ДУМИТРАШКО КОСТЯНТИН
ДУМИТРАШКО КОСТЯНТИН (псевд і крипт. – К. Д. Думитрашков, К. Д. Копитько, К. Д., К. Д. м. т. р. ш. ко; 1814, м. Золотоноша, тепер Черкаської обл. – 07.05.1886, Київ) – письменник.
Народився в сім’ї священика. Закінчив Київську духовну академію (1839). У 1839-1864 рр. – професор російської словесності Київської духовної семінарії, з 1870 р. – секретар ради Київської духовної академії, з 1872 р. – бібліотекар в академії. Перші літературні твори українською мовою написані на початку 30-х років.
На сторінках журналу “Маяк” (1843) уперше побачила світ
Помітним явищем у пародійній літературі першої половини XIX ст. стала “Жабомишодраківка (Батрахоміомахія). На нашу руську мову перештопав К. Д.” (1847 р., надруковано окремим віщанням 1859 р.) – переробка відомої давньогрецької пародійної комічної поеми. За жанрово-композиційними і стильовими особливостями твір є комічною поемою, в якій українські історично-побутові елементи співіснують з образами оригіналу.
Автор розгортає сюжет на національному матеріалі, відтворюючи
Він став першою спробою відтворити гекзаметр українською мовою. За своїми художніми здобутками “Жабомишодраківка” посідає в українській поезії належне місце поряд з оригінальними творами.
До літературної спадщини К Думитрашка належать і інші твори різних жанрів – поеми (“Поминки”), романтичні балади (“Заклятий”, “Змій”), вірші (” Часи”, “Доля”), Оригінальним зразком романсової лірики, що завдяки вдалому художньому втіленню, щирості людських почуттів і зв’язку з пісенним фольклором стала відомою піснею, є вірш “До карих очей” (“Карії очі, чорнії брови”, 1854). К. Думитрашко є також автором перекладів уривків з “Фауста” Й. В. Гете, переробки й наслідування Горація, “Метаморфоз” Овідія (“І удома, і в гостях”), численних праць про фольклор, на історико-літературні й морально-етичні теми. Він активно вивчав народні звичаї, побут, збирав і записував фольклор. Записи народних дум і пісень опублікував М. Максимович у “Сборнике украинских песен” (1849).
Про багатогранність творчого обдарування К. Думитрашка свідчить його захопленім музикою й живописом.
Літ.: Нудьга Г. А. На шляхах до реалізму // Бурлеск і травестія в українській поезії першої половини XIX ст. К., 1959; Стрільців П. С. До генезису першого перекладу “Батрахоміомахії” // Іноземна філологія. 1968. № 17; Хропко П. П. Біля джерел української реалістичної поезії.
К., 1972. Зеров М. К. Українське письменство XIX ст. // Зеров М. К. Твори: У 2 т. К., 1990. Т. 2; Історія української літератури: Перші десятиріччя XIX ст.
К., 1992.
С. Денисюк





Related posts:
- ПУЗИНА КОСТЯНТИН ПУЗИНА КОСТЯНТИН (1790, Полтавщина – 1850, Київ) – поет і освітній діяч. Народився в сім’ї дворянина, початкову освіту здобув удома, а потім навчався в Полтавській духовній семінарії (м. Переяслав) та Петербурзькій духовній академії (1809 – 1814). Викладав у духовних семінаріях Росії та України французьку і давньоєврейську мови, був ректором Кишинівської духовної семінарії. 1822 р. постригся […]...
- Хто автор слів пісні “Чорнії брови, карії очі”? Ця поезія знана як народна пісня. Вона друкується чи не в усіх пісенниках, звучить зі сцени і в професійно-академічному, і в аматорському виконанні, зворушуючи красою ліричного почуття й чарівною мелодією. Проте мало хто знає, що цей улюблений народний романс належить до пісень літературного походження, а ім’я автора, Костянтина Думитрашка, відоме небагатьом. В історії української літератури […]...
- МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН (02.01.1841, с. Зозулішці, тепер Козятинського р-ну Вінницької обл. – 20.04.1914, Київ) – мовознавець і етнограф, основоположник української діалектології. 1859 р. вступив до Київського університету. Брав участь у роботі україномовної недільної школи, закритої царизмом 1863 р. Через політичну неблагонадійність звільнений з університету. Був співробітником Південно-Західного відціту Російського географічного товариства в Києві. На формування наукового […]...
- ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ – КОСТЯНТИН ОСТРОЗЬКИЙ ВАСИЛЬ – КОСТЯНТИН (бл. 1526, Турів? – 23.02.1608, Острог?) – видатний політичний і культурний діяч, меценат. Належав до знатного аристократичного роду. Син князя Костянтина Івановича Острозького та Олександри Слуцької. Виховувався й здобував освіту у “домоначальному граді” Острозі. Володіння великими маєтностями на Правобережній Україні й Галичині та знатне походження дали йому змогу відігравати впродовж тривалого […]...
- Костянтин Левін: історія шукань – Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА” Лев Толстой 1828 – 1910 Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА” Костянтин Левін: історія шукань Морально-психологічна проблематика роману найяскравіше проступає в тій царині “лабіринту зчеплень” (Л. Толстой), яка композиційно поєднує сюжетні лінії Анни Кареніної та Костянтина Левіна. Подробиці. У ХІХ ст. твір Толстого досить часто визначали як “два романи в одному” (“Анна”, “Левін”), що бездоганно написані, […]...
- ТЕМИ НАУКОВИХ (КУРСОВИХ ДИПЛОМНИХ, МАГІСТЕРСЬКИХ) Теми наукових (курсових дипломних, магістерських) робіт з фольклору Дохристиянські вірування українців і поетичний світ. Образи язичницьких богів в українській календарно-обрядовій поезії. Замовляння на Поліссі. Синтез ритуалу і слова в українських замовляння. Дитячий фольклор Східного Полісся. Легенди і перекази Глухівщини. Зимовий фольклор рідного краю. Весільні пісні жителів мого села. Культ вогню і води в українських весільних […]...
- Ціолковський Костянтин Едуардович У селі Іжевське Рязанської губернії в сім’ї лісничого 140 років тому народився Костянтин Едуардович Ціолковський. Прославився він, як відомо, винаходами в області аэр про – і ракетодинамики, теорією літака й дирижабля. Ціолковського по праву вважають основоположником сучасної космонавтики. Плани й проекти вченого-самоучки мали неймовірний, воістину космічний розмах (принесший йому при житті репутацію прожектера), а його […]...
- Костянтин Симонов Вірші Костянтин Симонов Вірші Перекладач: Анатолій Глущак Джерело: З книги: Автографи: Книга перекладів А. С. Глущака/ Передм. Д. В. Павличко; Худож. Н. А. Дехтяр – Одеса: Маяк, 1988.- 232 с. ISBN 5-7760-0115-3 Дім друзів В домі друзів, куди ніби рідний приходиш, Де і з горя, і з радощів міг ночувать, Де притулок дадуть, де гостинність знаходиш, […]...
- Теплий хліб – Костянтин Пустовський Теплий хліб. Коли кавалеристи проходили через село Бережки, німецький снаряд розірвалося на околиці й ранив у ногу вороного коня. Командир залишив пораненого коня в селі, а загін пішов далі, порошачи й дзенькотячи удилами, – пішов, закотився за гаї, за пагорби, де вітер качав спіле жито Коня взяв до себе мірошник Панкрат. Млин давно не працював, […]...
- Убити під Москвою – Костянтин Воробйов Рота кремлівських курсантів йде на фронт. Дія відбувається в листопаді 1941 р.; фронт наближається до Москви. По дорозі курсанти зустрічають спецзагін військ НКВД; коли рота приходить у підпорядкування піхотного полку з московських ополченців, з’ясовується, що кулеметів немає: у курсантів залишаються тільки самозарядні гвинтівки, гранати і пляшки з бензином. Потрібно рити окопи, і взвод лейтенанта Олексія […]...
- НАВРОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР НАВРОЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (09.08.1823, с. Антипівка, тепер Золотоніського р-ну Черкаської обл. – 22.10.1892, м. Темір-Хан-Шура, тепер Буйнакськ, Дагестан) – поет, перекладач. Навчався в Полтавській гімназії, закінчив філософський факультет Київського університету (1847). Студентом брав участь у Кирило-Мефодіївському братстві, поділяв радикально-демократичні погляди його засновника М. Гулака (свого родича), підтримував стосунки з М. Костомаровим, В. Білозерським. Після розгрому братства […]...
- Жести Жести (фр. geste, букв.: чин) – французький героїчний епос, цикли поем на історичні сюжети (збереглося близько 90), створювані на межі ХІ-ХП ст. В основі Ж. – фольклор раннього періоду та літературні твори, оброблені мандрівними музиками-жонглерами. Цикли об’єднувалися легендарним центральним персонажем – Карлом Великим як виразником державотворчості (“Пісня про Роланда”), почасти Гільйомом д’Оранжем (“Жести Гарена де […]...
- Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922 “Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922″ – літературно-художня ілюстрована антологія-хрестоматія “від найдавніших до нинішніх часів”, споряджена “для вжитку школи й хати” Б. Лепким, випущена “Українською народною бібліотекою” і “Українським словом” – берлінськими видавництвами. Перша частина обіймає фрагменти переспівів “Слова о полку Ігоревім” (Т. Шевченка, В. Щурата, Б. Лепкого), великий розділ народних пісень (календарного […]...
- Зоря “Зоря” – літературно-мистецький журнал, що “виходив на початку 1906 у Москві українською мовою (редактор – І. Оппоков). Тут з’явилися публікації творів І. Франка, Христі Алчевської, О. Коваленка, П. Куліша, М. Старицького, стаття Б. Грінченка “Перелицьована “Енеїда” на селі”, початок “Практичного курсу для вивчення української мови” А. Кримського, українські народні легенди у записах В. Короленка, а […]...
- ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДИВОСВІТ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ Літературні казки – це казки, створені письменниками. Їх називають авторськими. Літературні казки мають такі ж ознаки, як і народні: 1) реальні події переплітаються в них з фантастичними, неймовірними, вигаданими; 2) казковими героями можуть бути люди тварини, рослини, чудодійні предмети. Літературні казки – це переважно казки про тварин і […]...
- Багатство української мови Українська мова є однією з найбагатших мов світу. У ній налічується кілька сотень тисяч слів. У нашій мові багато фразеологізмів та крилатих и висловів. Українською мовою можна висловити і найскладніші наукові поняття, і найтонші відтінки почуттів та переживань. Рідною мовою творили генії української літератури – Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. У перекладі українською мовою […]...
- Київ “Київ” – літературно-художній та громадсько-політичний журнал, орган СПУ і Київської письменницької організації. Виходить із січня 1983 у Києві. Головним редактором був В. Дрозд, з 1986 – П. Перебийніс. Популяризує твори вітчизняної літератури, друкує публіцистичні, критичні, культурно-мистецькі матеріали, статті з народознавства, історії України і Києва, української культури, хроніку з життя української діаспори. На сторінках журналу у […]...
- БОДЯНСЬКИЙ ФЕДІР БОДЯНСЬКИЙ ФЕДІР (1812, м. Барва, тепер смт Чернігівської обл. – 1873, там же) – фольклорист. Народився в сім’ї священика, брат О. Бодянського. Закінчив Полтавську духовну семінарію в м. Переяславі (1834). Тоді ж захопився збиранням народної творчості. Перші записи зроблено на Чернігівщині від матері, сусідів та односельців, від дядьків Іллі, що проживав у Прилуках, та Павла, […]...
- ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ (спр. – Довганич; березень 1783, с. Золотареве, тепер Хустського р-ну Закарпатської обл. – 13.12.1849, Хуст) – письменник, філософ, фольклорист, чл.-кор. Угорської АН (з 1831). Народився в селянській сім’ї. Початкову освіту здобув в елементарній школі Хуста та латинській школі в Сигеті. Продовжував навчання у богословських семінаріях Великого Варадина (нині Арад у Румунії), Трнави (Словаччина) […]...
- Діаріуш Діаріуш (лат. diario – щоденний, польськ. diariusz – щоденник, сімейна хроніка) – записи, зроблені певною особою про події свого зовнішнього та внутрішнього життя. Характерною особливістю цих записів є їх хронологічність, дотримання плину подій (часом з перервами, обумовленими певними обставинами чи станом автора щоденника), а також суб’єктивність (мова – від першої особи, а тема – залежно […]...
- Нова українська література Історичне підгрунтя розвитку української літератури 1764 р. – скасування гетьманства; 1773 р. – скасування Запорозької Січі; запровадження кріпацтва; – масове закриття народних шкіл; ліквідація друкарства; занепад освіти; – прийняття законів, указів, що забороняли поширення української мови в Україні (Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних (1720), наказ Петра II про […]...
- Лірвак з-над Сяна “Лірвак з-над Сяна” – літературно-художній альманах, виданий у Пряшеві 1852 як пряме наслідування сербських видань народною мовою. Замість програмової передмови видавець П. Леонтович вмістив уривки з брошури сербського літератора І. Субботіна, присвяченої основоположникам національної,, словесності Д. Обрадовичу і Вуку Караджичу, з власними коментарями, присвяченими заслугам І. Котляревського та М. Максимовича перед українською літературою. Проблеми творення […]...
