ДЕ МРУТЬ, ТАМ І ПЛАЧУТЬ (передпохорон)
На час похорону дівчата, за народним звичаєм, повинні розпустити волосся, чоловіки – ходити без головних уборів. Коли приходять до хати небіжчика, читають *Отче наш”, цілують покійному руку (крім неодружених, бо в них тоді не буде дітей). Прийнято вітатися не традиційним “Добрий день”, а іншою формулою – “Здорові будьте”. Цікаво, що колись односельці, які приходили прощатися з небіжчиком, клали йому на груди гроші, щоб він міг перевезти їх на той світ (де вони напевно згодяться), а потім уже віталися з ріднею.
У гуцульських
Щодо ігор із мерцем, то їхня природа остаточно не з’ясована, хоч вони явно тяжіють до культу предків.
..
Небіжчиків готують до поховання за усталеними звичаями. Спершу слід “омити” душу: перед
Потім померлого обмивають і вбирають у новий одяг: літніх – в одяг переважно темних кольорів, молодих дівчат – у спідниці синього, зеленого та жовтого кольорів, що в народі здавна вважаються жалобними.
З жінок знімають усі прикраси, літніх пов’язують хусткою або вдягають намітку. Чоловіків ховають без головних уборів, але бажано класти у труну шапку чи капелюха. В багатьох місцях України померлому одягають панчохи, зшиті з легкої тканини. З цього приводу навіть здавна побутує прислів’я: “Скільки не роби, то все рівно босим поховають”.
Натомість переважно в західних районах покійного обов’язково взувають у жовті або чорні чоботи. У труну нічого не можна класти металевого, крім мідного хреста, оскільки наші пращури вірили, ніби невзутий попече ноги, як перелітатиме через “огненну ріку”.
До речі, наші пращури надавали особливого значення тому, як людина померла – спокійно чи в агонії. Якщо вона вмирала тяжко, це був знак того, що покійник за життя знався з нечистою силою, а отже, міг заподіяти шкоди живим. Аби запобігти цьому, існували різноманітні магічні дії: в одному випадку знімали з даху й ламали коника, аби дати можливість душі покинути тіло, в іншому – просвердлювали черінь печі, у третьому – спалювали заслонку, в четвертому – дзвонили у дзвони. У руки тяжко вмираючого вставляли запалену свічку, освячену на Стрітення або у Великий четвер, а очі затуляли монетами (якщо б він на когось подивився, той би помер). Але й цього вважалося замало.
Тому й на похоронах “наглих” мерців дотримувалися оберегової символіки: вбивали їм у груди осиковий кілок, кололи тіло шилом, посипали очі чи могилу маком, завалювали її камінням або сміттям.
Зрозуміло, подібні дії відійшли далеко в минуле. Стан агонії пояснюється зазвичай тяжкістю хвороби тощо, але аж ніяк не наявністю диявольського в людині.
Колись небіжчика після обмивання клали на лаву, підстеливши під нього кожух, тепер кладуть у труну, обов’язково ногами до дверей: чоловіків праворуч від них, а жінок ліворуч. Звичай ставити труну на стіл з’явився порівняно недавно, але суть його аналогічна: покійник має поспілкуватися з домашніми божествами та. попрощатися з ними.
Віддавна так повелося (і багато хто дотримується цього, в основному на селі), що весь час, поки небіжчик перебуває в хаті, біля нього чатують родичі чи старенькі сусіди, які співають побожних пісень або розповідають про померлого. Небіжчика також прийнято одспівати. Перед тим як священик має прийти, по кутах хати навхрест бажано покласти по калачу зі свічками (після виголошення “вічної пам’яті” свічки гасять).
Related posts:
- ПРОЩАЙТЕ, РЩНІ, БУДЬТЕ БЕЗ МЕНЕ ЯЕ БІДНІ Проща – один із найдавніших поховальних обрядів. Він виконується перед тим, як покійника несуть на цвинтар. Перед домовиною, що її ставлять на подвір’ї, усі стають па коліна, прихиляючи голову. Священик виголошує прощу, тобто від імені померлого прощається з рідними та близькими, після чого хтось із родини покійного роздає на добру згадку про померлого пасок, сорочку, […]...
- СМЕРТЬ ЗВІСТКИ НЕ ПОСИЛАЄ Раніше, коли вмирала людина, на вікна хати, де лежав небіжчик, вивішували білі хустки чи перемітки. Це мало бути знаком для всіх родичів та односельців. Серед українців Карпат було прийнято розкладати перед хатою покійного велике вогнище, гуцули ж у такому випадку сурмили у трембіти – далеко лунали їх сумні голоси над безмежними полонинами. .. Сьогодні навряд […]...
