Давайте знайомитися! (Твір-розповідь з власного досвіду)
На небагатолюдній вулиці, далеко від центра міста, відкрився сучасний супермаркет. Зовні він нагадує споруди подібних магазинів, що розкидані по всьому місту. Але одна важлива відмінність все-таки є. Підприємці створили біля супер-маркета смерекову алею. Тут ростуть розкішні блакитні смереки. Вони однакові на зріст, пухнасті.
У їхніх кронах вільно горобцям, синицям. Зрідка на верхівку присяде сорока. Часом вона нагадує флюгер; крутиться туди й сюди, невгамовно і рішить про щось своє, а потім, зірвавшись, раптово летіть геть.
Горобці частенько
Робітники супермаркету ретельно доглядають за ялинками. Обкопують навколо землю. Особливо багато клопоту у них перед Новим роком – треба стежити, щоб ялинки не постраждали від браконьєрів.
Мені подобається гуляти цією алеєю. Я вітаюсь з кожною ялинкою, обережно торкаючись пухнастої гілочки, кажу: “Привіт, красуне!”
Ці блакитні смереки красиві у будь-яку пору року, але особливо – сніжною порою, коли на їхньому розложистому гіллі лежить біле покривало, а
Якось у цих красунь з’явилися суперниці. Це було під Новий рік, і у великій вітрині супермаркету були виставлені штучні ялинки; причому саме напроти живих лісових красунь. Вийшло своєрідне суперництво: хто ж кращий – рукотворні ялинки чи створені самою природою?
Штучні ялинки були вишукані, неначе причесані, їхні голки неприродно блищали у світлі вітринних ламп. Виглядали вони пихато, а розкішні різнобарвні кулі, що прикрашали пластикові голки, ніби посилювали штучність, ще більше давали зрозуміти, що це дерево не справжнє. Та покупцям було неважливо, що ялинка з пластику.
Вони охоче купували їх як новорічний подарунок.
Проте справжні блакитні смереки бачили зірки, дихали морозним повітрям, спілкувалися з птахами. А штучні ялинки покірливо чекали на свою долю. Після свят ялинки з вітрини супермаркету прибрали, несправжні дерева упакували і відправили на склад до наступного свята.
Смереки біля супермаркету залишалися на своєму посту. Цікаво, подумав я, якби ці дерева могли відчувати смуток або радість, міркувати, як люди, як би ви поставилися до своїх штучних побратимів? Чи промовили б заповітні слова: “незаважайте знайомитися!”?
А після Нового року чи сумували б за ялинками, які зникли з вітрин великого супермаркету?
Я знову торкаюсь рукою прохолодної ароматної хвої і радію, що завжди зможу прийти на зустріч з цими зеленими красунями.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)