Дитинство. Отроцтво. Юність характеристика образа Иртеньева Николеньки (Миколи Петровича)
ДИТИНСТВО. ОТРОЦТВО. ЮНІСТЬ (Трилогія, 1851 – 1855) Иртеньев Николенька (Микола Петрович) – головний герой, від імені якого ведеться оповідання. Дворянин, граф. Зі знатного аристократичного прізвища.
Образ автобиографичен.
У трилогії показується процес внутрішнього росту й становлення особистості Н. , його взаємини з оточуючими людьми й миром, процес збагнення дійсності й самого себе, пошук щиросердечної рівноваги й сенсу життя. Н. з’являється перед читачем через своє сприйняття різних людей, з якими так чи інакше зіштовхує його
У повісті Н. десять років. Серед його домінуючих рис – сором’язливість, що доставляє героєві безліч страждань, бажання бути улюбленим і самоаналіз. Герой знає, що зовнішністю він не блищить і на нього навіть знаходять мінути розпачу: йому здається, “що немає счастия на землі для людини з таким широким носом, товстими губами й маленькими сірими очами”.
Знайомство з героєм відбувається в момент його пробудження, коли його будить гувернер Карл Иванич. Уже тут, у першій сцені повести, проявляється одна з головних рис толстовського листа – психологічний аналіз, знаменита “діалектика
) подій, завдяки яким письменникові вдається глибше заглянути в душу героя. Прекрасно передаючи дитячу психологію, Толстой зображує маленького Н. гостро сприймаючим не тільки навколишню природу, але й по-детски жваво й безпосередньо відгукується на лиха близьких йому людей Так, він співчуває гувернерові Карлові Иваничу, який вирішив звільнити його батько. Товстої найдокладнішим образом описує щиросердечні стани героя.
“Після молитви загорнешся, бувало, у ковдрочку; на душі легко, світле й втішно; одні мрії женуть інші, – але про що вони? вони невловимі, але виконані чистою любов’ю й надією на світле счастие”. Дитинство Н. – час максимальної життєвої повноти й гармонії, безтурботності й сили віри, безневинній веселості й безмежній потребі любові – рисується письменником з почуттям неприхованого розчулення.
“Отроцтво”. Отроцтво, за словами оповідача, починається для нього зі смерті матері. Про нього він говорить як про “пустелю”, де рідко перебувають “мінути щирого теплого почуття, так яскраво й постійно висвітлювало початок мого життя”.
Взрослеющего Н. починають відвідувати питання, дотоле його зовсім що не хвилювали, – про життя інших людей.
Дотепер мир обертався довкола нього одного, а тепер погляд його поступово починає мінятися Імпульсом до цього стає розмова з подруги матері, що виховується разом з Иртеньевими дочкою, Мими Катенькой, що говорить про різницю між ними: Иртеньеви багаті, вони ж з матір’ю бідні. Героя тепер займає, як же живуть інші, “коли вони анітрошки не піклуються про нас?., як і чим вони живуть, як виховують своїх дітей, чи вчать їх, чи пускають грати, як карають?
І т. д.”. Для письменника надзвичайно важливий – і із психологічної, і з моральної точки зору цей процес поступового розмикання індивідуалістичної замкнутості на собі одному, хоча в повісті він не оцінюється їм як гріх, оскільки дитячий егоїзм, на його думку, – явище, так сказати, природне, як, втім, і соціальне – наслідок виховання в аристократичних сім’ях. Ускладнюються відносини Н. і з іншими людьми, насамперед з рідним братом Володею, що старше його всього лише на рік і кілька місяців, але й цей розрив здається набагато більшим: брат нестримно віддаляється від Н., викликаючи в ньому гірке почуття втрати, ревнощі й постійне бажання заглянути в його мир (сцена розгрому Н. колекції прикрас брата, які він перекидає разом зі столом).
Різкіше й суперечливіше стають його приязні й ворожості (епізод з гувернером St.
