Головна ⇒ 📌Довідник з української літератури ⇒ ЧУБИНСЬКИЙ ПАВЛО

ЧУБИНСЬКИЙ ПАВЛО

ЧУБИНСЬКИЙ ПАВЛО (псевд. – Павлусь; 27.01.1839, х. Чубинського, тепер с. Нова Олександрівка Київської обл. – 26.01.1884, Київ) – фольклорист і етнограф, поет, громадсько-культурний і освітній діяч, автор слів Державного гімну.

Син дідича, навчався в Київській гімназії й на юридичному факультеті Петербурзького університету. Член Київської Старої громади. Під виливом Т. Шевченка почав писати вірші, друкувався в журналі “Основа” (1861), видав збірку “Сопілка” (1871). Як поет Чубинський – щирий лірик (вірш “До Катрусі”), співець волі

(“Сон невільника”), реаліст -“народник” із нахилом до філософування (елегія “Минулося”).

1862 р. на мотив визвольного гімну “Сербія свободна” написав слова “Ще не вмерла Україна”. Крамольний у Росії, твір був надрукований у львівській “Меті” (1863) як буцімто Шевченковий. До 1917 р. цей національний гімн на батьківщині автора переслідувався, був заборонений і за радянської влади.

Гімн П. Чубинського дав імпульс розвиткові його мотивів у поетичних творах Ю. Федьковича, В. Масляка, Б. Грінченка, І: Стешенка, І. Франка та ін.

Ще студентом почав збирати фольклор. Виступав із українознавчими

статтями в “Основі” (дописи про юридичні права селян спричинилися до набуття репутації “гайдамаки” серед землевласників). За відвідання з групою молоді Шевченкової могили, бунтарські пісні та прокламації 1862 р. без суду був засланий на Архангельщину. За завданням Російського географічного товариства вивчав північний край.

З 1869 р. під патронатом цього товариства організував експедицію в Україну (за підтримкою В. Антоновича, О. Потебні, М. Костомарова). Протягом 1860- 1870 рр. обстежив 58 повітів Київської, Волинської, Подільської губерній, українські поселення в Білорусі, Польщі й Бессарабії. Звертав увагу на малодосліджені питання народного життя (говори, економіка, постанови волосних судів), записав близько 4000 обрядових пісень. У 1872 – 1878 рр. вийшло 7 томів (близько 300 друкованих аркушів) “Трудов этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край”. У першому томі вперше докладно розглянуто народні вірування; другий том присвячено народному календареві; третій – складають 296 казок; четвертий – представив родинні звичаї й події в особистому житті українців (1943 весільні пісні).

У п’ятому томі вміщено 1884 пісні про кохання, родинні, побутові і жартівливі пісні. Цілком нові матеріали, присвячені звичаєвому праву українців, ввібрав у себе шостий том. У сьомому томі дається етнографічна й статистична характеристика нацменшин України (поляки, євреї, німці, греки, чехи, цигани та ін.), досліджується антропологія українців, їхня матеріальна культура й мова.

Ця фундаментальна праця була відзначена золотою медаллю Російського географічного товариства (1873), Міжнародної виставки в Парижі (1875), Уваровською нагородою Російської академії наук (1879).

П. Чубинський працював на керівних посадах у Південно-Західному відділі Російського Географічного товариства (1873 – 1876), що мав 192 члени, в тому числі найвидатніших діячів української науки і культури. На основі зібраних відділом матеріалів видано фольклорні збірки В. Антоновича і М. Драгоманова, І. Рудченка. Після ліквідації відділу за доносами В. Юзефовича П. Чубинського було вислано з України.

У 1876 – 1879 рр. працював у Петербурзі в Міністерстві шляхів.

Літ.: Погребенник Ф. П. Українські пісні – гімни. К., 1992; Одарченко П. В. Наукова діяльність Павла Чубинського // Одарченко Петро. Українська література / Збірник вибраних статей.

К., 1995.

В. Погребенник


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Related posts:

  1. Павло Платонович Чубинський (1839-1884) Українська література 6 клас – Л. Т. Коваленко ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ Павло Платонович Чубинський (1839-1884) Насправді цей вірш Чубинський написав через рік після смерті Тараса Григоровича, у 1862 році в Києві. Він мешкав тоді на вулиці Великій Васильківській, де винаймав квартиру в будинку купця Лазарева. Саме тут збирався гурток “Київської громади”, куди […]...

