ДО РАЮ ПРОСИТЬСЯ, А СМЕРТІ БОЇТЬСЯ (смерть в уявленні українця)
Узагалі, наша мова багата на слова, якими позначають поняття, пов’язані зі смертю. Покійного скрізь в Україні
Називають небіжчиком, покійником, померлим, змерлим, мерцем, мертвяком, тілом. У слова “померти” теж є багато синонімів: переставитися, упокоїтися, опочити, віддати Богові душу, минутися (щоправда, є й зневажливі вирази: дати дуба, гигнути, скочуритися, дригнути, витягти ноги тощо). І все ж про людину, близьку до смерті, найчастіше кажуть: “вона стає на Божу дорогу”, а Божа дорога – це шлях, із цього світу на той.
До речі,
Як уже зазначалося, багато хто вірить, ніби світ предків здатен впливати на земне життя залежно від конкретної поведінки людей. Тим більше що фізична смерть, за повір’ям, ще не означає зникнення людини.
У світі живих людина – лише гість, “своєю” вона ставала на “тому світі”. У районах,
Якщо душа після смерті людини спокійно покидає тіло, то і стосунки є нормальними. Душі померлих піклуються про живих, допомагаючи їм порадами, а в особливі дні, зокрема поминальні, прилітають до живих і частуються.
Коли ж душа не може покинути тіло (а це може бути результатом неприродної смерті або смерті опойців, нехрещених, чаклунів), то до живих уже не дух прилітає, а повертається сам мрець.
Через це стає цілком зрозумілим різне ставлення людей до небіжчика та його душі. Найчастіше до мерців ставляться з певною долею остраху, хоча й вважають смерть природним явищем. Куди більше бояться душі померлого, і вже зовсім панічний жах викликає тіло нечистого (заломного мертвяка), а іноді і його душа.
Боязнь тіла померлого належить до найдавніших дещо примітивних повір’їв, згідно з якими заложні мерці мали властивість покидати труну та шкодити людям. Християнізовані ж повір’я визнають існування у нечистих душі, приреченої, однак, блукати безпритульно, оскільки її тілесна субстанція не приймається землею.
Найбільший жах у людей викликають упирі – особливо поширений в українській демонології образ мерця, котрий нібито виходить із труни та ссе кров живих. Цей образ має загальнослов’янську основу, зустрічаючись у повір’ях багатьох народів.
Щоправда, цей дуже поширений у ранньому середньовіччі демон поступово втрачає свою виразність; лише в українській демонології він залишається головним представником нечистих сил.
Для забезпечення захисту від упирів і залежних мерців існує ціла система дій, пов’язаних насамперед зі способами їх поховання. Хоч це вже й не є активною практикою, але подекуди нечистих досі ховають або на окремому цвинтарі, або найчастіше на межі ланів, перехресті доріг, на пустищах, болотах чи в яругах, або ж просто за межами звичайного цвинтаря – за огорожею.
За повір’ям, їх навіть не засипали землею, а закидували сміттям чи закладали камінням (звідси й назва “заложні”, або “заложені”).
Більш сувору систему оберегів за давніх часів застосовували щодо упирів: коли довідувалися, що похований – упир, його викопували з могили та пробивали груди осиковим кілком чи зубцями від борони.
Отже, живі люди могли спілкуватися з духами померлих, викликаючи їх під час різдвяних і русальних ворожінь, під час поминань або ж зустрівши їх у подобі зозулі, лелеки, сови, горлиці чи жаби.
Можливі були зустрічі й з душами залежних мерців, які блукали або у вигляді звичайної людини, або перевтілювалися в образ якоїсь нечистої сили: лісовика, водяника, русалки тощо. Слід думати, що в уявленнях про душу та її посмертну долю найближче перетинаються дохристиянські та християнські погляди.
Related posts:
- Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться – крилаті вирази Насмішки боїться навіть той, Хто вже нічого не боїться Цитата з п’єси М. В. Гоголя “Театральний разьезд после представлення новой комедии” (1836), написаної під впливом вражень від першої постановки “Ревізора”: “Несправедливы те, которьы говорят, что смех не действует на тех, противу которых устремлен, и что плут первый посмеется над плутом, выведенным на сцену. Плут-потомок посмеется, […]...