- Аналіз оповідання Про що плачуть коня Абрамова Ф. А В оповіданні “Про що плачуть коня” автор незвичайно реалистично зображує російську природу. Читач просто фізично відчуває захід різнотрав’я, бачить пурхання метеликів і бабок, відчуває дотик кінських губ – м’яких і теплих. Навіть міська людина, що бачила коня хіба що в кіно або в цирку, всім серцем потягнеться до коней. А вуж той, хто хоча б […]...
- Скорочено Про що плачуть коня Абрамова Ф. А “Щораз, коли я спускався із сільського угора на луг, я як би знову й знову попадав у своє далеке дитинство – у мир пахучих трав, бабок і метеликів і, звичайно ж, у мир коней, які паслися на прив’язі, кожна біля свого кола. Я частенько брав із собою хліб і підгодовував коней, а якщо не траплялося […]...
- Переказ добутку Про що плачуть коня Абрамова Ф. А План переказу 1. Автор згадує свої дитячі роки й міркує про долю коня. 2. Оповідач описує свою улюбленицю – кінь Клару (її він також кличе Рижухой). 3. Діалог коня з оповідачем. 4. Автор засмучується, тому що безповоротно пішов той час, коли без коня було немислимо існування людини 5. Автор годує коней хлібом і думає про […]...
- Короткий виклад змісту повести “Про що плачуть коня” Щораз, коли оповідач спускався з угора (пагорба) на луг, він як би знову попадав у своє далеке дитинство – у мир пахучих трав, бабок, метеликів і, звичайно ж, коней, які паслися на прив’язі, кожна біля свого кола. Він частенько брав із собою хліб і пригощав коней, а якщо хліба не було, однаково зупинявся біля них, […]...
- ЯКБИ НЕ ВМИРАЛИ, ТО ПІД НЕБО Б ПІДПИРАЛИ (смерть) Нарешті розглянемо останній тип сімейних обрядів і звичаїв, пов’язаний тепер уже із сумними подіями в людському бутті. Хоча це доволі відносне поняття – сумна подія, адже пам’ятаємо про наших пращурів-язичників, які з нагоди смерті влаштовували ледь не святкову виставу з різноманітними ігрищами, співом і танком, щоб небіжчику веселіше жилося на тому світі (наприклад, обряд Тризни […]...
- ДВІ ЯЩІРКИ ГІРКО ПЛАЧУТЬ – ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА ДВІ ЯЩІРКИ ГІРКО ПЛАЧУТЬ Дві ящірки гірко плачуть, Ой то ж ящірка і ящур. Ящур і ящірка У біленьких фартушках. Що любились, та й побрались, Та й згубили персня сп’яну. Ой перснику наш вінчальний, Обручечко олив’яна! Небо кругле і безлюдне Пташок запрягло в коляску. А сонечко вбралось паном В камізельку, ще й […]...
- ПОМЕРЛОГО ПЛАЧЕМ НЕ ВОСКРЕСИШ (ГОЛОСІННЯ) Поховальні голосіння (тужіння, плачі, заведини, приказування, при чатування, йойкання) є чи не найхарактернішими з родинно-обрядових жанрів. Первісно голосіння мали характер магічного замовляння. Вони були невід’ємним атрибутом обряду “переходу” з цього світу до іншого, чужого, заселеного ворожими духами. Вірили, що душа покійного кружляє навколо тіла, чує й бачить усе, що відбувається навколо. Аби уберегти її від […]...
- ДЕНЬ СОРОКА СВЯТИХ МУЧЕНИКІВ 22 березня вшановуємо пам’ять сорока святих мучеників. Сорок святих мучеників севастійських – це була найкраща дружина у війську давньоримського імператора Лікінія. Сам Лікій був жорстоким язичником, гонителем християнської віри та тих, хто намагався її проповідувати. А ці сорок дружинників були пов’язані любов’ю до Ісуса Христа, відмовлялися і від почестей, і від багатства, але не погоджувалися […]...