-Jerom(o), його самовідчуття, докладно аналізоване автором. “Я був соромливий від природи, але соромливість моя ще збільшувалася переконанням у моїй потворності А я переконаний, що ніщо не має такого разючого впливу на напрямок людини, як зовнішність його, і не стільки сама зовнішність, скільки переконання в привабливості або непривабливості її”. Герой так описує свій вигляд: “Я набагато нижче ростом Володі, широкоплечий і м’ясистий, як і раніше дурний і як і раніше каламучуся цим, Я намагаюся здаватися оригіналом. Одне утішає мене: це те, що про мене тато сказав якось, що в мене розумна пика, і я цілком вірю в це”.
Саме в цей період “любимейшими й постояннейшими предметами” міркувань героя стають “відвернені питання про призначення людини, про майбутнє життя, про безсмертя душі…
“. Толстой підкреслює, що в рішенні їх Н. осягає безсилля розуму, попадає в безвихідне коло аналізу своїх думок, втрачаючи разом з тим силу волі, свіжість почуття і ясність розуму (що згодом відіб’ється на загальній концепції особистості письменника). У цей же час зав’язується й перша теперішня дружба Н. із Дмитром Нехлюдовим, під впливом якого Н. приходить до “захопленого обожнювання ідеалу чесноти й переконанню в призначенні людини постійно вдосконалюватися”. “Ю н о с т ь”.
Н. – майже сімнадцять Він неохоче готується до університету.
Головне його захоплення – прагнення до морального вдосконалення, що дає тепер їжу не тільки розуму, будячи нові думки, але й почуттю, спонукаючи до діяльного його здійснення. Герой, однак, тверезо усвідомлює різке протиріччя між чудовими планами морального діяльного життя й теперішнім її “дріб’язковим, заплутаним і дозвільним порядком”. Мріяння поки заміняють реальність.
В основі їх, як повідомляє герой, чотири почуття: любов до уявлюваної жінки; любов любові, тобто бажання бути улюбленим; надія на незвичайне, марнолюбне щастя й очікування внаслідок цього чогось чарівно^-щасливого; відраза до себе й каяття, що складалися в ненависті до минулому й жагучому бажанні досконалості.
Герой становить життєві правила й намагається випливати їм Все життя його в цей період проходять у черзі падінь і відроджень. Герой надходить на математичний факультет університету, батько дарує йому дрожки з конем, і він проходить перші спокуси свідомості власної дорослості й самостійності, які, однак, приводять до розчарування. Читаючи романи (особливо влітку) і порівнюючи себе з їхнім героями, Н. починає намагатися бути “як можна більше comme il faut” (це поняття він називає “одним із самих пагубних, помилкових понять, щеплених мені вихованням і суспільством”), тобто відповідати ряду умов: відмінне знання французької мови, особливо догана, довгі й чисті нігті; “уменье кланятися, танцювати й розмовляти”; “байдужість до всьому і постійне вираження деякої витонченої презирливої нудьги” і т. д. Саме це поняття, як підкреслює Толстой, – причина помилкової упередженості героя до інших людей, насамперед до студентів, що навчаються разом з ним, які не тільки не менш розумні, чим він, але й знають набагато більше, хоча далеко не відповідають обраним їм критеріям.
Фінал повести – провал Н. на екзамені з математики й відрахування з університету. Герой знову вирішує писати правила життя й ніколи не робити нічого дурного
Related posts:
- Дитинство. Отроцтво. Юність характеристика образа Карла Иванича (Мауера) ДИТИНСТВО. ОТРОЦТВО. ЮНІСТЬ (Трилогія, 1851 – 1855) Карл Иванич (Мауер) – німець, учитель, гувернер. З’являється на самому початку повести “Дитинство” головою, що ляскає мух над, що спить Николеньки Иртеньева, чим викликає невдоволення розбудженого вихованця. Товстої підкреслює чудакуватість К. І. і його доброту, однак і різницю між поводженням героя в дитячій і в класної, де той […]...
