Буря і натиск
“Буря і натиск” (“Sturm und Drang” ) – літературний рух 70 – початку 80-х XVIII ст. у Німеччині, зумовлений бурхливим несприйняттям канонів класицизму та Просвітництва з їхнім культом розуму. Названий за однойменною драмою Ф.-М. Клінгера. Франкфурт, Страсбург і Геттінген – осередки.”Б. і н.”, що найвиразніше позначився на творчості Й.-Г. Гердера, Ф.-М.
Клінгера, Ф. Мюллера, молодого Й.-В. Гете, Г.-А. Боргера, молодого Ф. Шіллера та ія., які вважали себе “буремними геніями”, “штюрмерами”, оновлювачами німецької літератури та культури.
Й.-Г. Гердер обгрунтував естетичну та етичну програму цього руху (історизм мислення, самобутність кожного народу, народність мистецтва, увага до фольклору), що мала великий вплив на національне відродження слов’янських народів, зокрема й українського, живленого переосмислюваною енергією “Б. і н.”
Related posts:
- Ущухла буря – Микола Вороний Літературне читання 3 клас ПОЕТИЧНА МАЙСТЕРНЯ Пейзаж Микола Вороний Ущухла буря. Ущухла буря. Розійшлись хмарки, І скрізь панує тиша урочиста… Душа всміхнулась, Знов прозора, чиста, І отрясає перли-слізоньки В разок намиста2. – Із чим поет порівнює сльози? Чим, на твою думку, вони були викликані? – Знайди у вірші уособлення. – Чи погоджуєшся ти з твердженням, […]...
- Генріх Гейне Буря Генріх Гейне (Гайне) Буря Перекладач: Андрій Малишко Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.- К.: Освіта., 1992. Лютує буря I хльоскає хвилі, І хвилі від люті у піні встають, Як башти гойдаються, плинуть, Білі запінені хвилі. Кораблик притомлений Здереться на них – I падає раптом, безсилий, В широку, і чорну безодню. О море! О мати краси, […]...
- Антифеодальний виступ штюрмерів. Творчість поетів “Бурі і натиску” – ЛІТЕРАТУРА ПЕРІОДУ “БУРІ І НАТИСКУ”. Г. Е. ЛЕССІНГ ЛІТЕРАТУРА ПЕРІОДУ “БУРІ І НАТИСКУ”. Г. Е. ЛЕССІНГ 1. Антифеодальний виступ штюрмерів. Творчість поетів “Бурі і натиску” Літературний рух Німеччини, який отримав таку колоритну назву – “Буря і натиск” – постав надзвичайно суперечливим та складним явищем. У різних містах країни майже одночасно спостерігалися виступи молодих поетів із найнесподіванішими для широкого кола суспільства бунтарськими настроями. Німецьким […]...
- “Буря” – “КРИМСЬКІ СОНЕТИ” А. МІЦКЕВИЧА РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ § 11. “КРИМСЬКІ СОНЕТИ” А. МІЦКЕВИЧА “Буря” М. Рильський назвав “Бурю” найбільш “бурхливим” сонетом А. Міцкевича. Дійсно, тут передається велика емоційна напруга, буяння стихій, що охопили і природу, і самого ліричного героя. Море було для Міцкевича втіленням гармонії природи, руху Всесвіту, символом багатогранності земного буття, поєднанням суперечливих начал, які ведуть невпинну боротьбу […]...
- Скорочено – БУРЯ – КРИМСЬКІ СОНЕТИ – АДАМ МІЦКЕВИЧ 9 КЛАС АДАМ МІЦКЕВИЧ КРИМСЬКІ СОНЕТИ БУРЯ (Сонет 4) Вітрила зірвано, ревіння, шум завії, Тривожні голоси і помп зловісний рик, Із рук матросових останок линви зник, Згасає сонця диск – і гаснуть з ним надії. В тріумфі бурянім, серед шумливих стін, Що вгору зносяться в безумній круговерті, Ступив на корабель жорстокий геній смерті, Як воїн, […]...
