Джон Рональд Руел Толкієн Володар Перснів – Дві Вежі
Джон Роналд Руел Толкін Володар Перснів – Дві Вежі Частина третя Розділ 1 ПРОЩАННЯ З БОРОМИРОМ У гобітів легка хода, і навіть Слідопитові важко відшукати їхні сліди; однак неподалік від вершини пагорба стежку перетинав струмок, і на вогкій землі Арагорн нарешті вгледів те, що шукав.
“Я вірно збагнув, – подумав він. – Фродо піднявся на верхівку. Хотілося б мені знати, що саме він звідти побачив? А потім тією ж дорогою спустився…” Арагорн завагався: часу він мав обмаль, але варто було оглянути місцевість. І він пішов по вищербленій
Арагорн озирнувся на всі чотири боки виднокругу й не побачив нічого, крім віддалених гір, та десь далеко виписував повільно у повітрі широкі кола величезний птах, схожий на орла. Якийсь заколот зчинився на західному березі Ріки. Гучно засурмив ріг, і його поклик, підхоплений гірською луною, полинув по ущелинах, здолавши навіть грім водоспадів. Арагорн насторожився: він із жахом впізнав хрипке ревіння орків. – Ріг Боромира!
Він кличе
Дикий лемент орків перейшов у пронизливе верещання. Голос рога з кожною миттю слабшав, задихався. – Еленділ! – вигукнув Арагорн, вихоплюючи меча, і кинувся до лісу. Але крики вже відступали, віддалялись, згасали… [5] На широкій галявині, десь за милю до Причальної Бухти, Арагорн знайшов Боромира.
Лицар Гондору напівлежав піц розложистим деревом, неначе відпочивав; у його широкі груди вп’ялися чорні стріли. Він усе ще стискав свій меч, але клинок був переламаний, а розбитий навпіл ріг впав на землю. Навколо були розкидані тіла порубаних орків.
Арагорн став на коліна, торкнувся руки Боромира. Поранений трохи розплющив очі та промовив пошепки, з останніх сил долаючи слабкість: – Ганьба мені… Я хотів відібрати. Персня у Фродо… Тепер мій борг сплачено…
Боромир подивився на трупи ворогів: щонайменше дві дюжини повбивав він своєю рукою. – їх зв’язали, повели… Гобіти в полоні.
Живі, але в полоні… Він знесилено опустив обважнілі повіки. – Прощавай, Арагорне. Йди до Мінас-Тіріта, врятуй мою землю. Я програв…
– Ні! – сказав Арагорн. – Ти переміг, Боромире. Не кожному судилося одержати таку перемогу. Мінас-Тіріт не загине! Він нахилився й поцілував чоло друга, що вже холонуло. Боромир ледь посміхнувся.
– Тепер скажи, куди пішли орки? Кого вони схопили? Але Боромир уже нічого не міг йому відповісти.
Леголас та Гімлі безшумно спускалися з західного схилу Амон-Ведара, ховаючись поза стовбурами дерев. Гімлі тримав напоготові сокиру, Леголас – гострий стилет: стріл у сагайдаку в нього вже бракувало. З галявини лунав голос Арагорна, що дивно змінився. – Горе, горе!
Навіщо Гандальф довірив мені загін! Що ж робити, що робити? Боромирові обіцяв я йти до Мінас-Тіріта, та й душа моя рветься туди. А що буде з Перснем, що – з його Хранителем? Друзі обережно розсунули гілля ліщини, вийшли на галявину і застигли, вражені: сльози текли по обличчю Арагорна; сам цього не помічаючи, він все міцніше стискав нерухому руку Боромира.
– Горе нам! – тихо сказав Леголас, наблизившись до Арагорна. – Ми розігнали погань і немало їх поклали, але бачу, що тут ми були потрібніші. На заклик рога одразу [6] ж повернули назад, але все ж таки запізнились… Ти поранений, Арагорне? – Цілий.
Мене тут не було. Боромир загинув, захищаючи гобітів, а я був далеко… – Захищаючи гобітів? – здивувався Гімлі. – Де ж вони, в такому разі?
Де Фродо? – Не знаю, – стомлено відгукнувся Арагорн. – Боромир встиг сказати, що гобітів повели орки. Я доручив Боромирові наглядати за Меррі та Піном, а про Фродо й Сема не знаю.