- ДО РАЮ ПРОСИТЬСЯ, А СМЕРТІ БОЇТЬСЯ (смерть в уявленні українця) Узагалі, наша мова багата на слова, якими позначають поняття, пов’язані зі смертю. Покійного скрізь в Україні Називають небіжчиком, покійником, померлим, змерлим, мерцем, мертвяком, тілом. У слова “померти” теж є багато синонімів: переставитися, упокоїтися, опочити, віддати Богові душу, минутися (щоправда, є й зневажливі вирази: дати дуба, гигнути, скочуритися, дригнути, витягти ноги тощо). І все ж про […]...
- Некролог Некролог (грецьк. nekros – мертвий і logos – слово) – стаття чи замітка з приводу смерті людини, містить інформацію про її життя та діяльність. Н. з’явилися з приходом християнства як записи у церковних книгах імен померлих благочинних і подвижників. З VII ст. списки Н. набули значного поширення. З плином часу короткі, чисто фактичні записи набули […]...
- НЕ ВИТЕРПІЛА ДУША – ПА ТОЙ СВІТ ПІШЛА (поминки) Поминки – система звичаїв, пов’язаних із вшануванням померлого та всіх предків. Вони поділяються на дві групи: родові та вселенські. Перші присвячуються пам’яті близьких, другі – вшануванню померлих узагалі (ці дні визначені народним або церковним календарем). До родових поминок, крім згаданого вище звичаю “будити покійного”, належать третини, дев’ятини, сороковини та роковини – вшанування померлого у відповідні […]...
- Та забіліли сніги – Соціально-побутові пісні ТА ЗАБІЛІЛИ СНІГИ Та забіліли сніги, Забіліли білі, Ще й дібровонька, Ще й дібровонька… Та заболіло тіло Бурлацькеє біле Ще й головонька, Ще й головонька… Ніхто не заплаче По білому тілу По бурлацькому, По бурлацькому… Ні отець, ні мати, Ні брат, ні сестриця Ні жона його, Ні жона його… А тільки заплаче По білому тілу […]...
- Та забіліли сніги – cоціально-побутові пісні Та забіліли сніги, Забіліли білі, Ще й дібровонька. Ще й дібровонька… Та заболіло тіло Бурлацькеє біле, Ще й головонька. Ще й головонька… Ніхто не заплаче По білому тілу По бурлацькому. По бурлацькому… Ні отець, ні мати, Ні брат, ні сестриця, Ні жона його. Ні жона його… А тільки заплаче По білому тілу Товариш його. Товариш […]...
- Степ “Степ” – літературно-науковий, громадсько-культурний альманах, виданий в Одесі 1916. Був продовженням журналу “Основа” (три номери вийшли також у Одесі 1915), що, в свою чергу, замінив заборонений у Києві 1914 місячник “Літературно-науковий вісник”. Відкривався портретом щойно померлого (1915) діяча культури, відомого цукрозаводчика В. Симиренка. Альманах містив статтю А. Ніковського про В. Симиренка, вірші, поезії в прозі, […]...
- ВИЛИ (БІЛІ ВИЛИ, СУЖЕНИЦІ, СИВИЛИ, СЕСТРЕНИЦІ) ВИЛИ (БІЛІ ВИЛИ, СУЖЕНИЦІ, СИВИЛИ, СЕСТРЕНИЦІ) – богині долі, які, згідно з повір’ям, присутні під час народження дитини й визначають її долю, вселяють в неї душу. Водночас – богині поезії, музики, танців. За давньоукраїнськими легендами, В. наділяють людей, які їм сподобалися (надто вродливих юнаків) умінням гарно співати, грати на музичних інструментах, танцювати, складати пісні, малювати […]...
- МОЛОДИЙ МОЖЕ ВМЕРТИ, А СТАРИЙ МУСИТЬ (похорон неодружених) Певною своєрідністю в Україні визначається похорон неодружених. На знак того, що померла молода людина, на селі біля її тіла встановлюють деревце (весільне гільце). Вбирають неодружених померлих у весільний одяг. Молоду дівчину ховають у фаті (або ж у весільному вінку), на середній палець правої руки одягають перстень із воску, до руки прив’язують весільного рушника, а волосся […]...
- ЯРИЛО Бог весняного сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова яр – означає ярий, нестримний, збуджений. У давні часи чоловіча пристрасть порівнювалась з мужністю, войовничістю й силою. Тому божества родючості часто зображалися з мечем. У Велесовій книзі Ярило, названий Ярбогом (Яробогом), згадується як Бог, який “править весняним цвітінням і русаліями, і водяниками, і лісовиками, і домовиками”. […]...