  2. ПАВЛО ЧУБИНСЬКИЙ Павло Платонович Чубинський народився 27 січня 1839 року на хуторі, що нині входить у межі міста Борисполя поблизу Києва, у сім’ї бідного дворянина. Закінчив Другу Київську гімназію, навчався у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу “Основа”, співпрацюючи в якому познайомився з Т. Шевченком, […]...

  3. Ще не вмерла Україна скорочено – Чубинський Павло Ще не вмерла Україна, Ні слава, ні воля, Ще нам, браття українці, Усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, Як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, У своїй сторонці. Станем, браття, всі за волю. Від Сяну (1) до Дону (2), В ріднім краї панувати Не дамо нікому. Чорне море ще всміхнеться, І Дніпро зрадіє, Що на […]...

  4. ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА – Павло Платонович Чубинський (1839-1884) Українська література 6 клас – Л. Т. Коваленко ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ Павло Платонович Чубинський (1839-1884) ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА Ще не вмерла Україна, і слава, і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануємо ми, браття, у своїй сторонці. Приспів: Душу й тіло ми положим […]...

  5. Історія державного гімну Державний гімн України – це офіційний урочистий музичний витвір, який є одним з атрибутів держави. Ніби слова клятви, звучать перші рядки священного гімну нашого народу. Просто й мудро слова Чубинського виражають споконвічну віру українців у щасливе майбуття. Саме ця урочиста пісня стала на передньому краї національно-визвольного руху, а потім удостоїлася бути музичним гербом духовного відродження […]...

  6. ЕМСЬКИЙ АКТ 1876 р ЕМСЬКИЙ АКТ 1876 р. – мав причиною доноси Київського українофоба В. Юзефовича та інших, що зняли в офіційній російській пресі галас про сепаратистську політичну діяльність українців у “Південно-західному відділі Російського географічного товариства”. Комісія з міністрів внутрішніх справ і народної освіти, обер-прокурора синоду, шефа жандармів і Юзефовича в Петербурзі ухвалила заборониш: 1) ввіз українських книжок і […]...

  7. ВОВК (ВОЛКОВ) ФЕДІР ВОВК (ВОЛКОВ) ФЕДІР (псевд. – Кондратович Ф., Сірко Ф., Яструбець та ін.; 17.03.1847, с. Крячківка, тепер Пирятинського р-ну Полтавської обл. – 30.06.1918, м. Жлобин, тепер Гомельської обл., Білорусь) – антрополог, етнограф, археолог, фольклорист, публіцист, громадський діяч, видавець. Походив із старовинного козацького роду. Після закінчення Ніжинської гімназії (1865) навчався у Новоросійському (Одеса) і Київському університетах. В […]...

  8. Емський указ Емський указ – розпорядження про заборону друкувати в Російській імперії будь-які книжки українською мовою чи завозити їх з-за кордону, підписане 1876 Олександром II в німецькому місті Емсі, де він відпочивав. Прийняття такого документа зумовлювалося активізацією українського руху на початку 70-х XIX ст., незважаючи на раніше розісланий Валуєвський циркуляр. Київська громада обговорювала плани популярних видань для […]...

  9. ЗАЛЮБОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ЗАЛЮБОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ (1836, м. нар. невід. – 10.01.1898, Катеринослав) – етнограф, фольклорист, етнолінгвіст, письменник, культурно-громадський діяч. Родом з Катеринославщини, походження невідоме. З 1845 р. навчався в Катеринославській повітовій школі, потім у Катеринославській гімназії. У 1853- 1855 рр. – студент природничого факультету Харківського університету, який покинув через неспроможність платити за навчання. Працював канцелярським служителем Катеринославської палати […]...

  10. ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО ЖИТЕЦЬКИЙ ПАВЛО (04.01.1837, м. Кременчук, тепер Полтавської обл. – 18.03.1911, Київ) – визначний філолог, педагог і громадський діяч. Навчався в Полтавському повітовому духовному училищі (1847-1851), Полтавській духовній семінарії в Переяславі (1851-1857), у 1857-1860 рр. – студент Київської духовної академії, з якої його виключено за неблагонадійність. У 1860- 1864 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. […]...

  11. Твір Поклик до волі в пісні-гімні “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького Поклик до волі в пісні-гімні “Ще не вмерла Україна” на слова Павла Чубинського і музику Михайла Вербицького Скільки поневірянь, суперечок, арештів пережив наш Державний Гімн “Ще не вмерла Україна”. Один рядок цієї пісні, слова, що дали назву віршеві українського поста Павла Чубинського майже 150 років викликали страх у кількох режимів: царського, польсько-шляхетського,, румунсько-боярського… У недалекому […]...