- Дитинство. Отроцтво. Юність характеристика образа Епифановой Авдотьи Василівни ДИТИНСТВО. ОТРОЦТВО. ЮНІСТЬ (Трилогія, 1851 – 1855) Епифанова Авдотья Василівна – сусідка Иртеньевих, потім друга дружина Петра Олександровича Иртеньева, батька Ні-Коленьки. Оповідач відзначає її жагучу, віддану любов до чоловіка, що, однак, анітрошки не заважає їй любити красиво одягатися й виїжджати у світло. Між нею й молодими Ирте-Ньевими (за винятком Любочки, що полюбила мачуху, що відповідає […]...
- Як “зроблена” трилогія Л. М. Толстого “Дитинство. Отроцтво. Юність” Які уроки життя я отримав, прочитавши роману Л. М. Толстого “Війна і мир” Як і всі твори Л. М. Толстого, трилогія “Дитинство. Отроцтво. Юність “явилась, по суті, втіленням великої кількості задумів і починань. У ході роботи над твором письменник ретельно відточував кожну фразу, кожну сюжетну комбінацію, намагався підпорядкувати всі художні засоби чіткому слідуванню загальній ідеї. […]...
- Батьки й діти характеристика образа Кірсанова Миколи Петровича БАТЬКИ Й ДІТИ (Роман, 1862) Кірсанов Микола Петрович – батько Аркадія Кірсанова. Це людина вже літній, що пережила чимало нещасть, але не зломлений ними. Ідеаліст із романтичними смаками й похилостями, він на свій лад прагне здійснити у своєму житті ідеал, що нагадує ідеал Лаврецкого з “Дворянського гнізда”, – трудиться, намагається перетворити в дусі часу поміщицьке […]...
- Злочин і покарання характеристика образа Лужина Петра Петровича ЗЛОЧИН І ПОКАРАННЯ (Роман, 1866) Лужин Петро Петрович – тип ділка й “капіталіста”. Йому сорок п’ять років. Манірний, ставний, з осторожною й брюзгливою фізіономією. Похмурий і зарозумілий. Хоче відкрити в Петербурзі адвокатську контору. Вибившись із незначності, високо цінує свій розум і здатності, звик любуватися собою. Однак найбільше Л. цінує гроші. Він захищає прогрес “в ім’я […]...
- Батьки й діти характеристика образа Кірсанова Павла Петровича БАТЬКИ Й ДІТИ (Роман, 1862) Кірсанов Павло Петрович – дядько Аркадія Кірсанова, антагоніст Євгенія Базарова, аристократ, англоман, помірний ліберал” Наділений ефектною біографічною передісторією: блискуча кар’єра й світські успіхи перервані трагічною любов’ю, і далі з героєм відбувається зміна, що теж нагадує історію Лаврецкого, – герой знаходить вихід у відмові від надій на щастя й у виконанні […]...
- Вишневий сад характеристика образа Туркина Івана Петровича ИОНиЧ (Оповідання, 1898) Туркин Іван Петрович – “повний, гарний брюнет з бакенами, улаштовував аматорські спектаклі із благодійною метою, сам грав старих генералів і при цьому кашляв дуже смішно. Він знав багато анекдотів, шарад, приказок, любив жартувати й гострити, і завжди в нього було таке вираження, що не можна було зрозуміти, жартує він або говорить серйозно”. […]...
- Історія одного міста характеристика образа Фердищенка Петра Петровича ІСТОРІЯ ОДНОГО МІСТА ( 1869-1870) Фердищенко Петро Петрович – бригадир, що був денщик князя Потьомкіна. Спочатку глуповци при його правлінні “світло узрили”, оскільки Ф. по своїй простоті цілих шість років “ні в що не втручався”. Однак потім “зробився діяльний” і дібрав смаку, безсоромно вгамовуючи свої жадібність і любострас-тие. З невдоволенням же глуповцев, викликаним голодом і […]...