- ЗАМИЛУВАННЯ КРАСОЮ ПРИРОДИ. МИКОЛА ВОРОНИЙ УЩУХЛА БУРЯ Мета: вдосконалювати навички свідомого виразного читання віршованих творів; розкрити красу і своєрідність поезій; поглиблювати та розширювати образні уявлення; розвивати мовлення, спостережливість, здатність бачити те коло життєвих явищ, які стали об’єктом зображень; виховувати любов до природи. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА 1. Робота над скоромовкою – Промовте скоромовку: повільно (тихо); швидше (напівголосно); швидко […]...
- Художні особливості думи “Буря на Чорному морі” – дума “Маруся Богуславка” 8 КЛАС ІСТОРИЧНІ ПІСНІ Художні особливості думи “Буря на Чорному морі” Кого можна назвати справжнім, зразковим читачем? Мабуть того, хто, читаючи, сам собі ставить запитання, шукаючи відповідь на них у творі, біографії письменника, засвоює уроки твору. Яке ж перше запитання повинне виникнути в такого читача? На мою думку, питання: “Чому твори усної народної творчості збереглися […]...
- Символ гріхопадіння і порятунку через усвідомлення покаяння (“Буря на Чорному морі”) УРОК 10 Тема. Символ гріхопадіння і порятунку через усвідомлення покаяння (“Буря на Чорному морі”). Мета: ознайомити учнів з думою “Буря на Чорному морі”; розкрити її проблематику, розвивати навички аналізу твору; формувати вміння коментувати стосунки між людьми, дискутувати про поняття гріха й покаяння, висловлювати власне розуміння узагальненого образу (“бурі на морі”); виховувати прагнення до гармонії вчинків […]...
- Скорочено БУРЯ НА ЧОРНОМУ МОРІ Ой на Чорному морі, На білому камені, Ой то там сидить ясен сокіл-білозірець: Низенько голову склонив, Та жалібно квилить-проквиляє; Та на святеє небо, На Чорнеє море Іспильно поглядає, Що на святому небі, На Чорному морі негаразд починає: На святому небі усі звізди потьмарило, Половина місяця у тьму уступило; На Чорному морі негаразд починає: Ізо дна […]...
- Буря на Чорному морі На Чорному морі, на білому камені сидить сокіл-білозірець, поглядає на небо та на море, де не все гаразд діється. Зорі потьмарилися, хвиля зо дна піднімається й розбиває козацькі судна на три частини. Одну частину заносить на Дунай, другу – на турецьку каторгу, третю – затоплює. Так з тої частини два братики тонули. Нізвідки їм допомоги […]...
- Переказ – БУРЯ НА МОРІ Стугонить узбережжя. Буває, удень море на якусь годину притамується, перепочине, а під вечір, зібравшись з силами,- знов за роботу! З темряви накочуються вали ще грізніші, ніж удень. Гуркочуть з канонадним гуркотом. По той бік затоки вигинається впродовж берега рядок вогнів рибальського селища. Раз у раз у повітря – між нами й селищем – злітають цілі […]...
- Буря – ІЗ “КРИМСЬКИХ СОНЕТІВ” – АДАМ МІЦКЕВИЧ Вітрила зірвано, ревіння, шум завії, Тривожні голоси і помп зловісний рик, Із рук матросових останок линви зник, Згасає сонця диск – і гаснуть з ним надії. В тріумфі бурянім, серед шумливих стін, Що вгору зносяться в безумній круговерті, Ступив на корабель жорстокий геній смерті, Як воїн, що іде на приступ між руїн. Півмертві там лежать; […]...
- Буря на Чорному морі – УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ДУМИ Скорочено На Чорному морі, на білому камені сидить сокіл-білозірець, поглядає на небо та на море, де не все гаразд діється. Зорі потьмарилися, хвиля зо дна піднімається й розбиває козацькі судна на три частини. Одну частину заносить на Дунай, другу – на турецьку каторгу, третю – затоплює. Так з тої частини два братики тонули. Нізвідки їм допомоги […]...
- Фоніка Фоніка (грецьк. phoneo – вимовляю, звучу) – звукова організація поетичного мовлення; віршові засоби, які надають ліричному Творові милозвучності, посилюють його емоційність та виразність. У широкому значенні Ф. – галузь літературознавства (віршознавства), яка висвітлює естетичну функцію звуків у художньому творі як певної звукової цілості, аналізує та відповідно класифікує їх; у вужчому – фонічні властивості творів стильової […]...