- ЯКБИ НЕ ВМИРАЛИ, ТО ПІД НЕБО Б ПІДПИРАЛИ (смерть) Нарешті розглянемо останній тип сімейних обрядів і звичаїв, пов’язаний тепер уже із сумними подіями в людському бутті. Хоча це доволі відносне поняття – сумна подія, адже пам’ятаємо про наших пращурів-язичників, які з нагоди смерті влаштовували ледь не святкову виставу з різноманітними ігрищами, співом і танком, щоб небіжчику веселіше жилося на тому світі (наприклад, обряд Тризни […]...
- “Той, хто ні в що не вірить, – усього боїться” Велика мудрість людини міститься в різноманітних прислів’ях і приказках. Крилаті вислови тому й стали такими, що їх автори змогли об’єднати дуже складні і мудрі думки в ємні і короткі фрази, які потім швидко поширюються і стають дуже популярними серед звичайних людей. Одне з таких популярних прислів’їв вдалося сформулювати відомому британському драматургові і прозаїку початку 20-го […]...
- Смерть душі фізична смерть самого Доріана Грея Якщо до твору брати епіграф, то варто було б звернутися до рядків вірша відомого поета М. Заболоцького: Душа обязана трудиться И день и ночь, и день и ночь. Що таке груд? Це творення. І якщо душа трудиться, то вона себе удосконалює. Всі душевні якості людини знаходять собі застосування. Це і співчуття, і милосердя, і доброта, […]...
- ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ УКРАЇНЦЯ Тричі чоловік дивним буває: родиться, жениться та помирає. У сімейних обрядах переплелися дії, символи, словесні формули та атрибути, що за давніх часів були тісно пов’язані з магічними заходами, котрі мали на меті захистити родину від злих сил, забезпечити їй добробут, сімейне щастя, здатність мати дітей тощо. Але поступово вони почали набувати розважального характеру, втрачаючи свої […]...
- ПРИРОДА В УЯВЛЕННЯХ УКРАЇНЦЯ Та вроди, Боже, троє зіллячок: Перше зіллячко – барвіночок, Друге зіллячко – любисточок, Третє зіллячко васильочок. Барвіночок – для дівочок, Любисточок – для любощів, Васильочок – для запаху. Спостерігаючи за різними явищами впродовж століть, наш народ навчився читати цю велику й цікаву книгу за назвою “Природа”. Недаремно, наприклад, виникло безліч ознак, простих і складних, що […]...
- Твір до ЗНО “Боїться презирства лише той, хто на нього заслуговує” Усі ми різні. Хтось йде по життю, гордо розгорнувши крила, обираючи складний шлях мужності, благородства та честі. Хтось, поступившись своїм слабкостям, борсається у хвилях страху, сорому та презирства. Треба зазначити, що почуття презирства, а саме його остраху – це є внутрішнє відчуття самої людини, коли вона підсвідомо, а іноді й свідомо розуміє, що йде не […]...
- Аналіз “Як добре те, що смерті не боюсь я” (вийшов друком у 1986 р.) Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: патріотична і філософська. Провідний мотив: незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин. Віршовий розмір: ямб. У поезії-заповіті “Як добре те, що смерті не боюсь я…” Стус точно передбачає свою долю: незламність перед мучи-телями-суддями, концтабір, загибель у неволі на далекій чужині й славне […]...
- Образ Івана Сірка в моєму уявленні – ІІІ варіант ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Народні казки III варіант Іван Сірко був кошовим отаманом. Він все своє життя присвятив боротьбі за волю неньки України і її народу. Сірко побив турків і татар у 55 битвах і так знесилив кримських татар, що вони вже потім не мали сили нападати на Україну. ” Для ворогів він страшний і […]...
- Смерть героя (за твором О. С. Пушкіна “Легенда про смерть київського князя Олега”) Існує багато міфів і оповідей про легендарних героїв, які прославилися нечуваною силою та відвагою. І здебільшого їхня смерть була раптовою та безглуздою, а іноді навіть принизливою. Наприклад, Ахіллеса поцілили у п’ятку, Сосланові переїхали сталевим колесом коліна – це було єдине вразливе місце на його крицевому тілі, Проводир походу аргонавтів загинув під кормою власного корабля, коли […]...
- Смерть героя (за твором “Легенда про смерть князя Олега”) Існує багато міфів і оповідей про легендарних героїв, які прославилися нечуваною силою та відвагою. І здебільшого їхня смерть була раптовою та безглуздою, а іноді навіть принизливою. Наприклад, Ахіллеса поцілили у п’ятку, Сосланові переїхали сталевим колесом коліна – це було єдине вразливе місце на його крицевому тілі, Проводир походу аргонавтів загинув під кормою власного корабля, коли […]...
