Центральний персонаж трагедії Ф. Шиллера “Розбійники”

Related posts:

1. Виклад поеми Шиллера “Розбійники” Дія відбувається в сучасної авторові п’єси Німеччини. Сюжет розвертається протягом двох років. Драмі поданий епіграф Гіппократа, що у російському перекладі звучить так: “Чого не зціляють ліків, зціляє залізо; чого не зціляє залізо, зціляє вогонь”. В основі сюжету лежить сімейна трагедія. У родовому замку баронів фон Моор живуть батько, молодший син – Франц і вихованка графа, […]...
2. Короткий зміст драми Розбійники Шиллера Ф Дія відбувається в сучасної авторові п’єси Німеччини. Події розвертаються протягом двох років. Драмі поданий епіграф – слова Гіппократа: “Чого не зціляють ліків, зціляє залізо; чого не зціляє залізо, зціляє вогонь”. В основі сюжету лежить сімейна трагедія. У родовому замку баронів фон Моор живуть батько, молодший син – Франц і вихованка графа, наречена старшого сина, Амалия […]...
3. Тема морального обов’язку в драмі Ф. Шиллера “Розбійники” Якось Фрідріх Шиллер сказав, що знає, як уберегти людей від падіння. Для цього, за його думкою, треба закрити своє серце для слабкості. Глибина цього вислову стає більш прозорою, коли вдивляєшся в постать німецького поета-романтика Фрідріха Шиллера. Цей видатний гуманіст багато замислювався над питанням сенсу людського життя. Сучасники Шиллера повністю втратили щирість у стосунках з ближнім […]...
4. Твір з викладом сюжету драми Шиллера “Розбійники” “Розбійники” – ярчайшее добуток німецької штюрмерской драматургії, “полум’яний дикий дифірамб, подібно лаві исторгнувшейся із глибини юної, энергической душі” (В. Г. Бєлінський ). Конфлікт цієї драми поляризований у фігурах двох братів Моор – великодушного Карла й своєкорисливого Франца. Карл – студент, захоплений творами давньогрецького історика Плутарха й мріє про республіканський лад, про відродження античних чеснот. Для […]...
5. Тема морального обов’язку в драмі Фрідріха Шиллера “Розбійники” Мені відомий секрет, як уберегти людей від падіння, А саме – треба закрити своє серце для слабкості. Фрідріх Шиллер Видатний німецький гуманіст Фрідріх Шиллер замислювався над сенсом людського життя. Він вважав, що сучасна йому людина втратила простоту, щирість у стосунках з іншими і живе не за вірою, а за розрахунком і навіть у своїх ближніх […]...
6. Яго центральний персонаж трагедії Шекспіра “Отелло” Яго центральний персонаж трагедії У. Шекспіра “Отелло” (1604), поручик на службі в Отелло. По натурі хам і плебей, змушений бути в служінні в “мавра”, ненавидячи його за випробовуване їм при цьому приниження, не в силах бути свідком безтурботного щастя Отелло й Дездемони, він сплітає навколо них дивовижну інтригу, у мережу якої попадає, сам того не […]...
7. Центральний персонаж трагедії А. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пимон герой однієї сцени, п’ятої картини трагедії. Роль П. відносно невелика. Однак функція цього персонажа в розвитку сюжету, у зчепленнях ідей, образів – важлива й значна. Колізія трагедії в сцені з П. одержує істотні прояснення. З оповідання Шуйского в першій картині відомо про царевбивство, доконаному в Угличу, названий його винуватець – Борис Годунов. Але Шуйский […]...
8. Тема моральних зобов’язань у драмі Ф. Шиллера “Розбійники” Якось Фрідріх Шиллер сказав, що знає, як уберегти людей від падіння. Для цього потрібно закрити своє серце для слабості. Глибина даного виречення стає більше прозорої, якщо вдивлятися в образ німецького поета-романтика Фрідріха Шиллера. Він був відомим гуманістом, багато думав над змістом людського життя. Сучасники Шиллера повністю втратили щирість і відкритість у відносинах із ближніми й […]...