Спершу я не здогадався спитати, а потім було запізно. Все, за що б я нині не брався, погано закінчується… Як нам тепер бути? – Перш за все поховати полеглого в бою, – сказав Леголас. – Не личить залишати героя серед падла. – Тільки швидше, – додав Гімлі, – Боромир сам не схотів би нас затримувати.
Як є ще надія, що гобіти живі, треба їх рятувати! – Таж ми не знаємо, чи з ними Хранитель Персня, – сказав Арагорн. – Отже, кинути його? Чи навпаки – йти за ним?
– Спочатку віддамо останню шану, – не поступався Леголас. – Глибоку могилу нам немає чим викопати. Але можна скласти курган. Назносимо каміння…
– Тривала й важка праця, – заперечив Гімлі. – Каміння довелося б носити з берега ріки. – Віддамо Боромира хвилям Андуїну, – вирішив Арагорн. – Так хоча б кістки його знайдуть спокій… Поспіхом обшукали орків, покидали до купи шаблі, шоломи та щити, що зім’ялись та подекуди луснули. – Дивіться, що я знайшов! – вигукнув Арагорн.
З-під зброї вбивць він витяг двійко ножів у вигляді Вузьких листків з червоно-золотим візерунком; тут же знайшлися й піхви, оздоблені дрібними самоцвітами. – Орки такими не користуються. Це кинджали гобітів. Вороги їх відібрали, але не насмілилися привласнити: клинки ж бо нуменорської роботи, на них вирізано за-кляття проти Мордору.
Отже, якщо малюки ще живі, то лишилися неозброєними. Це маємо забрати з собою. Може, доведеться ще й повернути власникам…
– А я зберу якнайбільше стріл, – сказав Леголас. – Мій сагайдак порожній.[7] Уся галявина була вкрита розсипом стріл, звичайних коротких і довших. Доки Леголас збирав їх, Арагорн оглядав убитих. – Ось ці з Мордору, ці – з півночі. А цієї породи не знаю, і спорядження в них інше.
Дійсно, серед убитих лежали четверо здоровезних гоб-лінів, косооких, з міцними ногами та товстими лапами. За зброю їм правили не криві шаблі, а широкі короткі ятагани й луки з тису, за розміром не менші, ніж людські; щита були оздоблені незвичними позначками: біла доло-ня на чорному тлі, а на залізних шоломах – кована з білого металу рунічна літера “С”. – Цей знак мені ще не зустрічався, – сказав Арагорн, – Що він може означати? – Неважко здогадатися, – відповів Гімлі. – “С” – це Саурон. – Ні, – заперечив Леголас, – Саурон не користується рунами ельфів.
– Він приховує своє справжнє ім’я й забороняє не тільки записувати, але навіть промовляти його, – підтвердив Арагорн. – І потім білий – не його колір. Орки Барад-Дура носять знак “Криваве Око”. Скоріше “С” – це Саруман. Справджуються Гандальфові побоювання: зрадник довідався про нашу мандрівку.
Про загибель Гандальфа йому теж, напевне, доповіли: ті, що чигали на нас у Морії, могли обійти сторожові пости Лоріену. До того ж у Сарумана є й інші інформатори. Пам’ятаєте, як шпигували за нами птахи? – Нема часу зараз про це гадати, – махнув рукою Гімлі. – Як не зараз, то пізніше доведеться знайти розгадку, щоб обрати вірний шлях.
– Хтозна, – спохмурнів Гімлі, – чи є взагалі для нас вірний шлях… Гном зрубав кілька дубових гілок. Гілки перев’язали тятивою від луків, поверх розстелили плащі.
На цих простих ношах перенесли на берег Ріки тіло загиблого в бою й зброю – трофеї його останньої битви. Арагорн залишився біля нош, а Гімлі й Леголас помчали бігцем на стоянку, де більше нікого не було. Від Причальної Бухти їх відділяло півтори милі, і тому немало часу збігло, доки вони повернулись на двох човнах, через обережність пересуваючись у тіні берега. [8] – Ми знайшли тільки два човни, – повідомив Леголас. – Третій пропав, наче розчинився! – Гадаєш, орки побували й там? – запитав Арагорн.