- Гріх – як шлях смерті й небуття Свобода особи в християнстві є воля вибору, як воля йти багатьма шляхами в пошуках тої єдиної дороги, що веде до істини, але й вона широка, а врата, ведучі рай, вузькі, попереджає Господь. Із цього стає ясно, що насправді, без мудрування лукавого, є тільки два шляхи: шлях життя (тотожно: світла, мудрості, цілісності, вічності, Творчості ) і […]...
- Сало – національна їжа українця 3 давніх давен сало вважається національною їжею українців. Солоне, копчене, рожевувате, з апетитною проріззю, з часником і перцем, воно є незмінним складником будь-якого застілля в оселях наших співвітчизників. У народних українських піснях, байках, анекдотах часто згадується ця вельми калорійна страва, його навіть оспівує на своїх концертах наш славетний “співучий ректор” Михайло Поплавський. Сало не рідко […]...
- Ідеальний жіночий характер в уявленні І. О. Гончарова (за романом “Обломов”) Вона миттю зважила свою владу Над ним, і їй подобалася ця Роль дороговказної зірки, Променя світла. І. Гончаров Роман І. О. Гончарова “Обломов” вийшов у світ в 1859 p., у той момент, коли в країні надзвичайно гостро постало питання скасування кріпосного права, коли російське суспільство вже повною мірою усвідомило згубність існуючих порядків. “Розбирати жіночі образи, […]...
- Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я… (АНАЛІЗ) Аналіз твору Василь Стус “Як добре те, що смерті не боюсь я… “ 1986 р. Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : патріотична і філософська. Провідний мотив : незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин. Віршовий розмір : ямб. У поезії-заповіті “Як добре те, що смерті не боюсь я… ” Стус […]...
- “Як добре те, що смерті не боюсь я” – програмний та етапний вірш Василя Стуса І. Життєві принципи В. Стуса. (У цій поезії стисло викладено життєве кредо В. Стуса, його духовні принципи і ніби накреслений власний трагічний, страдницький життєвий шлях. Зі скупих, стриманих рядків постає образ мужньої людини, патріота-борця, який вірить у свою правоту та її майбутню перемогу. Вірш сприймається як своєрідний монолог: Як добре те, що смерті не боюсь […]...
- Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я… (Характеристика твору) Характеристика твору Василя Стуса “Як добре те, що смерті не боюсь я… “ 1986 р. Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : патріотична і філософська. Провідний мотив : незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин. Віршовий розмір : ямб. У поезії-заповіті “Як добре те, що смерті не боюсь я… ” Стус […]...
- Образ Івана Сірка в моєму уявленні – І варіант ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Народні казки I варіант Читаючи українські народні перекази та легенди, я зміг познайомитись із постаттю Івана Сірка, який, за історичними відомостями, був кошовим отаманом Запорозької Січі, видатним українським полководцем. Також Іван Сірко прославився героїчними вчинками підчас визвольної війни 1648-1654 pp. Коли я прочитав легенду “Як Сірко переміг татар”, зміг чітко уявити […]...
- Образ Івана Сірка в моєму уявленні – ІІ варіант ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Народні казки II варіант В моєму уявленні Іван Сірко постає як сміливий, мужній і завзятий козак. Він був кошовим отаманом Запорозької Січі, де всі козаки поважали його і слухалися його мудрих порад. Він здійснив близько 55 походів проти Кримського ханства та Османської імперії і жодного разу не зазнав поразки. Це свідчить […]...
- Критика “Як добре те, що смерті не боюсь я… ” Стус Поезія ” ЯК ДОБРЕ ТЕ, ЩО СМЕРТІ НЕ БОЮСЬ Я ” – це філософська медитація, у якій висловлено глибокі почуття й екзистенційні роздуми автора. Стисло викладено життєве кредо В. Стуса, його духовні принципи і ніби накреслений власний трагічний, страдницький життєвий шлях. Зі скупих стриманих рядків постає образ мужньої людини, патріота-борця, який вірить у свою правоту […]...
- Як добре те, що смерті не боюсь я – ВАСИЛЬ СТУС – ЛІТЕРАТУРА XX ст 11 клас ЛІТЕРАТУРА XX ст. ВАСИЛЬ СТУС Як добре те, що смерті не боюсь я Як добре те, що смерті не боюсь я І не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що перед вами, судді не клонюся В передчутті недовідомих верств. Що жив, любив і не набрався скверни, Ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я […]...
