ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН
ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН (світське ім’я Михайло, рр. нар. і см. невід.) – культурно-освітній діяч, письменник, одна з найвизначніших постатей літератури українського бароко.
Навчався, очевидно, в Київській академії, з 1735 р. викладав у ній синтаксиму, в 1736- 1737 рр. – поетику. Залишив після себе знаменитий курс поетики “Сад поетичний”, що вважається класичним зразком барокової поетики, де риси стилю бароко викладені найбільш досконало. Водночас це остання поетика, що культивувала цей стиль у Київській академії.
Серед поетичних
Друга драма “Властотворній образ
Вона складається з одного акту й п’яти сцен із п’ятьма кантами при них. До обох драм додано по п’ять інтермедій, писаних розмовною українською мовою. Дослідники висловлюють сумнів, чи був автором їх сам М. Довгалевський, чи хтось із його учнів, але цікавим є спостереження М. Петрова про зв’язок між інтермедіями і драмою, де в різних аспектах, високому й низькому, визначаються однакові проблеми. Водночас інтермедії до драм М. Довгалевського становлять собою вищий щабель у розвитку української драматургії, що ніби передують виникненню власне української комедії.
Драми М. Довгалевського та інтермедії до них певною мірою вплинули на подальшу українську літературу, зокрема відгомони їх бачимо в “Енеїді” І. Котляревського. Подальша доля М. Довгалевського невідома, очевидно, він жив у Михайлівському монастирі в Києві, де й помер.
Літ.: Петров II. Мистерии и комедии учителя пиитики в Киевской академии иеромонаха Митрофана Довгалевского //Тр. Киев. дух. акад. 1865. № 2; Петров Н. Очерки из истории украинской литературы XVII – XVIII вв.
К., 1911.
М. Шевчук
Related posts:
- ІНТЕРМЕДІЯ Інтермедія (від лат. intermedius – те, що знаходиться посередині) – жанр невеликої комічної п’єси або сцени, яку виконували між діями основної драми. Твори цього жанру могли бути комічною травестією, пародією теми, опрацьованої в основній драмі (як то було і в античній драмі сатирів), або ж сценами, ніяк не пов’язаними з її змістом. Інтермедія виникає як […]...
- Розвиток драматургії Розвиток драматургії Перші драми XVII століття з’являються у школах, їх авторами були викладачі, а виконавцями – студенти. Тематика таких драм була історичною або соціальною. Наприклад, драма “Володимир” Феофана Прокоповича, “Милість Божа” невідомого автора, “Воскресіння мертвих” Георгія Кониського. У драмі “Володимир” розповідається про життя й діяльність князя Володимира Великого, у “Милості Божій” прославляється Богдан Хмельницький, а […]...
- Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі Становлення та розвиток драматургії в давній українській літературі I. Виникнення драматичної літератури в Україні. (Драматична література тісно пов’язана з розвитком українського театру, шкільним навчанням. Це були віршові діалоги, які складали викладачі вищих шкіл, тому й називалися шкільними. Основні жанри драматургії давньої української літератури – шкільні драми, інтермедії.) II. Характеристика драматичних творів XVII-XVIII століть. 1. Виникнення […]...
- ГАВАТОВИЧ (ГАВАТ) ЯКУБ (17.03.1598, Львів – 17.06.1679, там само) – польсько-український письменник і культурно – освітній діяч. Народився в незаможній сім’ї польських міщан. Навчався у різних львівських школах, закінчив Ятеллонський університет (1615) і одержав ступінь бакалавра. Викладав у м. Кам’янці-Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька Львівської обл.). Згодом висвятився на ксьондза, жив у містечках Вишняки й Бережани. Був учасником оборони Львова […]...
- Інтермедія Інтермедія (лат – intermedius – проміжний, середній) – невеличкий розважальний драматичний твір, який виконують між актами вистави. В європейському театрі пережила кілька видозмін – від коментувань дияволом і Богом попередньої дії, інтерпретацій античних сюжетів до музичних і танцювальних номерів (інтерлюдій). В українській драматургії XVII-XVIII ст., де в основному експлуатувалися старо – та новозавітні сюжети, які […]...
