Доля людини на рідній землі у поезіях А. Малишка
Щоб з тобою нам, земле, у праці з тобою
Слалось вольнеє поле і дихали груди,
Я за тебе стояла б, мов криця.
А. Малишко. “Це було на світанку”
Син України – Андрій Самійлович Малишко – зробив великий внесок у духовну скарбницю свого народу. Народжений у бідній селянській родині, він завжди прославляв людину праці – хлібороба, тесляра, учителя, безмежно любив свою яворову батьківщину – Україну. Цими ж рисами наділені його герої: Хома Метелик, Докія Петрівна, Трохим Іванович, мати – Ївга Базилиха.
Малишко прагне,
Ти мене з дитинства підіймала,
Хліб дала з піснями солов’я,
Відвела доріг мені немало,
Земле, зореносице моя!
Доля простої людини завжди пов’язана з працею на рідній землі.
У вірші “Урожай” колишній бідняк Хома Метелик завдяки відданості землі, творчій праці на ній сам змінює свою долю на краще, стає рільничим бригадиром, здобуває повагу серед таких же трударів:
О мій врожаю, світла моя доля,
Візьму я колос, тихо коливну,-
Люблю твій шум і шепіт серед поля
І серцем чую силу наливну.
Старий лісник
А він піде один, щоб чути землю
Хто йде по ній і чи з добром, чи злом?
Зі щемом у серці поет згадує тяжку долю шевця і романтика дядька Микити, який не втратив ніжності, “хоч її не бачив цілий вік”. Немає вже цього мрійника, але “інколи ми падаєм в дорозі, та безсмертно починаєм жить”, бо людина, яка свою працю віддала людям, Живе в їхній пам’яті. Міць твоя живе в моєму хлібі і в судьбі, якою дорожу.
У часи воєнного лихоліття трударі мріють про кращу долю після перемоги над фашистами.
“Балада про колосок” – романтично піднесена, незвичайна за сюжетом. У пораненого солдата на грудях проросло зерно:
Від жару серця мойого
В осінню прохолоду,
Від крапель крові на грудях,
Від теплоти долоні…
Людина здатна на самопожертву заради своєї землі:
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо зросла.
Від того, якою буде рідна земля, залежить і доля людини – щаслива чи трагічна. Народ вірить у своє визволення, у кращу долю своєї батьківщини:
Але бачити буду: цвіти зацвітають хороші
У твоїм, Україно, зеленім і вічнім саду.
Через усю творчість поета червоною ниткою проходить любов до рідної землі і доля людини.
Показовою щодо цього є поема “Це було на світанку”. У ній оспівано безсмертя рядової людини, здобуте чесною, самовідданою працею.
Героїня поеми Докія Петрівна пройшла сувору школу життя. У труді на благо рідної землі здобуває вона достаток, славу, повагу, здобуває свою щасливу долю.
Особливо промовистим є діалог Докії і землі. Перед смертю Докії Петрівні явилась земля, яка ніби доводить свою вищість над долею людини:
Вийшла з мене, і ляжеш до мене у лоно.
Але Докія Петрівна інакше розуміє призначення людського існування. Для людей перетворює вона землю, щоб була багата, врожайна, красива. Тому й не страшно старій жінці вмирати – вона житиме в нових поколіннях, у плодах своєї праці:
Й нема мені краю, як ниві врожаю,
Ти лежала горбата, нужденна, безсила,
Я ж руками своїми звела тебе, знаю,
Вийшла потом і колосом заколосила.
Так звертається Докія Петрівна до землі. Помирає жінка, і:
Поклонилась земля, поклонилися люди,
На життя, на братерство, без кривди й огуди.
У поемі “Прометей” за відданість землі, за самопожертву заради кращої долі людей земля теж заступається за бійця-юнака:
І вже земля, піднявши цвіт…
Кричить: – Це наш! Іду на звіт.
Непомітна трудівниця своєю любов’ю до землі, звитяжною працею для людей підіймається до рівня Прометеєвого подвигу, віддаючи їм усе життя, щоб доля їхня була щасливою. Велич створеного людськими руками на землі така, що їй дивуються навіть ближні й дальні планети, а для чесної трудящої людини це не подвиг, а просто сенс життя – бачити свою рідну землю вільною, щасливою, багатою:
Я радуюся, множачи життя
У вічному блакитному розгоні,
Коли земля, рожева, мов дитя,
До уст моїх кладе свої долоні.
