ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.)

ДАВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави – Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший – становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської літератури.

Виникла вона на грунті усної народної словесності, слов’янської міфології, засвоєння (після запровадження 988 р. християнства) візантійсько-болгарського літературного досвіду. До наших днів дійшло два види пам’яток давньоруської літератури: перекладні та

оригінальні. Із прийняттям християнства, будівництвом храмів і запровадженням шкільної освіти зростає попит на християнську церковну літературу, богослужебні книги, що й обумовило виникнення перекладної літератури (біблійні книги, апокрифи, “житія”, патерики й ін.). Перекладна література приходила на Русь головним чином із Візантії.

Процес перенесення, “вживления” чужоземних пам’яток сприяв не тільки культурному збагаченню наших предків, засвоєнню ними філософського, культурного, морально-етичного досвіду інших народів, а й стимулював розвиток оригінальної творчості.

Оригінальна давньоруська

література представлена у жанрах літописання (“Повість минулих літ”, “Київський літопис”), “повчань” (“Поученіє” Володимира Мономаха), ораторсько-моралізаторської прози (“Слово про закон і благодать” Іларіона), агіографічних творів, або життєписів святих (“Сказання про Бориса і Гліба”, “Києво-Печерський патерик”) та ін. Найвидатнішою пам’яткою літератури Київської Русі є анонімне “Слово о полку Ігоревім”.

У ті часи співіснували мови давньоруська та старословянська, або церковнослов’янська. Давньоруською мовою писалися літературні твори, а також державні документи, скажімо, “Поученіє” Володимира Мономаха, “Слово о полку Ігоревім”, збірник правових документів “Руська Правда”, різні грамоти, ділові акти, договори руських князів (Олега, Ігоря, Святослава) з греками. Після прийняття християнства поряд з давньоруською мовою вживалася і церковнослов’янська, якою перекладалися книги, потрібні для відправлень християнського культу.

З другої половини XIII ст. давньоруську державу, знесилену князівськими міжусобицями, феодальною роздробленістю, поневолюють татаро-монголи; у XIV ст. більшу частину колишніх давньоруських земель (Волинь, Чернігово-Сіверщину, Поділля, Київщину) захопило Литовське князівство. Державною мовою у ньому була літературна мова колишніх руських князівств, яка складалася з елементів давньоруської та церковнослов’янської мов, а також живих народних говірок. Наприкінці XIV ст. велике князівство Литовське об’єднується з Польщею (Кревська унія 1385 p.). 1569 р. у Любліні була проголошена нова унія, за умовами якої Литва об’єдналася з Польщею в одну державу – Річ Посполиту. Для захисту й оборони рідної землі постає Запорозька Січ.

Всіма цими суспільними подіями (татарським лихоліттям, литовським та польським поневоленням) і зумовлюється літературна проблематика тієї доби. Набуває розвитку український епос – історичні пісні й думи. У них звучать мотиви боротьби за соціальні та національні права, оспівується мужність і патріотизм новопосталих захисників рідної землі – козаків, а також тяжка доля бранців у турецько-татарській неволі (думи “Плач невольників”, “Втеча трьох братів з города Азова”, “Маруся Богуславка”).

Продовжують розвиватися літописання (“Галицько-Волинський літопис”), ораторська та агіографічна проза.

Якісно новим етапом була література другої половини XVI-середини XVII ст. Боротьба проти соціального гноблення та колонізації зумовила розвиток національно-культурного руху, який знайшов своє відображення і в літературі. Виникають і розвиваються братства – органічній ї заможної частини міського населення, які стали осередками боротьби проти шляхетсько-католицької експансії. Історичні обставини того часу спричинили появу полемічної літератури, найвидатнішим представником якої був Іван В. Визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького (1648-середина XVII ст.) викликала неабиякий літературний інтерес.

З’являються козацькі літописи (“Літопис Самовидця”, “Літопис Самійла Величка”, “Літопис Григорія Грабянки”), в яких певною мірою відображений народний погляд на національного героя. Злободенні проблеми тогочасного суспільно-історичного життя знайшли свій вияв і в історичній драмі (“Милость божія” невідомого автора, “Володимир” Ф. Прокоповича). Окрім історичної драми, з’являються віршові діалоги, містерії, інтермедії та інтерлюдії, які розширюють тематичний і образний ряд української літератури. Авторами інтермедій були викладачі й спудеї Києво-Могилянської академії, заснованої 1632 р.

У козацькі часи постає, література українського бароко, представлена передусім жанрами героїчної поезії (“Вірші на жалісний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного” Касіяна Саковича) та історичної прози. У літературі другої половини XVII-XVIII ст. особливого розвитку набуває віршова література, що заявила про себе у жанрах історичного, ліричного, духовного вірша. Видатними представниками поезії того часу були, зокрема, Климентій Зіновіїв та Іван Некрашевич. Особливою сторінкою культурно-освітнього життя XVII-XVIII ст. була літературна й культурно-просвітницька діяльність мандрівних дяків. їх різдвяні та великодні вірші, позначені травестійно-бурлескним-характером трактування матеріалу, значною мірою вплинули на процеси демократизації літератури, на становлення літературної мови на народній основі.

Своєрідне явище української літератури XVIII ст.- вертепна драма, комедійна частина якої сприяла розвитку нової драматургії.

У XVII-XVIII ст. українська література була різномовною, що обумовлювалося життям українського народу не в одномовному, а в багатомовному державному організмі. Паралельно з церковнослав’янською й книжною староукраїнською літературні твори писалися й польською. Латинською, а з кінця XVII ст.- і російською мовами.

Найвидатнішою постаттю в культурному і літературному житті України XVIII ст. був філософ, просвітитель і письменник Григорій Сковорода.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.)