Детальний Аналіз “Мина Мазайло” М. Куліша
” Мина Мазайло ” аналіз твору – рід, тема, ідея, жанр, сюжет, композиція, проблематика та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури “Мина Мазайло” : драма.
Жанр “Мина Мазайло” : Сатирична комедія.
Тема “Мина Мазайло” : художнє відтворення проблеми українізації у 20-30-х роках XX ст.; сатиричне змалювання новітнього міщанства.
Ідея “Мина Мазайло” : засудження міщанства, комплексу меншовартості, національної упередженості й зверхності; висміювання носіїв великодержавного шовінізму.
Дійові
Особливості сюжету “Мина Мазайло” :
Композиційно-стильові особливості: в основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець “Донвугілля” з Н-ської вулиці Холодної
Засобами гротеску і разючої сатири автор викриває суспільні антиукраїнські явища, висміює носіїв великодержавного шовінізму.
Особливості п’єси “Мина Мазайло”:
- драму не можна перекласти жодною мовою, бо втратиться комічність ситуацій, викликаних грою на різниці фонетичних і морфологічних, етимологічних і лексичних норм української та російської мов (саме з тієї причини Лесь Танюк назвав п’єсу “філологічним водевілем”); немає позитивних персонажів (навіть дядько Тарас половинчастий у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокій не патріот: українська мова цікавить його більше з наукового погляду); у творі містяться доволі прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації; фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів.
Проблематика “Мина Мазайло” :
- мови; батьків і дітей; уміння відстояти власну думку; комплексу меншовартості.
Примітки: В особі головного героя Мини Мазайла драматург показав нового перевертня, що в ім’я особистих вигод здатен не тільки змінити українське прізвище на російське, а й відцуратися власного роду, забути рідну мову, звичаї, традиції.
ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ МИКОЛИ КУЛІША:
“Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій в класиці – між Шекспіром і Шіллером або Мольєром чи Бомарше, але в сучасній йому… драматургії він не мав собі рівних… ” (Ю. Смолич).