– На перший погляд, не схоже, – сказав Гімлі. – Вони б геть усе пограбували, а то й сплюндрували вщент. – Коли повернемось, я сам подивлюся. Вони опустили Боромира на дно човна, Йід голову підстелили сірий ельфійський плащ, розправили по плечах довге чорне волосся. При боці його поклали розбитий ріг, руків’я й уламки меча – на грудях, ворожу зброю – в ногах.
Потім сіли в другий човен, прив’язали погребний до корми й заходилися веслувати. У цілковитому мовчанні випливли на стрижень Ріки. Боромир лежав безтурботний, наче заколисаний гойданням хвиль. Холодно блищав срібний пояс – дарунок Лоріену, Урвища Тол-Бран-діру пашіли жаром: сонце вже повернуло на вечірній пруг.
Прямо попереду вирував, іскрився золотою піною водоспад Раурос. Повітря здригалося від грізного ревіння води. Надійшов час рубати останню прив’язь.
Сильна течія підхопила човен Боромира, а його друзі залишились на місці, вигрібаючи проти течії веслами. Ось він проплив повз них, його відносить все далі й далі, ось уже тільки рисочка темніє серед райдужних іскор – і зовсім зникає з виду… Водоспади гуркотіли так само невблаганно й грізно.





Related posts:
- Джон Рональд Руел Толкієн Володар Перснів – Повернення Короля Джон Роналд Руел Толкін Володар Перснів – Повернення Короля Частина п’ята Розділ 1 МІНАС-ТІРІТ Пін виглянув з-під Гандальфового плаща, не розуміючи, чи прокинувся він, чи сон все ще морочить його. Вітер гудів у вухах, земля зникала в темряві; нічого не було видно, тільки зірки та піднебесні гори на півдні, на самому небокраї – і зірки, […]...
- Джон Рональд Руел Толкієн Володар Перснів – Хранителі Персня Джон Роналд Руел Толкін Володар Перснів – Хранителі Персня Пролог Три – королям ельфійським під небом світлим. Сім же – владикам гномів у печерах світу. Дев’ять – людям землі, що їм смертна доля. І Один – Володарю Тьми на чорнім престолі, В Мордорі, де лиховісна тінь. Перстень єдиний – усіх поєднати І темною волею міцно […]...
- Джон Рональд Руел Толкієн Повість про Арагорна й Арвен Джон Роналд Руел Толкін Повість про Арагорна й Арвен Повість про Арагорна й Арвен Арадор був дідом Короля. Син Арадора, Араторн, прагнув руки Гільраени Прекрасної, доньки Діраела, який також був нащадком Аранарта. Діраел не давав згоди на цей шлюб, бо ж Гілраена була надто молодою і ще не доросла до того віку, коли Дунаданці віддавали […]...
- Джон Рональд Руел Толкієн Листок, виконаний Бавунцьом Жив собі колись чоловічок на ім’я Бавунцьо, на якого чекала довга подорож. Він не хотів проте нікуди вирушати, направду вся ідея подорожі була йому неприємна; але він не міг уникнути її. Він знав що рано чи пізно йому доведеться вирушити, але він не спішився зі своїми рихтуваннями. Бавунцьо був маляром. Не дуже успішним, частково тому, […]...
- Джон Рональд Руел Толкієн Коваль із Великого Вутона Було якось певне село, не дуже давно для того хто має довгу пам’ять, і не дуже далеко для того хто має довгі ноги. Вутон Великий звалося воно бо було більшим від Вутона Малого, яке знаходилося кілька миль углиб лісу; але не було воно дуже великим, хоча на той час процвітало, і добряча кількість людей мешкала […]...
- ТОЛКІЄН (Толкін), Джон Роналд Руел (1892 – 1973) ТОЛКІЄН (Толкін), Джон Роналд Руел (Tolkien, John Ronald Reuel – 3.01.1892, Блумфонтейн – 2.09.1973, Борнмут) – англійський письменник. Толкієн народився в столиці південноафриканської Оранжевої республіки в родині керуючого банком.. У 1895 р. мати забрала Толкієна і його молодшого брата в Англію. Після смерті батька (1896) сім’я оселилася у передмісті Бірмінгема. Першим педагогом […]...