9. Мефістофель – центральний персонаж трагедії Й. В. Гете “Фауст” Мефістофель – центральний персонаж трагедії Й.-В. Гете “Фауст” (частина перша – 1806, друга завершена в 1831). М. Гете мало схожий на диявола народних легенд і тих лялькових вистав про доктора Фауста, які часто показували в Німеччині на ярмарках. У “Пролозі на небесах” Бог атестує М. як “шахрая і веселуна”: “З духів отрицанья ти всіх мене […]...
10. Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” Пімен – центральний персонаж трагедії О. С. Пушкіна “Борис Годунов” (1825), монах-літописець Чудова монастиря, “старець лагідний і смиренний”, під керівництвом якого складається молодий чернець Григорій Отреп’єв, майбутній Самозванець. Матеріал для цього образу (як і для інших) Пушкін почерпнув з “Історії…” М. М. Карамзіна, а також з епістолярної та житійної літератури XVI “Шв. (Наприклад, розповідь П. […]...
11. Ганелон – центральний персонаж французької епічної поеми “Пісня про Роланда” Ганелон – центральний персонаж французької епічної поеми “Пісня про Роланда” (серед десяти основних рукописів, що дійшли до нашого часу, сама древня і знаменита – т. зв. Оксфордська – редакція 1170). Передбачуваний прототип – архієпископ Сянський Веніло (фр. Wenilo або Guenilo), який змінив Карлу Лисому під час Аквітанського повстання 856 р. Г. – основний негативний персонаж […]...
12. Два брати – два характери, дві долі (за драмою Шіллера Розбійники) Творчість німецького письменника Фрідріха Шіллера в концентрованій формі відобразило протест всієї передової молоді того часу проти духовного гніту і політичної тиранії. Першим і одним з найбільш яскравих його творів стала драма Розбійники, в якій автор покинув рішучий виклик тиранії. Ця думка підкреслена вже в епіграфі, який в перекладі з латинської означає: Проти тиранів. При створенні […]...
13. Перша драма Шіллера “Розбійники” Драма “Розбійники” складається з п’яти дій, п’ятнадцяти сцен. На першій сторінці її Шіллер поставив слова: “Місце дії – Німеччина”. Цим він прямо говорив, що зло, яке викривається в п’єсі, відбувається не в будь-якій віддаленій країні (куди з остраху переслідувань звичайно переносили дію багато його сучасників), а шаленіє на німецькій землі. У перших же сценах виникає […]...
14. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Ідіот” Парфен Рогожин – одна з найтрагічніших фігур у російській літературі. Спочатку – битий власним батьком купчик у смазних чоботах і кожусі, потім – мільйонер, байдужий до збільшення свого стану, і, нарешті, у фіналі – убивця. На перших сторінках роману, у вагоні Петербургско-Варшавской залізниці, оповідання Рогожин про себе й про зустріч із Настасьей Пилипівною – експозиція […]...
15. Тема морального обов’язку в драмі Фрідріха Шіллера “Розбійники” Учнівський твір по драмі Фрідріха Шіллера “Розбійники”. Видатний німецький гуманіст Фрідріх Шіллер замислювався над сенсом людського життя. Він вважав, що сучасна йому людина втратила простоту, щирість у стосунках з іншими і живе не за вірою, а за розрахунком і навіть у своїх ближніх вбачає вже не друзів, а суперників. “Розбійники” – перша драма Шіллера. Створена […]...
16. Центральний персонаж комедії Чехова “Вишневий сад” Образ Фірса старого вірного слуги Гаевих, містить у собі індивідуально-психологічне й історико-символічне значення. Стародавня ліврея й білі рукавички Фірса така ж пам’ять про минуле, як і кімната, що “дотепер називається детскою”, столітній “вельмишановна шафа”, родовий маєток з будинком і вишневим садом. Сам Фірс – у буквальному значенні слова – “ходяча” пам’ять стародавнього садибного побуту й […]...