- Література німецької Освіти Абсолютизм у Німеччині прийняв специфічну мелкодержавную форму. Масове зубожіння селян приводило до виникнення стихійного соціального протесту; розбійницькі банди, що складалися з випадних селян, орудували в лісах і на більших дорогах. Для політично роздробленої Німеччини характерна множинність культурних центрів. Такими центрами були Лейпциг, Гамбург, Геттінген, поки, нарешті, в останній чверті століття пріоритет не затвердився за Веймаром […]...
- Неокласика “Неокласика” – умовна назва естетичної платформи невеликого кола київських поетів, перекладачів та літературознавців 20-х – початку 30-х (М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Рильський, О. Бургардт). То було неформальне товариство вільних митців, котрі шанували талант, поціновували літературу за іманентними художніми критеріями, не визнавали позамистецьких, власне, пробільшовицьких структурувань (“Плуг”, “Гарт”, Аспанфут та ін.). їх об’єднувала […]...
- Притчевість в літературі Притчевість – це така якість художнього твору, що виявляє завуальоване, приховане в тексті, його вихід на морально-етичну та філософську проблематику на високому рівні узагальнень. Особливості притчевої прози: – своєрідна двоплановість; – ситуації морального експерименту (лабораторних ситуацій); – багатопланові символічні образи; – використання у творі параболи; – ускладнені часопросторові характеристик; – спорідненість притчевості та іронічності як […]...
- Назустріч “Назустріч” – літературно-мистецький двотижневик газетного типу. Виходив у Львові протягом 1934-38 за редакцією М. Рудницького. Проголошував естетичний підхід до творення й оцінки мистецьких явищ. На сторінках “Н.” публікувалися Б.-І. Антонич, О. Дніпровський, М. Рудницький, C. Гординський, С. Чарнецький, В. Дорошенко, С. Смаль-Стоцький, М. Возняк, Я. Рудницький, С. Левинський, B. Сімович, В. Бірчак та ін. “Н.” […]...
- Ілюстративність у літературі Ілюстративність у літературі (лат. illustro – освітлюю, роз’яснюю) – надужиття в художній літературі зображально-описовими елементами, які покликані унаочнювати, конкретизувати певну думку, ідеологічну доктрину чи партійну програму. І. – своєрідний прояв белетризації, тенденційності літератури. У 50-60-ті XX ст. широко побутував термін “лакувальна література” для означення творів, які прикрашували соціалістичну реальність, видавали бажане за дійсне. Проти І. […]...
- Концепція Концепція (лат. conceptio – поєднання, сукупність) – розгорнута система поглядів, викладена з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної проблеми, явища, У цьому сенсі літературознавець може мати власну естетичну концепцію художньої творчості або викладати чужі, запозичені погляди. Те ж стосується й письменників, які мають свої концепції дійсності, героя, творчості. Термін “К.” вживається і для […]...
- Бароко Бароко (італ. barocco – дивний, химерний) – напрям у мистецтві та літературі XVII-XVIII ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури. Б. прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. Художня система Б. надзвичайно складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма. Література Б. характеризується поєднанням релігійних і світських мотивів, образів, тяжінням до різних […]...
- Кредо Кредо (лат. credo – вірю) – символ віри; основи світогляду письменника, його переконань, які позначаються на творах, увиразнюють стиль, утверджують його естетичну та грома-дянську позицію в мистецтві і в суспільстві. Прикладом К. може бути вірш Г. Чупринки “Credo”, в якому обгрунтовується його художня та громадянська платформа, суголосна принциповим критеріям інших митців (у даному випадку – […]...
- УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР Олена Семеног Навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Глухів-2004 ЗМІСТ Рецензенти: Є. А. Пасічник, доктор педагогічних наук, професор (Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова); А. М. Поповський, доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровська Юридична академія МВС); М. К. Козій, кандидат педагогічних наук, ст. наук. співробітник (Інститут […]...
