“Чи хотів би ти стати планетником?”
Повість українського письменника Б. Харчука є притчею, яка має в собі багато фантастичних і казкових елементів. Але головна думка цього твору досить ясна для читачів. Автор повісті прагне своїх співвітчизників навчитися жити в гармонії з природою, невпинно трудитися заради добробуту суспільства, заради добробуту своєї родини, та боротися за здійснення своїх мрій. У нашому житті досить часто буває так, що по-справжньому неординарних і талановитих людей не розуміють, їх цураються, зневажають і ображають.
Але вони все одно не відступаються
Наприклад, однією з одвічних мрій людства була мрія навчитися літати. І ця мрія здійснилася завдяки таким людям, як головний герой повісті Б. Харчука “Планетник”.
Наше життя здається нам дуже коротким, а зробити при цьому хочеться дуже багато. З раннього віку кожна людина прагне самоствердитись, пізнати якомога більше нового, корисного, цікавого. А ставши дорослою, вона бажає передати свої знання майбутньому поколінню. Кожна людина не раз замислювалася над сенсом свого життя,
Перш за все – це здоров’я, кохання, матеріальне благополуччя, добробут своєї родини і обов’язково – здійснення своїх заповітних мрій. Але прагнучи до всього цього, людина спроможна сама визначати найголовніші цінності у її житті. І якщо така людина буде мати справжній характер, її пріоритети не змінять ні втручання сторонніх людей, ні обставини, в яких буде вона жити, ні інші чинники. Але чи зможу особисто я стати такою людиною, чи хочу я бути планетником?
Саме таке питання виникло у мене після того, як я прочитав повість Б. Харчука.
У повісті розповідається про хлопця, який дуже любив оточуючу природу та добре ставився до тварин. Він був надзвичайно працьовитим і обдарованим. Одного разу, випасаючи худобу, він зустрівся зі справжнім чарівником, який почав його навчати різним премудростям.
Якось на село найшло стихійне лихо – спочатку нескінчені зливи, а потім засуха завдали непоправну шкоду врожаю. Односельці в усіх бідах звинуватили хлопця, прокляли його і вирішили стратити лише за те, що він був не таким, як інші. Але він визволився із в’язниці і наступного дня вогняною кулею піднявся у небо.
Після цього хлопця ніхто і ніколи не бачив.
Повість досить сумна, бо в ній йде мова про людину, яку не змогли зрозуміти сучасники, людину, яка була незвичайною для інших, людину, яка по-іншому ставилася до навколишнього світу. І от лише за те, що ця людина була не така, як усі, вона не знайшла розуміння у суспільстві. Це старовинна притча часів кріпацтва, але при бажанні можна знайти багато прикладів, коди надзвичайно обдаровані люди визнавалися шахраями або душевно хворими лише за те, що вони відстоювали своє бачення світу и твердо йшли до здійснення своїх мрій. А найдивніше – це те, що майже завжди такі люди врешті-решт опинялися правими у своїх ствердженнях та досягали не аби яких висот у своїй справі.
Такі люди е і зараз. І я вважаю, що якби кожен з нас був такою людиною, то наш світ став би набагато кращим, а у житті кожного з нас обов’язково з’явився б сенс. Тому я спробую стати саме такою людиною, стати “планетником”, бо лише в цьому випадку я отримаю змогу добитися усього, що забажаю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)