Думки про Людину і його призначення у творах Горького

Свої думки про Людину і його призначенні Горький з великою силою розвив у романтико-філософському етюді – поемі “Людина” (903) твір-добутку гостро полемічному. Великий пролетарський письменник розвінчує тут декадентські ідейки пасивності, що заперечували активний вплив людини і його розуму на хід життя, його здатність створювати нові соціальні форми буття

Своєю поемою Горький кликав до революційної активності: “Ви брешете, говорячи, що я неспроможний, що обмежено свідомість моє! Воно – росте!”. Як би продовжуючи монологи

Сатину, Горький прославляє людину-творця, підкорювача таємниць землі й піднебіння: “Людина!

Точне сонце народжується в груди моєї, і в яскравому світлі його повільно прямує – уперед! і – вище! трагічно прекрасна Людина!., він мужньо рухається – уперед! і – вище! – по шляху до перемог над всіма таємницями землі й неба”. Горьковская концепція Людини, безмежних можливостей його розуму, величі й непереможності духу з’явилася дуже плідної. Вона знайшла свій розвиток і поглиблення в мистецтві, зокрема в поезії Э. Межелайтиса.

Твору Горького, що з’явилися на рубежі XІX і XX сторіч, відбили найглибші

зрушення в настроях передових шарів російського суспільства й насамперед у настроях робітничого класу. Відбиваючи революційну активність пролетаріату, Горький виступив як буревісник і буреглашатай.

В “Пісні про Буревісника”, (1900), що становить заключну частину алегорії “Весняні мелодії”, з великою пристрастю виражене почуття весняного пробудження. Передчуття бури випливає в ній із глибокого розуміння суспільної атмосфери, що змінилася. Як і інші утвори Горького, “Пісня” пов’язана з рядом попередніх добутків великого письменника. Еволюція художніх символів іде в цьому випадку від алегорії “Про чижа, що брехав…” і “Пісні про Сокола”.

Зовнішньою прикметою суспільних настроїв у всіх названих добутках є картини природи: “сіренька й хмура” погода в “Чижі”; свіжий подих ласкавого моря, задумливо важливі гори, глибоке в розсипі зірок нічне небо, “чарівне душу, що бентежить розум солодким очікуванням якогось одкровення” в “Пісні про Сокола”; “музика весни” в “Весняних мелодіях”, що завершується могутнім акордом бури, що насувається, в “Пісні про Буревісника”. І на цьому тлі показані живі істоти, в образах яких втілені певні авторські думки. Висування на авансцену повторюваних образів або мотивів наочно відбиває ті зміни, які спостерігаються або ще тільки смутно відчуваються вжизни.

Горького дуже радувала популярність його добутків у середовищі робітників. Їхньої думки він приймав гаряче до серця, тому що розглядав свою творчість як діюча зброя робітничого класу в боротьбі за звільнення. “Я був би дуже вдячний Вам,- писав він у квітні 1903 року А. Шольцу, перекладачеві п’єси “На дні” на німецьку мову,- якщо б Ви повідомили мені, як ставиться до моєї п’єси робітничий клас, думка якого для мене цінніше всіх інших думок, узятих разом”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Думки про Людину і його призначення у творах Горького