Життя, творчість Андрія Малишка були зразком відданого служіння своєму народові. Олесь Гончар так оцінив поетичний доробок поета: “Одні зникають з життя тому, що їх просто руйнують хвороби, другі ж згоряють, як бійці в атаках, падають, спалені на тяжких безнастанних вогнях своєї праці і творчості. Таким уявляється мені Малишко”.
Related posts:
- Людська доля та любов до рідної землі в творчості Андрія Малишка (2) ЛЮДСЬКА ДОЛЯ ТА ЛЮБОВ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ У ТВОРЧОСТІ АНДРІЯ МАЛИШКА Андрій Самійлович Малишко – непересічна постать в історії української культури. Його багатогранний талант проявився у різних галузях, але найбільш прихильною до митця була муза поезії. У його доробку більше двох десятків збірок і сімнадцять поем, в яких автор охоплює ведичезні тематичні обрії. Але про […]...
- Людська доля та любов до рідної землі у творчості А. Малишка Андрій Самійлович Малишко – непересічна постать в історії української культури. Його багатогранний талант виявив себе у різних галузях, але найбільш прихильною до митця була муза поезії. У його доробку більше двох десятків збірок і сімнадцять поем, в яких автор охоплює величезні тематичні обрії. Але про людину праці, людину-патріота поет пише з особливим трепетом і душевним […]...
- Людська доля та любов до pідної землі в твоpчості Андpія Малишка Андрій Самійлович Малишко – непересічна постать в історії української культури. Його багатогранний талант проявився у різних галузях, але найбільш прихильною до митця була муза поезії. У його доробку більше двох десятків збірок і сімнадцять поем, в яких автор охоплює ведичезні тематичні обрії. Але про людину праці, людинупатріота поет пише з особливим трепетом і душевним теплом. […]...
- Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка (3) Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка Багатий наш край поетами. Від славнозвісного віщого Бояна та сивих кобзарів до поетів сучасних, усі вони оспівували усі рідну землю та людей, що живуть на ній. Кожен з цих співців має свій стиль. Андрій Малишко назвав себе сурмачем, “що кличе військо в битву і […]...
- Людська доля та любов до рідної землі в творчості Андрія Малишка Людська доля та любов до pідної землі в твоpчості Андpія Малишка Андpій Малишко і наpодна пісня. Так, саме наpодна, бо поpяд з піснею фольклоpною люди співають пісні, ствоpені на слова Малишка, інколи не замислюючись над тим, хто автоp? Уявити нашу Укpаїну без пісень не можливо. Hе можливо уявити нашого наpоду, позбавленого поезій Малишка. В них […]...
- Людська доля та любов до рідної землі у творчості Андрія Малишка Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою Берегти. А. Малишко Андрій Малишко народився і виріс на наддніпрянських кручах, його вели у світ обухівські дороги і київські тракти. І це не географічні пунктири долі, а духовний материк, що виховав його як людину і поета й увічнився в […]...
- Людська доля та любов до рідної землі у творчості А. Малишка Поетичний голос А. Малишка (1912-1970) – це голос народу, голос життя, він є одним із справжніх спадкоємців Великого Кобзаря. Народився Малишко в сім’ї хлібороба на Київщині, в Обухові. Як згадував поет, “сім’я наша була велика – одинадцятеро дітей, та батько з матір’ю, та старенька бабуся. Землі ж батько мав біля двох десятин – всіх не […]...
- Людська доля та любов до рідної землі у творчості Малишка Андрій Малишко народився і виріс на наддніпрянських кручах, його вели у світ обухівські дороги і київські тракти. І це не географічні пунктири долі, а духовний материк, що виховав його як людину і поета й увічнився в його художньому слові: Пам’ятаєш? У камені, в колії добрій, Чи літо, чи осінь Або дощик-пороша, Простеляла для мене далекий […]...
- ЛЮДСЬКА ДОЛЯ ТА ЛЮБОВ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ У ТВОРЧОСТІ А. МАЛИШКА Поетичний голос А. Малишка (1912-1970) – це голос народу, голос життя, він є одним із справжніх спадкоємців Великого Кобзаря. Народився Малишко в сім’ї хлібороба на Київщині, в Обухові. Як згадував поет, “сім’я наша була велика – одинадцятеро дітей, та батько з матір’ю, та старенька бабуся. Землі ж батько мав біля двох десятин – всіх не […]...
- Твір: любов до рідної землі у творчості Андрія Малишка Людська доля завжди була невід’ємною часткою долі Батьківщини, місця, де ти народився. Ти живеш її смутками, її радощами, ти дихаєш її повітрям, ти їси її хліб, що виріс на її полях. Андрій Малишко теж народився на Україні і розумів, яке це щастя – жити на рідній землі, віддавати їй свою любов, свою працю. Цього його […]...