- Повість про Арагорна й Арвен – Джон Роналд Руел Толкєін Джон Роналд Руел Толкін Повість про Арагорна й Арвен Арадор був дідом Короля. Син Арадора, Араторн, прагнув руки Гільраени Прекрасної, доньки Діраела, який також був нащадком Аранарта. Діраел не давав згоди на цей шлюб, бо ж Гілраена була надто молодою і ще не доросла до того віку, коли Дунаданці віддавали доньок заміж. – І нехай […]...
- Гончар Олесь Терентійович Блакитні вежі Яновського Пригадуєте ту першу вражаючу фразу “Вершників”, той могутній, сповнений епічної сили заспів? Як лютували шаблі під Компаніївкою, де зчепились бортами степові пірати, і коні бігали без вершників, і небо “округ здіймалося вгору блакитними вежами”? Коли вийшли “Вершники” в нашому студентському середовищі, поміж закоханих в літературу юних ентузіастів точились дискусії навіть з приводу цих блакитних веж: […]...
- Олесь Гончар – Блакитні Вежі Яновського (Скорочено) Пам’ятаєте ту першу вражаючу фразу “Вершників”, той могутній, сповнений епічної сили заспів? Як лютували шаблі під Компапіївкою, де зчепились бортами степові пірати, і коні бігали без вершників, і небо “округ здіймалося вгору блакитними вежами”?.. Давно помічено, що степові люди мають вроджений потяг до моря, з дивною силою воно зваблює степовика, заполонює своїм простором, морською далеччю. […]...
- Твір-казка “Мудрий володар” Колись давно у величезному царстві мови жив володар Алфавіт. Він був дуже мудрий і мав багато синів і дочок – букв. Сусідами царя Алфавіта були князі Архаїзм та Неологізм. І кожен з князів хотів довести свою перевагу перед іншим. Через деякий час князі оголосили один одному війну. Почув про це цар Алфавіт і вирішив примирити […]...
- Сюжет роману Барчестерские вежі Ентони Троллоп по визначенню сучасних англійських літературознавців, “останній викторианский класик”, що вписав примітну сторінку в історію реалістичного роману середини XIX в. Троллопу, що отличались рідкісною плідністю, належить 47 романів, кілька збірників оповідань, книги шляхових нарисів, біографії великих людей Не всі добутки Троллопа написані з однаковою силою. Але в кращі з них письменникові вдалося створити виразну […]...
- Блакитні вежі Яновського Олесь Гончар Олесь Гончар БЛАКИТНІ ВЕЖІ ЯНОВСЬКОГО Пригадуєте ту першу вражаючу фразу “Вершників”, той могутній, сповнений епічної сили заспів? Як лютували шаблі під Компаніївкою, де зчепились бортами степові пірати, і коні бігали без вершників, і небо “округ здіймалося вгору блакитними вежами”? Коли вийшли “Вершники”, в нашому студентському середовищі, поміж закоханих в літературу юних ентузіастів точились дискусії навіть […]...
- Скорочено “У подножья Вавилонської вежі” Хеля Здавалося, їм, переможцям, що пройшли сувору школу підпілля, відтепер усе по плечу. Отчого ж тепер, десять років через, так неспокійно в них на душі, звідки узялося почуття незадоволеності, куди зник колишній оптимізм, невже вони – нове “загублене покоління”? Клаус Танген упевнений, що їхня доля ще безпросвітніше, ніж у попереднього покоління, – ті, хто повернулися після […]...
- Володар мух характеристика образа Ральфа Ральф – центральний персонаж роману. Англійські школярі в результаті авіакатастрофи виявляються на незаселеному острові. Захват, викликаний знаходженням несподіваної волі від дорослих, нетривалий. Проведена розвідка дає можливість переконатися в тім, що острів дійсно ненаселений. Обставини змушують хлопчиків думати про виживання й порятунок. Світловолос, високий і небагатослівний Р. різко відрізняється від толстячка й очкарика Хрюши, що виховується […]...
