Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило. Поливали сльози… чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б люде, що в мене болить, Літає та кряче, А серденько соловейком Щебече та плаче Нишком – люди не побачать.
То й не засміються… Не втирайте ж мої сльози, Нехай собі ллються.
Чуже поле поливають Щодня і щоночі, Поки, поки… не засиплють Чужим піском очі… Отаке-то… А що робить?
Журба не поможе. Хто ж сироті завидує – Карай того, боже!
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, – Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти, В нашу Україну, Попідтинню сиротами, А я – тут загину.
Там найдете щиру правду, І слово ласкаве. Там найдете щире серце, А ще, може, й славу… Привітай, же, моя ненько, Моя Україно, Моїх діток нерозумних.
Як свою дитину.
Коментар Свої вірші Т. Шевченко називав “думками”, “думами”. Будучи далеко від України, в холодному, похмурому Петербурзі, поет сумував за рідним краєм, вболівав за його долю, страждав від того, що українці, а серед них і його рідні, знаходяться в панській неволі, терплять приниження та знущання. Шевченко хоче хоч словом підтримати і своїх земляків, нагадати їм про славні традиції козацької вольниці. Він став на захист жебраків, покриток, усіх тих, кого доля не милувала, і сподівався, що “найдеться дівоче серце, карі очі. Що заплачуть на сі думи”, тоді він буде щасливий.
Своє палке слово, “квіти”, “діти” поет посилає на захист скривджених, на славу своєї неньки України: “В Україну ідіть, діти, В нашу Україну”.
- Думи мої, думи мої (скорочено) – Шевченко Тарас Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило. Поливали сльози… чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б […]...
- Скорочено – ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози… чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б […]...
- Думи мої, думи мої! Квіти мої, діти! – крилаті вирази Думи мої, думи мої! Квіти мої, діти! Цитата з поезії Т. Г. Шевченка “Думи мої, думи мої” (1839): Думи мої, думи мої! Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас – Де ж мені вас діти?.. В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню сиротами, А я – тут загину. Там найдете щире серце І слово […]...
- Думи мої, думи мої Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило. Поливали сльози… чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б […]...
- Поезія “Думи мої, думи мої…” – програмний вступ до першої поетичної збірки Т. Г. Шевченка Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА 8 КЛАС СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Т. ШЕВЧЕНКО, І. ФРАНКО, ЛЕСЯ УКРАЇНКА Поезія “Думи мої, думи мої…” – програмний вступ до першої поетичної збірки Т. Г. Шевченка Поява Генія не завжди буває гучною і помітною. Це твердження стосується і Т. Г. Шевченка. У друкарні Фішера на початку квітня 1840 року під назвою “Кобзар” вийшла перша збірка […]...
- Юрій-Осип Федькович – Думи мої, діти мої ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас займуть За голубе море… Думи мої, діти мої, Лихо моє, горе! За моє б займили, як мене гонили, Гонили та били… чому не втопили? Не знали би люди, як темної ночі […]...
- Скорочено – ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Б’ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив… Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У Дніпра питають: “Де-то наші діти ділись, Де вони гуляють? “ Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу скрізь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: […]...
- До Основ’яненка (скорочено) – Шевченко Тарас Б’ють пороги; місяць сходить. Як і перше сходив… Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У дніпра питають: “де-то наші діти ділись, Де вони гуляють?” Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу скрізь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: “де […]...
- Сон (скорочено) – Шевченко Тарас 1814-1861 Поема (комедія) Поема починається ліричними роздумами автора-оповідача. У кожного своя доля і свій “шлях широкий”: хто зводить кам’яні мури, хто руйнує, хто намагається загарбати чужу країну, хто обирає ближнього, а хто потайки “гострить ніж на брата”. Лицемір удає з себе тихого та богобоязливого, а сам тільки й чекає слушного часу, аби комусь “запустити пазурі […]...
- Сон скорочено – Тарас Шевченко Поема починається ліричними роздумами автора-оповідача. У кожного своя доля і свій “шлях широкий”: хто зводить кам’яні мури, хто руйнує, хто намагається загарбати чужу країну, хто обирає ближнього, а хто потайки “гострить ніж на брата”. Лицемір удає з себе тихого та богобоязливого, а сам тільки й чекає слушного часу, аби комусь “запустити пазурі в печінки”. Інший […]...