- “Я – зернинка у рідній землі” Кожна людина просто невід’ємна від свого народу. Всі ми – українці, наші батьки, дідусі та бабусі за рідкісним винятком теж були українцями. Тому, незважаючи на глобалізацію світу, фактичне стирання кордонів між державами, нам необхідно зберігати свою національну ідентичність, залишатися українцями, прославляти цю землю і робити для неї благо. Займатися і починати цією непростою справою необхідно […]...
- Твір на тему: “Я – зернинка у рідній землі” Кожна людина просто невід’ємна від свого народу. Всі ми – українці, наші батьки, дідусі та бабусі за рідкісним винятком теж були українцями. Тому, незважаючи на глобалізацію світу, фактичне стирання кордонів між державами, нам необхідно зберігати свою національну ідентичність, залишатися українцями, прославляти цю землю і робити для неї благо. Займатися і починати цією непростою справою необхідно […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (1 варіант) Різноманітні за мотивами вірші Андрія Малишка стали відомими й популярними ще за життя поета. Його твори читали солдатам перед боєм у часи війни 1941-1945 років, рядки з поезій звучали в будинках мирних жителів, у шкільних кабінетах, були покладені на музику й ставали піснями… І перше, що привертає увагу читача під час прочитання поетичних збірок Андрія […]...
- “Образ рідної землі у творах В. Симоненка та А. Малишка” Україна, яка вона недоторкана, велична і гарна, як багато почуттів вкладено у цей образ відомими українськими поетами. Чого тільки не винесла на своїх плечах наша багатостраждальна країна! І скільки б не існував наш народ, стільки і знаходилися талановиті митці, які жертвували собою заради щастя своєї Батьківщини. Одним з них був і В. Симоненко, поет-шістдесятник, для […]...
- “Доля людини у Другій світовій війні” за оповіданням М. Шолохова “Доля людини” Звертаючись до розповіді М. Шолохова “Доля людини”, в першу чергу, слід зазначити, що в цьому творі письменник через долю конкретного героя показує життя багатьох народів – долю Радянського Союзу в епоху Великої Вітчизняної війни. У той же час, “Доля людини” не просто розповідь про військові події, але, звичайно ж, і дослідження внутрішньої трагедії особистості. Головний […]...
- Любов до рідної землі, до рідного народу у творчості Малишка Гарячою любов’ю до землі, повагою до сільської праці, чарівної української природи пройнята поезія Андрія Малишка. В ім’я майбутнього своєї Батьківщини, вільної праці, свободи і щастя наші воїни під час Великої Вітчизняної війни звершували подвиги, борючись проти ненависного фашизму. Грудка рідної землі, яку проніс біля свого серця фронтовими дорогами герой “Балади про колосок”, була для нього […]...
- Людська доля й любов до рідної землі у творчості А. Малишко Андрій Малишко – поет, схожий на птаха, що, злетівши в небо, глянула на землю й завмерла від подиву, радості й розпачі. З початку свого життя поет ішов “Дорогою під яворами”, що вивела його на безмежний шлях. На тім шляху він не раз прислухався до живого голосу землі, не раз заглядав у душу свою й проспівав […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (2 варіант) Поезія А. Малишка в уяві кожного українця асоціюється з піснею, адже він писав пісні – жанр, який мав чимало прихильників, особливо якщо це ліричні пісні. Мудрі, ніжні, мелодійні вірші зворушують серце й уяву. Таємницю зачарованих мелодій-віршів А. Малишка Олесь Гончар пояснював так: “Народнопісенна основа в його творчості не стилізація, то його власне поетичне мислення, органічна […]...
- Твір-роздум на тему “Доля людини” Складно розмірковувати над таким поняттям, як “доля”. Я часто чую це слово від дорослих. Але вони розуміють долю зовсім по-різному. Одні кажуть, що від долі залежить все. Ну, майже все. Хтось щасливий та заможний – значить, доля ставиться до нього прихильно. А з кимось стався нещасний випадок – що ж, така доля. Дівчина не може […]...
- Гармонія людини та природи в ліриці А. Малишка Під осінніми туманними зорями, коли земля ще спросоння І вбирає в себе шелест пташиних крил, проста українська селянка Ольга Остапівна подарувала світу ще одну дитину (їх в сім’ї всього було одинадцятеро), яку охрестили Андрієм. З дитячих літ потяглася рука хлопчика до письма, душа – до краси, а серце – до людини Цей початок став тим […]...