- Аналіз вікового складу населення При аналізі вікового складу населення прийнято виділяти три основні вікові групи: Діти ( 0-14років) Дорослі ( 15-64роки) Літні (65років і більше). Особливості вікового складу населення окремих країн тісно пов’язані з типом відтворення населення, характерними для них Для країн із простим відтворенням частка дітей не висока (25%), тоді як частка людей похилого віку 15- 20% і […]...
- Летіла зозуля з яру на долину – пісні та романси невідомих авторів Летіла зозуля з яру на долину, З яру на долину, сіла на калину; Сіла на калину та й стала кувати, А я, молодая, виходила з хати. А я, молодая, виходила з хати Сивої зозулі голосок слухати. – Зозуле, зозуле, чого ти все куєш, – Чи ти, зозуленько, моє горе чуєш? – Якби не чувала, то […]...
- ВОВКУЛАКИ Найбільшою містичною силою наділяються ті істоти, котрі причетні до культу померлих: вовкулаки, упирі, заложні мерці. Уявлення про кровожерливих упирів і вовкулаків проникли в Україну із Західної Європи та знайшли тут сприятливий грунт: адже в українців особливо розвинений культ заложних покійників, а упирі й вовкулаки пов’язані саме з ними. Вовкулаки – це перевертні, які можуть бути […]...
- МИ ЇЗДИЛИ В КАНІВ… (Василь Сухомлинський) Мета: вдосконалювати навички свідомого виразного читання прозових творів; глибше ознайомити школярів з життям українського народного поета Т. Г. Шевченка; розвивати зв’язне мовлення учнів, творчу уяву, образне мислення; виховувати любов до історії свого народу, його мови. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ II. МОВЛЕННЄВА РОЗМИНКА (див. додатковий матеріал до уроку на с. 48) III. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ […]...
- Проліски – Пісні та романси невідомих авторів ПРОЛІСКИ О, принесіть мені пролісок з лісу, Ніжний і чистий, як неба блакить… Годі дурити, відкиньте завісу! Пролісок, пролісок хай принесуть. Мало занадто жила я на світі, Весну одну, хоч весну прожить… Хочу востаннє побачити квіти… Пролісок, пролісок хай принесуть. Знаю сама, що цією весною Тіло моє у труну покладуть; Хрест забіліє новий наді мною… […]...
- Садок вишневий коло хати – крилаті вирази Садок вишневий коло хати Перший рядок поезії (1847) Т. Г. Шевченка. То ж скільки треба в пітьмі днедавній Терпіти кару, як злу негоду. В убогій книжечці захалявній Носить надії свого народу. І сині гори, й Дніпрові шати, И садок вишневий, що біля хати. Та над століття, над повінь лиха, Могутній голос говорить стиха – Нічого, […]...
- ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНЦЯ Тричі чоловік дивним буває: родиться, жениться та помирає. У сімейних обрядах переплелися дії, символи, словесні формули та атрибути, що за давніх часів були тісно пов’язані з магічними заходами, котрі мали на меті захистити родину від злих сил, забезпечити їй добробут, сімейне щастя, здатність мати дітей тощо. Але поступово вони почали набувати розважального характеру, втрачаючи свої […]...
- Проліски – пісні та романси невідомих авторів О, принесіть мені пролісок з лісу, Ніжний і чистий, як неба блакить… Годі дурити, відкиньте завісу! Пролісок, пролісок хай принесуть. Мало занадто жила я на світі, Весну одну, хочу весну прожить… Хочу востаннє побачити квіти… Пролісок, пролісок хай принесуть. Знаю сама, що цією весною Тіло моє у труну покладуть; Хрест забіліє новий наді мною… Пролісок, […]...
- ДЕНЬ СВЯТОГО ВЛАСА Відзначаємо день святого Власа 24 лютого. За часи запровадження християнства на Русі не вдалося остаточно знищити всіх язичницьких богів, пам’ять про яких збереглася у фольклорі, географічних назвах і віруваннях. Одне з таких стародавніх вірувань – про бога Велеса, покровителя великої рогатої худоби. Ім’я Велеса згадується і в літописах, і в рукописах давніх слов’янських угод. А […]...
- ВЕЧІРНЯ ГОДИНА – Леся Українка УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ Леся Українка ВЕЧІРНЯ ГОДИНА (Коханій мамі) Уже скотилося із кеба сонце, Заглянув місяць в моє віконце. Вже засвітилися у небі зорі, Усе заснуло, заснуло й горе. Вийду в садочок та погуляю, При місяченьку та й заспіваю. Як же тут гарно, як же тут тихо, – В […]...