- Володар наших дум (за творчістю Дж. Г. Байрона) Визначаючи роль поета у світовій літературі, В. Г. Бєлінський писав: Кожен великий поет тому велика, що коріння його страждання і блаженства глибоко вросли в грунт громадськості та історії, що він, отже, є орган та представник суспільства, часу, людства. Все це в найбільшій мірі відноситься до англійського поета Джорджа Гордона Байрона, якого великий критик називав Прометеєм […]...
- Роман-трилогія “Володар Кілець” Твір про письменника, Чий життєвий праця – грандіозна за розмахом і багатозначності філософська казкова епопея, роман-Трилогія “Володар Кілець” (1954-1956)-справедливо вважається значним досягненням англійської літератури XX століття. Цей письменник – Джон Роналд Рейел Толкін (1892-1973), вчений-філолог, знавець західноєвропейського фольклору та середньовічної літератури. Спочатку він склав для дітей чудову повість-Казку “Хоббіт, або Туди і назад” (1937), яка, […]...
- Джон Шівер Ферма тварин Джон Шівер Ангел на Мосту Ви, напевне, бачили мою матінку на ковзанці в Рокфеллерцентрі, де вона весело кружляє на льоду, незважаючи на свої сімдесят вісім років. Вона ще на диво моторна, як на свій вік. З червоною стрічкою в сивому волоссі, в коротенькій оксамитовій спідничці – теж яскраво червоній, в окулярах і в штанцях кольору […]...
- Джон Кітс Вірші Джон Кітс Вірші Перекладач: Василь Мисик Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990 Присвята Лі Гантові Краса і слава залишили світ. Під нашим поглядом у ранню пору Не в’ється фіміам вінками вгору, Туди, де радісно сміється схід. Ніжноголосі німфи серед віт Своїми грищами не тішать зору I не кладуть на гроб, що криє Флору, […]...
- Я – володар чарівної крамниці (мої враження від оповідання Г. Веллса “Чарівна крамниця”) Я не можу вам дати точну адресу крамниці, де я працюю. У податковій інспекції, у довідковому бюро вам теж нічого не скажуть. Більш того, я знаю людей, які ніколи – розумієте, ні-ко-ли! – до нас так і не змогли потрапити. Учора бачили двері, вітрину, але все справи, справи, відкладали на потім – і ось… Навіть […]...
- Джон Мільтон Поезії в перекладі Михайла Ореста Джон Мільтон Поезії в перекладі Михайла Ореста Перекладач: Михайло Орест Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади – К.: Основи, 1995 На свою сліпоту Погас мій зір, і все для мене тьмою вкрите, I маю я талант, не вжитий ще, один: Смерть – хоч моя душа хотіла дати чин Своєму Панові і […]...
- “Володар чи раб: роздуми над образом Гобсека” Література містить безліч надзвичайно цікавих для читачів образів. І одним з таких образів є Гобсек з твору Оноре де Бальзака. Чому ж Гобсек є настільки цікавим? Кожна людина зможе відповісти на це питання по-своєму, тому що цей образ надзвичайно сповнений і насичений. Але мені чомусь здається, що найбільш важливим аспектом тут є суперечність, яка характерна […]...
- Голдинг “Володар мух” Найвідоміший роман Голдинга “Володар мух” не укладається в рамки подань про традиційний роман. По жанрі він близький антиутопії Мир охоплений війною. Літак, на борті кот. перебуває група англ. школярів, збитий ворожим винищувачем, і хлопчики попадають на необ. Острів, вироджується до стану примітивної дикості У книзі явно відчувається романтична лінія, що виходить із традиції романів Стивенсона. […]...
- ЛОБО – ВОЛОДАР КУРУМПО – ЕРНЕСТ СЕТОН-ТОМПСОН РОЗДІЛ ІІ ПРИРОДА І ЛЮДИНА ЕРНЕСТ СЕТОН-ТОМПСОН ЛОБО – ВОЛОДАР КУРУМПО Історія створення Через те, що Е. Сетон-Томпсоп багато працював над малюнками для анімалістичного словника, він почав утрачати зір. Лікарі порадили йому не напружувати зір щонайменше шість місяців. Тому митець на деякий час поїхав до одного зі своїх знайомих Фітца Рендольфа на ранчо в Нью-Мексико. […]...