- Аналіз вірша Василя Стуса “Як добре те, що смерті… “ Вийшов друком у 1986 р. Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : патріотична і філософська. Провідний мотив : незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин. Віршовий розмір : ямб. У поезії-заповіті “Як добре те, що смерті не боюсь я… ” Стус точно передбачає свою долю: незламність перед мучи-телями-суддями, концтабір, загибель у […]...
- “Польові дослідження з українського сексу” про жіночий погляд на образ “нового українця” Роман Оксани Забужко “Польові дослідження з українського сексу” став етапним явищем у сучасній українській літературі. Відкритість і щирість оповідачки створюють особливий сповідальний настрій, що поєднується: з глибоким критичним аналізом процесів в українській літературі, культурі та суспільному житті. Намагання поглянути на українське життя збоку дозволило авторці зробити широкі філософські узагальнення та прогноз щодо майбутніх шляхів розвитку […]...
- Перша колискова для маленького українця (за поезією М. Вінграновського) 1. З покоління “дітей війни”. (Український письменник Микола Вінграновський належав до так званого покоління “дітей війни”. На початок Великої Вітчизняної війни йому виповнилося п’ять років. На його дитинство випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови. Ці враження торкнулися багатьох його творів. “Перша колискова” – це напутні слова новому поколінню співвітчизників, яке не знало війни.) […]...
- СМЕРТЬ ЗВІСТКИ НЕ ПОСИЛАЄ Раніше, коли вмирала людина, на вікна хати, де лежав небіжчик, вивішували білі хустки чи перемітки. Це мало бути знаком для всіх родичів та односельців. Серед українців Карпат було прийнято розкладати перед хатою покійного велике вогнище, гуцули ж у такому випадку сурмили у трембіти – далеко лунали їх сумні голоси над безмежними полонинами. .. Сьогодні навряд […]...
- Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка “Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка” – антологічне видання поезії другої половини XIX ст., упорядковане І. Франком і видане 1903 у Львові Українсько-руською видавничою спілкою. Засвідчувало єдність українського літературного процесу, його художній прогрес, жанрове і стильове розмаїття. Містить вибрані твори провідних поетів того часу: П. Куліша, Ю. Федьковича, Л. Глібова, С. Руданського, М. Старицького, […]...
- “І в смерті з рідним краєм поріднюсь… ” (твір-мініатюра) Василь Стус по праву вважається одним із найвизначніших українських поетів XX ст., який самозречено і відважно утверджував ідеали правди, добра, справедливості, захищав і відстоював національну гідність українців. На засланні, у таборах пройшли десять останніх років життя поета. І хоча влада знущалася із сина України, він все своє життя, свої страждання і надії пов’язував тільки з […]...
- Аналіз поезії “Як добре те, що смерті не боюсь я… “ Відбувати особливий режим ув’язнення В. Стус був відправлений до табору в селищі Кучино Пермської області. Табірними наглядачами було знищено збірку з приблизно 300 віршів. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями кілька разів В. Стус оголошував голодівки. У січні 1983 р. за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий […]...
- Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів “Михайло Петрович Драгоманов. 1841-1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів” – літературно-науковий збірник, у якому подано різноманітний матеріал з України та з-за кордону, що висвітлює життя і творчість М. Драгоманова, його внесок у розвиток філософської, громадсько-культурної та естетичної думки України, співпрацю з європейським науковим світом. Уклав і видав М. Павлик 1896 у Львові до […]...
- Детальний Аналіз “Як добре те, що смерті не боюсь я… ” Стус ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: філософська, патріотична лірика. Жанр: Філософська медитація. Мотив: стоїцизму, незламності, здатності за будь-яких обставин залишатися людиною. Віршовий розмір: Ямб. Художньо – Стильові особливості: Вірш сприймається як своєрідний монолог, як останнє слово несправедливо засудженого героя, звернене до неправедних суддів. Зі спокоєм, гідністю, упевнено, без найменшого натяку на каяття звучать перші рядки твору. Цей […]...
- Взаємозв’язок “жаги життя’ і “відчуття смерті’ у художньому світі і. Буніна Взаємозв’язок “жаги життя” і “відчуття смерті” у художньому світі і. Буніна У кожного, мабуть, є свій час для того, щоб замислитися над сенсом життя і смерті. Світова філософія багато й мудро говорить про це. Але яскравіше й зрозуміліше про це завжди говорили письменники. Адже вони пізнали світ через людські долі. Таким є і І. Бунін. […]...
