До щастя – шлях важний, тернистий… (за романом “Пригоди Олівера Твіста”)

І. Творча спадщина Ч. Діккенса – безцінний дар наступним поколінням. (За тво­

Рами Ч. Діккенса можна вивчати життя і побут буржуазного суспільства старої Англії. Та хіба тільки Англії! Старий Світ XІX століття був сповнений соціаль­них контрастів, протиріч. Однак на цьому тлі ще гостріше поставало прагнен­ня простої чистої душі до щастя, до справедливості.)

ІІ. Щастя починається з любові, самопожертви, сердечності і вдячності.

1. Щастя треба вибороти. (Так вважає письменник, посилаючи на долю сво­їх улюблених героїв чимало випробувань

– іноді на межі життя і смерті. Олівер Твіст – один із улюблених героїв Діккенса, з раннього віку зазнав горя і принижень: виховання у сирітському притулку, байдужість і жорсто­кість чиновників, котрі мали опікуватися долею сиріт, наука в сажотруса, трунаря і злодійському пригоні. Та пссь цей бруд не зміг пристати до чиє того дитячого серця.

Коли після невдалого пограбування Олівер потрапим під дбайливу опіку тітоньки Мейлі та Роз, він зворушив їх до глибини душі своєю проникливою незахищеністю: “Замість потворного, жорстокого ли ходія, якого вони сподівалися побачити, на ліжку лежала зболена, висни

жена дитина, що поринула в глибокий сон”.) 2. Внутрішня сила і гармонія щасливої людини. (Щастя, за Діккенсом. не просто володіти багатством і користуватися прихильністю люблячих сер дець. Щастя – це прояв найвищого гуманізму: “Адже я сказав, що вони були справді щасливі, а без самовідданої любові до інших, сердечної доброї и і вдячності тому, чий закон милосердя і чия велика властивість благоволім ня до всього на землі, що дихає, – без цього досягнути щастя неможливо” )

ІІІ. Образ щасливої людини в сучасній літературі. (Щастя, на мою думку, – з віч них категорій. Як і сто, і двісті років тому важко заперечити, що відчути себе щасливим можна лише подолавши дорогу страждань і поневірянь.

Це те саме, що побувавши в неволі, можна відчути смак волі, подолавши злидні, можнії відчути смак багатства. Бо така вона сутність людини. Я думаю, коли щастм впало з неба як манна небесна, воно втрачає щімку гостроту і всеохоплюючу гармонію (навести приклад улюбленого сучасного твору).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

До щастя – шлях важний, тернистий… (за романом “Пригоди Олівера Твіста”)