- Короткий переказ: “Володар мух” Володар мух притча про англійських хлопчиків, що потрапили на незаселений острів, але не зміцнилися там у товаристві й мужності, як те личить юним британським джентльменам і було описано в романі “Кораловий острів” (1858) англійського письменника Р. М. Баллантайна, з яким полемізує Голдинг. Навпроти, хлопці прискореними темпами “развоспитуются”, проходячи шлях цивілізації у зворотному напрямку й перетворившись […]...
- Голдінг Вільям – Володар мух (скорочено) У море після катастрофи впав літак. На острові опинилися підлітки. Товстун в окулярах, хворий на астму; стрункий вправний Ральф. А ще джек, що знається на полюванні. І з ними безліч малюків. Діти вирішили чекати на порятунок та жити за правилами. Вони влаштовують збори, багато кажуть про те, як повинні жити справжні англійці. Вирішили, що право […]...
- Підлітки-“мисливці” у романі Голдінга “Володар мух” Саме через ці образи письменник досліджує “найнебезпечнішу тварину – людину”. Не протистояти обставинам, у яких вони опинились на безлюдному острові, не боротись за своє спасіння, як Робінзон Крузо, а пристосуватись до всього, знайти виправдання власним лінощам і вседозволеності – ці якості уособлюють “мисливці” на чолі із Джеком Меридьо. Мораль і закон, які намагаються встановити на […]...
- Неоміфологічність роману Дж. Р. Р. Толкієна “Володар кілець” Реферат на тему: Неоміфологічність роману Дж. Р. Р. Толкієна “Володар кілець” Творчий доробок Дж. Р. Р. Толкієна є яскравим свідченням того, що митець ніколи не обмежується існуючими літературними законами та домінуючою лінією мистецтва. Автор роману “Володар кілець” прагнув відродження старих традицій за допомогою нових засобів, залучаючи у цей процес міф та ігноруючи критику ексцентричного ставлення […]...
- Виклад сюжету роману Голдинга “Володар мух” Час дії не визначено. У результаті десь ядерного вибуху, що відбувся, група підлітків, яких везли в евакуацію, виявляється на незаселеному острові. Першими на березі моря зустрічаються Ральф і товстий хлопчик в окулярах на прізвисько Хрюша. Знайшовши на дні моря більшу раковину, вони використають її як ріг і скликають всіх хлопців. Збігаються хлопчиськи від трьох років […]...
- Підлітки – “мисливці” у романі Вільяма Джеральда Голдінга “Володар мух” Підлітки – “мисливці” у романі Вільяма Джеральда Голдінга “Володар мух” Саме через ці образи письменник досліджує “найнебезпечнішу тварину – людину”. Не протистояти обставинам, у яких вони опинились на безлюдному острові, не боротись за своє спасіння, як Робінзон Крузо, а пристосуватись до всього, знайти виправдання власним лінощам і вседозволеності. Саме “мисливці” на чолі із Джеком Мерид’ю […]...
- Протест проти байдужості та жорстокості у романі Голдінга “Володар мух” Свої роздуми про природу людини В. Голдінг утілив у романі “Володар мух”. Але майже за сто років до появи його повісті інший англійський письменник Баллантайн створив роман “Кораловий острів”. У ньому розповідалося про те, як група англійських хлопчиків внаслідок аварії на кораблі опинилася на безлюдному острові. Діти впевнено протистояли стихії, перемагали людожерів і піратів, з […]...
- Підлітки “мисливці’ у романі Вільяма Джеральда Голдінга “Володар мух” Підлітки – “мисливці” у романі Вільяма Джеральда Голдінга “Володар мух” Саме через ці образи письменник досліджує “найнебезпечнішу тварину – людину”. Не протистояти обставинам, у яких вони опинились на безлюдному острові, не боротись за своє спасіння, як Робінзон Крузо, а пристосуватись до всього, знайти виправдання власним лінощам і вседозволеності. Саме “мисливці” на чолі із Джеком Мерид’ю […]...
- Протест проти жорстокості та байдужості – за романом В. Голдінга “Володар мух” ВІЛЬЯМ ГОЛДІНГ 6 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Творчість Вільяма Голдінга – найоригінальніше явище англійської прози XX століття. Письменник-гуманіст спробував застерегти людство від втрати людяності, справедливості, доброти. Перед лицем жорстокої цивілізації, яка впевнено йде в прірву, письменник ніби закликає нас схаменутися. Свої роздуми щодо тверджень про безгрішність людської природи Вільям Голдінг втілив у романі “Володар мух”. Майже […]...