- Повоєнні дитинство та юність (За повістю Г. Тютюнника “Вогник далеко в степу”) Повість “Вогник далеко в степу” – це художньо відтворена сторінка життя самого автора, пам’ять його серця. Цією повістю Григір Тютюнник щиро віддав своїм одноліткам моральний борг. Перед читачем постають правдиві неприкрашені картини повоєнної дійсності з усіма їх труднощами й непоказним героїзмом. Автор намагається показати, що життя наших однолітків майже півстоліття тому було важким, проте сповненим […]...
- Твір “Юність – коли закінчується дитинство” Дорослі завжди кажуть, що хотіли б повернутися у старі часи. Начебто тоді було краще жити: люди були добріші, а трава, відома річ, зеленіша. Однак, мені здається, річ зовсім не в оточенні. Мабуть, самі дорослі були колись іншими. Юність – весна життя, тож люди у цю пору ставляться одне до одного із відкритим серцем і зір […]...
- Образ Миколи Петровича Кірсанова у романі І. С. Тургенєва “Батьки й діти” Зовнішній конфлікт роману Тургенєва “Батьки й діти” – це зіткнення двох епох, двох мировоззрений, філософії “батьків” і “дітей”. Представником нового покоління у романі виступає демократ-різночинець Євгеній Базарів. Безпосереднім антагоністом Базарова, явним супротивником його є Павло Петрович Кірсанов, витончений, рафінований аристократ. “Схованим” же супротивником Базарова є Микола Петрович Кірсанов, тонка й делікатна людина, естет, що любить […]...
- Повоєнні дитинство та юність (за повістю “Вогник далеко в степу”) – ГРИГІР ТЮТЮННИК ТЮТЮННИК (за повістю “Вогник далеко в степу”) Повість “Вогник далеко в степу” – це художньо відтворена сторінка життя самого автора, пам’ять його серця. Цією повістю Григір Тютюнник щиро віддав своїм одноліткам моральний борг. Перед читачем постають правдиві неприкрашені картини повоєнної дійсності з усіма її труднощами й непоказним героїзмом. Автор намагається показати, що життя наших однолітків […]...
- Юність короля Генріха ІV і Зрілість короля Генріха ІV характеристика образа Генріха ІV Генріх ІV – центральний герой дилогії. Історичний Генріх – син Антуана Бурбона, з 1562 р. король Наваррский – очолював під час релігійних воєн партію гугенотів. Герой Генріха Манна, що залишив по собі пам’ять як справедливий, добрий король, важливий для автора і як активний борець і діяч, гуманіст на коні й з мечем у руці. У […]...
- Котлован характеристика образа Вощева Вощев – головний герой повести. Прізвище персонажа асоціативно зв’язаний зі словами “загальний”, “марний”, “віск”. Повість починається з того, що В. у день тридцятиріччя звільняють із механічного заводу за його “замисленість серед загального темпу праці”: він міркував про “план загального життя” у надії “видумати що-небудь начебто щастя”. Відправившись мандрувати, В. приходить у місто, до вечора бродить […]...
- Пісня про моєму Сиде характеристика образа Сида Сид – головний персонаж поеми, національний герой Іспанії. Історичний прототип героя Родриго Диас де Бивар на прізвисько Сид жив у другій половині XI в. і вмер в 1099 р. Близькість поеми до її історичних подій, що породили, вплинула на стильові особливості цього добутку, які сильно відрізняються від французького героїчного епосу. Творець “Пісні про Роланда” при […]...
- Злочин і покарання характеристика образу Лужина Петра Петровича Лужин Петро Петрович – тип ділка і “капіталіста”. Йому сорок п’ять років. Манірний, ставний, з обережною і буркотливою фізіономією. Похмурий і зарозумілий. Хоче відкрити в Петербурзі адвокатську контору. Вибившись з нікчемності, високо цінує свій розум і здібності, звик милуватися собою. Проте найбільше Л. цінує гроші. Він захищає прогрес “в ім’я науки і економічної правди”. Він […]...