- Садок вишневий коло хати – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено Садок вишневий коло хати. Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть. Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сем’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тільки дівчата Та соловейко не […]...
- ЗМІЙ Популярний персонаж української демонології, а також фольклору, в якому злилися язичницькі, християнські та середньовічні фантастичні мотиви. Змію притаманне зловороже ставлення до людей (він зваблює дівчат і жінок, вбиває чоловіків, спалює оселі тощо). Як представник нечистої сили, Змій може перевтілюватись: ударившись об землю, він набирає вигляду молодого привабливого парубка. Зазвичай він нагадує куль соломи, з якого […]...
- Журнал Журнал (фр. journal, від jour – день), або Часопис – друковане періодичне видання, один із засобів масової інформації, що впливає на громадську думку і формує її. Ж. містять статті або реферати з різних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, літературні, публіцистичні твори, ілюстрації, фотоматеріали, репродукції, листи дописувачів. Ж. розрізняють за періодичністю (тижневик, двотижневик, місячник, квартальний), […]...
- БАБА БАБА – одне з найстародавніших і найбільших божеств у прото-українців (кам’яний вік) та давніх українців (палеоліт, неоліт, енеоліт, бронзовий вік). Богиня життя, родючості, здоров’я, вагітних, мисливців. Культ Б. розвинувся за часів матріархату. Капища Б. містилися на високих горах понад ріками Дніпро, Рось, Тетерів та ін. На честь Б. приносили жертви (тварин), підтримували жертовний вогонь, влаштовували […]...
- Шарада Шарада (фр. charade, від Прованс, charrado – бесіда) – різновид версифікаційної гри, котрий полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів, сприяючи розвитку інтелекту та активізації мовного поля під незвичним, асоціативним кутом зору. Цей жанр здавен використовувався з дидактичною метою, викликав інтерес у літературі бароко, авангардизму тощо. Приклад Ш. – вірш Д. Білоуса: Одне – сніп […]...
- Садок вишневий коло хати (скорочено) – Шевченко Тарас Садок вишневий коло хати. Хрущі над вишнями гудуть. Плугатарі з плугами йдуть. Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Сем’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Так соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло їх. Затихло все, тільки дівчата Та соловейко не […]...
- Естетика Олександра Довженка Багато митців усього світу відмічало взаємозв’язок краси й страждання. Цей момент походить від християнства, від слів у Новому заповіті: “Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса (Христа), на Начальника й Виконавця […]...
- Смерть Тарєлкіна. Комедія-жарт в трьох діях Тарелкін не отримав від свого начальника Варравіна ні гроша – не тільки за справу Муромський, а й за багато подальші справи. Проте жити продовжував на широку ногу. І ось тепер становище його вже не тяжке, а катастрофічний. Незліченні кредитори беруть за горло. Йому не минути звільнення зі служби і боргової в’язниці. І це в той […]...
- Текст диктанту з української мови “Амазонки” У славнозвісного “батька історії” Геродота я прочитав легендарний чи напівлегендарний переказ про дивовижне плем’я жінок-амазонок. Селилися вони, вірогідно, у Приазов’ї, на рівному степовому березі моря. Ніби з власної волі жили осібно, відцуравшись чоловіків, самі були войовничими, уславилися жорстокими набігами на сусідів. Якби душі Геродота дано було побачити Україну 1943р., він би інакше сприйняв амазонок. Може, […]...
- ВЕЛЕС Бог таємничих знань, покровитель музики й поезії; опікун свійських тварин; зв’язковий світів живих людей і покійних родичів. Вчені вважають, що в основі слова: веле – великий, а також воля – повелитель. Веле – старослов’янське “дуже”, “багато”, “сила” (пор. велелюдний); означає якість, достойність, красу та міць. Ім’я Велеса несе загальну ідею міцності та твердості, воно близьке […]...
- ЩОБ ДИТИНА БУЛА ГОЖА, ЯК ТАЯ РОЖА (одвідки) За давніх часів коли процедури завершувалися, давали певний знак: або вивішували на високій жердині сорочку породіллі, або ж розпалювали багаття. Для Сусідів та родичів це слугувало сигналом, що можна відвідати породіллю, – такі відвідування називалися одвідками (провідування, родини). Провідування має на меті підтримати породіллю та віддати їй шану. Цю місію виконують тільки жінки. Участь чоловіків […]...