- Жіноча доля в поезіях Т. Г. Шевченка “Такого полум’яного культу материнства, – писав М. Рильський, – такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і на-чистішу красу світу бачив у жінці, в матері”. І коли цю кохану чи матір, цю святиню топчуть, знущаються з неї ожирілі пани і […]...
- Лихоліття війни та доля людини (за твором “Доля людини”) Оповідання Михайла Шолохова “Доля людини” присвячене темі Вітчизняної війни, зокрема долі людини, яка пережила це лихоліття. Композиція твору виконує певну настанову: автор робить короткий вступ, розповідаючи про те, як він зустрівся зі своїм героєм, як вони розговорилися, і завершує описом своїх вражень від почутого. Таким чином, кожний читач ніби особисто слухає оповідача – Андрія Соколова. […]...
- Доля російської людини в роки війни (за оповіданням М. Шолохова “Доля людний”) У М. В. Ісаковського є вірш: Враги сожгли родную хату, Сгубили всю его семью. Куда ж теперь идти солдату, Кому нести печаль свою? Дуже схожу на цю сімейну трагедію почув М. Шолохов у перший післявоєнний рік. Одного разу біля річкової переправи письменник зустрів чоловіка з хлопчиком. Вони закурили, розговорилися. 1 чоловік, прийнявши Шолохова за свого […]...
- “Слово про полк Ігоровім” – історична доля Російської землі “Слово про полк Ігоровім” написано у викладі доконаною літературною мовою, богатым народнопоетичними елементами. З фольклору запозичені постійні епітети, порівняння, метафори. По своєму змісті “Слово:” коштує близько до російських билин, але в стилі, у характері художніх засобів пам’ятка має більше загального з українським фольклором. Відколи існує, “Слово:” не перестає бути актуальним у суспільно-політичному й культурно-художнім житті […]...
- Коротка характеристика добутку Доля людини Шолохова М. А Оповідання було надруковано в газеті “Правда” у переддень 1957 р. Композиція – оповідання в оповіданні. Оповідач передає історію свого випадкового знайомого, шофери Андрія Соколова, що відбулася в першу післявоєнну весну. Авторові в цьому оповіданні належить важлива роль. Великою любов’ю й повагою пронизане оповідання автора про життя й героїчний подвиг Андрія Соколова: “И хотілося б думати, […]...
- Захист рідної землі – найвище призначення людини (за новелою В. Стефаника “Сини”) Захист рідної землі – найвище призначення людини (за новелою В. Стефаника “Сини”) Дослідники творчості В. Стефаника стверджують, що у письменника було два чітко розмежовані періоди: перший припадав на 1897-1901, а другий на 1916-1933 рр. Чому ж він так довго не писав? Чому мовчав аж п’ятнадцять років? Мабуть тому, що людська психіка не може бути у […]...
- Трагічна доля людини… (за оповіданням М. Шолохова “Доля людини”) Майже сімдесят років минуло відтоді, як закінчилася одна з найстрашніших воєн в історії людства – Друга світова війна. Але кожен раз гортаючи сторінки книг про війну, ми занурюємося в атмосферу людських страждань, болю й жаху. Цього не можна уникнути і залишитися байдужим тут теж не можна. Оповідання М. Шолохова “Доля людини” – один з таких […]...
- Моральна сила російської людини (по розповіді М. Шолохова “Доля людини”) Розповідь М. Шолохова “Доля людини” – це розповідь про просту людину на війні. Російська людина винесла всі жахи війни й ціною особистих втрат завоювала перемогу, незалежність своєї батьківщини. Кращі риси російського характеру, завдяки силі якого була здобута перемога у Великій Вітчизняній війні, М. Шолохов втілив у головному герої розповіді – Андрію Соколові. Це такі риси, […]...
- Сирітська доля в поезіях Т. Г. Шевченка (“Мені тринадцятий минало…”, “На Великдень на соломі…”) Тяжко-важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться, – Хоч з гори та в воду! Т. Г. Шевченко Рано залишившись сиротою, Т. Г. Шевченко, як ніхто інший, розумів гірку долю сиріт і у своїх поезіях неодноразово звертався до цієї теми. Автобіографічним є вірш Т. Шевченка “Мені тринадцятий минало…”, у якому поет змалював настрої […]...
- “Зачарована Десна” – твір про красу землі і людини Олександр Довженко був закоханий у природу свого рідного краю, вважав, що тільки природа пробуджує творчі сили людини. Семирічний Сашко жив тихо і просто, бо його оточували мудрі, красиві люди. “Боже мін, скільки ж прекрасного і доброго було в моєму житті”, – згадував уже дорослий талановитий митець. І в його уяві з’являлася хата, робота на сінокосі, […]...