- Котлован характеристика образа Жачева Жачев – безногий каліка, інвалід першої світової війни, що пересувається на візку. “Зубов в інваліда не було ніяких, він їх спрацював начисто на їжу, зате наїв величезну особу й гладкий залишок4 тулуби; його коричневі, скупо отверзтие ока спостерігали сторонній для них мир з жадібністю знедоленості, з тугою пристрасті, що скопилася,”. Персонаж відрізняється крайньою агресивністю, заснованої […]...
- Що робити характеристика образа Кірсанова Олександра Матвеича ЩО РОБИТИ? З оповідань про нових людей (Роман, 1863) Кірсанов Олександр Матвеич – один з головних героїв. У нього “русяві волосся досить темного відтінку, темно-блакитні очі, прямій грецький ніс, маленький рот, особа довгасте, чудової білизни”. Досить високого зросту, стрункий, наділений незвичайною фізичною силою. Різночинець, син переписувача повітового суду, з 12 років допомагав батькові в переписуванні […]...
- Пісня про Нибелунгах характеристика образа Зигфріда Зигфрід – трагічний герой “Пісні про Нибелунгах”. Королевич із Нижнього Рейну, син нідерландського короля Зигмунда й королеви Зиглинди, переможець Нибелунгов, що опанував їхнім скарбом – золотом Рейну, – наділений всіма рисами ідеального епічного героя. Він шляхетний, хоробрий, чемний. Борг і честь для нього вище всього. Автори “Пісні” підкреслюють його незвичайну привабливість і фізичну міць. Саме […]...
- Звільнений Прометей характеристика образа Прометея Прометей – бунтар, що кидає виклик і тиранії Зевса, і легкодухості всього людського роду, що виявляється опорою деспотизму. На відміну від трагедії есхила, що послужила зразком для Шеллі, гне осмислений не як проклін, а як розплата людей за власний страх перед буттям, що велить їм віддати перевагу несвободі, заглушивши в собі творчий порив. П., що […]...
- Герой нашого часу характеристика образа Печорин ГриГорей Олександрович ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ (Роман, 1839-1840; опубл. окремим изд. без предисл. – 1840; 2-е изд. Із предисл. – 1841) Печорин ГриГорей Олександрович – головний герой роману, по своєму типі пов’язаний з персонажами психологічних романів Р. Шатобриана (“Рене, або Наслідку страстей”), Б. Кін-Стана (“Адольф”), е. Сенанкура (“Оберман”), А. де Мюссе (“Сповідь сина століття”), незакінченого роману Н. М. […]...
- Злочин і покарання характеристика образа Мармеладовой Сонечки ЗЛОЧИН І ПОКАРАННЯ (Роман, 1866) Мармеладова Сонечка – дочка Мармеладова, повія. Належить до катеГореї “лагідних”. “…Малого росту, років вісімнадцяти, худенька, але досить гарненька блондинка, із чудовими блакитними очами”. Уперше читач довідається про неї зі сповіді Мармеладова Раскольникову, у якій він розповідає, як С. у критичний для сім’ї момент у перший раз пішла на панель, а […]...
- Котлован характеристика образа Чиклина Микити Чиклин Микита – літній робітник, старший артілі грабарів. Праця – основа життя Ч.; він схильний продовжувати роботу навіть після того, як робочий день кінчається. Герой самотній; уночі він згадує, як “у старий час”, коли він працював на кафельно-кахельному заводі, “дочка хазяїна його один раз моментально поцілувала”. Коли Прушевский розповідає Ч. про дівчину, зустрінутої один раз […]...
- Скупий лицар характеристика образа Альбер СКУПИЙ ЛИЦАР (Сцени із Ченстоновой трагікомедії “The covetous Knight”, 1830) Альбер – молодий лицар, син скупого барона, герой трагедії, стилізованої під переклад з неіснуючого твору Ченстона (Шенстона). У центрі сюжету – конфлікт двох героїв, батька (Барона) і сина (А.). Обоє належать до французького лицарства, але до різних епох його історії. А. молодий і честолюбний; для […]...