17. Центральний персонаж роману “Сатирикон” Трималхион являє собою тип богача-вольноотпущенника, з усіма особливостями цього роду людей, з погляду утвореного й тонкого аристократа. Погана схоронність добутку (від якого дійшла до нас лише незначна частина – уривки XIV і XV книг) робить цю епізодичну фігуру (у буквальному значенні, оскільки жанр припускає численні вставні епізоди, у тому числі досить великі, що не мають […]...
18. Центральний персонаж повести М. А. Булгакова “Собаче серце” Професор Преображенський хірург, світило світового значення. Його літературними побратимами є Базарів, Лопухів, Кірсанов. Так само як вони, професор Преображенський – прихильник філософії розумного егоїзму, раціоналіст, що випливає базаровской формулі: ” Природа не храм, а майстерня, а людина в ній працівник”. професор Преображенський очевидний різночинець, що зробив професійну кар’єру й думає, що його праця, талант, професіоналізм […]...
19. Центральний персонаж комедії А. Н. Островського “Ліс” Провінційний актор, комік Щасливців “парний” персонаж до трагіка Несчастливцеву, як Санчо Панса – до Дон Кихоту. Життєвий практицизм, здоровий глузд, тверезе-іронічне й проникливе сприйняття дійсності роблять його “земним” персонажем, контрастним стосовно “піднесеного” Несчастливцеву. Природжений актор, Щасливців упевнено й артистично театралізує своє життєве поводження в рамках свого комічного амплуа. Майстер фарсових ситуацій, він має гарне чуття […]...
20. Центральний персонаж драми Сухово-Кобылина “Справа” Тарелкин уособлення “нової” Росії, нової моралі, вираження нігілістичного світогляду. Тарелкин людина, здатний на всі (“з мертвого зняв би шкіру”), готовий на будь-який злочин, але фатально невдачливий. Його цинізм безмежний, однак він не має страшну жорстоку хватку переможця Варравина. Тарелкин жалюгідний у своїй мерзенності, він не людина, а тінь. Автор створює оригінальний образ маленької людини, одержимого […]...
21. Центральний персонаж роману Л. Н. Толстого “Ганна Каренина” Прототипом цього образа став нащадок родовитого дворянського сімейства, чиновник і поміщик Василь Степанович Перфильев, стародавній друг Толстого. Письменник був причетний до його долі, мав ясне подання про його особистість, щиросердечний склад, про його “чесноти й гріхи” і “легких захопленнях”. Використав Толстой і листи дружини Перфильева, Параски Федорівни, і рукопис її повести “Дивний випадок” про “катастрофу”, […]...
22. Центральний персонаж повести Толстого “Холстомер” Об’єкт зображення в повісті – табун коней, людям у ній відведена другорядна роль. Табун – це метафора сучасного суспільного організму, і тому коні тут олюднені, наділені людськими почуттями: жорстокість і жалість, веселощі й смуток, заздрість і гордість, безтурботність молодості й похмура свідомість своєї старезної старості Найбільше олюднений головний персонаж Холстомер чий життєпис займає майже всю […]...
23. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазовы” Смердяков слуга поміщика Федора Павловича Карамазова, його незаконнонароджений син від міський юродивой Лизавети Що Смердить (звідси відбувається й прізвище, що визначило в якімсь ступені головні моральні риси цього персонажа). Дослідники Творчості Достоєвського вважають, що Смердяков як персонаж “Братів Карамазових” з’явився тоді, коли Достоєвський звернувся до давніх записів, озаглавленим “Слівця”, у пошуках характерних виражень для мовлення […]...
24. Герой трагедії Шиллера “Підступництво й любов” Герой міщанської трагедії Ф. Шиллера “Підступництво й любов” (1782-1784), син президента фон Вальтера, першого міністра невеликого герцогства. Шляхетний юнак тяготиться придворним життям, воно начитано, вірить у високі ідеали, щирий і рвучкий. У його образі відчутні риси персонажів драматургії “бури й натиску”. Фердинанд фон Вальтер виробив свої подання про борг і честь, які розходяться із загальноприйнятими. […]...