- Взаємозв’язок “жаги життя” і “відчуття смерті” у художньому світі і. Буніна Взаємозв’язок “жаги життя” і “відчуття смерті” у художньому світі і. Буніна У кожного, мабуть, є свій час для того, щоб замислитися над сенсом життя і смерті. Світова філософія багато й мудро говорить про це. Але яскравіше й зрозуміліше про це завжди говорили письменники. Адже вони пізнали світ через людські долі. Таким є і І. Бунін. […]...
- Квітка-Основ’яненко: письменник, актор з душею істинного українця Є у центрі Харкова тиха і затишна вулиця, названа ім’ям українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка. Мені подобається сюди приходити – щоразу зупиняюся перед погруддям відомого земляка і подумки поринаю у минувшину Харкова. Люблю гортати сторінки біографії творця новітньої української повісті. Григорій Квітка народився у селі Основа поблизу Харкова. Його батько був власником Основи, а майбутній письменник, […]...
- Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся у життя… (за творчістю Стуса) Українська поезія тісно пов’язана з багатостраждальним життям нашого народу. Сьогодні повергаються імена тих, хто пройшов довгий час від забуття до безсмертя. Непересічний талант, трагічна доля, відчайдушна боротьба в тоталітарній державі “розвиненого соціалізму” за національну незалежність українського народу, відродження духовності. Це – Василь Стус. В атмосфері постійної тривоги жив він і формувався як поет. Мене вражає […]...
- Вираження трагедії голокосту в поезії “Фуга смерті” Пауля Целана План I. “Апокаліпсичний” світогляд поета. II. Асоціативна образність як провідний принцип поетики П. Целана. 1. Образ фуги в поезії. 2. Символічне значення образів Суламіф і Маргарити. 3. Напружена емоційність віршів П. Целана. ІІІ. Поєднання в поезії різних видів мистецтва. Криваві соціальні трагедії ХХ ст., жахливі події Другої світової війни сформували світогляд, який називають “апокаліпсичним”. Одна […]...
- Ціна патріотизму – смерть в ім’я народу України. Огляд творчості В. Стуса Кожен вірш В. Стуса – це крик серця, що б’ється пораненим птахом у грудях поета. Його душа не в змозі миритися з несправедливістю, а уста не мовчать: вони говорять мовою палких віршів. Не злякали вірного сина України ні заслання, ні гулагівські табори. Із сорока семи років життя В. Стус двадцять три провів у неволі, але […]...
- Життя на межі смерті – головна філософська проблема роману Василя Барки “Жовтий князь” Сьогоднішнє покоління у величезному боргу перед предками й нащадками, адже понад півстоліття замовчувалася найстрахітливіша трагедія українського народу – штучний голод 1933 року. Цей борг повертає деякою мірою творчість письменників діаспори. Василь Барка належить до тих митців, які жили і працювали в еміграції. Най-відоміший твір, що приніс йому славу, – роман “Жовтий князь”. У ньому автор […]...
- Тема смерті й безсмертя в поезії Державіна Тема смерті невідступно супроводжує поезію Державіна з його перших відомих нам одичних створінь У старості, на спокої, живописуя званские краси й застільні “натюрморти”, увінчані блакитним щучим пером, поет немов би знову бачить: “Де стіл був страв, там труна коштує” – і гірко пророчествует: “Зруйнується цей будинок, засохне бор і сад…” У самі різні роки, у […]...
- Вираження трагедії Голокосту в поезії “Фуга смерті” Пауля Целана Криваві соціальні трагедії XX ст., жахливі події Другої світової війни сформували світогляд, який називають “апокаліпсичним”. Одна з головних тез Целанової Творчості, яка розвивається у більшості його пое. тичних творів, – після Освенциму люди приречені жити у відрізку часу, коли останній акт історії вже завершився, а Страшний Суд відкладений на невизначений строк. Провідний принцип поетики Целана […]...
- ТЕОЛОГ ПІСЛЯ СМЕРТІ – Хорхе Луїс Борхес ТЕОЛОГ ПІСЛЯ СМЕРТІ Розповіли мені янголи, що коли помер Меланхтон, то на тому світі дали йому дім точнісінько такий, як він мав на землі. (Таке трапляється з усіма новоприбулими до вічності, тож вони і думають, що не вмерли). І хатнє начиння було таке саме: стіл, секретер з шухлядами, бібліотека. Меланхтон прокинувся в тому помешканні і […]...