- Дон Жуан характеристика образа Дон Жуана Дон Жуан – у версії Байрона романтичний персонаж, що відкриває в собі розлад між закладеним природою й тим, що викохано суспільством, і цим різко відрізняється від своїх попередників. Вони – в обробках легенди від Тирсо де Молина до Мольера – були незмінно наділені людською цілісністю, тоді як у Байрона персонаж, зберігаючи духовне ядро своєї особистості […]...
- Повести Белкина характеристика образа Белкин Іван Петрович ПОВЕСТИ ПОКІЙНОГО ІВАНА ПЕТРОВИЧА БЕЛКИНА (1830; опубл. 1831) Белкин Іван Петрович – вигаданий персонаж-оповідач, поміщик села Горюхина, породжений в 1798 р. від “чесних і шляхетних батьків” (батько – секунд-майор); виучений сільським дячком і пристрастився до творчості; в 1815-1823 гг. служивший у піхотному єгерському полицю; не пила; имевший надзвичайну слабість до жіновий статі, але обладавший “дівоцькою […]...
- “Характеристика Тараса Бульби за повістю Миколи Гоголя” Тарас Бульба є головним героєм однойменної повісті Миколи Гоголя. При аналізі вчинків і дій Тараса перше, що спадає на думку, це те, що він являє собою еталон козацтва, кращий зразок козака по своїм моральним принципам. Автор повісті не тільки показує це за допомогою якихось натяків, але прямо пише, що впевненість у власній правоті у захисті […]...
- Сид характеристика образа Сида Сид – героїчне прізвисько, дане поваленими їм маврами донові Родриго й ставшее назвою першої трагедії французького классицистического театру. Арабське слово “сид” означає “пан”. У розвитку сюжету два вчинки Р. є ключовими: помста за батька, ображеного графом Гормасом, і переможний бій з маврами. Вони визначають не тільки характер взаємин героїв трагедії, але і її морально-етичну проблематику. […]...
- Герой нашого часу характеристика образа Максим Максимич ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ (Роман, 1839-1840; опубл. окремим изд. без предисл. – 1840; 2-е изд. із предисл. – 1841) Максим Максимич – штабс-капітан, одне з головних діючих осіб роману. Він виконує функції оповідача й самостійного персонажа, протипоставленого Печорину. М. М. на відміну від інших героїв, крім Печорина, бере участь відразу в декількох повістях (“Бела”, “Максим Максимич”, […]...
- Характеристика новели “Дитинство” Ю. Яновського Яновський “Дитинство” аналіз – визначення теми, ідеї, жанру, головних героїв, розкриття сюжету, критика. Наявність дій, гострота, динамічність, які характеризують першу новелу, змінюються в другій спокійним екскурсом у дитинство Данила Чабана, життя якого уособлює шлях українського народу, роду “затятого і непосидючого”, який “козакував і землю обробляв”. Новела сповнена глибоких роздумів про життя дореволюційного українського села. У […]...
- Пісня про Нибелунгах характеристика образа Хагена Хаген – героїчний лиходій “Пісні про Нибелунгах”. На його рахунку два страшних злочини: убивство чоловіка Кримхильди – Зигфріда й убивство малолітнього сина Кримхильди від другого шлюбу з етцелем – Ортлиба. X. виступає в оповіданні як антипод головної героїні. У боях з датчанами й саксами, а також у ході кривавої звади з гунами від меча X. […]...
- Повести Белкина характеристика образа Сильвио ПОВЕСТИ ПОКІЙНОГО ІВАНА ПЕТРОВИЧА БЕЛКИНА (1830; опубл. 1831) ПОСТРІЛ Сильвио – тридцатипятилетний офіцер-дуелянт, одержимий ідеєю мести. Історія про нього повідана И. П. Белкину якимось полковником И. Л. П., в ініціалах якого легко прочитується натяк на знаменитого бретера тої пори И. П. Липранди; оповідання ведеться від імені И. Л. П. Полковник-Оповідач, у свою чергу, спочатку описує […]...