  12. НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІМН НАШОЇ ДЕРЖАВИ СТВОРЮВАВСЯ З ІДЕЄЮ ДУХОВНОГО ЄДНАННЯ СЛОВ’ЯН Якщо пісня – це душа народу, то національний гімн – душа країни. На роль гімну Італії часів відродження її державності в середині ХІХ століття претендувала геніальна музика Джузеппе Верді з опери “Навуходоносор” – знаменитий “Хор ізраїльтян”, які у вавілонському полоні мріють про волю. Державним гімном новонароджених Сполучених Штатів Америки мало не став найвідоміший духовний гімн […]...

  13. ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ Українська література 6 клас ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ ПРАПОР Прапор як символ виник давно. Як символ нашої держави він почав використовуватися в період Київської Русі та Галицько-Волинського князівства, тобто в Х-ХШ ст. Українські прапори майоріли і над козацькими полками в XVII ст., і в пізніші часи. 22 березня 1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила Закон […]...

  14. Гімн великої держави – найкращий витвір українського народу ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ 6 КЛАС ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА I СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ. НАРОДНІ КОЛИСКОВІ ПІСНІ. М. ВОРОНИЙ, Т. ШЕВЧЕНКО Гімн великої держави “Ще не вмерла Україна”. Ці слова в кожного українця в серці. Бо вони є початком гімну великої держави – України. Цей гімн несе в собі міць і силу нашого народу, закликає до єдності братів-українців. Павло […]...

  15. Скорочено – ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ – ПАВЛО ТИЧИНА На Аскольдовій могилі Поховали їх – Тридцять мучнів українців, Славних, молодих… На Аскольдовій могилі Український цвіт! – По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука? – Квитне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка… На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! – Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім […]...

  16. РУСИН ПАВЛО РУСИН ПАВЛО (бл. 1470, м. Кросно, Польща – 1517, м. Сонч, Польща – польсько-український гуманіст, ново-латинський поет, видавець. Гіпотетично був німцем за походженням. Свої твори підписував як “Павло Русин з Кросна”, так його називати й сучасники. Це доводить українську, на той час іще регіональну, самосвідомість поета. На цій підставі доцільно вважати його творчість належною до […]...

  17. Филипович Павло – Біографія Павло Петрович Филипович (2 вересня 1891, Кайтанівка – 3 листопада 1937, ур. Сандармох, Карелія) – український поет і літературознавець, діяч українського національного відродження 1920-1930-тих років. Також перекладач з французької та латинської мов, педагог. Народився у с. Кайтанівці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Катеринопільського району Черкаської області) у родині священика. Середню освіту здобув у Златопільській гімназії […]...

  18. Скорочено ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАНИ Пісні літературного походження – це твори, що увійшли в народну словесність із професійної літератури. Національний гімн України. Затверджений 6 травня 2003 р. Ще не вмерла України ні слава, ні воля. Ще нам, браття українці, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануємо ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за […]...

  19. ГРАБОВСБКИЙ ПАВЛО ГРАБОВСБКИЙ ПАВЛО (псевд. – Павло Граб, Українець, Воля Харько та ін.; 11.09.1864, с. Пушкарне, тепер Грабовське Сумської обл. – 12.12.1902, Тобольськ, Росія) – письменник, перекладач, публіцист, діяч визвольного руху. Син сільського паламаря. Навчався в Охтирській бурсі й Харківській духовній семінарії; попри обрусіння зберіг національну свідомість. За участь у народницькому русі семінарист опинився під гласним наглядом […]...

  20. ПАВЛО МОВЧАН Павло Мовчан народився 1939 року в с. Вільшанка Васильківського району на Київщині. Два роки навчався в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького (1965) та Вищі сценарно-режисерські курси (1970) у Москві. З 1990 року – депутат українського парламенту чотирьох скликань. Перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань культури […]...

  21. РИЛЬСЬКИЙ ТАДЕЙ РИЛЬСЬКИЙ ТАДЕЙ (02.01.1841, с. Ставище, тепер Ставищенського р-ну Київської обл. – 07.10.1902, с. Романівка, тепер Попільнянського р-ну Житомирської обл.) – етнограф, фольклорист, економіст, культурно-освітній діяч, один із найактивніших учасників національного відродження 50 – 60-х років XIX ст. Долю мав незвичайну. Народився в шляхетній родині поляка Розеслава Рильського, в якій панувала атмосфера співчуття та пошани до […]...

