“Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий… ” Аналіз поезії Лесі Українки “Дим”

Талант Лесі Українки як лірика найповніше розкрився в громадянській поезії. Розглядаючи вірші про завдання і обов’язки митця, роздуми про майбутнє, переконуємося, що образна думка поетеси органічно пов’язана з реальним життям, з найважливішими подіями того часу.

Перебуваючи в Італії, Леся Українка 1903 року написала поезію “Дим” – найкращу сповідь поетеси, яка перебувала далеко від України. Найсильніше у вірші звучить тема інтернаціональної єдності трудящих усіх країн, яких поетеса закликає виступити проти єдиного ворога

– стану багатіїв.

Безпосереднє зближення з тогочасною дійсністю – ось головне, що бентежить читача. Навіть окремі художні деталі виникають з реальних життєвих обставин, і ця правдивість дуже відчутна у творі. Соціальна типізація образів, підкреслені соціальні контрасти справляють таке враження, що поетеса пише про пережите нею самою. Ми відчуваємо гіркий присмак їдкого диму, він дере горло, заважає дихати, нагадуючи “дим в курній хаті там, на Поліссі… “

Дим стає центральним образом у вірші Лесі Українки. Він весь час виринає, снується – то в тунелі, то в курній хаті, то в’ється над комином у

глухому поліському селі, а то огортає, наче ковдрою, велике індустріальне місто. І саме з цих описів у творі починаються соціальні контрасти. З одного боку – цілий ліс високих фабричних коминів, з іншого – робітниче передмістя, де “до вікон хустя прип’ялось, мов злидні”.

Багатство і бідність поруч – ось обличчя капіталістичного міста, як його бачила поетеса. А над усім – дим – і знову контраст: “Обличчя білить і чорнить одежу”. Буденними простими словами малюється картина побаченого. І логічно випливає з неї висновок про спільну недолю трударів різних країн.

Від жалю стискається серце Лесі Українки, її вражають картини убогості італійських робітників:

… з вікон визирали, мов привиддя,

Якісь бліді, невільницькі обличчя.

А над усім той дим…

Цей дим “краде людям сонечко веселе, п’є кров з лиця”, і так всюди – “скрізь комини високі непомірно… ” Як бачимо, дим, як символ капіталістичного визиску, пронизує весь твір. Він закликає до протесту, до об’єднання всіх робітників, селян, всіх пригноблених, бо той дим не знає кордонів, він не має меж, не розрізняє націй:

Той дим проник мені у саме серце,

І стиснулось воно, і заніміло,

І вже не говорило: чужина.

Поетеса говорить нам про інтернаціональну солідарність, люди мають триматися спільно, одностайно, щоб перемогти і стати вільними.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

“Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий… ” Аналіз поезії Лесі Українки “Дим”