ЧиБачить автор у Чацком “ідеального” героя? (по комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”)

Олександр Сергійович Грибоєдов – один з величайших розумів своєї епохи, видний політичний діяч, вшедший у російську літературу як автор одного произведения. Але свою п’єсу він назвав “Горе від розуму”, уже в саму назву виносячи гостру, “не комедійну” проблему XIX століття. Кожний автор дарует душу своєму героєві, проживаючи його шлях, роздирання, біль, перемоги, розчарування. Грибоєдов створив целую галерею негативних образів: Фамусов, Молчалин, Репетилов, Скалозуб і т. д. Вони як би увібрали в себе всі негативні риси розвитку

сучасного їм суспільства.

Але всім цим героям поодинці протистоїть главний герой комедії – Олександр Андрійович Чацкий – молодий, щирий, сміливий до зухвалості, активний, що рветься до дії, готовий доводити кому завгодно справедливість власної думки. Розум Чацкого блискає в його палких монологах, у його влучних характеристиках, у кожній його репліці.

Чацкий – багата й різнобічна особистість. Пушкіна говорив, що Чацкий не розумно, тому що він висловлює свої погляди у фамусовской вітальні, де слово його не буде почуто. Може бути, десь тут відбувається розрив між Грибоєдовим і героєм його пьеси.

У п’єсі

Чацкий принижений і переможений, але від його появления й до останньої сцени п’єси відчувається співчуття автора своєму героєві. Ніколи Чацкий не буде об’єктом сміху для глядача, він той, чиїм словам сміються. Він может викликати жаль, але не жалість, посмішку, але не глузування. Навіть у своїх помилках Олександр Андріювич вище всіх інших осіб у п’єсі, – і все це свідокствует про повагу автора до свого героя По-моєму, Грибоєдов не ідеалізує ні свій час, ні суспільство, ні тезка-героя, тактовно пропонуючи зі сторона глянути на колізії життя.

Я добре пам’ятаю монолог Чацкого “А судді хто?

“, щоб давати однозначную оцінку добуткам мудрейших класиків і їх безсмертним героям


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЧиБачить автор у Чацком “ідеального” героя? (по комедії А. С. Грибоєдова “Горе від розуму”)