- Скоромовка Скоромовка – поетичний жанр, живлений джерелами дитячого фольклору, зумовлений потребами етнопедагогіки. В основі С – дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, призначена для тренування артикуляційного апарату дитини. Водночас вона, позначена тонким інструментуванням, виконує естетичну функцію, спонукає до словотворчості (“В сіни Мусій сіно носив”, “Надворі погода розмокропогодилася” тощо). Цю особливість С. зауважили авангардисти, зокрема футуристи, використовуючи […]...
- ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ Важливу роль у формуванні філософського мислення Гете матеріалістичний пантеїзм Спінози допоміг поетові сформувати власний погляд на життя. Понад 50 років Гете цікавився питаннями історії церкви, її догматами та політичною роллю і врешті дійшов висновку, що “в постановах церкви багато безглуздя, але церква має намір керувати і тримати у своїх руках обмежений натовп”. Політичні погляди Гете […]...
- Критерій оцінки літературного твору Критерій оцінки літературного твору (грецьк. kriterion – мірило, засіб судження) – система засобів (принципів, зразків, норм, канонів, аргументів) для визначення своєрідності художніх творів, оцінки їх естетичної досконалості чи недосконалості, належності до сфери мистецтва. Термін “К.” етимологічно і понятійно пов’язаний із терміном “критика”: критика – судження, оцінка, К. – засіб судження, мірило оцінки. Якщо предмети матеріальної […]...
- Філософія Гегеля як теорія культури Філософія Гегеля зробила значний вплив на культуру Нового часу. Тому й почнемо з XVІІІ ст., з німецького філософа Г. В. Ф. Гегеля (1770 -1831), представника німецької класичної філософії. Саме він по-новому розглянув культуру, розум і людину. Гегель, спираючись на ідеї Просвітництва, де культуру вважали реалізацією людського розуму, розглядає культуру як реалізацію розуму, але це вже […]...
- Адресат Адресат – одержувач листа. В естетичній комунікації – сприймач художнього твору, його реципієнт. На відміну від психологічного (сприймач), прагматичного (споживач), соціологічного (реципієнт, публіка), літературознавче поняття А. розрізняє реальних адресатів (читачів фізичних), на яких свідомо чи потенційно розраховує письменник, пишучи твір, та А. як естетичну позицію, ідеального читача. Від характеру орієнтації на нього значною мірою залежать […]...
- ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА Літературна критика (від грец. &;#954;&;#961;Ι&;#964;Ι&;#954;&;#942; – здатність судити, розглядати, оцінювати) як складова частина літературознавства має своїм завданням давати ідейно-естетичну оцінку творам письменників, показувати їхнє місце в літературному процесі доби, розкривати позитивні і негативні якості. Літературна критика призначена для письменників та читачів. Першим вона допомагає усвідомити вимоги дійсності до їхньої творчості, а другим – виробити певні […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – М. ПАВИЧ, П. ЗЮСКІНД – ІЗ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ. СУЧАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 11 клас ІЗ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XX – ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ. СУЧАСНИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС М. ПАВИЧ, П. ЗЮСКІНД ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ 1. “Автор першої книги XXI століття” М. Павич. 2.Особливості побудови оповідання М. Павича “Дамаскін”. 3.”Віртуальний історизм” оповідання М. Павича “Дамаскін” та роману П. Зюскінда “Запахи, або Історія одного вбивці” як характерна риса постмодернізму. 4.Засоби боротьби […]...
- ТЕРЛЕЦЬКИЙ ОСТАП ТЕРЛЕЦЬКИЙ ОСТАП (псевд. – В. Кістка, Ів. Заневич, В. Мак; 05.02.1850, с. Назірна, тепер Коломийською р-ну Івано-Франківської обл. – 22.07.1902, Львів) – публіцист, літературознавець, громадський діяч. Закінчив філософський факультет Львівського університету (1872) та юридичний факультет Віденського університету (1883). У Відні ввійшов до складу товариства “Січ”, яке виникло на хвилі українофільства й розгортало свою діяльність під […]...