- ДРАМА ШКІЛЬНА ДРАМА ШКІЛЬНА. Театральні видовища в Україні були відомі ще з часів Київської Русі. Різні джерела зафіксували згадки про скомороші ігрища, дійства, позорища. Є сліди військових пісень-танців, мисливських пантомім, що вбирали в себе елементи театральності. Це ж саме можна сказати й про аграрну, весільну, похоронну обрядність, а також про свята, які супроводжуються обрядами, заклинаннями, іграми й […]...
- Зробіть загальний огляд давньоукраїнської драматурги Однією зі складових частин фольклору є народна Драма, яка виникла у первісному суспільстві на грунті різних звичаїв та обрядів господарського і родинно-побутового характеру. Колись народні драми мали надзвичайну популярність, однак поступово втрачали її і залишилися в минулому. Хоча у XIX та й на початку XX ст. чимало людей захоплювалися театралізованим дійством, що його можна було […]...
- Відповіді на білет № 1 з української літератури 1. Зробіть загальний огляд давньоукраїнської драматургії. Давньоукраїнська драматургія бере початок у 17-му столітті зі шкільних драм. Вони називалися так, тому що виходили зі стін вищих шкіл. Їхніми авторами були викладачі, духовенство, а виконували спудеї, тобто студенти. Ці драми мали форму віршованого діалогу. Яскравий приклад – “Володимир” Феофана Прокоповича, про життя князя Володимир Великого. У тому […]...
- Райошник Райошник – одна з форм давнього тонічного речитативного віршування, що має фольклорну основу. Метрична та ритмічна організація для Р. не обов’язкова. Рядки в ньому переважно нерівні, з парним римуванням, здебільшого дієслівним. Ці принципи закладені й у багатьох інших формах речитативного віршування. З огляду на це Р. називають ще “фразовиком” або “римованою прозою”. У писемній літературі […]...
- Зоря “Зоря” – літературно-мистецький журнал, що “виходив на початку 1906 у Москві українською мовою (редактор – І. Оппоков). Тут з’явилися публікації творів І. Франка, Христі Алчевської, О. Коваленка, П. Куліша, М. Старицького, стаття Б. Грінченка “Перелицьована “Енеїда” на селі”, початок “Практичного курсу для вивчення української мови” А. Кримського, українські народні легенди у записах В. Короленка, а […]...
- Шкільна драма “Владимир” Шкільні драми як окреме явище літератури виникають у кінці XVII – початку XVIII століття й призначені для вистави в тогочасній вищій або середній школі. Шкільна драма – це не визначення роду, виду або жанрової традиції, це поняття передусім історичне, тісно пов’язане зі школою. В середні віки та в епоху бароко поезія розглядається як звичайне ремесло, […]...
- Бард Бард (кельт. bard – співець) – мандрівний співець у народів кельтського походження; в добу середньовіччя – поет в Ірландії, Шотландії, Уельсі. Щоб здобути це звання, початківець мусив оволодівати версифікаційною майстерністю впродовж 10-12 літ. Поезія В., що проіснувала майже до кінця XVIII ст., мала великий вплив на європейську літературу, передовсім на романтизм, особливо після видання пісень […]...
- ВІТИНСЬКИЙ СТЕФАН ВІТИНСЬКИЙ СТЕФАН (рр. та місце нар. і см. невід.) – поет. Навчався, очевидно, в Харківській колегії, де потім був викладачем. У 1736- 1737 рр. викладав поетику, згодом – риторику, у 1738-1739 рр. – професор філософії і префект колегії. Подальша доля невідома. 1739 р. видав старослов’янською мовою поетичну книжку “Епінікіон” на честь Анни Іоанівни, де описав […]...
- НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ НЕРУНОВИЧ ІНОКЕНТІЙ (р. нар. невід., Київ – 26.07.1741, Іркутськ) – культурно-освітній діяч, поет. 1721 р. закінчив повний курс Київської академії, після чого прийняв чернечий сан у Братському монастирі. У 1727-1728 рр. викладав в академії курс поетики під назвою “Bicollis Parnassus”. У квітні 1728 р. за указом Синоду був викликаний до Московської академії на посаду вчителя […]...
- ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ ЩЕРБАЦЬКИЙ ГЕОРГІЙ (світське ім’я Григорій, р. нар. невід. – 18.08.1754, Москва) – письменник і культурно-освітній діяч XVIII ст. Закінчив курс Київської академії, з 1749 р. – її викладач (до того був ченцем Софійського собору у Києві). Викладав риторику (1750 – 1751), філософію і грецьку мову (1751 – 1752), з 1752 р. – префект академії. О. […]...
- ДІАЛОГ ДІАЛОГ (від грецьк. – розмова, бесіда) – жанр давньої української поезії та прози XVI – XVIII ст. Інша назва – “розмова”, “розмисел”. Розрізняють такі типи діалогічних творів: 1) як різновид драми, побудованої на системі монологів (тут діалог наближається до декламації); 2) як жанр суто літературний, із театром і декламаціями не пов’язаний; 3) як диспути у […]...
- ЖАНРИ ДРАМАТИЧНОГО РОДУ Протягом усієї багатовікової історії драми народжуються, розвиваються, а часом і вмирають різноманітні жанрові форми. Так, у Стародавній Греції виникають трагедія й комедія, що існують і сьогодні, та сатирова драма, що зникає ще за часів античності. В драматургії середньовіччя з’являються твори жанрів духовної драми, що були пов’язані з богослужінням та з сюжетом Біблії й житійної літератури […]...
- Багатство української мови Українська мова є однією з найбагатших мов світу. У ній налічується кілька сотень тисяч слів. У нашій мові багато фразеологізмів та крилатих и висловів. Українською мовою можна висловити і найскладніші наукові поняття, і найтонші відтінки почуттів та переживань. Рідною мовою творили генії української літератури – Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. У перекладі українською мовою […]...
- Вертеп Вертеп (старослов’ян. – печера) – народний театр маріонеток, поширений в Україні, в барокову добу (XVII-XVIII ст.). Дія вертепної драми відбувалася у двоповерховій “скрині”, відкритій з одного боку для глядачів. На верхньому ярусі розігрувалися сюжети релігійного характеру, переважно за мотивами Різдва Христового та рятування щойно народженого Сина Божого від царя Ірода; на нижньому – побутові інтермедії, […]...
- Шкільна драма Шкільна драма – жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV-XVI ст. в країнах Західної Європи. Походження Ш. д. пов’язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов’язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передовсім тих сакральних джерел, що стосувалися історії […]...
- Власне драма – визначення Власне драма – драматичний твір, в основу якого покладено гострий життєвий конфлікт, але напружена боротьба та складні переживання персонажів не ведуть до трагічної розв’язки. У драмі можливі елементи трагічного й комічного, проте вони не домінують. “Серйозна й зворушлива драма посідає середину між героїчною трагедією та веселою комедією”. Трагедія і комедія показують життя дещо однобічно, бо […]...
- Драма Драма (від грецьк. drama – дія) – один із трьох літературних родів (поряд з епосом і лірикою). Основу драми складає дія, що споріднює її з епосом. У драмі події розгортаються в теперішньому часі на очах глядача і показані через конфлікти у формі діалогу. Драма – це п’єса з гострим конфліктом, який, проте, на відміну від […]...
- ДРАМА САТИРІВ Драма сатирів (грец. &;#948;&;#961;8&;#956;&;#945; &;#963;&;#945;&;#964;&;#965;&;#961;Ι &;#954;ό&;#957;, лат. fabula satyrica) – жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. Драму сатирів іменували за античних часів також “жартівливою трагедією”. З жанром трагедії її зближували сюжети й дійові особи, запозичені з міфології, з комедійним жанром – сильний елемент брутального комізму. Визначною рисою драми сатирів був […]...