- На дні характеристика образа Сатину Костянтина Сатин Костянтин – один з мешканців нічліжки, що був телеграфіст. По його власних словах, замолоду він грав на сцені, добре танцював і був веселою людиною; але, убивши людини, що обманули його сестру, потрапив у в’язницю й зовсім змінювалася. С. – картковий шулер і п’яниця, у мовленні якого іноді проявляються залишки колишньої “інтелігентності”, хоча й у […]...
- Мертві душі характеристика образа Капітан Копейкин МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Капітан Копейкин – герой вставної новели про офіцера, героя Вітчизняної війни 1812 р., що потеряли на ній ногу й руку й подавшемся від безгрішшя в розбійники. У варіантах “Повести” передбачалася втеча К. К. в Америку, звідки він год направляв Олександру I лист про долю поранених і […]...
- Характеристика образа Петра I И все-таки тема одне, а персонаж – інше. Поки сам П. залишається в сюжетній тіні, розміщення сил у поемі відповідають неписаним правилам лорда Байрона; антагоніст Мазепи – ображений батько Кочубей; основний конфлікт – любовно^-психологічний і т. д. Але в останньої, 3-й частини Пушкін, описуючи Полтавську битву Росії з Карлом XII і Мазепою, уводить П. до […]...
- Росіяни жінки характеристика образа Волконській М. Н РОСІЯНИ ЖІНКИ (Поема, 1871-1872) Волконська М. Н. – головна героїня другої частини дилогії Російські жінки” – “Княгиня М. Н. Волконська”, її прототип – княгиня Марія Миколаївна Волконська ( 1805-1863), дочка героя війни 1812 р. генерала Н. Н. Раєвського, дружина декабриста З. Г. Волконського ( 1788-1865). Її життєпис має жанровий підзаголовок “бабусині записки”. Оповідання дійсно засноване […]...
- Замокла характеристика образа К. (К.) К. (К.) – позначений одним ініціалом герой роману, землемір, що прибув пізно ввечері в Село для виконання земельних робіт і снискания милості Замка. Одержавши повідомлення про заборони, приписання й свою непотрібність, він спочатку рішучий, цілеспрямований, не бажає примирятися із зовнішніми вимогами й умовностями. “Я приїхав сюди не для того, щоб жити в пошані й спокої”, […]...
- Вишневий сад характеристика образа Трофимова Пети ВИШНЕВИЙ САД (Комедія, 1903) Трофимов Петя – колишній учитель семирічного сина, що потонув, Раневской. Різночинець. Батько його був аптекарем. Йому 26 або 27 років, він вічний студент, носить окуляри й резонерствує про те, що треба перестати захоплюватися собою, а “тільки працювати”. Герой красиво проповідує віру в неодмінне настання кращого майбутнього й особисту волю, тому що […]...
- Мертві душі характеристика образа Собакевич Михайло Семенич МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Собакевич Михайло Семенич – четвертий (після Ноздрева, перед Плюшкиним) “продавець” “мертвих душ” Чичикову; наділений могутньою “природою” – в 7-й главі скаржиться Голові палати й Чичикову на те, що живе п’ятий десяток, а не болів жодного разу, і за це прийде коли-небудь “заплатити”; апетит відповідає його могутній […]...
- Мертві душі характеристика образа Ноздрев МЕРТВІ ДУШІ (Поема, 1835-1841 – т. 1; опубл. 1842) Ноздрев – молодецький 35-літній “балакун, гульвіса, молодець”; третій по рахунку поміщик, з яким Чичиков затіває торг про мертві душі. Знайомство відбувається в 1-й главі, на обіді в Прокурора; відновляється випадково – у трактирі (гл. 4). Чичиков направляється від Коробочки до Собакевичу. Ноздрев, у свою чергу, разом […]...