  22. Біографія Павла Чубинського Чубинський Павло Платонович (1839-1884) Етнограф, фольклорист, поет Народився 27 січня 1839 року на хуторі, що нині входить у межі міста Борисполя поблизу Києва, в сім’ї бідного дворянина. Закінчив Другу Київську гімназію, навчався у Петербурзькому університеті на юридичному факультеті. В студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу “Основа”, де познайомився з […]...

  23. Мовчан Павло – Біографія Павло Михайлович Мовчан – український громадський діяч, журналіст і політик; поет, перекладач, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1993); голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка; член Центрального проводу УНП (з січня 2003); шеф-редактор газети “Слово Просвіти”; член Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка (з листопада 2005). Член Спілки письменників України (з 1972). Народився 15 липня […]...

  24. Кравченко Павло Відлуння війни Павло Кравченко. “Відлуння війни” Кордон близько. Подекуди я чую постріли гармат. Все спокійно. Чути як регочуть коні. Я піднімаюсь, ледве встаю і знову падаю в багнюку. Руки й ноги в мене оніміли, я майже нічого не бачу… Пішов дощ. Я відчуваю, як великі краплі падають на моє лице, омивають його. Вітер посилюється. Я починаю підніматися. […]...

  25. Чередниченко Дмитро Чередниченко Дмитро Семенович народився 30 листопада 1935 року в с. Межиріч Канівського району Черкаської області. Закінчив Київський педагогічний інститут. Керівник літературного об’єднання “Радосинь”. Відмінник народної освіти. Автор поетичних книжок “Отава”, “Межиріч”, “Золоті струни”, “Сад”, “Рось”, “Доброю любов’ю”, “Неопалима колиска”, “Брама”, “Родень”, “Наші стежки додому”, “Батиха”, “Навистка”, “П’ятерик”; науково-популярного видання “Павло Чубинський”; книжок для дітей “Бедринець”, […]...

  26. “Академический кружок” “Академический кружок” – студентське товариство “москвофільської” орієнтації, яке діяло у Львові 1871-95. Під впливом І. Франка, М. Павлика, І. Белея (лютий 1876 – червень 1877) “А. к.” займався і посутніми справами тогочасного українського суспільства, після їх арешту повернувся на “москвофільські” позиції. Мав друкований орган – часопис “Друг”, видав альманах “Дністрянка” (1876), “Повісті й оповідання” В. […]...

  27. Скорочено – НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ… – ПАВЛО ТИЧИНА Не бував ти у наших краях! Там же небо – блакитні простори… Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєшь, Серце б’ється і б’ється в грудях… Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших […]...

  28. Творчість – Павло Арсенович Грабовський Павло Арсенович Грабовський (1864-1902 pp.) Творчість Із 38 років життя П. Грабовський 20 років провів у неволі – тюрмах, таборах, на засланнях. Відірваний від рідного краю, фізично недужий, часто доведений до відчаю, поет все ж зумів зберегти віру у праве діло борця за кращу прийдешність України. Він ні на хвилину не полишав своєї письменницької праці, […]...

  29. ГРАБОВСЬКИЙ ПАВЛО Павло Арсенович Грабовський – український поет-революціонер, публіцист і критик, перекладач з багатьох мов світу. Народився П. Грабовький в селі Пушкарному Охтирського повіту Харківської губернії (тепер село Грабовське Краснопільського району Сумської області) 11 вересня 1864 року в родині Арсена і Ксенії Грабовських. Він був другою дитиною в сім’ї. Батько був паламарем у слободі, занедужав на сухоти […]...

  30. Постать Павла Чубинського Недалеко від Києва, на мальовничому хуторі, у родині Чубинських підростав допитливий і жвавий хлопчина Павлусь. Життя його мало чим відрізнялося від життя інших сільських хлопчаків, його ровесників. Хіба що хата в Чубинських була вища й світліша за інші, і жили в тій хаті не зарозумілі й пихаті пані, а істинні, справжні інтелігенти. Павло Водив дружбу […]...

  31. Губенко Павло Михайлович (Остап Вишня) Остап Вишня (справжнє ім’я Павло Михайлович Губенко) наро­дився 13 листопада 1889 р. у містечку Груні на Полтавщині (тепер Охтирський район Сумської області). Вчився у Київській військово-фельдшерській школі, яку закін­чив у 1907 р. 1917 р. вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, але навчання не закінчив. Натомість розпочав жур­налістську та літературну роботу. З 1919 р. почав […]...

