Чому так різняться долі Бена Гана і Робінзона Крузо на безлюдних островах?

Перебуваючи на безлюдному острові,, Бен Ган утратив людську подобу, став схожим на тварину “Це страхіття перебігало від стовбура до стовбура так прудко, як олень, тримаючись увесь час на двох ногах, мов людина, хоч і згиналося майже навпіл”. Таким став Бен Ган після 3 років, проведених наодинці з дикою природою. Чи схожим на нього був Робінзон Крузо, який, як ви пам’ятаєте, провів на безлюдному острові 28 років.

Робінзон Крузо після 28 років, проведених на безлюдному острові, залишився цивілізованою людиною.

Порятунок для Бена Гана

прийшов після трьох років перебування його на острові. А як ви гадаєте, чи зміг би Бен Ган прожити на острові, як Робінзон Крузо, 28 років? Уявіть, що могло б трапитися з ним, якби допомога запізнилася хоча б на рік?

Він міг померти з голоду, якби втратив фізичні можливості швидко бігати і ловити кіз, він міг захворіти і померти від одноманітності і бідності харчування (устриці, ягоди, козлятина), він міг захворіти і померти від сонячних опіків або холоду, тому що одяг його перетворився на лахміття; без людського товариства він міг остаточно здичавіти: розучитися мислити, говорити, приймати рішення.

Так, все це реальні

небезпеки, які загрожували життю Бена Гана. Чи могли всі ці проблеми вирішитися? Що для цього потрібно було зробити?

Пропоную скористатися досвідом Робінзона Крузо і знайти можливості для Бена Гана подолати всі небезпеки.

Бена Гана був обірванцем з обірванців. Одяг його складався з парусинового лахміття та решток матроської роби; це руб’я трималося купи завдяки цілій системі всіляких застібок, мідних гудзиків, паличок і петель з просмоленого мотузка. “Людина, яка три роки прожила самотою на безлюдному острові, не може бути нормальною”, – с гверджував лікар Лівсі. Бен Ган погано говорив, боявся людей, стверджував, що він багата людина, раптом попросив Джима Гокінса “ущипнути” сквайра тощо.

Чому Робінзон, проживши 28 років на безлюдному острові, залишився “нормальною” людиною? Він постійно працював, здобував нові знання і вміння, шукав рішення проблем, його розум був постійно задіяний. Доки вистачило чорнил, ретельно записував свої думки у щоденник, читав Біблію, спілкувався з Богом, завів “домочадців”: собаку, котів, папугу, з якими постійно “спілкувався”тощо.

Так, ці герої поплатилися життям за свою безмежну пристрасть до грошей. Проте страшніше інше. Засліплені жадобою збагачення, герої втрачають свою людську сутність.

Поняття дружби, поваги до людини витісняються корисливістю, байдужістю, ненавистю до оточуючих і єдиним прагненням збагатитися за будь-яку ціну.

Ці історії, як і історії життя піратів Флінта, Біллі Бонса, Чорного Пса, Довгого Джона Сілвера та інших “джентльменів1 фортуни” із роману Стівенсона “Острів скарбів” переконують нас, що шлях до збагачення сповнений кривавих злодіянь, зради, підлості, обману та інших ницих вчинків. Золото мало не привело до загибелі і Бена Гана, зробивши його безсилим у боротьбі з життєвими випробуваннями. Тож варто Бену Гану, іншим героям, і тим із нас, хто хоче у життєвих випробуваннях вижити і зберегти свою людську сутність, прислухатися до порад великого самітника Робінзона Крузо: “Я був володар мого острова….

Однак я цінив тільки те, що було корисне для мене. Я був ситий і мав чим задовольнити всі свої потреби, – навіщо ж мені все інше?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Чому так різняться долі Бена Гана і Робінзона Крузо на безлюдних островах?