Дослідження історичних пісень

Дослідження історичних пісень починається лише у 19 ст. Перші публікації текстів зустрічаємо у збірнику М. Новикова “Полное новое собрание Российских песен. Четыре части” (1780-1781). Серед надрукованих там українських пісень є кілька історичних. Перший український фольклорний збірник “Опыт собрания старинных ма лороссийских песней” М. Цертелєва вийшов у 1819 р. Поряд з думами там поміщені “Пісня про Палія і Мазепу”, “Пісня про від´їзд козака до війська”.

Більша добірка історичних пісень подана у збірнику М. Максимовича

“Малоросійські пісні” (1827). У своїй наступній праці “Українські народні пісні”, що вийшла в Москві 1834 року, Максимович здійснив першу спробу виділити історичні пісні в окрему групу. Однак, він тут не проводить межі між думами та історичними піснями, а також долучає до них суспільно-побутові (козацькі, рекрутські, чумацькі) ліричні пісні.

Помітною в українській фольклористиці є уже згадувана стаття М. Гоголя “Про малоросійські пісні”, де вперше вжито і осмислено термін “історична пісня”.

Тексти народних пісень досить широко представлені у збірниках І. Срезневського “Запорожская старина”

(1833-1838), П. Лукашевича “Малоросійські та червоноруські Думи і пісні” (1836), А. Мет-линського “Народные южнорусские песни” (1854), П. Куліша “Записки о Южной Руси” (1856-1857). Свій внесок зробила і “Руська трійця”, опублікувавши ряд історичних пісень у “Русалці Дністровій” (1837), а також Я. Головацький, який видав “Народні пісні Галицької і Угорської Русі” (1878). Цієї проблеми торкався й М. Костомаров (зокрема, у магістерській дисертації “Об историческом значении русской народной поэзии”).

Перше найповніше, упорядковане за історико-хронологічним принципом з коментарями видання історичних пісень здійснили В. Антонович і М. Драгоманов – “Исторические песни малорусского народа” (Т. 1,2. – К., 1874-1875). Однак і тут ще не було розмежовано жанр думи, історичної пісні та соціально-побутової пісні. Продовженням цієї праці були видання, здійснені М. Драгомановим у Женеві (Швейцарія), де він перебував у еміграції, збірки пісень “Нові українські пісні про громадські справи” (1864-1880) та “Політичні пісні українського народу 18-19 ст.” (1883-1885).

Дослідниками історичних пісень були також О. Потебня, П. Житецький, Ф. Колесса, В. Гнатюк. У 1913 р. вийшла праця І. Франка “Студії над українськими народними піснями”. Серед сучасних дослідників – М. Рильський “Героїчний епос українського народу” (1955), В. Березовський “Історичні пісні” (1970) та ін.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 5.00 out of 5)

Дослідження історичних пісень