- Зоря галицькая яко альбум на год 1860 “Зоря галицькая яко альбум на год 1860” – “перший галицький літературний альманах на велику скалю” (І. Франко), виданий 1860 у Львові Б. Дідицьким з активною допомогою Я. Головацького і О. Духновича. Альманах об’єднав літературні сили Галичини і Закарпаття, представників різних політичних і стильових орієнтацій старшого і молодшого поколінь. У белетристичних відділах (“Поезія”, “Повісті”) заслуговували на […]...
- III. Нова українська література 9 клас III. Нова українська література Загальний огляд Історичне підгрунтя розвитку української літератури – 1764 р.- скасування гетьманства; – 1773 р.- скасування Запорозької Січі; запровадження кріпацтва; – масове закриття народних шкіл; ліквідація друкарства; занепад освіти; – прийняття законів, указів, що забороняли поширення української мови в Україні (Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які […]...
- Дослідження жанрів дитячого фольклору З усіх жанрів дитячого фольклору перше привернули увагу збирачів, а пізніше дослідників колискові пісні. Вперше колискова пісня з´явилась на сторінках альманаху “Русалка Дністровая” у 1837 році, і з того часу цей жанр є об´єктом зацікавлення фольклористів. До найдавніших записів належать публікації у виданнях “Сборник украинских песен, издаваемый Михайлом Максимовичем. Часть 1″ (1849), у його праці […]...
- ПЛАНИ – СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ 7 КЛАС ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ ПІСНІ. КОЛОМИЙКИ ПЛАНИ Художній твір як явище мистецтва 1.Поняття про художній світ твору. (Це реальний світ, пропущений крізь свідомість автора, змодельований його уявою. Це творче осмислення світу.) 2.Роль натхнення у роботі над твором мистецтва. (Натхнення – особливий стан митця, за якого у нього розігрується творча уява.) 3.Велика сила мистецтва. […]...
- Рапсодія Рапсодія (грецьк. rhapsodia, від rhapto – шию та ode – пісня, або rhabdos – гілка та ode – пісня) – у давній Греції – уривок епічної поеми про богів та героїв (це ж стосується Гомерових “Іліади” та “Одіссеї”), що його виконував мандрівний професійний співець (рапсод), який замінив співця-імпровізатора (аеда). Замість ліри, як в аеда, він […]...
- Повстанська поезія та пісенність Повстанська поезія та пісенність – різножанрові твори на тему збройної боротьби Української повстанської армії з німецько-фашистськими та радянськими військами. Партизанська лірика продовжила літературні традиції доби визвольних змагань 1917-20 та міжвоєнного періоду. У роки національно-визвольної боротьби (1940-50) твори поетів-упівців часто публікувалися в партизанських часописах: “На чатах”, “Ідея і чин”, “Чорний ліс”, “Інформативні вісті”, “Лісовик”. П. п. […]...
- ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН ЧИКАЛЕНКО ЄВГЕН (21.12.1861, с. Перешори, тепер Херсонської обл. – 20.06.1929, Прага, похований у с. Подєбради) – громадський діяч і меценат. Походив з козацького роду. Навчався в Одеській гімназії (1870 – 1875), згодом – у Єлисаветградському Вищому земському реальному училищі (1875 – 1890), Харківському університеті. Переслідувався як член драгомановського гуртка, в 1885- 1890 рр. перебував під […]...
- Відповіді до теми: творчість Марка Вовчка 1. Які чинники вплинули на становлення Марка Вовчка як письменниці? Марія Олександрівна Вілінська народилася на Орловщині, тобто на території Росії, але її життя склалося так, що болі українського народу стали для неї рідними. Чоловік письменниці Опанас Маркович дуже захоплювався українськими звичаями та народною творчістю. Молоде подружжя здебільшого жило в Україні. Збираючи по українських селах фольклор, […]...
- МОРАЧЕВСЬКИЙ ПИЛИП МОРАЧЕВСЬКИЙ ПИЛИП (псевд. – Хвилимон Галузенко, крипт. – М. Ф.; 26.11.1806, с. Шостовиця на Чернігівщині – 29.04.1879, с. Шняківка, тепер Ніжинського р-ну Чернігівської обл.) – поет – романтик, перекладач, лексикограф. Походив із родини дрібного службовця. Навчався в Чернігові в повітовому училищі та гімназії. По закінченні Харківського університету (1828) до 1842 р. викладав у Сумському повітовому […]...