- Історія літератури Історія літератури – галузь науки про літературу, яка досліджує її розвиток у зв’язку з розвитком суспільства та його культури, прагнучи виявити внутрішні закономірності літературного процесу. Спираючись на здобутки філософії, естетики, теорії літератури, ретельно простежуючи всю сукупність художніх творів, їх сприймання читачами і критичні оцінки, історики літератури описують динаміку літературно-мистецького життя, літературних напрямів і течій, виявляють […]...
- Акты Южном и Западной России “Акты Южном и Западной России” (повна назва “Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею”). З’являлися впродовж 1863-92 у Петербурзі в 15-ти томах. Тут були опубліковані грамоти києво-руських та литовських князів, документи про національно-визвольну війну 1648-54, матеріали полемічної літератури (Іван Вишенський та ін.), твори й листи Ісаї Копинського, Мелетія Смотрицького, […]...
- Життєвий і творчий шлях – ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ – ПОЕТ, ДРАМАТУРГ, ФІЛОСОФ ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО § 4. ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ – ПОЕТ, ДРАМАТУРГ, ФІЛОСОФ Життєвий і творчий шлях Йоганн Вольфганг Гете – геніальний німецький поет, прозаїк, драматург, філософ, учений, державний діяч. Він народився 1749 року в забезпеченій бюргерській сім’ї імперського радника Йоганна Каспара Гете й Ката – ріни Єлизавети, народженої Текстор, у місті Франкфурт-на-Майні. Дитячі роки […]...
- Ідейний рух Просвітництва Ідейний рух Просвітництва у художній Творчості представлений різними напрямами. На зміну бароко у мистецтві XVIII ст. прийшов стиль рококо. Поети цього напряму славили життя як свято миттєвих життєвих радощів. Для рококо характерні вишуканість поетичної форми, дотепна і примхлива гра словом, натяки, декоративність пейзажу. Для багатьох письменників поезія рококо стала школою поетичної майстерності й визволення почуття […]...
- Велика література “Велика література” – художня література як один із визначальних чинників самоздійснення нації. Ії ідею обгрунтував У. Самчук у доповіді на першому з’їзді МУРу (Мистецького Українського Руху) 11 грудня 1945 (м. Ашаффенбург, Німеччина). Концепція “В. л.” будувалася на таких міркуваннях: попри те, що суспільно-історичні та культурні явища не завжди збігаються, література репрезентує свою націю і завдяки […]...
- ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ Художні взаємовпливи – це різного характеру впливи одних мистецьких явищ на інші, розмаїті форми впливу всередині літератури чи взаємозв’язки сучасної літератури з художньою культурою минулих епох, звернення до творчості різних народів. При цьому відсутні просторові та часові перешкоди, різнопланові та хронологічно віддалені явища можуть опинитися поряд, подібно до того, як у людській пам’яті можуть зафіксуватися […]...
- Рецептивна естетика Рецептивна естетика (лат. receptio – сприйняття) – різновид естетичної теорії, яка зосереджується на проблемі сприймання художніх творів, їх впливу на публіку (естетика впливу). Спираючись на праці естетиків-феноменологів (Н. Гартмана, Р. Інгардена), систему положень розробили німецькі філологи Г.-Р. Яусс і В. Ізер в 70-х XX ст. Це, власне, проблема читача, яка активно розроблялася і в українському […]...
- Детермінізм Детермінізм (лат. determinare – обмежити, визначити) – вчення про всезагальну причинну зумовленість, закономірний зв’язок усіх явищ у природі, суспільстві і мисленні. Наукове розуміння д. застерігає літературознавця від прямолінійного трактування співвідношення життя і літератури (за схемою “базис визначає надбудову”), літературного чи історичного процесів. д. конкретизується в традиційному літературознавстві при обговоренні проблем “обставини і характери”, “мотивація вчинків […]...
- Теорія єдиною потоку Теорія єдиною потоку – погляд на цілісність української нації та її культури, незважаючи на наявність у ній станово-соціального розшарування. Загальнонаціональний інтерес, спільні риси духовної культури, які випливають із етнопсихологічного ядра менталітету народу, утримують його в рамках “єдино-І го потоку” в період міжнаціональних конфліктів, дають змогу зберегти свою своєрідність у поліетнічних спільнотах. Під таким кутом зору […]...