25. Центральний персонаж роману “Хитромудрий ідальго Дон Кихот Ламанчский” Спокушений обіцянкою Дон Кихота одержати в подарунок один із завойованих островів і стати губернатором, бідний селянин Санчо Панса залишає дружину й дітей і як зброєносець відправляється з Дон Кихотом на пошуки пригод. Разом зі своїм хозяи ном Санчо Панса переживає безліч подій і стає свідком його подвигів. З одного боку, Санчо Панса вважає Дон Кихота […]...
26. Тригорин центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Чайку” Лінія Тригорина в комедії як би нарочито знижена, прозаизирована. Його особистість позбавлена всякого ореола “знаменитого письменника, улюбленця публіки”. Т. ходить в “рваних черевиках і штанах у клітку”; любить вудити рибу й “радується, що піймав двох головні”; намагається не залучати до себе уваги; не розучився “конфузитися” від похвал; “млявий, пухкий, завжди покірний”, він позбавлений “характеру”; хвилюється […]...
27. Центральний персонаж роману Толстого “Ганна Каренина” Прототипами для створення образа Каренина Толстому служили його гарний знайомий “розважливий” С. М. Сухотин, що пережив подібну сімейну драму, і свояк письменника А. М. Кузминский. Прийнято вважати, що прізвище персонажа “мовець” і походить від грецького слова “каренон” (голова), що підкреслює одну з основних рис характеру – безстрасність, перевага волі й упорядкованості поводження над почуттям. Однак […]...
28. Лорелея центральний персонаж романтичної поезії Лорелея (нім. Lore Lay) – центральний персонаж романтичної поезії. Міфологічний прообраз: Л. – діва-чародійка, річкова фея, героїня німецьких народних легенд. Ім’я Л. походить від назви крутої кручі. Лурлей (Lurlei) на Рейні поблизу Бахараха. Ця назва, буквально означало “сланцева скеля”, пізніше було двічі переосмислено: спочатку як “сторожовий скеля”, а потім як “скеля підступності”. Лурлея згадується в […]...
29. Центральний персонаж добутку Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Рахметов відрізняється від інших героїв роману так само, як сам роман Чернишевського – від тради ционних психологічних романів. У журналі “Епоха”, що издавались М. М. і Ф. М. Достоєвськими, про Рахметове писали як про “якийсь кабінетний міф, що подорожує так само легко по факультетах, як і по Європі” (Н. Соловйов). У художній ієрархії роману він […]...
30. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” Основним, хоча й не єдиним, реальним прототипом С. Т. Верховенского з’явився відомий російський ліберальний історик-західник, друг А. И. Герцена Тимофій Миколайович Грановский (1813-1855). Джерелом відомостей про історикаа, який письменник не знав особисто, послужила рецензія Н. Н. Страхова на книгу А. В. Станкевича “Т. Н. Грановский” (1869), опублікована в “Зорі”. 26 лютого (10 березня) 1869 року […]...
31. Центральний персонаж давньоіндійської епопеї “Рамаяна” У царя Дашаратхи довгий час не був спадкоємця; після багатьох жертвоприносин чоловік і жінка пануючи – Кауша-лья, Кайкейи й Сумитра народили йому чотирьох синів: Раму, Лакшману, Бхарату й Шатругх-ну. Брати росли разом і ніжно любили один одного. Р. перевершував їхньою силою, розумом і красою. Уже замолоду він робить великі подвиги, перемагаючи могутніх демонів. Під час […]...
32. Центральний персонаж драми А. П. Чехова “Три сестри” Барон Тузенбах німець, щообрусів, народжений у Петербурзі, “холодна й дозвільному”, – сама щаслива людина в п’єсі. Він гостро почуває “рубежность”, “переломність” теперішнього часу й всією своєю істотою спрямована до “громади, що насувається,”, “здоровій, сильній бурі”, що “здує з нашого суспільства лінь, байдужість, упередження до праці, гнилу нудьгу”. У гарячій переконаності Тузенбах У необхідності праці, послідовної, […]...