- Діяльність Руської трійці УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Діяльність “Руської трійці” Важливий внесок у становлення нової літератури в Західній Україні, у національно-культурне відродження здійснили представники прогресивного літературного угруповання, відомого в історії як “Руська трійця”, з головними її організаторами – Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким. На початку 30-х років XIX ст. львівський семінарист М. Шашкевич став натхненником, […]...
- Академічне братство “Академічне братство” – українське студентське товариство, яке діяло у Львові (1882-96), виникло на основі “Академічної бесіди” та “Дружного лихваря”. Попри те що його учасники займалися політичними проблемами, зокрема соціалістичної спрямованості, вони виявляли інтерес до літературно-історичних та етнографічно-статистичних питань, організовували вечори, присвячені Т. Шевченку, М. Шашкевичу, Ю. Федьковичу та ін., займалися видавничою діяльністю (твори М. Шашкевича, […]...
- Тема минулого України в творчості М. Шашкевича М. Шашкевич – активний борець за становлення нової літератури і Наддністрянщини – краю, України, що був загарбаний австрійцями. Навчаючись у Львівській духовній семінарії, М. Шашкевич разом із друзями організував літературний гурток “Руська трійця”. Молоді ентузіасти взялися примножувати й поширювати твори рідної мови, вивчати історію України, збирати фольклор – такою була програма студентів-патріотів. М. Шашкевич непохитно […]...
- ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА ЦЕРТЕЛЄВ МИКОЛА (спр. нрізв. Церетелі; 1790, м. Хорол, тепер Полтавської обл. – 20.09.1869, м. Моршанськ, тепер Тамбовської обл.) – один із піонерів української фольклористики нової доби, видавець і дослідник народної поетичної творчості. Походив з грузинського князівського роду. Навчався в Харківському, потім у Московському університеті, який закінчив 1814 р. Вчителював на Полтавщині. У 1820- 1823 рр. […]...
- Унікальність творчої спадщини М. Шашкевича Вивчаючи у школі історію та літературу, я дійшов дуже цікавого висновку: у духовному та культурному розвитку якоїсь нації дуже рідко щось відбувається поступово. Найчастіше істотними змінами та новаторствами ми завдячуємо одній людині або гуртові однодумців, які випередили свій час і принесли у свою епоху багато нового та незвичного. Саме такою людиною був Маркіян Шашкевич і […]...
- ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ ДЗЮБАРЕВИЧ ЗАХАРІЯ (рр. нар. і см. невід.) – поет і композитор. Очевидно, мав академічну освіту. Був козаком Гадяцького полку, брав участь у Дербентському поході (1722). Десь між 1728 – 1730 рр. склав рукописний збірник пісень, до якого ввійшли твори інших авторів і власні духовні й ліричні вірші, псальма “Приближися конец света”. Псальма описує похід українського […]...
- МАРКОВИЧ ОПАНАС МАРКОВИЧ ОПАНАС (псевд. – А. М.; М-ч А. В.; Опанас; 08.02.1822, с. Кулажинці, тепер Гребінківського р-ну Полтавської обл. – 01.09.1867, Чернігів) – фольклорист і етнограф. Освіту здобув на історично-філологічному факультеті Київського університету (1843 – 1847). Ще студентом брав участь у фольклорно-діалектологічній експедиції, записував фольклор по селах Полтавщини. 1845 р. вийшла перша публікація “О гадании малороссиян […]...
- ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР ШИШАЦЬКИЙ-ІЛЛІЧ ОЛЕКСАНДР (1828, м. Олішевка, тепер с. Красилівка Козелецького р-ну Чернігівської обл. – 02.03.1859, Чернігів) – фольклорист, етнограф, поет. Народився в сім’ї священика. Закінчив Чернігівську духовну семінарію. Працював писарем у Чернігівському губернському правлінні. Під впливом знайомства з М. Білозерським, П. Кулішем та іншими українськими діячами записував народну творчість, збирав етнографічні матеріали, багато з яких надсилав […]...
- Валуєвський циркуляр Валуєвський циркуляр – таємне розпорядження Російського уряду від 20 липня 1863 про заборону друкування книг українською мовою. Автором був міністр внутрішніх справ Російської імперії П. Валуев, відомий своїми антиукраїнськими поглядами. В. ц. значною мірою інспірований російськими політичними колами, публіцистами, які звинувачували (часто під впливом польської шовіністичної преси) українські національно-культурні сили у революційній пропаганді, політичному сепаратизмі, […]...