Дон Кіхота – вічний образ всесвітньої літератури
Сервантесу вдалося створити роман на всі часи і для всіх народів. Таємницю привабливості для людства цього образу намагалися розгадати філософи (Гегель), письменники ( Тургенєв, Достоєвський, Томас Манн ). Роман по-своєму інтерпретували такі художники, як Гойя, Дом’є, Пікассо, такі композитори, як Мендельсон, Штраус, Мінкус. Пройшовши складний шлях через свідомість людей, “Дон Кіхот” здійснив реальний вплив на життя, одних захоплюючи благородством героя, інших застерігаючи від карикатурності його подвигів. Історія донкіхотства починається
Можливо, цим читачем був іспанський драматург Лопе де Вега, якому приписують авторство вірша:
Гора заоблачная, человек
Не часто достигал твоей вершини
(Била б ти лучше, будучи равниной).
Лучей игривих преломляешь бег.
И по траве муравчатой лавиной
Всклокоченные косми гриви львиной
Бегут как волни – золотистых рек.
Самообман на твой манящий склон
Меня привлек.
Бесплодние усилья
Добить прекраснейшую из корон Поэта,
Дон Кихота из Кастильи,
Невзгоди занесли на Геликон,
А лучше би
Дон Кихот путей не вибирает,
Росинант дорогу сам найдет.
Доблестного враг везде встречает,
С ним везде сразится Дон Кихот.
Славний круг насмешек, заблуждений,
Злих обманов, скорбних неудач,
Превращений, битв и поражений
Победит славнейшая из кляч.
Сквозь скрежещущий и ржавий грохот
Колесници пламенного дня,
Сквозь проклятья, свист, глумленья, хохот,
Меч утратив, щит, копье, коня,
Добредет к ограде Дульциней
Дон-Кихот.
Ф. Сологуб
Всесвітньо відомий російський оперний співак Федір Шаляпін якось писав: “…на світі є тільки Пушкін, Данте і Сервантес”. Для Шаляпіна цей письменник і справді важив дуже багато. Оперу “Дон Кіхот” Ж. Массне написав спеціально для цього співака.
Шаляпін згадував, що, уважно прочитавши роман, дійшов висновку: в зовнішності Рицаря Сумного Образу мають бути відображені і фантазія, і безпорадність і замашки вояка, і слабкість дитини, і гордість рицаря, і доброта святого, тож необхідно прагнути досягти яскравого поєднання комічного і сумного… Вживаючись в образ, Шаляпін намалював олівцем велику кількість ескізів. Прем’єра опери відбулася в 1910 році в Монте-Карло. Численні критики були суголосними в одному: Шаляпін зумів наблизитися до “Дон Кіхота”, хоча композитор І лібретист практично знищили задум Сервантеса.
Співак створив образ, сповнений колосального заряду моральної чистоти і безкомпромісності, довів, що не можна жити без ідеалу, без великої мети.
У фільмах Чапліна, які в “Дон Кіхоті”, герой щиро бажає світу добра, та світне помічає не лише його помислів і вчинків, але і його самого, а якщо і помічає, то знущається над ним.
Слово вчителя. Герої романів, такі, як Піквік (Діккенс), мадам Боварі(Флобер), князь Мишкін(Дос-тоєвський), зобов’язані народженням не лише своїм авторам, а й ідеям, мотивам, прийомам, що вперше були закладені Сервантесом. На перший погляд, може здатися дивним, але до перелічених вище творів належить і повість Марка Твена “Пригоди Тома Сойєра”, яку ми вивчали на уроках зарубіжної літератури в 5 класі.
В повісті “Пригоди Тома Сойєра” Марка Твена вплив Серван-теса виявився в тому, що письменнику створенні образу Тома зумів гумор зробити засобом поетизації життя. У Дон Кіхота певною мірою психологія дитини. У Марка Твена психологія головного героя відповідає його віку.
Граючись у розбійників, Том говорить, що бачить караван багатих арабів та іспанських купців, у яких сотні слонів, верблюдів, тисячі мулів, навантажених алмазами. Гек, як і Санчо Панса, нічого цього “не бачить”. Тут Том докоряє Геку, що той не читав Сервантеса.
На відміну від Дон Кіхота, Том, за всієї чистоти своїх помислів та ідеалів, найшляхетніші власні вчинки здійснює все ж заради пригод. Це можна пояснити як самобутністю Творчості Марка Твена, так і тим відрізком часу, який розділяє ці Твори.
Гадаю, ви змогли переконатися в тому, що Дон Кіхот – вічний образ. Основою такого складного культурного явища, як донкіхотство, став відрив героя від роману. Донкіхотство – явище міжнародне, однаку різних країнах воно наповнилося різним змістом.
З’явився цей термін ще за часів Сервантеса. Новим змістом наповнив його Вальтер Скотт, який утвердив у свідомості сучасників високий сенс слова “донкіхотство”. Той факт, що інтерес до роману Сервантеса не згасає з часом, дає всі підстави сподіватися, що Дон Кіхот знайде своє втілення в нових шедеврах мистецтва, доведе свою “вічність” ще не одному поколінню читачів.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)