- Скорочено – ЧИГРИНЕ, ЧИГРИНЕ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Чигрине, Чигрине, Все на світі гине, І святая твоя слава, Як пилина, лине За вітрами холодними, В хмарі пропадає. Над землею летять літа, Дніпро висихає, Розсипаються могили, Високі могили – Твоя слава… і про тебе, Старче малосилий, Ніхто й слова не промовить, Ніхто й не покаже, Де ти стояв? чого стояв? І на сміх не […]...
- Скорочено – НА ВІЧНУ ПАМ’ЯТЬ КОТЛЯРЕВСЬКОМУ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Сонце гріє, вітер віє З поля на долину, Над водою гне з вербою Червону калину; На калині одиноке Гніздечко гойдає. А де ж дівся соловейко? Не питай, не знає. Згадай лихо – та й байдуже. Минулось… пропало… Згадай добре – серце в’яне: Чому не осталось? Отож гляну та згадаю: Було, як смеркає, Защебече на калині […]...
- Чигрине, Чигрине – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено Чигрине, Чигрине, Все на світі гине, І святая твоя слава. Як пилина, лине За вітрами холодними, В хмарі пропадає. Над землею летять літа, Дніпро висихає. Розсипаються могили. Високі могили – Твоя слава… і про тебе, Старче малосилий, Ніхто й слова не промовить, Ніхто й не покаже, Де ти стояв? чого стояв? І на сміх не […]...
- На вічну пам’ять Котляревському – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено Сонце гріє, вітер віє З поля на долину. Над водою гне з вербою Червону калину; На калині одиноке Гніздечко гойдає,- А де ж дівся соловейко? Не питай, не знає. Згадай лихо, та й байдуже… Минулось… пропало… Згадай добре – серце в’яне: Чому не осталось? Отож гляну та згадаю: Було, як смеркає. Защебече на калині – […]...
- Тарас Шевченко – Біографія (СКОРОЧЕНО) Тарас Шевченко (1814-1861) Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Дитячі роки проходять у селі Керелівка. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Залишившись сиротою, іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в […]...
- На вічну пам’ять Котляревському (скорочено) – Шевченко Тарас Сонце гріє, вітер віє З поля на долину. Над водою гне з вербою Червону калину; На калині одиноке Гніздечко гойдає,- А де ж дівся соловейко? Не питай, не знає. Згадай лихо, та й байдуже… Минулось… пропало… Згадай добре – серце в’яне: Чому не осталось? Отож гляну та згадаю: Було, як смеркає. Защебече на калині – […]...
- Чигрине, Чигрине скорочено – Шевченко Тарас Чигрине, Чигрине, Все на світі гине, І святая твоя слава. Як пилина, лине За вітрами холодними, В хмарі пропадає. Над землею летять літа, Дніпро висихає. Розсипаються могили. Високі могили Твоя слава… і про тебе, Старче малосилий, Ніхто й слова не промовить, Ніхто й не покаже, Де ти стояв? чого стояв? І на сміх не скаже!! […]...
- До Основ’яненка – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено Б’ють пороги; місяць сходить. Як і перше сходив… Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У Дніпра питають: “Де-то наші діти ділись, Де вони гуляють?” Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу скрізь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: “Де […]...
- Скорочено – ТОПОЛЯ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Стан високий, лист широкий – Нащо зеленіє? Кругом поле, як те море Широке, синіє. Чумак іде, подивиться Та й голову схилить; Чабан вранці з сопілкою Сяде на могилі, Подивиться – серце ниє: Кругом ні билини! Одна, одна, як сирота На чужині, […]...
- “Доле, де ти?..” (Т. Шевченко “Мені однаково… “, “Минають дні, минають ночі”, “Думи мої, думи мої”) ” Доле, де ти?..” (Т. Шевченко “Мені однаково… “, “Минають дні, минають ночі”, “Думи мої, думи мої”) Однаково – щось у цьому слові відштовхує й змушує насторожитися. Однаково – звучить меланхолійно і виснажено. Однаково – відчай, біль. Крик душі, що вирвався назовні і важким каменем зірвався в безодню, ледь подолавши межу Між думкою та сказаним, […]...
- Тарас Шевченко – До Основ’яненка (СКОРОЧЕНО) Тарас Шевченко – До Основ’яненка (СКОРОЧЕНО) Найбільшим болем Т. Шевченка була поневолена, пригноблена Україна, в минулому – батьківщина славного запорозького козацтва. Поет думає над тим, як наштовхнути народ на думку про активніший опір, про неприпустимість покірного існування у панському ярмі. Тому звертається до свого старшого товариша по перу Г. Квітки-Основ’яненка із закликом писати про минулу […]...
