Ділан Томас Коли осінній вітер

Ділан Томас Коли осінній вітер… Перекладач: В. Моляко

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Коли осінній вітер крижану Простяг вже руку до мого волосся, І тінь моя й дерев – усе злилося Край моря у химерну тінь одну, І промінь сонця ще не догорів.

Птахи співають. Крук у гіллі кряче. Кров Силабічну гонить серце, наче Шукаючи нових про неї слів. Прозрівши, бачу: гомінкі жінки

На обрії ідуть, як ті дерева. У парку біга дітвора рожева, І

руки миготять, немов зірки. Тебе ж творю із звуків лісових, – Із листя на дубах, з гіллястих буків, З коріння майже невловимих звуків, Та шуму хвиль запінених морських.

Співає півень, міряючи час, – Живий годинник на паркан злітає, І вітер пір’я на хвості гойдає, Що, наче флюгер, повертає враз. Творю тебе з трави, що по лугах Під вітром похилилася пророче, Та снігові скоритися не хоче;

Замовкло вороння у твоїх снах. Коли жовтневий вітер знов і знов (З осінніх днів тебе створити хочу, З горбів валлійських – суть твою дівочу) Гуде вздовж берегів, поміж дібров.

З жорстких тебе творю тимчасом слів. Та серцю слів вже будь-яких замало – Воно в шаленстві їх позабувало. То ж слухай море і пташиний спів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Ділан Томас Коли осінній вітер