Бути на землі Людиною (за мотивами сучасної поезії)

Ти – Людина!

И, ідучи по життю, ти повинен завжди залишатися ім. И в якої би обставини не ставила тебе життя,

Завжди помни про цьому

Іноді ці життєві обставини стають стіною на твоєму шляху, іноді ранять, як гостре

Лезо кинджала

Але ти завжди помни, що ти – Людина. І завжди залишайся Людиною!

Свій Твір я вирішив побудувати, як міркування й розмова пр самому себе. Тому я й почав його епіграфом, що написав сам

Людина… Кожний вкладає в це поняття свій зміст. А для мене не кожний може бути Людиною. Не кожного я можу назвати

так.

Для мене Людина – це насамперед той, хто може розуміти іншого, для кого нещастя й біль іншого стають його власним болем. Така Людина зможе зробити життя інших радостней і счастливей, і сам ніколи не буде утомлюватися від цього життя

Я не любою фатального результату,

Від життя ніколи не утомлююся

Я не люблю будь-яку пору року,

У яке я пісень не співаю!

А того, живе тільки для себе, тільки своїми вузькими інтересами, для не існує ніяких проблем, крім його власних, я не можу назвати Людиною. Для мене це просто істоту. І такий дійсно не живе, а існує, тому що не одержує від життя дійсної радості.

Тільки такі люди здатні заподіяти біль іншому, тільки такі, по – моєму, здатні на низькість і підлість

Я не люблю відкритого цинізму!

У захопленість не вірю й ще,

Коли чужий мої читає листа,

Заглядаючи мені через плече!

Для кожного з нас спереду нелегкий шлях, важка дорога. І ця дорога – життя. І життя покаже, хто є хто. Головне, пройти цю дорогу й не дати себе зломити, не піддатися тим перешкодам і труднощам, з якими нам має бути зустрітися. Як говориться, упасти в бруд легко, а от відмитися від цього бруду… І не всім, хто падає, вдається відмитися.

Не кожний залишається Людиною до кінця. І от від тих, хто їм не залишається, найчастіше й мож але очікувати, як писав Володимир Висоцький, пострілу вспину.

Я не люблю, коли наполовину

Або коли перервали розмова/

Я не люблю, коли стріляють у спину!

Я також проти пострілу в упор!

Особисто я не люблю в людях чотири якості: брехня, жадібність, боягузтво й, головне, уміння заподіювати щиросердечний біль іншим або, як сказав Висоцький, лізти в душу й плювати внее.

Я не люблю себе, коли я>боюся!

Прикро мені, коли безневинних б’ють!

Я не люблю, коли мені лізуть у душу!

Тим більше, коли в неї плюють!

Я не люблю манежі й арени!

На них милльон міняють по рублі

Нехай спереду більші зміни

Я це ніколи не полюблю!

И дійсно, потрібно пройти по життю теперішньою Людиною! Потрібно залишитися Людиною з великої букви до кінця! Саме теперішні, гарні люди залишають слід на Землі. І тільки про теперішніх людей залишається добра пам’ять. І яка пам’ять залишиться про нас, будуть судити по тому, як ми пройдемо свій життєвий шлях і який ми слід залишимо на Землі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Бути на землі Людиною (за мотивами сучасної поезії)