Детальний Аналіз “Всякому місту – звичай і права” Г. Сковорода
” Всякому місту – звичай і права ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті.
ПАСПОРТ ТВОРУ
Рід літератури: лірика.
Жанр: філософсько-сатирична поезія.
Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.
Ідея: ушанування справжніх життєвих цінностей; засудження і висміювання моральних вад тогочасного суспільного життя; поштовх до розуміння, що життєва суєта не дає можливості людині збагнути суть життя.
Віршування: Віршовий
Художні особливості: художній напрям – бароко. Вірш побудований на виразній антитезі, що є характерною ознакою бароко. Остання строфа підсумовує полеміку двох життєвих настанов – тілесної й духовної.
Мірилом справжньої вартості, істинності цих цінностей є смерть (мотив смерті теж притаманний для поезії бароко).
Художня мова: епітети: ясний розум, нав’язливі думи; порівняння: дім, як вулик, гуде; риторичні оклики: “Інший гендлює,
Примітки: Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. вірш став надзвичайно популярною народною піснею. Відомо кілька варіантів пісні, один з яких використав І. Котляревський у п’єсі “Наталка Полтавка”.
ВСЯКОМУ МІСТУ – ЗВИЧАЙ І ПРАВА
У творчій спадщині Григорія Сковороди значне місце посідають поетичні твори. Тридцять віршів, які назвав піснями, він об’єднав у збірку “Сад божественних пісень”. Сатиричне спрямування має десята пісня збірки ” ВСЯКОМУ МІСТУ – ЗВИЧАЙ І ПРАВА “.
Створивши окремі художні деталі, які відображали різні соціальні вади, Г. Сковорода намалював широку картину тогочасного суспільного ладу, дав йому оцінку. Автор гостро висміює різних представників тодішнього панства: поміщика, який “безперервно стягає поля”, тобто маєтки, землі; панського попихача, який “для чинів тре кутки”; купця, який обдурює людей. У вірші автор викриває і представників тодішнього судочинства (“ладить юриста на смак свій права”), засуджує тогочасну систему освіти, від якої “учню тріщить голова”, життя великосвітських панів-п’яниць, розпусників, картярів.
Перед нами – загальна картина суспільства, яке письменник вважає нерозумним і безчесним. Та прийде кінець – смерть, яка зрівняє усіх: і мужика, і царя. Не буде вона страшною лише тим, у кого “совість, як чистий кришталь”.
У творі вжито чотиристопний дактиль. Кожна строфа вірша складається із шести рядків. У чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а у двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми.
Остання строфа передає ідейну спрямованість сатиричного твору. Потворному життю представників кріпосницького суспільства він протиставляє свій морально-етичний ідеал мудрої людини, яка знає справжню ціну життя і має “совість, як чистий кришталь”.
Вірш побудований на виразній антитезі, що є характерною ознакою бароко. Остання строфа підсумовує полеміку двох життєвих настанов – тілесної й духовної. Мірилом справжньої вартості, істинності цих цінностей є смерть (мотив смерті теж притаманний для поезії бароко).
Близькість за формою до народної пісні та актуальність поезії наприкінці XVIII – на початку XIX ст. зробили її надзвичайно популярною народною піснею. Відомо кілька варіантів пісні, один з яких використав І. Котляревський у п’єсі “Наталка Полтавка”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)