Дума про Марусю Богуславку (СКОРОЧЕНО)

Дума про Марусю Богуславку (СКОРОЧЕНО)

На Чорному морі, на білому камені стоїть кам’яна темниця, а в ній перебуває в неволі сімсот козаків. Світу Божого, сонця праведного вони не бачать, втратили лік дням. Аж ось прибуває до них дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка та й питає, чи знають вони, який день нині в їхній землі. Бідні невільники не знають, а Маруся їм і каже, що тепер Великодня субота. Козаки, це почувши, стали дівку картати-проклинати, що вона їм нагадала про свято, жалю завдала.

Тоді Маруся попросила їх не лаяти її, бо як настане

Великодень і пан турецький поїде в мечеть, вона випустить козаків із темниці, хай тікають у міста християнські. Тільки щоб не минали города Богуслава, дали знати її матері й батькові про неї, сказали, щоб ті маєтків не продавали й не збирали грошей для її викупу. Адже вона потурчилася, побусурманилась для розкоші турецької, для лакомства нещасного. І хай визволить їх Господь з тяжкої неволі, хай потраплять вони на тихі води, на ясні зорі, у світ хрещений. Слава військам запорозьким і всьому товариству!

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло) Українська народна дума оповідає про дівчину Марусю Богуславку,

яка потрапила в полон до турків, стала дружиною турецького пана. Хоч вона й не витримала, змінила під силою обставин віру, проте залишилася вірною своїй землі і, наражаючи себе на смертельну небезпеку, допомогла багатьом козакам утекти з неволі.

    Дума про Марусю Богуславку (АНАЛІЗ) Дума про Марусю Богуславку (Характеристика твору) Дума про Марусю Богуславку


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Дума про Марусю Богуславку (СКОРОЧЕНО)