- Мбонде джон М. – Бегемот Кібоко Оповідання танзанійського письменника про бегемота Кібоко. Переклад з Тамари Бочарової. ХТО ТАКИЙ БЕГЕМОТ КІБОКО В Африці, на березі океану, в неглибокій і теплій лагуні Куросані, живе собі один бегемот. Живе він там самотою, але це не значить, діти, що так було завжди. У давні-давні часи в лагуні жили акули. Це були лагідні й гостинні істоти. […]...
- ДЖОН КІТС – ОСКАР УАЙЛЬД РОЗДІЛ ІІ ПРИРОДА І ЛЮДИНА ДЖОН КІТС 1795-1821 Найвища мета поезії полягає в тому, Щоб бути другом і надихати найпрекрасне думки й почуття. Джон Кітс Сторінки життя і творчості У Лондоні є тихі куточки, про які знають лише справжні англійці. Ці місця пов’язані з життям і творчістю митців. У північній частині Лондона знаходиться Будинок-музей видатного […]...
- ДОНН, Джон (1572 – 1631) ДОНН, Джон (Donne, John – 22.01. або 12.02 1572, Лондон – 31.03.1631 там само) – англійський поет. Народився в сім’ї заможного купця. Його дідом по материнській лінії був популярний драматург і композитор Джон Хейвуд. Донн доводився родичем відомому англійському письменнику та державному діячеві Томасу Мору. Сім’я була католицькою за своїм віросповіданням, що […]...
- БАРТ, Джон (нар. 1930) БАРТ, Джон (Barth, John – нар. 27.05.1930, Кембридж, штат Меріленд) – американський прозаїк. Джон (Сіммонс) Барт належить до т. зв. “неонового покоління”, або покоління 30-х pp. Він народився на Півдні США (Кембридж, штат Меріленд), навчався в університеті Джона Гопкінса, потім студіював літературу в Пенсильванському університеті. Замолоду захоплювався джазом – грав на барабані. Музиканта […]...
- РЕСКІН, Джон (1819 – 1900) РЕСКІН, Джон (Ruskin, John – 08.02.1819, Лондон – 20.01.1900, Брентвуд, Ланкашир) – англійський письменник, історик і теоретик мистецтва. Провідні проблеми й аспекти літературознавчих праць та соціально-політичних есе Рескіна були пов’язані із несприйняттям машинної буржуазної цивілізації, різкою критикою вікторіанського прогресу, гуманістичними шуканнями. Вперше в історії англійської естетичної думки Рескін надзвичайно гостро підкреслив несумісність […]...
- БЕНЬЯН, Джон (1628 – 1688) БЕНЬЯН, Джон (Bunyan, John – 28.11.1628, Елстоу – 31.08.1688, Лондон) – англійський письменник і християнський проповідник баптистського спрямування. В історію літератури Беньян увійшов як автор знаменитої “Подорожі паломника до Небесної країни” (“The Pilgrim’s Progress”, 1678) і повісті “Життя та смерть містера Бедмена” (“The Life and Death of Mr. Badman”, 1680). Обидва ці […]...
- СОНЕТ 19 – Джон Донн (1532 – 1631) Щоб мучить мене, крайнощі у всім Зійшлися; я – клубок із протиріч; В душі моїй зустрілись день і ніч; Веселий щойно – враз стаю сумним, Впадаю в гріх й розкаююсь у нім, Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч; Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч; Німий в мольбі, великий у малім. Я зневажав […]...
- АПДАЙК, Джон (нар. 1932) АПДАЙК, Джон (Updike, John – нар. 18.03.1932, Шиллінгтон, Пенсильванія) – американський письменник. Народився в сім’ї вчителя, нідерландського емігранта, його матір за походженням була німкою. Після закінчення школи в рідному містечку Апдайк студіював англійську літературу в Гарвардському університеті, який закінчив у 1954 році. За рік до цього він одружився з Мері Ентвістл Пеннігтон, з […]...