Дактиль

Дактиль (грецьк. daktylos – палець; міра довжини) – в античній версифікації – стопа на чотири мори з трьох складів, з яких перший – довгий, решта – короткі. У силабо-тонічній системі – трискладова стопа з наголосом на першому складі (- ∪ ∪). дактилічні віршові розміри з’явилися в українській поезії у другій половині XVIII ст., проте чималий час лишалися не вельми популярними. І досі одностопний д. – надзвичайно рідкісне явище навіть у гетерогенних строфах, хоч трапляються поодинокі випадки йото вживання:

Всі поля серпами гніву

Скошено. Всі шляхи в кривавій зливі Зрошено

(Юрій Клен).

Іноді поети вдаються до двостопного д.:

Лезами слів Значте скарби. Воля і гнів – Голос доби

(П. Филипович).

Поширенішим є тристопний д.:

В райдугу чайка летіла. Хмара спливала на схід. Може б, і ти захотіла Чайці податися вслід?

Сонце на заході впало. Райдуга згасла в імлі. Темно і холодно стало На неспокійній землі

(Л. Первомайський).

Часто використовується чотиристопний д.:

Синіми спіралями, барвами кольорами Ходить ходить хвилями втіха, як вино

(І. Багряний)

Цікавий приклад п’ятистопного д, міститься у доробку М. Вінграковського:

Ніжне

творіння, тебе я не завжди докликую, Наче ту пару з небачених чаш із віків, Вдень ти малою стаєш, і стаєш уночі ти великою,

Чом собі снишся вночі ти косулею серед вовків?

Не є винятком і шестистопний д., в тому числі й білий:

Дні відцвітають в минуле, тремким осипаються листям В сяєві променів грають, в барвистім згоряють вогні. Смуток і радості й туги засновують очі імлою. І на волосся й на вії сріблястий кладеться іней

(Б. Кравців).

Дедалі більше поширення знаходить вільний д.:

Тільки й думок – на ранок Хліба нема у жінки… Ганок, Труп біля стінки

(Є. Плужник).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Дактиль