  32. Не бував ти у наших краях! – ПАВЛО ТИЧИНА Скорочено Не бував ти у наших краях! Там же небо – блакитні простори.,. Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш. Серце б’ється і б’ється в грудях… Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших […]...

  33. Павло Тичина – Листи до поета (триптих) Павло Тичина Листи до поета. Триптих І. Елади карта. Коцюбинський, на етажерці лебідь: оце і вся моя кімната, – заходьте коли-небудь! Я привітаю наче друга. Ах я давно Вас ждала, ще як над книжкою поезій сміялася, ридала. Мені все сниться: сонце, співи, і Ви, і день весняний. – І от я з Вами вже знайома, […]...

  34. Павло Тичина – Ой, що в Софійському Ой, що в Софійському заграли дзвони, затремтіли, Не білі голуби-янголи в небі полетіли. Ой, там збиралися під прапори, під соняшні ще й сині. Віднині Не буде більше пана у вільній Україні! Ідуть, ідуть з музикою Під тінню прапорів Прекрасною, великою Рікою стиглих нив. Ідуть, ідуть – вітаються І славлять щасні дні. Жахтять, переливаються Їх душі […]...

  35. НОВИЦЬКИЙ ЯКІВ НОВИЦЬКИЙ ЯКІВ (24.10.1847, с. Аули, тепер Криничанського р-ну Дніпропетровської обл. – 19.05.1925, Запоріжжя) – фольклорист, етнограф, історик, археолог, краєзнавець, педагог. Народився в сім’ї службовця. 1865 р. закінчив Олександрівську повітову школу й до 1868 р. працював писарем у казначействі. Самотужки здобув усебічні знання з різних галузей наук. У 1868 – 1877 рр. працював учителем у школах […]...

  36. Тичина Павло Григорович Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Вчився спочатку в чернігівській бурсі, а потім – в духовній семінарії. З дитинства був обдарований музично, добре співав. Ще зовсім молодим почав спілкуватися з корифеями україн­ської літератури – М. Коцюбинським, В. Самійленком. Після закінчення семінарії вступив до Київського […]...

  37. МЕНЧИЦЬ ВОЛОДИМИР МЕНЧИЦЬ ВОЛОДИМИР (псевд. – Господар; 1837, м. Вчорайше, тепер с. Ружинського р-ну Житомирської обл. – березень 1916, Київ) – фольклорист, етнограф, просвітитель. Навчався в Київській духовній академії. Завдяки самоосвіті та перебуванню в країнах Центральної Європи, зокрема Австро-Угорщині та Німеччині, вивчив кілька сучасних іноземних мов – слов’янських, германських, романських. Лінгвістичне обдарування сприяло засвоєнню давньогрецької та латинської […]...

  38. ПАВЛО ГЛАЗОВИЙ Павло Глазовий народився ЗО серпня 1922 року в так званому історичному козацькому Дикому полі у смт Новоскалювата (тодішня Кіровоградщина) Миколаївської області у родині хлібороба. Його предки носили козацьке прізвище Окань. Але, напевно, хтось із багатого роду змінив його з “ока” на “глаз”, щоб отримати якісь привілеї. Існує версія, що слово “Окань” пов’язане з мірою довжини […]...

  39. Павло Тичина – Самосуд Там, де вигін одгорождений од церкви штахетом, зібрався народ. Ларивон-штундист убив свою меншу дочку. Що це робиться? До чо’ це приведе? Всі хвилювались (жінки трохи далі), усі хвилювались; брали у доказ минулії роки – і спокій, і сталість, брали закон тут і совість і владу. – Гаду не жити! – всі хвилювались. – Це треба […]...

  40. Павло Тичина – Пісня трактористки ПІСНЯ ТРАКТОРИСТКИ ЯК ОЛЕСЯ КУЛИК ТІКАЛА НА КУРСИ 1930 Р. Дим-димок од машин, мов дівочі літа… Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та. Літом я робила в полі, а як всніжило тіль-тіль, я товаришок питала, поступала ув артіль. Ой артіль моя “Трояндо”, маркізет, мадеполам! Вишивала я узори з тривогою пополам. З тривогою – ой же […]...

ЧУБИНСЬКИЙ ПАВЛО
«
»