомірні тяготи військового будня. Мені здається, що саме тому йому поставили пам’ятник у нашому місті. Далеко не кожному літературному героєві ставлять пам’ятники, що підкреслює індивідуальність солдата.
На цьому пам’ятнику зображений Василь Теркин з гармонню в руках, що розмовляє із Твардовским. Пам’ятник відлитий із бронзи. Я думаю, що в реальному житті, у часи Великої Вітчизняної війни були солдати, схожі за своїм характером на Василя Теркина. Василь Теркин нам особливо близький тим, що він народився на Смоленщині.
Олександр Трифонович Твардовский писав цю поему в часи війни й сам був солдатом, що допомогло йому дуже реалистично описати всі почуття й дії свого героя. Автор присвячує свою поему всім воїнам, що пройшли дорогами війни й з перемогою повернулася в сорок п’ятому році додому, і світлої пам’яті тих, хто загинув, не дожив до дня Перемоги. У завершення, хотілося б сказати, що такі люди, як Василь Теркин зробили б істотну допомогу нашої сьогоднішньої армії
(1 votes, average: 5.00 out of 5)