- Феєрія Феєрія (фр. feerie, від fee – фея, чарівниця) – театральна або циркова вистава з фантастично-казковим сюжетом, сценічними ефектами і трюками. Наприкінці XIX – на початку XX ст. елементи феєричності проникають у літературу, зокрема драматургію. Виникає т. зв. драма-феєрія (драма-казка), для якої характерні виразне ліричне начало, зіставлення природного і людського, широке використання міфічних і фольклорних образів, […]...
- Сторінка: Трагедокомедія Феофана Прокоповича “Володимир’ як зразок шкільної драми Трагедокомедія Феофана Прокоповича “Володимир” як зразок шкільної драми Шкільна драма була поширеною на Україні в барокову добу XVІІ-XVІІІ століття. Писали ці твори викладачі риторики Києво-Могилянської академії. У шкільній драмі розігрувались сюжети, як правило, релігійного характеру. Так, драма Феофана Прокоповича присвячена засновнику християнства на Русі Володимиру Великому. Шкільна драма мала мати кілька типів, в залежності від […]...
- Міракль Міракль (фр. miracle, від лат. miracylum – чудо) – один із жанрів середньовічної релігійно-повчальної драми, за основу якої бралися розповіді про “чуда”, здійснені Богородицею. Сюжети запозичувалися з житій, апокрифів, східних переказів тощо. Незважаючи на таку природу жанру, в ньому певною мірою відбивалися зміни в житті і свідомості народу: в М. згодом вносилися авантюрно-розважальні, побутові мотиви, […]...
- Поява та розвиток віршованої літератури та драматургії Поряд із численними творами полемічної літератури починає зароджуватися віршована література і драматургія. Спроби застосувати до української мови метричну систему віршування, побудовану на чергуванні коротких і довгих складів слова (за античними зразками), виявилися невдалими, тому віршування починається під впливом усної народної творчості, вірші пишуться нерівноскладові, і від прози відрізняються лише заримованими закінченнями окремих рядків. Найдавнішими з […]...
- Академічне братство “Академічне братство” – українське студентське товариство, яке діяло у Львові (1882-96), виникло на основі “Академічної бесіди” та “Дружного лихваря”. Попри те що його учасники займалися політичними проблемами, зокрема соціалістичної спрямованості, вони виявляли інтерес до літературно-історичних та етнографічно-статистичних питань, організовували вечори, присвячені Т. Шевченку, М. Шашкевичу, Ю. Федьковичу та ін., займалися видавничою діяльністю (твори М. Шашкевича, […]...
- МОХ РУДОЛЬФ МОХ РУДОЛЬФ (псевд. – Мех, Рудольф, Р. М., 16.04.1816, м. Бережани, тепер Тернопільської обл. – 12.02.1892, с. Острів, тепер Галицького р-ну Івано-Франківської обл.) – письменник, громадський діяч. Закінчив Львівську духовну семінарію (1842). Належав до сподвижників і продовжувачів справи “Руської трійці”. Автор віршів українською народною мовою панегіричного та описово-моралістичного змісту (збірка “Мотиль”, 1841). В газеті “Зоря […]...
- МИЛОСТЬ БОЖІЯ “МИЛОСТЬ БОЖІЯ” – історична драма, в якій зображено події національно-визвольної війни 1648 р. під проводом Б. Хмельницького. Створена 1728 р. з нагоди 80-річчя початку війни і присвячувалася гетьманові Д. Апостолу. Вперше поставлена на сцені Києво-Могилянської академії наприкінці 1728 р. Це єдина, що дійшла до нас, шкільна драма, створена на матеріалі недавнього історичного минулого України. Вперше […]...
- Трагедокомедія Феофана Прокоповича “Володимир” як зразок шкільної драми (1681-1736) Народився в Києві в родині купця й при хрещенні дістав ім’я Єлеазар. Рано залишився сиротою, зростав під впливом дядька – ректора Київського колегіуму. З 1688 р. став учнем цього закладу. Мав великі здібності до навчання. Потім навчався в католицькому училищі Володимир-Волинського монастиря (щоб більше дізнатися про католицизм), невдовзі його забирають до Римської католицької академії. […]...