- Скорочено – I МЕРТВИМ, І ЖИВИМ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Аще кто речет, яко люблю Бога, а брата своего ненавидит, ложь есть. Соборно(е ) послание Иоанна, Глава 4, ст. 20 Все минає: ранки і вечори, потомлений люд знову спочиває. Тільки ліричний герой плаче день і ніч “на розпуттях велелюдних”. Ніхто то не хоче цього бачити і чути. Людей запрягають у тяжке ярмо, лихом засівають землю. […]...
- І мертвим, і живим, і ненародженим… (скорочено) – Шевченко Тарас 1814-1861 Поема Коли минає Божий день, усі потомлені люди спочивають. Тільки оповідач, ліричний герой твору, і день і ніч плаче, бо кругом нього Кайданами міняються, Правдою торгують. І Господа зневажають. Людей запрягають В тяжкі ярма… Ліричний герой просить своїх земляків – ліберальних панів – схаменутися, “полюбити щирим серцем” рідну країну, не шукати щастя й волі […]...
- І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОДЖЕНИМ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено (Поема) Коли минає Божий день, усі потомлені люди спочивають. Тільки оповідач, ліричний герой твору, і день і ніч плаче, бо кругом нього Кайданами міняються, Правдою торгують. І Господа зневажають. Людей запрягають В тяжкі ярма… Ліричний герой просить своїх земляків – ліберальних панів – схаменутися, “полюбити щирим серцем” рідну країну, не шукати щастя й волі у […]...
- Скорочено – ТАРАСОВА НІЧ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата – Як мак процвітає. Грає кобзар, виспівує, Вимовля словами, Як москалі, орда, ляхи Бились з козаками; Як збиралась громадонька В неділеньку вранці; Як ховали козаченька В зеленім байраці. Грає кобзар, виспівує, Аж лихо сміється… “Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Встає хмара […]...
- Скорочено – ЛІЛЕЯ – ТАРАС ШЕВЧЕНКО “За що мене, як росла я, Люде не любили? За що мене, як виросла, Молодую вбили? За що вони тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту? Дивуються, Не знають, де діти! Скажи мені, мій братику, Королевий Цвіте!” “Я не знаю, моя сестро”. І Цвіт Королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву […]...
- Тарасова ніч (скорочено) – Шевченко Тарас Сидить козак на розпутті, грає та співає про козацьку славу. Навкруг нього зібралася громада. Зажурилася Україна, бо ніхто її не рятує; козацтво гине, віру запродано, як галич (галки) поле криють ляхи, уніати. Прокочуються козацькі повстання Наливайка, Кравчини, Павлюги. А це обізвався Тарас Трясило, орел сизий. Вже не три дні, не три ночі б’ється Трясило, ізнемігся, […]...
- Тарасова ніч – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено Сидить козак на розпутті, грає та співає про козацьку славу. Навкруг нього зібралася громада. Зажурилася Україна, бо ніхто її не рятує; козацтво гине, віру запродано, як галич (галки) поле криють ляхи, уніати. Прокочуються козацькі повстання Наливайка, Кравчини, Павлюги. А це обізвався Тарас Трясило, орел сизий. Вже не три дні, не три ночі б’ється Трясило, ізнемігся, […]...
- Рання лірика Т. Шевченка: “До Основ’яненка”, “Думи мої, думи мої…” Рання лірика Шевченка за жанровими ознаками досить різноманітна. Найчастіше він звертається до жанрів присвяти, або хвалебної оди (“На вічну пам’ять Котляревському”), поетичного послання (“До Основ’яненка”), думки, або елегії (” Думи мої думи мої…”). Тематично рання лірика Шевченка співвідноситься зі зрозумілим бажанням поета-початківця визначити своє місце в літературі, осмислити проблему поезії та поетичної місії. Не випадково […]...
- Сон (комедія, скорочено) – Шевченко Тарас У кожного своя доля і свій шлях широкий. Один зводить кам’яні мури, інший руйнує, хто намагається загарбати чужу країну, хто оббирає ближнього, а хто потайки “гострить ніж на брата”. дехто вдає із себе тихого та богобоязливого, а сам тільки й чекає, щоб комусь “запустити пазурі в печінки”. Інший будує розкішні храми і вихваляється своєю любов’ю […]...
Думи мої, думи мої – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Скорочено