- В. Симоненко про історичну місію людини на землі (“Ти знаєш, що ти – людина?”) В. Симоненко про історичну місію людини на землі (“Ти знаєш, що ти – людина?”) В історії української літератури шістдесяті роки стали роками творчості письменників, які віддали свій голос на захист простої людини. Вони намагалися пробити чиновницько-бюрократичну стіну суспільства, де людина була лише “гвинтиком” їхнього апарату, а не творцем своєї долі, своєї історії. Василь Симоненко вірив […]...
- Материнська доля й материнське щастя (за творами В. Симоненка, А. Малишка, Б. Олійника та ін.) Матері в художній літературі присвячено багато задушевних, вдячних поетичних рядків. Недаремно називають і змелю матінкою, і Батьківщину. Їх, на думку В. Симоненка, не можна вибирати: Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. … Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Яка ж вона, материнська доля? […]...
- Доля людини епохи війн і революцій у романі Василя Гроссмана “Життя і доля” Василь Семенович Гроссман зобразив у романі “Життя і доля” Велику Вітчизняну війну як подію історії, що вирішує долю не тільки Росії, але й усього світу. Письменник зумів відбити в цьому добутку героїзм людей на війні, боротьбу зі злочинами фашистів, а також повну правду про події, що відбувалися тоді, усередині країни: посилання в сталінські табори, арешти […]...
- Подвиг людини на війні (по оповіданню М. А. Шолохова “Доля людини”) Ніхто не любить війну. Але протягом тисячоріч люди страждали й гинули, губили інших, палили й ламали. Завоювати, заволодіти, винищити, прибрати до рук – все це народжувалося в жадібних розумах як у глибині століть, так і в наші дні. Одна сила зіштовхувалася з іншої. Одні нападали й грабували, інші захищали й намагалися зберегти. І під час […]...
- “Людська доля у творчості Андрія Малишка” Олесь Гончар писав: “Для Малишка не існувало “не поетичних” тем, і в цьому, мабуть, найбільше й виявляє себе істинність мистецького обдарування”. Справді, Андрій Малишко – поет-лірик, як кажуть, від Бога. Голос його – то ніжний і схвильований, як перші слова кохання, то сповнений пристрасті вибухової сили. Але в центрі зображення завжди Україна й українці. Промовляє […]...
- “Зображення жахів війни в оповіданні Шолохова “Доля людини” Доля – слово загадкове. Я часто замислююся над його змістом. Що таке доля? Це прожите тобою життя, або те, що чекає попереду? Твої реальні вчинки або твої мрії? Людина сама будує свою долю, або її таки хтось визначає? А якщо вона вже визначена, чи можливо щось змінити? У різних людей долі складаються по-різному. Хтось залишає […]...
- Мої роздуми над призначенням людини на землі після прочитання поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина” Мої роздуми над призначенням людини на землі Після прочитання поезії В. Симоненка “Ти знаєш, що ти – людина” … Все почалося з поезії Омара Хайяма. Одного разу я натрапив на його вірш, який збентежив мене: Для чого світу ти? Ніщо ти перед ним. Існуєш ти чи ні – примара все і дим. Безодні з двох […]...
- Образ землі в однойменній повісті О. Кобилянської (3 варіант) Орися ж ти, моя ниво, Долом та гороюі Та засійся, чорна ниво, Волею ясною! Ю. Федькович Багато видатних українських письменників присвятили свої твори проблемі “людина і земля”. Вона порушена в творах Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Карпенка-Карого, Ольги Кобилянської. О. Кобилянська – письменниця Буковини. Вона добре знала життя народу, його прагнення та мрії. Дуже важко жилось трудовому […]...
- Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі “Бояриня” Лесі Українки Трагедія людини, відірваної від рідної землі, у драмі “Бояриня” Лесі Українки. Драма “Бояриня” вводить читача у складний період української історії – добу Руїни. Цей надзвичайно важкий для українців час XVII століття був співзвучний державницьким змаганням в Україні на початку XX. Тому майже одночасно написано три драматичні твори про епоху Руїни: “Бояриня” Лесі Українки, “Гетьман Дорошенко” […]...
- Тема єдності людини та природи в поезіях Лесі Українки Твір на прикладі вірша “Давня казка”. Тема єдності людини та природи завжди хвилювала письменників. Митці кожної епохи, будь-якої країни не залишалися байдужими чи то до суворих гірських пейзажів, чи то до романтики бурхливого океану, чи то до безкраїх степів їхньої рідної землі. У своїй поезії “Давня весна” Леся Українка теж звертається по Теми природи, але […]...