- Який із драматичних жанрів “наймолодший”? Такі жанри драматичного роду, як трагедія і комедія, виникли ще в Стародавній Греції, пройшли довгий шлях розвитку, змінюючись при цьому у багатьох своїх рисах, і безроздільно панували до середини XVIII ст. У середині XVIII ст. виникає власне драма – твір, в основу якого покладено певний життєвий конфлікт, розгортання якого позначене і трагічними, і комічними моментами. […]...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР ЛЯСКОРОНСЬКИЙ СИЛЬВЕСТР (р. нар. невід. – 19.05.1754, Київ) – культурно-освітній діяч, письменник першої половини XVIII ст. По закінченні курсу навчання в Києво-Могилянській академії залишився в ній учителем. З 1734 р. почергово викладав граматику (два роки), синаксиму (1737- 1738), риторику. З грудня 1740 р. – академічний екзаменатор, з 29 січня 1741 р. – ігумен, а згодом […]...
- ДРАМАТУРГІЯ. ШКІЛЬНА ДРАМА “ВЛАДИМИР” Ф. ПРОКОПОВИЧА. ВЕРТЕП ЯК ВИД ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРАЛЬНОГО ДІЙСТВА 1. Драматичний твір, у якому найбільше збережено структуру мораліте. А Ф. Прокопович “Володимир”. Б Г. Кониський “Воскресеніє мертвих”. В “Милість Божа” невідомого автора. Г М. Довгалевський “Комическое дєйствіє”. 2. Жанр драматургії давньої української літератури, у творі якого інсценізувалося народження, смерть і воскресіння Христа. А Історична драма. Б Міракль. В Містерія. Г Мораліте. 3. Для міракля […]...
- Поняття про драму як жанр літератури Драма (ВІД грецьк. – дія) – рід літератури, один із трьох, поряд з епосом і лірикою. Основою драми, як на це вказує початкова суть слова, є дія. В цьому драма близька до епосу: в обох випадках – об’єктивне зображення життя – через події, вчинки, зіткнення героїв, боротьбу, тобто через явища, які складають зовнішній світ. Але […]...
- Твір на тему “Українська мова в світі і в моєму житті” На даний момент в Україні проживає близько 45 мільйонів людей. Скільки з них вважає українську мову рідною? Це питання, на яке складно знайти відповідь. Останній перепис населення була в 2001 році, з тої пори дані застаріли. До того ж, вважати українську мову рідною і спілкуватися рідною мовою кожного дня – теж різні речі. А якщо […]...
- Драма абсурду Драма абсурду – сукупність явищ авангардистської драматургії в європейському театрі XX ст., узмістовлених філософією екзистенціалізму, в якій проблема абсурду буття – одна із центральних. Д. а. виникла після паризьких прем’єр п’єс Е. Іонеско “Голомоза співачка” (1950) та С. Беккета “Чекаючи на Годо” (1952). У них проглядалися основні риси такої драми: гротескно-комічний прояв оманливості форм, зокрема […]...
- Сюжет п’єси “Життя – це сон” (1635) Якщо виводити походження терміна “бароко” від слова “перлина”, то п’єса “Життя – це сон” є чи не найкоштовнішою перлиною як за місцем у творчому доробку П. Кальдерона, так і в ролі ілюстрації основоположних принципів і поетики бароко. Від часу її створення минули сотні літ, а знаменитий монолог Сехисмундо (“Ох, горе тут мені…”) до цього часу […]...
- Ізометризм Ізометризм (грецьк. ISQS – рівний та metron – міра) – рівнометричність, притаманна квантитативному віршуванню, подеколи проявляється в силабо-тоніці, зокрема у байкових та акцентних віршах, а також у верлібрах (називають їх ще гетерометричними віршами). І. заснований на рівній кількості мор як одиниці часу для визначення короткого складу та однаковому характері стоп – одинакової комбінації довгих та […]...