33. Центральний персонаж героїчної комедії “Сирано де Бержерак” У французькій драматичній літературі, до появи на рубежі XIX і XX вв. “нової драми”, історики театру нерідко відзначають три імена, що дають подання про еволюції поняття героя: Сид, Лоренцаччо й Сирано. Останній до того ж підбиває підсумок пошукам романтичного героя, якому французька драматургія віддавали настільки щедру данину протягом усього XIX сторіччя. Закріплюючи зближення романтичної драми […]...
34. Центральний персонаж оповідання Т. Манна “Хазяїн і собака” Баушан центральний персонаж оповідання Т. Манна “Хазяїн і собака” (1918), короткошерста німецька лягава, “якщо поставитися до такого визначення не дуже прискіпливо, а прийняти його з належною крупицею гумору”. Історія Б. невіддільна від історії його господаря – письменника. Т. Манн, який визначив в одному з листів жанр цієї історії як “прозаїчну ідилію”, більш ніж де-небудь у […]...
35. Центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Порфирій Петрович приставши слідчих справ при одній з поліцейських частин Петербурга, ведучий справа про вбивство й пограбування старухи-процентщици Алени Іванівни і її сестри Лизавети. Ще за два місяці до цих подій Порфирій Петрович звернув увагу на анонімну газетну статтю “Про злочин”, у якій по ідейних міркуваннях виправдувалося вбивство людиною “вищого розряду” людей “нижчого розряду”, і […]...
36. Троекуров центральний персонаж повести А. С. Пушкіна “Дубровский” Троекуров – реально, що проживав у Нижегородському повіті поміщик, що володів величезними вотчинами. У характері персонажа також багато чорт двоюрідного діда Пушкіна – генерал-майора Петра Абрамовича Ганнибала, що відрізнявся крутою вдачею й неприборканим темпераментом У повісті Пушкіна фігура Троекуров дуже важлива. Не випадково повість починається з його характеристики: “У домашньому побуті Кир мулу Петрович виявляв […]...
37. Центральний персонаж пьесшекспира: історичної хроніки “Генріх IV” і комедії “Виндзорские насмішниці” Один із самих популярних комічних персонажів Шекспіра. В образі свого героя драматург “сполучив” двох реальних історичних персон. Це сер Джон Олдкасл, лорд Кобем, що примкнув, незважаючи на своє знатне походження, до секти лоллардов (попередників пуритан), що виступив з викриттями на адресу католицької церкви й спалений за єресь в 1417 році Інший прототип Фальстафа – баронет […]...
38. Гектор – центральний персонаж поеми Гомера “Іліада” Син царя Трої Пріама, батька п’ятдесяти синів і п’ятдесяти дочок. Чоловік Андромахи, дочки Гетіона, царя Фів, вбитого Ахіллеса. У “Іліаді” Г. супроводжують епітети “великий”, “блискучий”, “броне-блещущий”, “шлемоблещущій”. Він – головний захисник Трої, обложеної ахейцями, керованими Менелаем і Агамемнона. У книзі VI “Іліади” описана зустріч Г. з Андромахой, яка передбачає йому близьку загибель: “погубить тебе твоя […]...
39. Фірс – центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Образ Ф., старого вірного слуги Гаєвих, містить у собі індивідуально-психологічне та історико-символічне значення. Його “літературна родовід” (Савельіч в “Капітанської дочці” А. С. Пушкіна; Захар в “Обломова” І. А. Гончарова; Марей в “Мужики Марее” Ф. М. Достоєвського) дозволяє виділити образ Ф. у певний історико – культурний феномен. Старовинна лівреї і білі рукавички Ф. – така ж […]...
40. Тарелкін – центральний персонаж драми А. В. Сухово-Кобиліна “Дело” В ієрархії “Дела” Канді Касторовіч Т. належить до категорії “Сили”. Колезький радник, наближене особа Варравіна – правителя справ всього відомства, Т. – важливий персонаж в армії антихриста, “обклав” всю християнську землю. Автор моделює образ як динамічний характер, в основі якого не літературні норми, а соціальні ролі. Т. – уособлення “нової” Росії, нової моралі, вираз нігілістичного […]...